Поняття інженерної геоморфодинаміки.

Інженерна геоморфологія вивчає процеси: природні, природно-антропогенні, антропогенні.

Аналіз природних інженерних процесів можна провести шляхом морфології рельєфу, літологічних характеристик гірських порід, гідрогеологічних умов, співвідношень теплового і водного балансів на схилаї різних експозицій.

       Оцінка ендогенних процесів може здійснюватися шляхом врахування знаку та інтенсивності неотектонічних рухів морфоструктурного розчленування території та інших.

       Для оцінки екзогенних процесів важливе значення має зональність і періодичність процесів.

Інтенсивність процесів у різних кліматичних зонах є різною. Дуже важливим у розрахунку стійкості інженерних споруд є поділ процесів на рівномірно і періодично (раптово) діючих

Рівномірнодіючі: донна ерозія, карст, абразія.

Періодичнодіючі: селі, лавини, осипи, обвали, зсуви.

Антропогенні процеси створені суто людською діяльністю.

9. Стійкість рельєфу-здатність його зберігати свій профіль на протязі довгого часу. Порушення-природнім зв’язком або людською діяльністю. Стійкість залежить від:

1)сучасних тектонічних рухів 2)складу і властивості гірських порід

3)екзогенних процесів 4)морфології рельєфу 5)розміщення в певній природній зоні

Порушення стійкості веде до переміщення порід-2 способи:

- По поверхні денудації шляхом, під силою тяжіння, дією площинного змиву, кріолітогенезу(повільно).

- По лінії напряму виражену переміщенням під дією води, вітру, льоду.

10. Стійкість вершинних поверхонь-визначається відсутністю різних коливань рівня грунтових вод, невеликими схилами, розчленуванням території, автономності геоморфологічних процесів, серед яких переважають: алювіальні, делювіальні і елювіальні процеси.

Для визначення стійкості вершинних поверхонь крім темпів денудації та акумуляції необхідно визначити їх геоморфологічний тип і генезис.

Стійкість схилів

Проблеми стійкості схилів:

Вироблення класифікації схилів

Встановлення закономірностей розвитку схилів

Оцінка інтенсивност силових процесів

Встановлення геоморфологічних критеріїв стійкості

схилом називається укіс, утворений природним шляхом і що обмежує масив грунту природного складання.

При несприятливому поєднанні різноманітних факторів масив грунтів, обмежений укосом або схилом, може перейти в нерівноважної стан і втратити стійкість.

Основними причинами втрати стійкості укосів і схилів є:

1. пристрій неприпустимо крутого укосу або підрізування схилу, що знаходиться в стані, близькому до граничного;

2. збільшення зовнішнього навантаження (зведення споруд, складування матеріалів на укосі або поблизу його бровки);

3. зміна внутрішніх сил (збільшення питомої ваги грунту при зростанні його вологості)

4. неправильне призначення розрахункових характеристик міцності грунту або зниження його опору зрушення за рахунок, наприклад підвищення вологості;

5. прояв гідродинамічного тиску, сейсмічних сил, різного роду динамічних впливів (рух транспорту, забивання паль і. т.п.).

Форми порушення стійкості схилів.

Монофакторний прогноз в інженерній геоморфології.

Система прогнозування залежно від врахування одного або декількох факторів:

· монофакторний:

- гідрометеорологічний;

- літологопетрографічний;

- гідрогеологічний;

- геоморфологічний.

· багатофакторний.

Монофакторний прогноз полягає у вивченні впливу одного провідного фактора рельєфотворення на зміну певної групи сучасних процесів.

На основі гідрометеорологічних факторів система прогнозування побудована на вивчення зміни проявів процесу за сезонними днями чи за багатолітній період. До таких процесів належать: паводкова ерозія, соліфлюкція, сезонне підтоплення, лавини, рух пульсуючих льодовиків.

Гідрогеологічний враховує зміни рівня підземних вод у зв’язку з будівництвом грабель, водосховищ, зрошенням, осушенням. У результаті можуть відбуватися процеси абразії, затоплення.

Система прогнозування за геоморфологічними факторами враховує зв’язок процесів з різними елементами рельєфу (на основі генетичних поверхонь). Прогнозується активність процесів.

Активність процесів прогнозують за такими геоморфологічними ознаками:

- зовнішніми рисами рельєфу;

- одночасній присутності форм рельєфу різних стадій розвитку;

- широким розповсюдженням молодих форм і відсутністю згасаючих.

Для процесів, які проявляють себе рівномірно, критерієм прогнозу може бути саморозвиток рельєфу, який полягає в поступовій зміні молодих форм.

Активність та інтенсивність розвитку процесів

Кількісні показники інтенсивності розвитку і активності сучасних процесів (за Ємольяновою)