Принципи державного ладу України: загальна характеристика.

Після проголошення незалежності Україна сформувалася як парламентсько-президентська республіка. До того часу Президент України був главою держави і главою виконавчої влади. Статус України вже як президентсько-парламентської республіки був закріплений Конституцією України 1996 р.

Україна є унітарною державою. Адміністративно-територіальними одиницями України виступають область, район, місто, селище і сільрада. Особливий статус має Автономна Республіка Крим, яка є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

До складу України входять Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається відповідними законами України. Так, статус Києва визначено Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999

За державним режиму Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Конституційний лад України будується за принципом пріоритету прав і свобод людини і громадянина.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

За Конституцією України 1996 р. єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада.

Конституційний склад Верховної Ради налічує 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Вибори до Верховної Ради здійснюються на підставі Закону "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 р. Верховна Рада правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання, не віднесені до компетенції органів виконавчої або судової влади.

Порядок роботи Верховної Ради України визначається її Регламентом, прийнятим 27 липня 1994 р. Верховна Рада України працює сесійно.

64. Суверенітет держави. Україна - суверенна і незалежна держава.

Поняття "суверенітет" з'явилося в період становлення нації, в епоху буржуазних революцій. Вперше "суверенітет" як наукове поняття і політико-правовий принцип використав у Другій половині XVI в. відомий французький суспільно-політичний діяч і юрист Жан Боден (1530-1596) для обгрунтування верховенства і повновладдя національної централізованої держави. Його концепція отримала свій розвиток в працях Т. Гобса (1588-1679), Дж. Локка (1632-1704). Жан-Жака Руссо (1712-1778) та ін

Слід розрізняти поняття "державний суверенітет", "національний суверенітет", "народний суверенітет".

Суверенітет нації (національний суверенітет) характеризує властивості нації, її політичну свободу, територіальну, культурну, мовну самостійність, повноправність у самовизначенні і формуванні своєї держави.

Суверенітет парода (народний суверенітет) характеризує повновладдя одно-або багатонаціонального народу, яке закріплене конституцією, іншими законами держави, забезпечення реальної участі народних мас і окремих особистостей (незалежно від їх етнічного, соціального походження, релігійної приналежності, політичних симпатій і т.п.) в управлінні соціально-політичними, народногосподарськими процесами і державної діяльності через систему представницьких органів держави, суспільно-політичних організацій, політичних партій.

Державний суверенітет (суверенітет держави) характеризує властивості державної влади - верховенство, незалежність і виражається в практичній діяльності держави, її органів.

Верховенство - суверенна властивість державної влади. Верховенством підкреслюється визначальне становище державної влади стосовно будь владних відносин, які можуть виникати в процесі діяльності державних і громадсько-політичних організацій.

Верховенство проявляється у властивості державної влади встановлювати у суспільстві загальний правопорядок, правоздатність громадських організацій, політичних партій, службових осіб, громадян, а також надавати їм конкретні права та обов'язки.

Такі суверенні властивості, як єдність, повновладдя, необмеженість, самостійність також суттєво характеризують природу державної влади, однак вони втілюються в поняття верховенства.

Верховенство передбачає самостійність і незалежність державної влади від будь-якої іншої влади всередині держави, що, в свою чергу, можливо лише тоді, коли вона єдина.

Самостійність державної влади означає те. що вона незалежно визначає засоби і форми реалізації своєї діяльності, коло повноважень органів держави.

Верховенство державної влади передбачає се незалежність всередині держави. Однак в області зовнішніх зносин властивість незалежності не набуває самостійного значення, так як тут вже не можна говорити про верховенство державної влади, тут мова може йти про незалежність державної влади від влади інших держав,

В основі державного суверенітету лежить національний і народний суверенітет, тобто в умовах демократичних країн в основі державної влади лежить повновладдя нації (національний суверенітет), повновладдя народу (народний суверенітет), а тому можна говорити про зв'язки, з одного боку, державного суверенітету, а з іншого - суверенітету нації, народного суверенітету.