Причини поразок Червоної Армії у 1941 р.

 1. Відому роль зіграв фактор раптового нападу. У ніч на 22 червня, коли у радянського командування вже не було сумнівів у нападі Німеччини, телеграфом була передана директива про приведення військ у бойову готовність. Однак директива запізнювалася, ворог обрушив шквальний вогонь і завдав бомбові удари по містах і селах, штабам, вузлам зв'язку, мостах, залізничних комунікаціях. У перший день війни німецька авіація розбомбила 66 радянських аеродромів, знищивши 1200 літаків.

2. Кращі кадри Червоної Армії були репресовані. На 1941 р. тільки в сухопутних військах не вистачало за штатом 66 900 командирів, а некомплект в авіаційних підрозділах склав 33%. З 733 вищих командирів (дані генерал-лейтенанта А, І. Тодоровського), від комбрига до маршала Радянського Союзу, було репресовано 579 та залишилося в Червоній Армії лише 154. До початку війни в результаті репресій лише 7% командирів мали вищу військову освіту, а 37%. Не пройшли повного курсу навчання у середніх військових закладах.

3. У військах панувала система жорстокої централізації. управління та підпорядкування, що сковувало ініціативу командирів, породжувало схильність до шаблонів, застарілих схем.

4. Переозброєння йшло вкрай повільно. Нові танки і літаки, інше види озброєнь були поставлені на серійне виробництво тільки в 1940-1941 рр..

5. Радянське військове керівництво прорахувалося у визначенні можливого напрямку головного удару противника. Пріоритетним у Генеральному штабі Червоної Армії розглядалося Київський напрямок, а Мінсько-смоленсько-московська як другорядне; у підпорядкування Київського Особливого військового округу були передані великі сили.

6. Побоюючись дати Німеччині привід для нападу на СРСР, Сталін зволікав із приведенням військ у бойову готовність Лише за 2-3 тижні до початку війни була покликана частина воїнів запасу і почалося висування п'яти армій із внутрішніх округів в прикордонні.7. Всупереч запевненням про готовність до переможної війни, вище політичне керівництво не мало серйозного плану на випадок масштабних дій. Не були заздалегідь розподілені обов'язки відповідальних за різні сторони економічного і соціального життя, за евакуацію, переоснащення виробництва і т.п. У перші дні війни Сталін був деморалізований, а всі головні питання замикалися особисто на ньому.

Основні перемоги Червоної Армії та їх історичне значення: битва під Москвою, Сталінградська, Курська.

Битва за Москву — одна з наймасштабниших битв Другої світової війни за участю радянських та німецьких військ на московському напрямку. Битву можна поділити на дві частини — оборонна (30 вересня — 4 грудня 1941) та наступальна (5 грудня — 7 січня 1942). Адольф Гітлер та керівництво Третього Рейху вважали Битву за Москву, столицю СРСР та найбільше радянське місто, основною метою Плану Барбаросса.

Восени 1941 року наступ на Москву гітлерівці готували як завершальну операцію всієї російської кампанії. Вони дали їй назву «Тайфун», передбачаючи, що ніяка сила не устоїть проти всеруйнуючого фашистського урагану.

Історичне значення битві під Москвою у грудні 1941 — лютому 1942

- Поразка під Москвою назавжди поховала міф про непереможність німецьких армій, завдала остаточного удару по планах блискавичної війни.

- Перемога мала величезне морально-політичне значення для рад. народу(вона зміцнила їх упевненість у тому,що нім війська будуть остаточно ррозбиті)

- Перемога радянських військ означала початок повороту у Великій Вітчизняній і другій світовій війні. (корінного перелому)

- Фашистськi вiйська, знекровленi в попереднiх боях, почали вiдступ .В результатi контрнаступу радянських вiйськ(розпочався 5 грудня 1941) нiмецькi сили були вiдкинутi вiд Москви на 100-300 км.

- Перемога СРСР під Москвою викликала перші ознаки кризи у фашистській Нім.

- Стимулювала зростання національно-визвольного і партизанської боротьби, пискорила утворення антигітлерівської коаліції

Сталінградська битва поділяється на два періоди: наступ німецьких військ (з 23 серпня по 18 листопада 1942 року), і контрнаступ радянських військ (з 19 листопада 1942 року по 2 лютого 1943 року).

Наступ було розпочато 28 червня. Атаки були успішними насаперед тому, що радянські війська чинили невеликий опір у степу і почали безладний відступ на схід. Кілька спроб військ Червоної Армії відновити лінію оборони не мали успіху тому, що вони зазнали нападу з боку німецьких військ на флангах.

Історичне значення перемоги у Сталінградській битві

-- вона поклала початок корінного перелому в ході Великої Вітчизняної та Другої світової війни;

-- розгром ворога завдав удару по військовій машині третього рейху, престижу німецької армії, моральному духу вермахту;

-- почався загальний наступ радянських військ від Ленінграда до Кавказу

-- було нанесено удар по фашистському блоку загалом. Японія і Туреччина відмовились вступити у війну проти СРСР. Керівництво Румунії та Італії (їх армії були серед тих, хто був розгромлений під Сталінградом), а також Угорщини і Фінляндії почали шукати виходу із війни;

-- поразка фашистів та їх союзників стала могутнім імпульсом для антинацистського та національно-визвольного рухів, сприяла консолідації сил антигітлерівської коаліції.

Курська битва, що тривала з 5 липня по 23 серпня 1943 року, є однією з ключових битв Другої світової війни. Розділяється битва на три частини: Курську оборонну операцію (5-23 липня); Орловську (12 липня - 18 серпня) і Бєлгородсько Харківську (3-23 серпня) наступальні операції.

5 липня 1943 року німецькі ударні угрупування за планом операції "Цитадель" почали наступ на Курськ з районів Орла і Бєлгорода.

Про початок операції радянському командуванню було відомо заздалегідь, і ще перед початком німецької артпідготовки запрацювала радянська артилерія. Це зсунуло початок німецького наступу на кілька годин.

Цей бій став переломним в битві, німці були вимушені перейти до оборони. Стратегічна ситуація на фронті помінялася: в Сицилії висадилися союзники, і Гітлер вважав за доцільніше надати допомогу своїм італійським союзникам, ніж далі втрачати сили і ресурси без видимого успіху.

Після Курської битви співвідношення сил на фронті різко змінилося на користь Червоної Армії, що забезпечило їй сприятливі умови для розгортання загального стратегічного наступу.

Битва за Дніпро та Визволення Києва: історичне значення.

З серпня по грудень 1943 р. тривала битва за Дніпро, яка завершилась проривом німецької оборони - "Східного валу", визволенням Києва 6 листопада 1943 р. і початком визволення Правобережної України. Героїчна оборона Києва, яка тривала два з половиною місяці, мала важливе політичне і воєнно-стратегічне значення і значною мірою сприяла зриву гітлерівського плану „блискавичної війни”. Було виграно також час для евакуації на схід сотень тисяч людей, обладнання промислових підприємств, запасів сировини, продовольства та інших матеріалів і культурних цінностей. Гітлерівці піддали Київ нечуваній руйнації. Вони знешкодили 940 громадських будівель, 5 тисяч житлових будинків, сотні промислових підприємств. Величезними були людські жертви – за час тимчасової окупації фашисти винищили близько 200 тисяч радянських громадян і 100 тисяч вивезли на каторжні роботи.