Уповноважений ВРУ з прав людини.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини на постійній основі здійснює опосередкований парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції. Він є аналогом інституту омбудсмена, який був вперше заснований в 1809 р. у Швеції і зараз існує більш ніж у ста зарубіжних державах. У державно-правовому сенсі омбудсмен розуміється як гідне довіри незалежна особа, уповноважена парламентом на охорону прав окремих громадян і опосередкований парламентський контроль у формі нагляду за всіма державними органами та посадами, але без права зміни прийнятих ними рішень. Слід підкреслити, що омбудсмен - це переважно політичний інститут, а не правоохоронний; його головне завдання полягає в тому, щоб захистити права і свободи людини тоді, коли інші державні органи виявляються неспроможними, оскільки причиною порушень є недосконалість самих законів.

Метою опосередкованого парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) додержання та повага прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Основною функцією Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є контрольно-наглядова, яка конкретизується в таких напрямках діяльності:

- Здійснення непрямого парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі;

- Здійснення контролю за відповідністю Конституції України, законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина шляхом звернення до Конституційного Суду України з відповідними уявленнями;

- Перевірка стану дотримання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

- Напрямок звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, за належністю в органи, до компетенції яких належить розгляд справи, та здійснення контролю за розглядом цих звернень;

- Прийняття рішень про необхідність проведення перевірок діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності з правом вимагати від посадових і службових осіб цих органів сприяння, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків .

Крім того, Уповноважений виконує ряд інших функцій, зокрема правоохоронну, нормотворчу, правозастосовну, інформаційну та ін.

Конституційно-правовий статус народного депутата України та правові гарантії його діяльності. Природа депутатського мандата.

Народний депутат України обирається відповідно до ЗУ «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у ВРУ і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені КУ і ЗУ. НД здійснює свої повноваження на постійній основі. НД відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у ВРУ. При виконанні своїх повноважень НД керується КУ, ЗУ та загальновизнаними нормами моралі.

Гарантії:

- Непорушність повноважень народного депутата України (ст. 26)

- Недоторканність народного депутата України (ст. 27)

- Забезпечення народному депутату України умов для виконання депутатських повноважень (ст. 28)

- Звільнення народного депутата України від призову на військову службу або збори (ст. 29)

- Державне страхування народного депутата України (ст. 30)

- Забезпечення народному депутату України умов для підвищення професійного рівня (ст. 31)

- Фінансування витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю (ст. 32)

- Фінансове, медичне та соціально-побутове забезпечення народного депутата України (ст. 33)

- Помічники-консультанти народного депутата України (ст. 34)

- Забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями (ст. 35)

Інститут президентства в Україні: історія становлення і сучасний етап розвитку.

В Україні зародження демократичного суспільства розпочалося ще за часів козацтва, але бурхливий розвиток демократії та інституту президентства почалося в 10-х роках ХХ століття. Під час діяльності Центральної Ради було видано чотири Універсали (Указу), які повинні були закласти основу демократизації українського суспільства. Останнім Універсалом, від 22 січня 1918 року, Центральна Рада проголосила повну політичну незалежність України від Росії. А 29 квітня 1918 року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки.

Посада президента України була заснована 5 липня 1991 постановою Верховної Ради УРСР «Про вибори президента Української РСР». 1 грудня 1991 відбувся всеукраїнський референдум, на якому, одночасно з проголошенням незалежності України, народ віддав перевагу президентській формі правління. У той день був обраний перший Президент нової Української держави - Леоніда Кравчука. У липні 1994 року, в результаті дострокових виборів Президента, країну очолив Леонід Кучма. Він був Главою держави 10 років, вигравши і наступні президентські вибори - 1999 року.

У грудні 2004 року Президентом України був обраний Віктор Ющенко.

7 лютого 2010 Президентом України обрано Віктора Януковича.