Тема 3. Логістика закупівель та розміщення замовлень.

Міністерство освіти і науки України

Донбаський державний технічний університет

Інститут менеджменту

Кафедра менеджменту

Опорний Курс лекцій

навчальної дисципліни

„Логістика”

для студентів спеціальності 6.050200 „Менеджмент організацій”,

6.050200Т „Менеджмент торгівлі і сфери послуг”

напряму підготовки 0502 – „Менеджмент”

освітньо-кваліфікаційний рівень-бакалавр

Алчевськ, 2007

Лекційні заняття

Тема 1. Логістика – інструмент розвитку ринкової економіки. Об’єкти логістичного управління.

1. Сутність і поняття логістики.

2 Поняття логістичних ланцюжків. Макро –і мікрологістика.

3 Функції логістики.

4 Поняття матеріального потоку та параметри, що його характеризують.

5 Організація логістичного управління.

1

Логістика (від грецького слова «logistike», що означає мистецтво обчислювати, розмірковувати) - це наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання руху матеріальних і інформаційних потоків в просторі і в часі від їх первинного джерела до кінцевого споживача.

Предметом вивчення дисципліни є загальні закономірності розвитку логістичних систем, особливості та тенденції управління та оптимізація матеріальних потоків.

З практичної точки зору, завдання логістики полягає у тому , щоб спростити ланцюжок поставок та забезпечити досягнення остаточної мети – збільшення прибутку.

Логістика використовується в промисловості, матеріально-технічному забезпеченні, торгівлі, на транспорті, в банківській справі, сфері послуг, в комунальному господарстві і інших сферах ринкової економіки.

Виокремлюють види логістики:

логістика, пов'язана із забезпеченням виробництва матеріалами (закупівельна логістика);

 виробнича логістика;

 збутова (маркетингова, або розподільна, логістика);

 транспортна логістика.

2

Шлях від постачальника до споживача, який проходять матеріальні і інформаційні потоки називають логістичним ланцюжком (рис. 1.1).

Макрологістика вирішує питання, пов'язані з аналізом ринку постачальників і споживачів, виробленням загальної концепції розподілу, розміщенням складів на полігоні обслуговування, вибором виду транспорту і транспортних засобів, організацією транспортного процесу, раціональних напрямів матеріальних потоків, пунктів постачання сировини, матеріалів і напівфабрикатів, з вибором транзитної або складської схеми доставки товарів.

Мікрологістика вирішує локальні питання в рамках окремих ланок і елементів логістики. Прикладом може служити внутрішньовиробнича логістика, коли в межах підприємства плануються різні логістичні операції, такі, як транспортний-складські, навантажувально-розвантажувальні і ін. Мікрологістика забезпечує операції по плануванню, підготовці, реалізації і контролю над процесами переміщення товарів усередині промислових підприємств.

Рисунок1.1 – Логістичний ланцюжок

3

Логістичні функції операції:

1 Базисні логістичні функції:

• постачання;

• виробництво;

• збут.

2 Ключові логістичні функції:

• підтримування стандартів обслуговування споживачів;

• управління закупівлями;

• транспортування;

• управління запасами;

•. управління процедурами замовлень;

•. управління виробничими процедурами;

• ціноутворення.

3 Підтримуюі логістичні функції:

• складування;

• вантажоперероблення;

• захисне пакування;

• забезпечення повернення товарів;

• сервісне обслуговування;

• збір поворотних відходів ;

• інформаційно-комп’ютерна підтримка.

4

Потік характеризує процес зміни запасу.

Потік– це сукупність об'єктів, яка сприймається як єдине ціле, що існує як процес на деякому часовому інтервалі і вимірюється в абсолютних одиницях за певний період часу .

Параметри потоку– характеризують число об’єктів, які є в наявності в конкретний момент часу, і вимірюються в абсолютних одиницях.

Матеріальні потоки - це продукція у вигляді вантажів, деталей, товарно-матеріальних цінностей, що розглядається в процесі застосування до неї різних логістичних (складування, транспортування) і / технологічних (обробка, збірка т.д.) операцій і віднесена до певного часового інтервалу.

Якщо матеріальний потік розглядається у певний момент часу, то він стає запасом.

Вихідний матеріальний потік поступає з логістичної системи у зовнішнє середовище. Вхідний - у зворотному напрямі.

Масовим вважається потік, що виникає в процесі транспортування не одиничним транспортним засобом, а їх групою (з/д потяг, колона автомашин).

Крупні потоки - декілька вагонів, машин.

Середні – проміжний варіант між крупними та дрібними вантажопотоками.

Дрібні потоки утворює кількість вантажу, що не дозволяє повністю використовувати вантажопідйомність транспортного засобу і вимагає при перевезенні поєднання з іншими, попутними вантажами.

Ваговиті потоки забезпечують повне використання вантажопідйомності транспортного засобу, вимагають для зберігання меншого складського об'єму. (маса вантажу більше 1т при перевезенні водним транспортом; 0,5т - при перевезенні з/д транспортом).

Легковагіпотоки не забезпечують повне використання вантажопідйомності транспортного засобу. Одна тонна легковагого потоку займає об'єм більше 2м3.

Економічні компроміси – категорія, яка базується на розрахунках, що враховують інтереси всіх підрозділів підприємства і інтереси всіх фірм-учасниць логістичного процесу.

Економічні компроміси – метод балансування рас ходів, доходів, прибутку фірм і оцінюється у двох аспектах:

- вплив на повні витрати;

- вплив на дохід від збуту.

4

У об'єкта має бути чотири якості, щоб його можна було вважати системою.

Перша якість. Система є цілісна сукупність елементів, котрі взаємодіють один з одним. Необхідно мати на увазі, що елементи існують лише в системі, а поза нею це тільки об'єкти.

Друга якість. Між елементами системи існують зв'язки, котрі є закономірною необхідністю і визначають інтегральні якості системи.

Третя якість. Наявність системоформуючих факторів, що дають змогу сформувати упорядковані зв'язки, тобто структуру.

Четверта якість. Наявність у системі інтегративних якостей, які притаманні системі в цілому, але не властиві жодному з її елементів окремо.

Всі моделі поділяються:

І За ступенем подоби об’єкту, що моделюється:

1 Ізоморфні – моделі, які включають всі характеристики об’єкту-оригіналу.

2 Гомоморфні – часткова подоба об’єктові дослідження.

ІІ За матеріальністю моделі:

1 Матеріальні.

2 Абстрактні:

а) символічні моделі:

· мовні – на базі словника, очищеного від всіх неоднозначностей (тезаурусу);

· знакові;

б) математичне моделювання:

· аналітичне моделювання;

· імітаційне моделювання.

5

Для логістичних систем характерним є сумісність усіх елементів, наявність зв'язків між ними, а також адаптивність та гнучкість.

Логістична система – адаптивна система зі зворотнім зв'язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції та операції. Вона, як правило, складається з кількох підсистем і має розвинуті зв'язки із зовнішнім середовищем.

Під логістичною системою розуміють організаційно-управлінський механізм координації, який дає змогу досягти ефекту завдяки чіткій злагодженості у діях спеціалістів різноманітних служб, які беруть участь в управлінні матеріальним потоком.

Види логістичних систем наведені на рис. 4.1.

Рисунок 4.1 – Види логістичних систем

Гнучка логістична система – система, в якій доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв'язками, так і за участю посередників.

Логістична система з прямими зв'язками – система, в якій матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників на основі прямих господарських зв'язків.

Ешелонована логістична система – система, особливість якої полягає в тому, що матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника.

В прямих логістичних системах, як правило, використовують прискорені засоби транспортування разом з інформаційними технологіями, що дозволяє швидко обробляти замовлення споживачів, а також дозволяє скоротити терміни доставки і значною мірою компенсує географічну роз'єднаність постачальників та споживачів.

Однак можливості прямих систем обмежені великими транспортними витратами.

Тема 3. Логістика закупівель та розміщення замовлень.

1 Завдання і функції закупівельної логістики.

2 Вибір постачальника.

3 Планування закупівель. Організація системи постачання матеріальними ресурсами.

1

Основна мета заготівельної логістики полягає у задоволенні потреб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з максимально можливою ефективністю. Базовими завданнями заготівельної логістики є:

· Встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини і комплектуючих виробів.

· Забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок готової продукції та потребами в них.

· Дотримання вимог виробництва до якості сировини та комплектуючих.

На оптимізацію заготівельного логістичного ланцюжка впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. До зовнішніх слід віднести стосунки підприємців з кредиторами і постачальниками. Внутрішні фактори пов'язані з різним розумінням оптимальної діяльності ланок ланцюжка, необхідністю пошуку економічних компромісів між різними підрозділами фірм.

Успішне здійснення закупівель передбачає наявність широкого спектра інформації про стан ринків. Для дослідження ринку регулярно відбирається та оцінюється детальна інформація з метою визначення місткості ринку і створення передумов для оптимізації закупівель.

3 переходом на ринкові умови господарювання логістика ефективно використовується у процесі закупівлі. Ринок закупівлі можна поділити на два сегменти:

• ринок покупців продукції промислового (виробничо-технічного) призначення для споживання;

• ринок проміжних продавців як покупців цих товарів.

Особливості заготівельної логістики, котра займається закупівлею засобів виробництва порівняно із закупівлею споживчих товарів у тому, що вона придбаває засоби виробництва та послуги з метою виробничого споживання задоволення потреб своїх внутрішніх підрозділів. Рішення про закупівлю приймаються усіма ланками підприємства. При цьому може існувати декілька попередніх узгоджених пропозицій, і лише потім укладається угода.

2

Процес закупівлі сировини у постачальника здійснюється по етапах, які відображені на рисунку 5.1.

Рисунок 5.1 – Процес закупівлі матеріальних ресурсів у постачальника

Підприємство може використовувати низку альтернативних варіантів щодо зменшення витрат на закупівлю сировини та матеріалів.

· Переговори щодо зміни цін і умов оплати з постачальниками.

· Залучення нових постачальників / заміна старих постачальників новими.

· Зменшення витрат на адміністрування закупівлі шляхом скорочення кількості замовлень – наприклад, перевівши спорадичні замовлення на засади довгострокових контрактів, та / або скоротивши кількість постачальників, або зменшивши адміністративні витрати на оформлення замовлення на закупівлю товарно-матеріальних цінностей у постачальників.

Зміцнення робочих відносин з невеликою групою постачальників – це саме те, чого наразі намагається досягти більшість підприємств (співпраця і довіра).

Теперішня тенденція схиляється в бік укладення довготермінових контрактів, оскільки це надає необхідної впевненості постачальникам, котрі можуть більше інвестувати у задоволення потреб підприємства.

Встановлення і підтримання партнерства зі стратегічними постачальниками потребує значних зусиль. Але прямі наслідки в плані підвищення прибутковості та інші переваги виправдовують затрачені. Але важливість ролі закупівлі не обмежується суто економічними критеріями.

Потреба в сталих конкурентних перевагах спонукає підприємство досягати конкретних цілей через переговори стосовно:

· якості;

· ціни;

· фінансових умов транзакції;

· умов поставки і пакування;

· обслуговування;

· зменшення непевності і ризику в процесі постачання.

Етапи вибору постачальника:

1 Пошук потенціального постачальника.

2 Аналіз потенціальних постачальників за критеріями.

3 Оцінка співпраці с постачальниками.

3

Чим вища якість прогнозування, тим точнішими будуть підрахунки потрібних товарно-матеріальних запасів. Належна система прогнозування дозволяє підприємству скоротити обсяг інвестування в товарно-матеріальні закупівлі і покращити рівень обслуговування . Окрім відповідних методів статистики, належне прогнозування потребує надійної інформації про історію збуту (обсяги продажу). По-перше, запаси необхідно розділити на 2 категорії: запаси незалежного рівня попиту та запаси залежного рівня попиту. Роздрібні торговці більше знайомі з незалежним рівнем попиту, коли продаж предметів однієї товарної групи не впливає на продаж іншої товарної групи. Однак, для більшості виробників, попит на сировину і матеріали залежить від поточних планів виробництва та продажу . Наразі існує багато комп’ютерних програм для прогнозування попиту, а також програм та методів планування потреб у різноманітних матеріалах для виробництва.

Більшість методів прогнозування базуються на припущенні, що майбутній попит пов’язаний з минулим попитом. Найбільш розповсюдженим методом є метод змінного середнього показника, коли прогноз попиту на наступний місяць є середнім показником попиту за останні 6 або 12 місяців. Коливання мають менший ступінь впливу на прогнози, що базуються на більш тривалих періодах, але у разі постійних змін коригування таких прогнозів потребує більше часу. Більш складні прийоми, такі як експоненційне згладжування та багато інших, беруть до уваги поточні тенденції і минулі схеми попиту. Звісно, прогнози необхідно коригувати на основі реальної практики та досвіду.

Більшість прогнозів використовується організацією для ухвалення внутрішніх рішень (наприклад, щодо рівня резервних запасів і обчислення точок повторного замовлення), але, якщо прогноз надійний, підприємство повинне надати результати такого прогнозу постачальникам, проінформувавши їх про очікувані обсяги закупівлі. Обмін інформацією також може означати, що постачальники можуть ввести відповідні дані у свої прогнози і, відтак, краще надати послуги, проінформувати про можливий дефіцит на ринку, тощо.

Відповідно до своєї стратегії, підприємства повинні розробити політику закупівель з урахуванням технологічних, фінансових, економічних і зовнішніх чинників, що притаманні відповідному виду господарської діяльності.

Одним з питань, що заслуговує на увагу з боку департаментів постачання, є оптимальна кількість матеріалів, що їх необхідно замовити, а також визначення термінів постачання.

Переваги системи постійного перегляду:

· нижчий рівень резервних запасів;

· постійні великі розміри закупівель спрощують можливість отримання знижок;

· постійний перегляд конкретних статей товарно-матеріальних запасів (бажаний для високовартістних статей запасів).

Переваги системи періодичного перегляду:

потребує менше часу ; таку систему легко підтримувати ;

дозволяє розміщати комбіновані замовлення щодо багатьох статей запасів у одного постачальника;

можливість зменшення витрат на ведення обліку товарно-матеріальних запасів.

Рисунок 2 - Динаміка зміни запасів товарно-матеріальних запасів за системою періодичного перегляду

На практиці найбільш розповсюдженими є безперервні системи,де точка замовлення або рівень, за котрого необхідним стає повторення замовлення, базується на максимальній кількості, що вірогідно використовуватиметься протягом стандартного періоду виконання замовлення постачальником. Маржа резервних запасів додається, щоб покрити варіації в часі виконання замовлення або ж у попиті.

Замовивши завеликий обсяг товарно-матеріальних запасів, підприємство наражається на невиправдано високий ризик старіння або зв’язування ресурсів; замовивши замало, можна наразитися на зростання витрат на одиницю запасів, оскільки зростуть витрати на розміщення додаткових замовлень.

Окрім вимоги щодо прогнозування, є ще й вартість одиниці запасів (яка, може змінюватися в залежності від розміру замовлення), середній показник запасів , що з’являються в результаті придбання різної кількості товарно-матеріальних цінностей, кількість виданих / замовлень, накладні витрати на зберігання товарно-матеріальних цінностей протягом певного періоду, тощо.

Змістовий модуль 2. (3М 2л). Виробнича логістика. Логістика запасів. Урахування збоїв у постачанні та споживанні у логістичних системах. Логістичні принципи складування.

Тема 6. Виробнича логістика.

1 Мета, завдання та функції виробничої логістики. Шляхи підвищення організованості матеріальних потоків на виробництві.

2 Закони організації виробничих процесів. Організація раціональних матеріальних потоків у безпоточному виробництві.

3 Оптимізація руху матеріальних потоків у часі та просторі.

1

Головною метою діяльності підприємства є забезпечення своєчасного і комплектного постачання продукції щодо господарських договорів. Головна мета досягається шляхом реалізації наступних принципів:

1. Мінімізація витрат на виробництво.

- забезпечення безперервності завантаження працівників і робочих місць;

- забезпечення безперервності руху матеріальних потоків у виробництві.

2. Підвищення ефективності процесів виробництва - реалізація основних принципів організації виробництва.

3 Забезпечення працездатності виробничої системи в заданому діапазоні якісних і кількісних показників.

4. Забезпечення реалізації повного циклу управління.

Раціональна організація і управління матеріальними потоками припускають обов'язкове використання основних логістичних принципів: однонаправленості, гнучкості, синхронізації, оптимізації, інтеграції потоків процесів.

Сучасна організація і оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати ряду вимог.

1. Забезпечення ритмічної, узгодженої роботи всіх ланок виробництва по єдиному графіку і рівномірного випуску продукції.

2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва.

3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт.

Забезпечення достатньої гнучкості і маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану.

Забезпечення безперервності планового керівництва.

2

Закони організації високоефективних, ритмічних виробничих процесів:

· закон впорядкованості руху предметів праці у виробництві;

· закон календарної синхронізації тривалості технологічних операцій;

· закон емерджентности основних і допоміжних виробничих процесів;

· закон резервування ресурсів у виробництві;

· закон ритму виробничого циклу виконання замовлення.

Використання вищеназваних законів організації виробничих процесів дозволяє спланувати і підтримувати ритмічну роботу виробничих підрозділів підприємства, тобто роботу у формі раціональної організації виробничих процесів, при якій процеси виготовлення окремих деталей, комплектів деталей і виконання окремих замовлень програми поєднуються за певним планом.

Розглянемо вище перераховані закони.

1. Закон впорядкованості руху предметів праці у виробництві – без попередньої організації руху предметів праці за типовими міжцеховими і внутрішньоцеховим технологічним маршрутами неможливе планування ходу виробництва.

Впорядкований рух деталей у виробництві може досягатися двома способами:

1) стандартизацією і типізацією міжцехових і внутрішньоцехових технологічних маршрутів;

2) проектуванням типової схеми руху предметів праці у виробництві.

2 Закон безперервності ходу виробничого процесу.

Будь-які зміни організації руху предметів праці в просторі не повинні порушувати односпрямованості матеріальних потоків. Інакше будуть втрачена достовірність календарно-планових розрахунків і надійність своєчасного виконання зобов'язань щодо постачання продукції.

3 Закон ритму виробничого циклу виготовлення виробу.

Роботи повинні бути взаємозв'язані як за терміном, так і за обсягом і структурою використовуваних ресурсів в часі і просторі.

4 Закон календарної синхронізації циклів процесів виготовлення виробів і їх частин.

Некерована синхронізація приводить до багатократного перевищення раціонального рівня незавершеного виробництва і великих втрат робочого часу робочих і устаткування.

Синхронізація циклів технологічних операцій досягається або міжопераційним пролежуванням предметів праці, або простоями робочих місць в процесі виготовлення виробів.

Синхронізація циклів виготовлення деталей

Якщо деталі мають однакову кількість операцій, то їх цикли вирівнюються за рахунок вирівнювання тривалості їх операцій.

Організація виробничих процесів як напрям розвитку виробничих систем припускає зменшення неврегульованості, різноманітності і невизначеності в русі предметів праці як в просторі, так і в часі.

3

Розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення партії деталей

Тривалість сукупного циклу механічної обробки деталей при різних способах календарної організації процесу можна визначити по формулах:

;                                     ;          (6.1)

                ,

де Т_П – тривалість обробки партії деталей при послідовному способі календарної організації виробництва;

Т_ПР – тривалість обробки партії деталей при паралельному способі календарної організації виробництва;

Т_ПП – тривалість обробки партії деталей при паралельно-послідовному способі календарної організації виробництва;

n – розмір партії однакових деталей, шт.;

t_j – тривалість j –й технологічної операції деталі;

t_гл – найбільша тривалість технологічної операції деталі t_гл = max t_j;

 – тривалість меншої з кожної пари суміжних технологічної операції деталі.

Економічно доцільний розмір партії (n_опт), що мінімізує питому величину цих витрат і втрат, розраховується по формулі:

,                                           (6.2)

де С_зап – витрати по запуску партії деталей в обробку (витрати на наладку, оформлення документації, включення партії в графік запуску і видачу нарядів виконавцям, рух партії в ході обробки і т.д.);

С_виг – витрати по виготовленню однієї деталі (матеріали, зарплата і ін. статті собівартості);

N – кількість деталей, які треба виготовити згідно програмі на плановий період, шт.;

h – коефіцієнт втрат від закріплення засобів в незавершеному виробництві, рівний нормі прибутку на капітал.

Виробничий цикл виготовлення виробу визначається як сума тривалості всіх циклів виробництва, наприклад

,

де m – кількість стадій у виробництві;

 – час міжцехових перерв (звичайно складає 3-5 діб).