Тарифне нормування заробітної плати: призначення та зміст.

Тарифне нормування оплати праці як складова організації заробітної плати здійснюється за допомогою тарифної системи.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професіяхарактеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок.

Спеціальністьвідображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям «професія».

Кваліфікація - сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок.

За допомогою тарифної сітки, що є основою регулювання проф. – кваліфікаційного поділу та руху раб . сили , можна встановити рівні середньої кваліфікації робітників та складності роботи.

Для правильного використання робочої сили на підприємствах під час планування чисельності робітників, перетарифікації робіт великого значення набуває зіставлення середнього розряду робітників і робіт. Ці величини мають відповідати один одному. Якщо середній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, то це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставкавизначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

Ставка 1-го розряду- це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

Денні тарифні ставкиустановлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку.

Місячні тарифні ставкивикористовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.

Середня тарифна ставкаробітників визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників, котрі мають однакові тарифні ставки.
80.Основні елементи тарифних умов оплати праці та підходи до їх визначення

81. Тарифна сітка.Тарифна сітка – шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність розміру зар.плати від складності робіт і рівня кваліфікації. Гол.фактором диф-ї є складність робіт. Тарифний розряд є показником міри складності праці, котру виконує працівник та рівня його квал-ї. Тар.коефіцієнт показує у скільки разів тар.ставки 2 та ін. розрядів більші за ставку першого. Тар.ставка – виражений у грош.формі абсолютний вимір оплати праці за од.роб. часу. Основними харак-ми тар.сітки є: 1 кількість розрядів; 2 діапазон тарифних коефіцієнтів; 3. Хар-ер зміни тар.коефіцієнтів. Варіантами побудовиє тар.сітки з прогресивним та регресивним типом зростання тар.коефіцієнтів. прогресивний – доцільно коли дефіцит висококваліфікованих робітників, регресивний – дефіцит низько кваліфікованих.

Схеми посадових окладів. Міжкваліфікац.співвідношення. Проектування схем посад. Окладів.

Схема посадових окладів – нормативний документ, який використовується для диференціації осн.зар плати працюючих залежно від їхньої посади. Міжкваліф.співвідношення є аналогічними до тарифних коефіцієнтів, що показують у скільки разів даний оклад перевищує мінімальну тар.ставку. Чинники диференціації міжкваліфікаційних співвідношень: 1 обсяг і складність завдань; 2 кваліфікація; 3 рівень відповідальності; 4 умови праці; 5 масштаби і складність вир-ва. Складність завдань залежить: -від категорії до якої належ.посада; -рівня управління для керівних посад; -кваліфікаційної категорії. Проектування схеми посадових окладівпередбачає такі види робіт: 1 розташування посад в ієрархічному порядку за групами (керівники, кер-ки вир-ва, проф.-ли та фахівці, тех..службовці) 2 ранжирування посад у кожній групі; 3 установлення міжкваліфікаційних співвідношень.

Єдина тарифна сітка.

ЄТС – передбачає запровадження єдиного уніфікованого підходу до оцінювання складності робіт та дифер-ї тар.умов оплати праці всіх категорій персоналу. ЄТС можуть розроблятись на регіональному, держ, та підприємства, рівнях. Осн.принципами побудови ЄТС є: 1. Охоплення єдиною тар шкалою всіх категорій персоналу; 2. Групування професій за спільністю функцій; 3. Віднесення працівників до розрядів єдиної уніфікованої сітки за ознакою складності робіт; 4. Відносно однакове зростання порозрядних тар.коефіцієнтів. кожне під-во може розробляти власні ЄТС. Рекомендована к-ість розрядів ЄТС залежно від чис-ті працівників: до 200 ос. – 12-14; до 800 ос. – 14-16; до 6000 ос. – 16-18; понад 6000 ос – 18-22. Діапазон тар.коефіцієнтів залежить від к-ті розрядів ЄТС, фін. Можливостей під-ва, та ін..чинників.