Роль і становище Президента України в системі органів державної влади.

Політична позиція президента часто нагадує роль політичного арбітра у взаєминах між окремими гілками та органами державної влади. Це особливо помітно в тих випадках, коли президент обирається на свою посаду не парламентом, а всенародним голосуванням (Франція, Португалія, Болгарія, Польща). В цілому ж визнання президента главою держави є традиційними в конституціях багатьох країн світу. Подібна характеристика президентів міститься, наприклад, в конституціях Росії, Казахстану, Республіки Молдова.

Правовий аналіз вітчизняного Основного Закону дає підстави для висновку про те, що Президент України займає особливе місце в системі органів державної влади і не належить виключно до жодної з гілок державної влади, про які йдеться в ст. 6 Конституції. Він отримує свої повноваження безпосередньо від народу, оскільки обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

У той же час високий статус Президента України не означає відсутності його політичної та юридичної відповідальності перед народом. Його повноваження обмежені п'ятирічним терміном. Одне і та ж особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Вибори Президента проводяться на альтернативній основі. У разі вчинення Президентом державної зради або іншого злочину він може бути усунутий зі своєї посади Верховною Радою України в порядку процедури імпічменту. Акти Президента можуть бути визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України.

Реалізуючи свою політичну волю, Президент України може вживати тільки закріплені за ним Конституцією та законами України повноваження, тобто діяти виключно в межах її приписів. У цьому розумінні на нього в повній мірі поширюються норми, передбачені статтями 19, 90, 106, 110-112 Основного Закону України. У тексті офіційної присяги Президента України є такі слова: «Зобов'язуюсь ... додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі ».

Президент України - гарант стримування Конституції України. Таким чином, він істотно впливає на режим стабільності закріпленого в Україні конституційного ладу і законності, забезпечення прав людини і громадянина, утвердження конституціоналізму в цілому. Положення ст. 102 Конституції свідчать про те, що Президент України несе персональну відповідальність за узгоджену безперервну роботу механізмів захисту Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, за вживання заходів щодо ефективного функціонування усіх владних державних структур в конституційному режимі.

Конституційно-правовий статус Президента України.

Згідно зі ст. 102. Ку, Президент України є главою держави і виступає від її імені. ПУ є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. До основних повноважень ПУ належить (ст. 106):

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до ВРУ про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає

вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін КУ, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до ВРУ у строки, встановлені цією Конституцією; 8) припиняє повноваження ВРУ, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; 9) призначає за згодою ВРУ Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку; 10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій

та припиняє їх повноваження на цих посадах; 11) призначає за згодою ВРУ Генерального прокурора України та звільняє його з посади, голів Антимонопольного комітету, голови Фонду держмайна, голови комітету телебачення і радіомовлення