Тема 11. Інформаційна логістика.

1 Логістичні інформаційні системи. 

2 Сучасні інформаційні технології в логістиці.

1

Інформаційна система- це певним чином організована сукупність взаємозв'язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує рішення тих або інших функціональних завдань.

Логістичні інформаційні системиє відповідними інформаційними мережами, що починаються з відстежування оперативних вимог замовників, що розповсюджуються через розподіл і виробництво до постачальників. Ці системи ділять на три групи:

1. Інформаційні системи для ухвалення довгострокових рішень про структури і стратегії (планові системи).

2. Інформаційні системи для ухвалення рішень на середньострокову і короткострокову перспективу (диспетчерські і диспозитивні системи).

3. Інформаційні системи для повсякденних справ (виконавчі системи) використовуються на адміністративному і оперативному рівнях управління. Працюють в on-line режимі.

Щоб логістичні інформаційні системи могли забезпечити необхідну ефективність логістичної системи, їх треба інтегрувати вертикально і горизонтально.

Вертикальна інтеграція - зв'язок планових, диспозитивних і виконавської систем.

Горизонтальна інтеграція - зв'язок окремих комплексів завдань у виконавській і диспозитивній системах.

З позицій системного підходу в логістичних процесах виділяють три рівні:

Рисунок 11.1- Рівні обхвату логістичних процесів інформаційними системами

У планових інформаційних системах вирішуються завдання, які пов'язують логістичну систему з сукупним матеріальним потоком. При цьому здійснюється крізне планування в ланцюзі «збут-виробництво-постачання».

Диспозитивні і виконавська системи деталізують намічені плани і забезпечують їх виконання на окремих виробничих ділянках, робочих місцях.

При побудові інформаційних логістичних систем на базі ЕОМ необхідно дотримувати ряд принципів:

1. Принцип використання програмних і апаратних модулів, що дозволяє забезпечити сумісність обчислювальної техніки і програмного забезпечення на різних рівнях управління; підвищити ефективність, понизити вартість.

2. Принцип можливості поетапного створення системи.

3. Принцип чіткого встановлення місць стику.

4. Принцип гнучкості системи.

5. Принцип прийнятності системи для користувача.

2

Матеріальні і відповідні їм інформаційні потоки часто розірвані в часі, мають різну спрямованість. Інформаційні потоки можуть бути дуже складні і насичені в плані схем документообігу, кількості документів і реквізитів, що приводить до необхідності зменшення кількості, спрощення схем паперового документообігу, впровадження міжнародних стандартів електронної передачі і обробки інформації на основі стандарту OOН EDI (електронного обміну даними) і EDIFAKT. EDI є комп'ютерним інформаційним обміном між користувачами із застосуванням стандартного формату даних і обслуговуючий сучасні телекомунікаційні технології.

Використання EDI покращує достовірність, своєчасність і якість логістичної інформації. Для EDI істотними є комунікаційні і інформаційні стандарти. Інформаційні стандарти визначають структуру і вид документів, які повинні передаватися. Комунікаційні стандарти визначають технічні характеристики прийому, перетворення і швидкість передачі даних.

Основним глобальним стандартом EDI є UN/ EDIFAKT.

Стандарт UN/ EDIFAKT базується на міжнародному стандарті синтаксичних правил (ISO 9735) і міжнародному стандарті Довідника елементів торгових даних (ISO 7372). Він є набором правив і принципів обміну діловими даними меду промисловими підприємствами, експортерами, оптовими дистриб'юторами, організаціями постачання, адміністрацією і урядом. Стандарт формує одноманітно побудовані повідомлення. На базі EDI і UN/ EDIFAKT будуються національні і глобальні телекомунікаційні мережі, наприклад глобальна мережа BIMCOM або мережа морської космічної організації INMARSAT.

Для того, щоб ефективно управляти динамічною логістичною системою, необхідно у будь-який момент часу мати інформацію про детальний асортимент і стан матеріальних потоків на будь-якій стадії логістичного процесу. Ця проблема вирішується за допомогою використання ЕОМ і устаткування, здатного прочитувати різноманітні штрих-коди.

Тема 12. Логістичний сервіс.

1 Поняття і види логістичного сервісу.

2 Організація транспортно-експедиційних послуг.

3 Параметри і критерії, що характеризують рівень логістичного сервісу.

4 Методики розрахунку показників ефектності логістичного сервісу.

5 Тара як елемент щодо поліпшення якості логістичного сервісу.

1

Послуга – це захід або користь, котрі один може пропонувати іншому і які в основному невідчутні. Надання послуги може бути, а може і не бути пов'язане з товаром в матеріальному вигляді.

Послуга має споживчу вартість, вона носить товарний характер, тобто може бути реалізована споживачам як своєрідний товар, що її порівнює з матеріальним товаром.

Основними видами послуг можна вважати послуги передпродажного характеру, логістичні послуги в процесі реалізації товару, логістичні послуги після продажного характеру.

Різновидів послуг дуже багато, усі вони носять системний характер, однак у більшості вони пов’язані з експедиторською діяльністю (рис. 12.1).

Рисунок 12.1 – Види транспортних експедиційних послуг

2

Перевізний процес включає операції, які зобов'язані виконувати відправники або отримувачі вантажу, а саме:

· складання і передача станції декадних заявок на навантаження повагонних відправлень та вантажів у контейнерах;

· оформлення облікових карток виконання плану перевезень вантажів;

· заповнення перевізних документів та одержання дозволу (візи) на вивезення вантажу на станцію;

· одержання на станції комерційних актів;

· розкредитування перевізних документів;

· підготовка вантажу до перевезення, доставка його на вантажний двір станції та здача на перевезення;

· одержання вантажу, навантаження на автомобільний транспорт, доставка та супроводження зі станції на свій склад;

· одержання у товарній конторі квитанцій про прийняття вантажів для перевезення;

· одержання накладних та інших документів на вантажі, що надійшли;

· придбання і заповнення бирок маркірування відправлень;

· внесення платежів за перевезення вантажу і виконання додаткових операцій.

Крім того, багато відправників і одержувачів зацікавлені у додаткових послугах транспортних операцій:

· попереднє повідомлення про підхід вантажу для розвантаження;

· інформація про час подання для навантаження чи розвантаження контейнерів, що доставляють автомобільним транспортом на склад одержувача;

· перевірка кількості місць і маси вантажу, коли залізниця робити це не зобов'язана;

· повідомлення одержувачів про відправлення на їх адресу вантажів;

· виконання деяких операцій, що пов'язані з перевезенням зовнішньоторговельних вантажів;

· перепакування, обшивка вантажів, відправлення тари, спеціальне маркірування.

Для виконання усіх цих операцій потрібні висококваліфіковані робітники (експедитори), а також робітники для виконання вантажно-розвантажувальних робіт та супроводження вантажу зі складу станції до складу одержувача чи від складу відправника до складу станції.

Усі роботи, покладені на відправника та одержувача, можна поділити на чотири групи:

1 транспортні – завезення і вивезення вантажу;

2 вантажно-розвантажувальні – навантаження, розвантаження, сортування, пакування, комплектування дрібних відправлень у повагонну партію тощо;

3 експедиційні — оформлення здавання вантажу до відправлення та одержання вантажів, що надійшли, внесення платежів за перевезення і додаткові операції;

4 допоміжні — виконуються залежно від потреби у них.

Коли всі ці операції виконують спеціалізовані організації за дорученням відправників чи одержувача, така організація називається транспортно-експедиційною.

Експедиційні послуги можуть надавати як різні транспортні організації, так і організації-посередники. Підставою для надання експедиційних послуг є договір, який укладається між відправником, одержувачем і транспортно-експедиційною організацією. Стосунки сторін, що не передбачені договором, регулюються законодавством.

3

Основними параметрами якості логістичного обслуговування споживачів вважають:

1) час обробки замовлень (час від отримання замовлення постачальником до доставки товару замовнику);

2) гарантовану доставку за будь-яких умов;

3) наявність товару на складі і його відвантаження за першою вимогою споживача;

4) максимальну відповідність виконаних замовлень вимогам споживача;

5) наявність необхідних потужностей для виконання дострокових замовлень;

6) об'єктивність цін на логістичні послуги;

7) наявність інформаційних систем про рівень, структуру витрат на логістичне обслуговування;

8) зручність розміщення замовлень у логістичній системі;

9) ступінь доступності виконання замовлення в діючій логістичній системі;

10) наявність в логістичній системі можливості надання постійним клієнтам товарних кредитів;

11) високий рівень технологи вантажопереробки і якості упаковки товару.

При обранні оптимального варіанта обслуговування споживачі використовують, як правило, найпростішу матричну модель, де по вертикалі розміщують дані про логістичні послуги з постачання продукції, а по горизонталі вказують дані про комплексність і якість логістичних послуг.

Перетин рядків і стовпців визначається вартістю послуг і витратами, котрі можна нанести в тому чи іншому разі. Це дає змогу споживачу обрати необхідний варіант логістичного сервісу.

Якість сервісу в логістиці визначатиметься сукупним очікуванням покупця в сенсі мінімальних розбіжностей між очікуваннями і фактичними параметрам, хоча, оцінка розбіжності і самих вимірювань буде суб'єктивна. Найбільш важливими параметрами вимірювання якості сервісу будуть наступні:

1 Відчутність - те фізичне середовище, в якому представлений сервіс, зручності, оргтехніка, устаткування, вид персоналу і т.п.

2 Взаєморозуміння з покупцем - щирий інтерес до покупця, можливість для контактного персоналу увійти до ролі покупця і знать його потреби (вимоги).

3 Надійність постачання - це здатність постачальника дотримувати обумовлені договором зобов'язання.

4 Повний час від отримання замовлення до постачання партії товарів.

5 Гнучкості постачання.

4

Стратегія відслідковування якості товару і сервісу складається з двох етапів:

1 Визначення нових продуктів і рівня сервісу.

2 Підтримування продуктового каналу.

Методи визначення якості послуг логістики:

1 Причинно-наслідкова діаграма (діаграма Ішикави).

2 Контрольні листки.

3 Гістограми.

4 Діаграми розкиду.

5 Аналіз Парето.

6 Стратифікація – процес сортування даних щодо деяких критеріїв або змінних.

7 Контрольні карти за кількісними признаками:

· карта для долі дефектних виробів (р-карта);

· карта для кількості дефектних виробів (nр-карта);

· карта для кількості дефектів у вибірці (c-карта, u-карта).

5

Тара – особливий вид промислових виробів, призначений для укладання і упаковки різних матеріальних ресурсів.

Основне призначення тари:

· гарантування проти пошкоджень від механічних дій (ударів, трясіння, бою), забруднення та псування матеріалів від впливів атмосферних опадів, температури, тобто збереження фізикохімічних якостей матеріалів та їх кількості при переміщенні і складуванні;

· створення відповідних умов для виконання вантажно-розвантажувальних та транспортних операцій на усіх видах транспорту;

· збереження зручностей при укладанні та збереженні матеріалів на складах;

· краще використання складських об'ємів приміщень, вантажопідйомності транспортних засобів та збільшення їх продуктивності;

· полегшення умов праці.

Упаковка— засіб або комплекс засобів, забезпечуваних захист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень. Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування продукції.

На практиці використовують різні види тари та упаковки, їх можна поділити на три основні групи: а) зовнішня тара; б) внутрішня (споживча) або первісна; в) цехова (обігова) тара.

Зовнішня тарапризначена для транспортування або зберігання у процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї відноситься більшість видів дерев'яних, металевих, пластмасових та картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок та ін.

Внутрішня,так звана споживча тара або упаковка переходить з розміщеним в неї товаром в повну власність споживача. До цього виду тари відносяться різні паперові обгортки, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та ін.

Цехова таравикористовується для транспортування товарів до робочих місць, доставки і збереження сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Як цехову тару застосовують дерев'яні суцільні і гратчасті ящики, металеві і пластмасові ящики, піддони, а також коробки з гофрованого картону.

Багатообігова тараздійснює декілька обігів, обслуговуючи процес просування товарів від виробника до споживача, та належить поверненню постачальнику товару або тарозберігаючим організаціям відповідно до діючих домовленостей. До неї відносять більшість видів дерев'яної тари (ящики, бочки, барабани), текстильної тари (мішки), тари з полімерних матеріалів (ящики, бочки).

Класифікація тари наведена на рис. 12.2.

Рисунок 12.2 – Класифікація тари

Основні вимоги до упаковки залежать від врахування потреб ринку, можливості уніфікації екологічної безпеки, врахування кліматичних особливостей та ін. Крім цього, важливими вимогами є пристосування до використання засобів механізації при транспортуванні, порівнянність витрат, дизайн та форма упаковки, порівнянність з транспортними засобами, збереження при транспортуванні, можливість повторного використання.

Рекомендована література:

1 Логистика. /Под ред. Б.А. Аникина. – М.: ИНФРА – М, 2001. – 352 с.

2 Кальченко А.Г. Основи логістики. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1999 – 135 с.

3 Неруш Ю.М. Логистика. – М.: ЮНИТИ- ДАНА, 2000 – 389 с.

4 Гаджинский А.М. Логистика: Учебник. – М.: Маркетинг, 2002. – 387 с.

5 Саркисов С.В. Управление логистикой: Учебное пособие. – М.: ЗАО «Бизнес-школа» Интел-Синтез», 2001. – 416с.

6 Радионов А.Р., Радионов Р.А. Логистика: Нормирование сбытовых запасов и оборотных средств предприятия: Учеб. пособ. для студ. экон. спец. вузов / АНХ при Правит. РФ. – М.: Дело, 2002. – 415с.

7 Коммерческая логистика: Учебник для экон. спец. высших и сред. спец. учеб. заведений/ Белоусов А.Г., Стаханов Д.В., Стаханов В.Н. – Ростов – на – Дону: Феникс, 2001. – 221с.

8 Роднина Т.А. Информационная логистика. – М.: Экзамен, 2001. – 268 с.

9 Миротин Л.Б. и др. Эффективная логистика. – М: Экзамен, 2002. – 156 с.

10 Логистика: Учебник для студ. вузов/ Аникин Б.А и др. Под ред. Аникина Б.А. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 367 с.

11 Киршина М.В. Коммерческая логистика. Научно-практическое пособие. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2001. – 256 с.

12 Сергеев В.И. и др. Глобальные логистические системы: Учебное пособие для студ. вузов / Под ред. В.И. Сергеева. – СПб.: Бизнес-пресса, 2001. – 240 с.

13 Колобов А.А., Омельченко И.Н. Основы промышленной логистики: Учеб. пособие. – М: МГТУ, 2001 – 120 с.

14 Леншин И.А., Смоляков Ю.И. и др. Логистика. Ч.1 – 2. М.: Машиностроение, 2000

15 Практикум по логистике: Учеб. пособие / Под ред. Б.А. Аникина. – М.: ИНФРА-М, 2001.

16 Козловский В.А., Козловская Э.А. Логистический менеджмент. СПб.: Политехника, 2000.

17 Уотерс, Дональд Логістика. Управление цепью поставок. – М.: ЮНИТИ, 2003, 504 с.

18. Линдерс М.Р., Фирон Х.Е. Управление снабжением и запасами. Логистика. – СПб: ООО «Виктория плюс», 2002. – 758 с.