Тема 7. Логістика розподілення.

1 Ціль, завдання і функції розподільчої логістики. 

2 Логістичні канали розподілу.

3 Посередники в системі розподілу.

1

У економіці розподіл - це фаза відтворювального процесу: спочатку треба зробити продукцію, а потім розподілити її.

Збутова логістика (логістика розподілу) охоплює весь ланцюг системи розподілу: маркетинг, транспортування, складування й ін.

Предметом вивчення розподільчої логістики є раціоналізація процесу фізичного розподілу наявного запасу матеріалів.

Завдання розподільчої логістики:

- розподіл замовлень між різноманітними постачальниками щодо закупівлі товарів;

- розподіл вантажів за місцями складування;

- розподіл матеріальних запасів між ділянками виробництва;

- розподіл матеріальних потоків у процесі продажу.

Розподільча логістика - це комплекс взаємозалежних функцій, реалізованих у процесі розподілу матеріального потоку між різними оптовими покупцями, тобто процесі оптового продажу товарів.

На мікрорівні логістика вирішує завдання:

- планування процесу реалізації;

- організація одержання й опрацювання замовлення;

- вибір виду упаковки, ухвалення рішення про комплектацію;

- організація відвантаження продукції;

- організація доставки і контроль за транспортуванням;

- організація після реалізаційного обслуговування.

На макрорівні логістика вирішує завдання:

- вибір схеми розподілу матеріального потоку;

- визначення оптимальної кількості розподільних центрів (складів);

- визначення оптимального місця розташування розподільчих центрів (складів) і т.д.

З урахуванням несприятливого середовища, на якому розвивається ринок товарів і послуг, в економіці України відкриваються нові можливості для перспективного маркетингу.

Маркетинг-логістика охоплює всю діяльність, що забезпечує цілеспрямований вплив на ринки за рахунок високого рівня постачання, постійної готовності постачання і відповідної презентації товару для зберігання і розвитки частки ринку конкретної фірми.

2

Логістичний канал - це частково упорядкована множина різноманітних посередників, що здійснюють доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживачів.

Канали розподілу можна об'єднати у три групи:

· прямі, тобто коли господарські зв'язки між фірмами-контрагентами безпосередні;

· непрямі,тобто коли між ними знаходяться один або декілька посередників;

· змішані.

Простий канал руху товару використовується, коли виробник не бажає віддавати частину прибутку посередникам, коли попит на товар високоприбутковий.

Щодо використання непрямого каналу обов'язково є присутнім посередник. Виробник позбавляється частини прибутку на користь посередника, але завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності, посередники пропонують фірмі більше, ніж вона може зробити поодинці. Робота декількох виробників через одного дістриб’ютора значно заощаджує час, гроші і скорочує обсяг роботи.

Змішаний канал розподілу містить у собі функції перших двох.

Канали розподілу виконують функції:

- проводять маркетингові дослідження;

- збір інформації щодо планування і проведення обміну;

- визначають умови закупівлі і продажу;

- стимулюють збут;

- налагоджують і підтримують контакти з постійними покупцями;

- узгоджують ціни.

Деякі схеми каналів розподілу наведені нижче:

Рисунок 7.1 - Варіанти каналів розподілу

3

Підчас вибору типу каналу необхідно обрати тип використовуваного посередника.

Ділери - це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар купується ними за угодою постачання. Ділер стає власником продукції після повної оплати постачання. У логістичному ланцюзі ділери займають положення найбільше близьке до кінцевого споживача.

Розрізняють типи ділерів:

- ексклюзивні - єдині представники виробника і мають виключні права щодо реалізації продукції;

- авторизовані - які співробітничають із виробниками за умовами франшизи.

Дістрибьютори - оптові і роздрібні посередники. Виробник надає дістрибьютору право торгувати своєю продукцією на певній території протягом визначеного терміна. Згідно з угодою їм набувається право продажу продукції. У логістичному ланцюзі дістрибьютор знаходиться між виробником і ділером.

Комісіонери - оптові і роздрібні посередники. Комісіонер повинний забезпечити цілість товару.

Агенти - посередники, що виступають у якості представника або помічника основної щодо нього особи (принципала). Агент укладає угоду від імені принципала. Щодо обсягу повноважень агенти діляться:

- універсальні - будь-які юридичні дії від імені принципала;

- генеральні - укладають тільки угоди, зазначені в дорученні. 

Брокери - посередники при укладанні угод, що зводять контрагентів. Вони не є в договірних відношеннях із жодною зі сторін і діють лише на основі окремих доручень. Одержують винагороду тільки за продану продукцію.

Після вибору посередника необхідно визначитися з вибором їхній числа. Існує три підходи:

- інтенсивний розподіл - забезпечення запасами продукції в можливо більшому числі торгових підприємств;

- ексклюзивне - намірено обмежене число посередників;

- селективне - виробник домагається необхідного охоплення ринку при більш жорсткому контролі і з меншими витратами, чим при інтенсивному розподілі.

Для підвищення ефективності збуту прибігають до багатоканальної системи розподілу.

Послуги посередника є затребуваними, якщо їхня вартість нижче власних витрат на виконання будь-яких робіт.

Оптимізація каналу розподілу можлива лише за умови наявності числа оптових підприємств.

Тема 8. Логістика запасів.

1 Види запасів.

2 Визначення розмірів запасів.

3 Системи оптимального управління запасами.

4 Взаємозв’язок управління запасами з іншими функціями логістики.

1

Філософією „точно в термін”, утримання запасів вважається марною тратою коштів, використовується тільки для того, щоб приховати факт існування проблем у функціонуванні типового логістичного ланцюжка). Однак більшість країн дотримується менш радикальних поглядів на це питання .

Придбання та утримання матеріальних запасів вимагає значної кількості фінансових ресурсів. Але підприємства прагнуть утримувати додаткові запаси для того, щоб:

1. запобігти нестачі запасів на випадок зміни обсягів у постачанні або попиті;

2. створити запас на випадок підвищення цін;

3. запобігти вичерпанню запасів.

Матеріальні запаси – це вироби народного споживання і інші товари, які знаходяться на різних стадіях виробництва й обігу продукції і очікують особистого і виробничого споживання.

Види запасів наведені на рис. 8.1.

Рисунок 8.1 – Види запасів

Розрізняють також:

- технологічні запаси;

- циклічні запаси;

- підготовчі запаси;

- неліквідні запаси і ін.

2

Ефективне управління товарно-матеріальними запасами підприємства вимагає, щоб фахівці підприємства знали кількість своїх запасів, їх цінність, а також місце та спосіб їх зберігання.

Розмір технологічних і перехідних запасів визначається по формулі:

                                          ,                                                        (8.1)

де S – середня норма продажу запасів на певний момент часу;

Т –середній час транспортування.

Коли запаси замовляються у надмірній кількості, обмеженням є витрати на їх зберігання і потрібно визначати оптимальний розмір замовлення:

                                                                                       (8.2)

де А – витрати на виробництво;

D –середній рівень попиту;

– питомі витрати на виробництво;

r – витрати на зберігання.

3

Існують різноманітні системи оптимального управління запасами. Кожна система потребує визначення певних розрахункових параметрів.

1. Система з фіксованим розміром замовлення.

Оптимальний розмір замовлення визначається по формулі (формула Вільсона):

                                                                                   (8.3)

     де ORZ – оптимальний  розмір замовлення, шт.. ;

V – витрати на поставку одиниці продукції, грн.;

Q – потреба у продукції, шт.;

і – витрати на зберігання одиниці продукту, що замовляється.

Формула (8.3) орієнтована на моментальне поповнення запасу на складі. Якщо поповнення запасу на складі здійснюється за деякий період, то формула (8.3) коректується на коефіцієнт, який враховує швидкість цього поповнення.

                                                                                   (8.4)

     де k – коефіцієнт, який враховує швидкість поповнення запасу на складі.

У цій системі ключовими параметрами є:

- страховий запас;

- пороговий рівень;

- максимально бажаний запас.

2. Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

Визначити інтервал часу між замовленнями можна з урахуванням оптимального розміру замовлення по формулі:

                                                                                           (8.5)

    де N – кількість робочих днів у році, днів.

Визначений за формулою (8.5) інтервал часу може бути сректований на основі експертної оцінки.

У цій системі ключовими параметрами є:

- страховий запас;

- максимально бажаний запас;

- пороговий рівень.

Параметром, який перераховується по формулі (8.6) є розмір замовлення.

                                    РЗ = МБЗ – ПЗ + ОП,                                       (8.6)

де РЗ – розмір замовлення, шт.;

МБЗ – максимальний бажаний запас, шт.;

ПЗ – поточний запас, шт..;

ОП – очікуване споживання за час поставки, шт.