В БРАТСТВІ КОЛЕГІАНТІВ ПОПОВНЕННЯ

Пройшло 10 років з того моменту, як ми перший раз прийшли до ще школи №11! Пройшло 10 років навчання, наполегливості: хтось добився своєї мети, яку він поставив ще на початку учнівської "кар’єри". І тепер ми колегіанти!!! Звичайно сказати, що життя за колегіумними правилами - не цукор, як не крути, але все це готує нас до майбутнього життя! В перший день нашого колегіумного життя всі (і я не перебільшую) вчителі казали одну й ту саму фразу, що всі учні колегіуму добиваються високих результатів, найкраще по області здають ЗНО і т. д. Тому всі ми (10 клас) надіємося, що ми запишемо себе в історію, як найкращий клас колегіуму, але для цього потрібно дуже наполегливо працювати! Ми справимося!

А.Верхогляд

"НОУ-ХАУ" В РЯДАХ КОЛЕГІУМУ

9 вересня на колегіумному блоці поставили систему реєстрації відвідування! Це був справжній шок! По-перше, ніколи такої "штукенції" не було в жодній школі Новограда - Волинського (тому хтось отримав "на горіхи" за те, що 6 раз реєструвався). Хочеться добавити, що даний прилад дуже допомагає класним керівникам, тобто на моніторі показано, хто на скільки запізнився, хто відсутній, тощо. Тепер не потрібно кричати на весь клас: " Альо, кого в школі немає!!!!". В принципі, це плюс для вчителів, зате великий мінус для нас, учнів. Адже ця "штукенція" записує навіть найменше запізнення, та й тепер школу менше шансів прогуляти, адже система реєструє, хто о котрій приходив та й виходив. Всі люди звикають до нової речі - хтось швидше, хтось повільніше, тому скоро ми не будемо зважати на цю "пищалку" (назва дана через своєрідний звук при перевірці карточки учня). Але як не крути, це все-таки навіть і прикольно!!!

А.Верхогляд

УЧНІВСЬКА ВИНАХІДЛИВІСТЬ

Учень може не знати визначення косинусів, синусів, може не знати правил в українській мові, може не знати змісту твору, але справжній учень не може не знати, як зробити "шпору"! "Шпора, шпаргалка, бомба" - не можна уявити будь-яку контрольну чи самостійну роботу без цієї маленької, але ВСЕМОГУТНЬОЇ помічниці. Є багато різних способів створення "шпори", починаючи від клаптика паперу, закінчуючи "бомбою" (це ГДЗ) або вже готовою контрольною роботою. З кожним роком технологія виробництва, або просто кажучи, укладання "шпори", покращується, адже з кожним роком вчителі намагаються "запалити" учня на гарячому! Але всі ми знаємо, що це неможливо! Звичайно, ми повинні вчитися, всі ми повинні знати матеріал на зубок. Але заглянемо правді у вічі - це неможливо! Хоча б раз ти спишеш із шпори! І не потрібно говорити, ніби "шпора" - це інструмент двієчників! І не тільки двієчники списують. У народі кажуть: "Правила створені для того, щоб їх порушувати". В принципі і правильно, адже якби ми не порушували ці "шкільні" правила, то наше життя в колегіумі було б нудним. Тому робіть "шпори" учні та студенти, але не забувайте навчатися!

А.Верхогляд

ЧИ ПОДОБАЄТЬСЯ ВАМ В КОЛЕГІУМІ?

Не так давно наш колегіумний соціолог Аліна Лебідь провела соц.дослідження на тему: «Чи подобається Вам навчатися у колегіумних класах?». Взагалі, запитань було лише два. Перше це: «Чи подобається Вам у колегіумному блоці?», а друге: «Чи б хотіли Ви щось змінити? ». Скажу чесно, варіанти відповідей шокували нас, редколегію, і соціологічну групу! Тому редколегія on-line газети хоче запропонувати «найкращі» відповіді на запитання! Отже, головна четвірка відповідей на запитання «Чи хотіли б Ви щось змінити?»

11 класу:

4 місце.Хочу акваріум!!!!

3 місце. Не хочу сканер і веб–камеру!

2 місце.Вогнегасник зеленого кольору.

1 місце.Хочу шкільний автобус!!!

Взагалі близько 96% одинадцятикласників написали: «Хочу новий комп. в 11 клас!!!»

10 клас:

4 місце.Акваріум і хом’ячок!

3 місце.Хотів би м’який дІван на блок, а краще в кожний клас!!

2 місце.Хочу великий дИван і каву у ліжко!!!

1 місце.(НАЙОРИГІНАЛЬНІША ВІДПОВІДЬ) Хочу дЄван і крісла. І щоб телевізор був десь під 22 дюйма.

9Б класбув самим собою, адже їм все подобається! Але найбільші підозри в мене викликав 9А клас, а якщо точніше, то найбільші підозри в мене викликав «Ахмед», який написав: «Я хотів би, щоб блок було прикрашено яскравими квітами». Яка тонка поетична душа. Але на цьому наша колегіальна винахідливість не закінчується. Тепер найкращі відповіді на запитання: «Чи подобається Вам навчатися у колегіумних класах?»:

· «Так. Оскільки ми маємо більше можливостей, а саме: телевізор, і обалдєзний туалет…».

· «Їдальня далеко. Є де відпочити».

· «Так, бо тут є чайник».

· «Ні, до їдальні довго бігти».

· «Да. По-приколу».

· «Нє.. хоча.. нє… а хоча… нє. Так, подобається» (написано було реальною людиною).

· «Так, бо тут себе почуваю відповідальним».

· «Так. Тому що тут є всі зручності, особливо туалет. Такий прикольний!».

· «Тут ми можемо побачити комфортний диван, туалет, телевізор, стільці. Тут і повітря прокольне».

P.S. Мінздрав попереджує!!! Читання даної статті заборонено особам, які не досягли 16 років, або особам із нездоровою психікою, адже стаття містить шокуючи факти. Збігів немає!!! Всі представленні матеріали реальні!!

А.Верхогляд

ЖОВТЕНЬ-2010

ЛУБЧИЦЯ: СМІТТЯ І САЛО

В Клубі є така традиція, що кожного року ми відзначаємо свято "День туриста" на Лубчиці. У цей день ми вбиваємо двох зайців одночасно: прибираємо зону відпочинку, відзначаємо "День туриста" і маємо програму для відпочинку. Хочу сказати, що кожного року ми збираємо і спалюємо все більше і більше зібраного сміття. Додам, що ми всі люди і повинні прибирати за собою залишене сміття там, де ми відпочивали. Дуже вдалою видалась "священна церемонія обжарювання...сала!!!!". Кажуть, що в Україні немає "дєдовщини", але це неправда, адже старші класи збирали гілля, рубали дрова, "стругали палички"! А ось менші робили саму брудну роботу - збирали сміття. Після всього цього дійства ми з радістю смакували салом та свіжозавареною кавою. Перед завершенням наших "виправних робіт" настала церемонія вручення посвідчень членів клубу КТК. Після цього деякі сміливці пішли купатися в прохолод.... в холодній, як крига, воді. Це зрозуміло, адже українців холод не бере!!!! Не оминуло нас улюблене "фоткання" на згадку!!! І приблизно о 16.00 все це дійство закінчилось. Всі йшли додому з усміхненою рож.. лицем й незабутніми враженнями!!!

А.Верхогляд

ПЕРШІ ЗВІТИ

Система реєстрації, в якійсь мірі, вдала штука. Особливо вона допомагає слідкувати за так званими "прогульщиками”. Скажу, що таких «кадрів» достатньо. Можливо, під час роботи цього "апарату ” їх кількість зменшиться, я впевнений, кардинально зменшиться! За перші дні роботи цієї "пищалки” нам роздали перші звіти про відвідування школи. Дивлячись на години, які надруковані на листку, було зрозуміло, що це якась маячня. Адже, прийшовши до школи о 8:05, там пишеться, що ти запізнився на 25 хвилин. І кому вірити? Після перегляду звітів було видно багато незадоволених учнів, але ще більше байдужих. Але все ж ця штука допоможе нам вчасно приходити в школу й приблизить нас до європейських стандартів.

А.Верхогляд

ДЕНЬ ВЧИТЕЛЯ

Взагалі, День вчителя - святковий день. Це професійне свято, його святкує вся Україна, точніше, всі вчителі та викладачі. Не оминуло воно й нашу школу. За ініціативою Зіннурова Едуарда Ільгамовича та Репецької Марії Андріївни весь 10 клас у цей урочистий день прийшов в українських вишиванках. Комусь, мабуть, не сподобалась ця ідея, але загалом все вийшло напрочуд красиво та оригінально. Скажу, що ця ідея навіяла мені спогади про колишні селянські часи та славетну козацьку добу. Всі в цей день були веселі, особливо учні, адже уроки були скорочені, додам, що ніхто сильно не напружувався. Слід згадати про те, як гарно «розпивався» чай на уроці англійської мови та яким гарним та гучним був хрумкіт солодощів у класі. Зазначу, особливо гарними в цей день були наші дівчата. Вишиванки надавали їм ще більшої краси та охайності. Логічним закінченням цього дня став святковий концерт. Велике спасибі організаторам, адже концерт був цікавий й слід віддати належне ведучим концерту, які погодились на вкрай відповідальну роботу. Скажу, що впорались з поставленою задачею. На завершення додам - день видався на славу, й без винятків, всі залишилися задоволеними.

А.Верхогляд

НОВА РЕДКОЛЕГІЯ "No Comments". І НОВІ ПРОБЛЕМИ

Належне потрібно віддати Попову Дмитру, адже під час його "панування" в редколегії справи йшли вдало. Діма випустився, а на його місце став Бурлаченко Дмитро. Скажу відверто, вся зроблена робота Попова Дмитра пішла "прахом". Адже нова редколегія не справлялася зі своєю роботою. В результаті цього громадський проект "No Comments" хотіли закрити. Тоді попередні 66 випусків "полетіло б в трубу". Але на порятунок стала Ансіфорова Марина, яка своїми силами та з допомогою однокласників випустила 67 номер газети. Проблеми на цьому не закінчилися. Коли газета вийшла в люди, то деякі нюанси не сподобались 11 класу. Особливо стаття Дмитра Попова, де він показав справжню сторону 11 класу. І ось вийшов новий випуск газети "No Comments". За це ми маємо дякувати Марині Ансіфоровій...Та про нашу бджілку-трудівницю напише хтось в іншій статті, я ж хочу написати про інше. За моїми спостереженнями 11 клас не дуже то й задоволений тим, що написано в газеті.... Вони, напевно, вважають нас (10 клас) ворогами? Я хочу сказати, що це не так. Ми "за" співпрацю з вами! Ми не забираємо у вас, як кажуть, ваш "хліб"!!! Але варто якось активніше брати участь у шкільному житті! Не треба ображатись на правду, якою б вона не була. Просто ми, як нові колегіанти, хочемо зробити свій внесок у життя колегіуму!!!

А.Верхогляд

НА ЧЕСТЬ ЄСЕНІНА

Нещодавно я разом з іншими учнями та вчителями ходив до гімназії. Там відбувся вечір на честь Сергія Єсеніна. Учні різних шкіл, в тому числі й ми, презентували свій сценарій, пов’язаний із російським поетом. Були різні виступи: хто читав вірші, хто розігрував діалог, хто ще щось, і т.д. і т.п. Щодо нашої школи, то ми, тобто Андрій Верхогляд і я, під керівництвом Марії Андріївни, вжились в ролі Сергія Єсеніна та Айседори Дункан (його дружини). Сергій Єсенін - міф і легенда Росії, так і залишився нерозгаданим по сьогоднішній день, скільки б не писали і не говорили про нього… Він - останнє кохання Айседори – останній танець її життя. Ми постарались втілити ці образи на сцені: прочитали невеличкий діалог, над яким потрібно було трішки попрацювати, особливо мені, так як ніколи не доводилось розмовляти з французьким акцентом. Але нібито щось вийшло. Андрій дуже органічно виглядав в образі поета. Також до нашого сценарію входив танець у моєму виконанні - трішки напартачила. Після цього моя однокласниця Наталка Корзієнко дуже гарно читала вірші Єсеніна. Загалом все пройшло досить добре, мені дуже сподобалось і всім іншим також. Буду не проти взяти участь ще раз у такому заході.

Діана Романюк