Поняття громадянського суспільства. Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства.

Громадянське суспільство - це недержавна частина суспільства. У сучасному розумінні-це суспільство з розвинутими економічними, політичними, правовими та культурними відносинами між людьми, незалежне від держави, але взаємодіє з ним.

Громадянське суспільство - це суспільство людей високого соціального, культурного, морального економічного статусу, що створюють разом з державою розвинуті правові відносини.

Громадянське суспільство має складну структуру, яка включає в себе: господарські, економічні, етнічні, релігійні і правові відносини. Умовою виникнення громадянського суспільства є поява у всіх громадян суспільства економічної самостійності на базі приватної власності. Важливою характеристикою громадянського суспільства є досягнення високого рівня самоорганізації і саморегуляції суспільства. Громадянське суспільство - це заснована на самоорганізації система соціально-економічних і політичних відносин, що функціонують у правовому режимі соціальної справедливості, свободи, задоволення матеріальних і духовних потреб людини як вищої цінності громадянського суспільства.

Механізми саморегуляції громадянського суспільства.

1.Свободний ринок. Кожна людина пропонує вироблений ним товар і хоче щось за це отримати. (Еквівалентно).

На певному етапі розвитку суспільства цього стає не достатньо., Тому виникають монополії, та на зміну приходить соціальне гос-во або тоталітарний режим.

а) П) Проводяться заходи по демонополізації виробництва.

Для найманих робітників - принцип вільного договору., Гос-во встановлює певні стандарти (рівень зарплати, довжини робочого дня).

б) П) Перерозподіл національних доходів або зміна системи оподаткування.

в) Г) Державне фінансування програм розвитку. (. (освіти).

2.Парламентарізм-суспільство вибирає керуючу структуру.

3.Незавісімое правосуддя. Товариство приходить до того, що конфлікти має регулювати держава.

Взаємодія держави і громадянського суспільства. Особистість і громадянське суспільство.

Громадянське суспільство існує, розвивається і функціонує в діалектичній

єдності і протиріччі з державою. У їх відносин можливі колізії. Але

в будь-якому випадку «апарат», «органи», їх «агенти» не можуть втручатися в

приватне життя людей або маніпулювати ними, втягувати в політичну боротьбу,

конфронтацію, не кажучи вже про застосування насильства. Громадянське суспільство і

правова держава повинні не протистояти один одному як антиподи, а

гармонійно взаємодіяти.

Одним із найважливіших суб'єктів суспільства є особистість. При цьому суспільство і особистість – взаємодоповнюючі один одного явища, що існують у нерозривній єдності. Особистість - це сукупність індивідуально-визначених і соціально значимих властивостей людини, що виявляються у відносинах між людьми. Соціально значимі властивості, які формують особистість, утворюються під впливом наступних факторів: а) під впливом індивідуальних, природжених рис і властивостей людини, б) під впливом соціального середовища, яка здатна впливати на людину, в) стан суспільних відносин, в яких бере участь людина як соціальне явище.

Соціально-правові передумови становлення в Україні громадянського суспільства.

Після розвалу Союзу та перших років незалежності, спроб визначити напрямок розвитку економіки та державності більшість аналітиків прийшло до висновку, що альтернативи західним моделям суспільного розвитку практично не існує. Не заперечуючи в цілому слідування шляхом цінностей, вироблених людством, хотілось би застерегти від того, щоб новий підхід, як справедливо відмічається науковцями, не затінити "споконвічні обереги українського способу життя, якщо ці цінності сприяють утвердженню державності України, розвитку системи розумних потреб особи й суспільства, формуванню освіченої й високоморальної особистості ".

До цих пір в Україні тривають дискусії про вплив держави та про баланс сил державної влади й суспільства. Значна частина населення вбачає в державі чужу, корумповану силу, не довіряє державній владі, хоч і дотримується утопічної точки зору, ніби винятково державними засобами можна створити нове громадянське суспільство. Між іншим, це типова утопія, поєднана з надією на мудрого вождя, авторитетного правителя, який, прийшовши до влади, влаштує все справедливо й демократично. Державна влада дійсно може сприяти встановленню громадянського суспільства, але без ініціативи народу "знизу" її можливості обмежені.

Особливістю і суперечливістю перехідного суспільства, яким є сучасна Україна, є те, що складнощі перехідних процесів, з одного боку, зумовлюють зміцнення регулюючої ролі держави, тобто самої держави, а, з другого - розбудова громадянського суспільства передбачає роздержавлення суспільних інститутів, зменшення державного впливу на них. Ця обставина і підкреслює необхідність наукових розробок ролі держави в перехідному суспільстві, розробки механізмів її впливу на соціальні процеси, визначення шляхів перетворення держави на правову, а перехідного суспільства - на громадянське.