Загальна хар-ка права землекористування

Право землекористування прийнято розглядати в різних аспектах. Як правовий інститут право землекорис­тування являє собою сукупність однорідних правових норм, які регулюють підстави, умови та порядок виник­нення, здійснення, зміни та припинення права на використання земельних ресурсів.

Сутність права землекористування як право­відносин, які виникають у процесі використання земель­них ресурсів, полягає в тому, що вони включають су­купність прав та обов'язків, пов'язаних зі здійсненням права землекористування

Як відомо, власник земельної ділянки має право визна­чати її юридичну долю чи організувати її використання згідно з цільовим призначенням та отримувати доходи.

Поряд з постійним землекористуванням, законодавство регламентує використання землі на умовах оренди — строко­ве платне володіння і користування землею на підставі дого­вору. Постійним вважається землекористування без заздале­гідь установленого строку

Особли­вість постійного користування зазначених суб'єктів землями сільськогосподарського призначення полягає в тому, що во­ни можуть бути приватизовані у порядку, встановленому ст. 25 ЗК України.

Згідно з чинним Земельним кодексом України сфера по­ширення постійного землекористування істотно обмежена. Воно може здійснюватися лише на землях, що належать до державної або комунальної власності, і стосується лише пев­ної категорії суб'єктів.

Загальна хар-ка земель водного фонду

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі водного фонду є са­мостійною складовою земель України.

До їх складу належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, во­досховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами;

б) прибережними захисними смугами вздовж мо­рів, річок та навколо водойм;

в) гідротехнічними, іншими во­догосподарськими спорудами та каналами, а також землі, ви­ділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів. Зазначений перелік, є вичерпним.

Чинний Земельний кодекс України виділяє кілька видів земель водного фонду. Головною частиною цих земель є землі покриті водою

Другий вид земель водного фонду складають землі, зайня­ті болотами й островами

До третього виду земель водного фонду відносять землі: зайняті прибережними захисними смугами уздовж морів, рі­чок і навколо водойм; береговими смугами водних шляхів; виділені під смуги відведення для гідротехнічних та інших водогосподарських споруд і каналів

Відповідно до ст. 59 ЗК України земельні ділянки даної ка­тегорії земель можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Але їм притаманні певні особливості. Зокрема, берегові смуги водних шляхів здебільшого перебу­вають у державній або приватній власності. Можливість пе­ребування їх у комунальній власності обмежена, адже їх встановлюють за межами населених пунктів

Правовий режим об’єктів соціальної сфери села

Чинне законодавство не визначає єдиного поняття об'­єкта соціальної сфери села. Перелік об'єктів:

— об'єкти житлово-комунального господарства і побу­тового обслуговування населення, а саме: житлові будинки, гуртожитки, школи, інтернати і т. ін.;

— об'єкти охорони здоров'я, фізичної культури і соці­ального забезпечення: лікарні, лікувально-фізкуль­турні заклади, піонерські табори, будинки відпочи­нку, басейни, стадіони, спортивні клуби тощо;

— об'єкти освіти (вищі навчальні заклади, професійні училища, курси, навчальні комбінати, методичні ка­бінети, дитячі сади, ясла, дитбудинки і ін.);

— об'єкти культури і мистецтва (бібліотеки, будинки культури, клуби, кінотеатри тощо);

За своїм правовим режимом вищевказані об'єкти можна поділити на групи:

а) матеріальні об'єкти суб'єктів підприємницької ді­яльності, які перебувають на балансі, є власністю цих підприємств і відносяться до основних фондів;

б) об'єкти соціальної сфери, які перебувають на балансі місцевих рад і є комунальною власністю;

в)      об'єкти соціальної сфери, що перебувають на балан­сі юридичних осіб, заснованих на державній, кому­нальній та колективній власності

Особливості правового режиму об'єктів соціальної сфе­ри села залежать від того, до якої із вищевказаних груп вони належать.

Отже, об'єктами соціальної сфери села є матеріальні блага (будівлі, споруди житлово-комунального господарс­тва в галузях охорони здоров'я, освіти, культури, мистец­тва, з приводу яких виникають і здійснюються права та обов'язки між суб'єктами цих відносин.

Виникнення права землекористування.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Існує три підстави набуття (виникнення) права землекористування: отримання права приватної або колективної власності на землю; надання землі в користування; отримання земельної ділянки в оренду.