Зміст та спрямованість філософської освіти в Києво-Могилянській Академії

Центром науки та культури Правобережжя стала відкрита в 1639 році вища Києво-Могилянська колегія, пізніше, в 1701 році, перетворена в КМА. Засновник академії — П.Могила. Тривалість навчання - до 12 років. Вивчалось більше 20 різних галузей знань, у тому числі й ф-ія. З вивченням латині в КМА зв'язано більш ґрунтовне освоєння творів філософів античності, Середньовіччя, Відродження та пізніший період, що зумовило піднесення укр філософської думки. Найвидатнішим представником гуманітарної думки є Григорій Сковорода. Відомі вихідці з КМА, Феофан Прокопович та Стефан Яворський, очолювали «наукову дружину» російського царя Петра І. Філософські курси, що читались в академії, мали теологічний та схоластичний характер, традиційно розбивались на три частини: логіку, фізику, метафізику. Зміст курсів до кінця XVIII ст. переважно арістотелівський. Пізніше до академії прийшло нове віяння — вплив одного з найрадикальніших послідовників Декарта — Пурхоція, підручником якого і користувались в академії. Поступово, всупереч вихідним теологічним настановам, на філософських курсах академії пробиває шлях певна матеріалістична тенденція, що виражалась у алегоричному тлумаченні Біблії, деїзму та пантеїзму. Феофан Прокопович у філософському курсі пропагував матеріалістичні ідеї Бекона, Декарта, Спінози, системи Галілея та Коперніка. Епоха зрілого Просвітництва припадає на др. Пол. XVIII ст. і характеризується особливостями: по-перше, розвивається ідея про позастанову цінність людини; по-друге, пробуджується самосвідомість та гідність особи; по-третє, розвивається почуття патріотизму, переживання за долю України. В першій половині XVIII ст. у курсах філософії Києво-Могилянської академії зявляються спеціальні розділи етики, про обов'язки людини у ставленні одна до одної, до Батьківщини, до держави. Тоді ж етика стає самостійною галуззю знань у філософській думці. Гуманістичні ідеї розкріпачення особи, утвердження гідності людини стали визначними в лекціях професорів Києво-Могилянської академії. Етика стала важливим знаряддям формування свободи особи. У філософських курсах академії чітко простежується думка про те, що пізнання законів природи дає хоча і не універсальну, але реальну силу в світі. Етика в академії бере на себе обов'язки вести людину до морального вдосконалення та земного блага. Знання стає вищим етичним принципом, який визнає призначення людини.  Курси читали: І. Гізель(б. 37. Філософсько-етичні погляди Інокентія Гізеля), Г. Кониський(б.38. Філософські погляди Григорія Кониського.), Ф. Прокопович: вчення про творення світу Богом деїстичної спрямованості. Творець світу переслідував дві мети: не творити даремно і зберігати раніше створене. Всім створеним істотам він надав жадобу до власного збереження. Визнаючи Бога як творця, зазначав, що світ матер за своєю природою, а сама матерія не створюється і не знищується- розвивається за своїми закономірностями. Відкидав погляди, за яких матерія не має власного існування, в тому числі й погляди Платона. З матерією і рухом Т. Прокопович пов'язував простір і час, вказуючи на їх об'єктивність, пропагуючи погляди Арістотеля, Коперника, Галілея, Декарта, Лейбніца, ставився симпатією до натурфілософії. У трактуванні світобудови, вчення про планети, небесні світила, орієнтувався на досягнення науки того часу, посилаючись, зокрема, на праці Галілея, Коперника.Погляди на людину, державу, церкву пов'язані з його громад діяльністю і спрямовувалися на обґрунтування реформ Петра І. Підтримуючи розвиток науки, мистецтва, вводячи гуманістичні світські елементи в освіту, П. ще не наважувався заперечувати божественного творення людини, проте відкрито висміював схоластичні спроби пошуку в людині божественного образу, робив спроби показати, що людина велична і славна своїм розумом, чеснотами незалежно від божества.Основою діяльності людини має бути активність, чесність, у виконанні обов'язків, де тривалість прожитого життя вимірюється не кількістю років, а тим, що вона зробила, яку користь принесла людям і державі.

Християнська етика П.Могили

(1596 -1647).Твори: "Номоканон", "Антологія, сиреч молитвы" , "Требник".

Церковний, політ, к-рно-освітній діяч Укр, нар в Молдавії. Освіта - у Львівській братській школі, лекції в Польщі, Франції. Здійснив реф церковного обряду, розробив догматику. Розгортання системи освіти в Укр та Рос, яка не копіювала захід, а могла конкурувати з ним. Сам підготував 20 творів церковно-теологічного, полемічного, філософського та моралізаторського характеру. 1632 p. M. заснував Києво-Могилянську колегію Заповів всю свою власність академії. Єдиним носієм віри вважав церкву, яка мала підпорядкувати собі розум і науку. Благочестя є необхідною передумовою оволодіння світськими науками. Духівництво передувати в науках. Вважав за необхідне вивчати засвоювати здобутки західноєвр науки і філософії на основі греко-слов'янської к-ри. <- досить радикально для духівництва. Критикував православне духівництво, представники якого надавали переваги світським втіхам, прагнув позбавити його від цих вад і тим піднести морал авторитет церкви. Ідея серця як осердя тілесного, душевного і духовного життя людини. <-ідея діяльної любові, що є осн "сусп блага". Досягнення останнього пов’язується ним з діяльністю держ. Осн державотворчий чинник - не якийсь окремий стан, а єдність усіх станів, етнічних угруповань і конфесій в Україні. У творах М., як і в творах Г. Ґроція, спостерігається тенденція до зближення права і моралі. Відносини церковної і світської влади->зверхність дух влади. Допускав майбутню українську державність. Держ ідеал- освічені і мудрі царі-філософи(Платон), сильна монархічна влада, обмежена з-ном. З-н і право підносив вище будь-якої земної влади (і царської, і церковної), стверджуючи, що вони є не лише дар Божий, а й сам Бог, який його дав. Широко використовував надбання тогочасної нар к-ри- обряди не тільки я релігійні ритуали, а й національні звичаї, обстоював їх у боротьбі з унією та католицизмом рішучіше, ніж принципи православ догматики. Тенденція до поєднання середньовічної схоластики й ідей Ренесансу і Реформації, античних та христавторів. Визначальною рисою Бога, світу і людини, є, за М., любов, а відтак милосердя і терплячість. Осн мета КМА п-формування світогляду молоді на основі християнської моралі, благородства, ввічливості, скромності, а найважл засіб впливу - особистий приклад викладачів.