Кримська війна та її наслідки для України

18 (30) березня 1856 року в Парижі, за участю всіх воюючих держав, а також Австрії і Пруссії, був підписаний мир. Російську делегацію очолив граф А.Ф. Орлов. Йому вдалося домогтися умов, менш тяжких і принизливих для Росії, ніж очікувалося після настільки нещасної війни.

За Паризьким мирним договором Росія отримала назад Севастополь, Євпаторію та інші російські міста, але повернула Туреччині взяту на Кавказіфортеця Карс, Росія втрачала гирлі Дунаю південну Бессарабію, Чорне море було оголошено нейтральним, і Росія позбавлялася права тримати на ньому військовий флот, зобов'язавшись також не зводити укріплень на узбережжі. Таким чином, російське чорноморське узбережжя ставало беззахисним від можливої ​​агресії. Східні християни перейшли під заступництво європейських держав, тобто Росія позбавлялася права захисту інтересів православного населення на території Османської імперії, що послаблювало вплив Росії на близькосхідні справи.

Кримська війна мала несприятливі для Росії наслідки. Її результатом стало значне ослаблення впливу Росії, як у Європі, так і на Близькому Сході. Знищення залишків військового флоту на Чорному морі і ліквідація укріплень на узбережжі зробили південний кордон країни відкритої будь-якому ворожому вторгненню. Хоча за умовами Паризького договору, Туреччина також відмовлялася від свого чорноморського флоту, але вона завжди мала можливість ввести туди з Середземного моря свої ескадри через протоки Босфор і Дарданелли.

Позиції Франції і Великобританії і їх вплив у Східному Середземномор'ї навпаки серйозно зміцнилися, а Франція стала однією з провідних держав у Європі.

Кримська війна в період 1853-1856 рр.. забрала життя понад 1 млн. чоловік (522 тис. росіян, 400 тис. турків, 95 тис. французів і 22 тис. британців).

За величезним масштабам (розміру театру військових дій і кількості мобілізованих військ) Кримську війну можна зіставити зі світовою. Росія виступала в цій війні в поодинці, обороняючись на декількох фронтах. Їй протистояла міжнародна коаліція у складі Великобританії, Франції, Османської імперії та Сардинії (з 1855 р), яка нанесла Росії нищівної поразки.

Кримська війна відверто продемонструвала той факт, що для досягнення своїх глобальних цілей Захід готовий об'єднати свою міць з мусульманським Сходом. У випадку цієї війни, для нищення третього центру сили - православної Росії.

Крім того, Кримська війна показала російському уряду, що господарська відсталість веде до політичної і військової уразливості. Подальшеекономічне відставання від Європи загрожувало більш серйозними наслідками. Внаслідок цього головним завданням зовнішньої політики Росії 1856 - 1871 рр.. стала боротьба за скасування деяких статей Паризького договору, тому що Росія не могла миритися з тим, що її чорноморська кордон залишалася незахищеною і відкритою для військового нападу. Інтереси безпеки держави, а також економічні та політичні вимагали скасування нейтрального статусу Чорного моря.

Висновок

Кримська війна 1853-1856 рр.. спочатку велася між Російською і Османською імперіями за панування на Близькому Сході. Напередодні війни Микола I невірно оцінив міжнародну ситуацію (щодо Англії, Франції та Австрії). Миколою I не були взяті до уваги ні вигідність для Наполеона III відволікання уваги французьких широких народних верств від внутрішніх справ до зовнішньої політики, ні економічні інтереси французької буржуазії в Туреччині. Перемоги російських військ на початку війни, а саме розгром турецького флоту в Синопському битві, спонукали втрутитися у війну Англію і Францію на стороні Османської імперії. У 1855 році до воюючої коаліції приєдналося Сардінське королівство, яке хотіло отримати статус світової держави. До союзників готові були приєднатися Швеція і Австрія, які були зв'язані узами "Священного союзу" з Росією. Військові дії велися в Балтійському морі, на Камчатці, на Кавказі, в Дунайських князівствах. Основні дії розгорнулися в Криму при обороні Севастополя від військ союзників.

У результаті, загальними зусиллями, об'єднана коаліція отримала перемогу в цій війні. Росія підписала Паризький мир з невигідними умовами.

Поразка Росії можна пояснити кількома групами причин: політичними, соціально-економічними та технічними.

Політичною причиною поразки Росії в Кримській війні стало об'єднання проти неї провідних європейських держав (Англії і Франції). Соціально-економічна причина поразки полягала у збереженні кріпосної праці, що гальмувало економічний розвиток країни і викликав її технічну відсталість. З чого йшла обмеженість промислового розвитку. Технічна причина поразки полягала в застарілому озброєнні російської армії.

Військових заводів, які існували в малій кількості, працювали вони погано через примітивної техніки і непродуктивного кріпосної праці. Головними двигунами служили вода і кінна тяга. Перед Кримською війною Росія на рік виробляла всього 50-70 тис. рушниць і пістолетів, 100-120 знарядь і 60-80 тис. пудів пороху.

Російська армія страждала від нестачі озброєнь і боєприпасів. Озброєння було застарілим, а нові зразки зброї майже не вводилися.

Низькою була і військова підготовка російських військ. Військове міністерство Росії перед Кримською війною очолював князь А.І. Чернишов, який готував армію не для війни, а для парадів. Для навчання стрільби виділялося по 10 бойових патронів на солдата в рік.

Транспорт і шляхи сполучення також були в поганому стані, що негативно позначалося на боєздатності російської армії. З центру на південь країни не було ні однієї залізниці. Війська йшли пішки, перевозячи зброю і боєприпаси на волах. Легше було доставити солдатів до Криму з Англії чи Франції, ніж з центру Росії.

Військово-морський флот Росії був третім у світі, але поступався англійської та французької. Англія і Франція мали 454 бойових судна, включаючи 258 пароплавів, а Росія-115 судів при 24 пароплавах.

Я вважаю, що основними причинами поразки Росії в Кримській війні можна назвати:

невірна оцінка міжнародної ситуації, що призвела до дипломатичної ізоляції Росії та війні не з одним, а з кількома сильними супротивниками

відстала військова промисловість (базувалася в основному на кріпосній праці)

застаріле озброєння

відсутність розвиненої дорожньо-транспортної системи

Поразка в Кримській війні (1853-1856) продемонструвало, що країна може остаточно втратити статус великої держави.

Кримська війна стала сильним поштовхом до загострення соціальної кризи всередині країни, сприяла розвитку масових селянських виступів, прискорила падіння кріпосного права і проведення буржуазних реформ.

Всесвітньо-історичне значення Кримської війни полягає в тому, що вона наочно і переконливо провела лінію цивілізаційного поділу між Росією і Європою.

Поразка Росії в Кримській війні призвела до втрати нею керівної ролі в Європі, яку вона грала протягом сорока років. У Європі склалася так звана "кримська система", основу якої становив спрямований проти Росії англо-французький блок. Статті Паризького мирного договору завдали відчутного удару по Російській імперії. Найважчою з них була та, яка забороняла їй мати на Чорному морі військовий флот і будувати берегові укріплення. Однак, за великим рахунком, Росія заплатила набагато меншу ціну за поразку, ніж могла б, за умови більш успішних військових дій з боку союзників.