Визначення і розрахунок рівня професійного ризику

Згідно з чинним законодавством усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і профзахворювань. Це визначило необхідність формування механізму визначення диференційованих страхових тарифів, а це неможливо без оцінки рівня професійного ризику.

Кожна з зазначених дисциплін, при тому самому предметі дослідження – “професійний ризик”, має свої особливості, методи і мету вивчення, а саме:

З позиції медицини праці – величина ризику визначається для встановлення кількісних закономірностей формування виробничо обумовленої і професійної захворюваності працівників і розробки механізмів її попередження. В основі лежить порівняння розповсюдження визначених видів захворюваності в заданих професійних групах з конкретними умовами праці (експозицією факторів виробничого середовища).

З позиції соціального страхування – величина ризику служить для встановлення кількісних закономірностей взаємозв'язку величин матеріальних витрат, пов'язаних із компенсацією втрати заробітку через зниження або втрату працездатності на виробництві, а також витрат на лікування, реабілітацію потерпілих, і рівнем виробничого травматизму та професійної захворюваності.

У даному випадку об'єктом страхування є майнові інтереси застрахованих працівників, що пов'язані:

− з втратою (повного або частини) заробітку;

− з оплатою лікування і реабілітації в цілому.

Таке розуміння страхування підтверджене Конвенцією МОП
№ 121 “Про допомогу у випадку виробничого травматизму” (1964 р.).

Природно, що відносини страхувальника (роботодавця) і страховика (страхової організації) повинні будуватися на основі дотримання балансу страхових внесків страхувальника і страхових виплат страховика.

Предметом соціального страхування є класифікація та оцінка професійного ризику. При цьому страхується не ризик отримання травм (профзахворювань), а ризик втрати заробітку, появи витрат на лікування і реабілітацію потерпілого.

Визначення величини ризику в розвинутих капіталістичних країнах, де такі системи існують багато десятиліть, проводиться за допомогою соціальних і економічних показників, а як методи оцінки ризику використовуються вартісні форми. При цьому основними показниками є:

- причини і фактори, що визначають ризик;

- імовірність настання ризику;

- рівень ризику в конкретній галузі економіки;

- величина страхових витрат.

Виходячи з того, що нещасний випадок – величина імовірнісна, стан безпеки праці на будівельному майданчику В_Т, формується: під впливом комплексу несприятливих факторів виробничого середовища, психофізіологічних і соціальних навантажень, великої кількості суб'єктивних факторів, і може бути визначена залежністю:

В_T = f (h, m, q, t, n, m, k),

де h– частота виникнення небезпечних ситуацій;

m– повторюваність небезпечних ситуацій;

q – вага небезпечних ситуацій;

t – тривалість існування небезпечних ситуацій;

n – кількість людей, потрапивших під вплив небезпечних факторів;

m – кількість небезпечних факторів;

k – надійність захисних засобів.

З іншого боку, імовірність безпечної роботи виробничих систем P(t) визначається співвідношенням:

P(t) = f (p₁, p₂,..., p₆),

де p₁ – імовірність появи небезпечних і/або шкідливих факторів;

p₂ – імовірність виникнення небезпечної зони;

p₃ – імовірність появи людини в небезпечній зоні;

p₄ – імовірність появи в небезпечній зоні певної кількості людей;

p₅ – імовірність використання і надійність захисних засобів;

p₆ – імовірність виникнення небезпечної зони і збігу за часом появи в ній певної кількості людей.

Як критерій оцінок безпеки виробництва того або іншого виду робіт може служити величина середнього часу роботи без травм і аварій Т:

Т=1/l ,

де l– інтенсивність виникнення травм (кількість нещасних випадків за певний відрізок часу, наприклад, рік, на конкретному виду устаткування, певному типу виробництва тощо).

Людина, будучи елементом системи “л-м-с”, постійно знаходиться під дією різних небезпечних факторів, тобто завжди існує деякий залишковий ризик. Сама наявність людини в системі “л-м-с” підкреслює необхідність турботи про його безпеку, як деякий рівень прийнятного ризику, обумовлений такими поняттями, як рівень розвитку техніки, технології, організації і управління виробництвом, а також станом його економіки.

За своєю природою небезпека потенційна (тобто схована), тотальна (тобто загальна, всеосяжна), перманентна (тобто постійна, безперервна). Отже, людям, що живуть на Землі, постійно загрожує якась небезпека. Однак більшість людей навіть не підозрюють про це, хоча небезпека існує і постійно реалізується в нещасні випадки. Їхня свідомість працює в режимі відчуженості від реальності [1]. І це природно, тому що в іншому б випадку, будучи позбавленою такого психологічного захисту, людина могла б просто втратити розум. Відомо, що в промисловій сфері щомиті чотири робітника одержують травми, а кожні три хвилини гине одна людина [2]. Рівень травматизму в розвинених у промисловому розумінні країнах коливається в широких межах (табл. 1).

Таблиця 1

Виробничий травматизм в окремих країнах

Повсякденні небезпеки і їхня реалізація в нещасні випадки схематично зображені на рис. 3, де показана залежність частоти нещасних випадків з летальним кінцем, тобто середнє число загиблих у результаті нещасних випадків протягом 10 год від різних видів діяльності (увага – найвищий середній рівень ризику належить будівництву).

Рис.3. Щоденні небезпеки:

а – сон; б – домашній туалет і прийняття їжі; в – поїздка на роботу і з роботи за кермом автомобіля; г – денна робота;
д – обідня перерва; е – їзда на мотоциклі;
ж – розваги

Причини і місця нещасних випадків різні, однак по імовірності передчасного летального кінця (на основі статистичних даних) їх можна ранжирувати у такий спосіб (табл. 2).

Таблиця 2

Імовірність передчасного летального кінця

У даному випадку на основі статистичних даних розглянута імовірність нещасних випадків, яка у певній мірі визначає поняття ²ризик².

Нещасний випадок – величина випадкова, імовірнісна, тому кількісна оцінка травматизму повинна описуватися деякою імовірнісною математичною моделлю.

Залежно від завдань, що стоять перед дослідниками, формується визначення поняття “ризик”, однак, абсолютна більшість цих формулювань заснована на використанні імовірнісних категорій.

У більшості випадків величина ризику визначається імовірністю настання небажаної події. При розгляді цього поняття з точки зору профілактики травматизму ризик може бути витлумачений як імовірність людських, матеріальних втрат або ушкоджень.

У той же час мають право на існування й інші визначення, наприклад, дія, спрямована на бажану мету, досягнення якої пов'язане з елементами небезпеки, погрозою втрати, невдачі, тобто дія в умовах невизначеності.

Економісти і статистики під терміном “ризик” розуміють “міру можливих наслідків, що проявляться в певний момент у майбутньому” [3], тому “ризик” – це очікувана частота небажаних подій, або – очікувана величина збитку, або – деяка комбінація цих величин.

В умовах сучасного виробництва – складної імовірнісної системи, де присутня неліквідована небезпека, яка міститься у самому факті присутності людини на виробництві з її емоційною, фізіологічною і психологічною слабістю як ланки контролю, зворотного зв'язку і управління, завжди існує імовірність нещасного випадку.

Прояв неліквідованої небезпеки – ризик дії або бездіяльності.

Крім того, варто враховувати, що існує два види джерел небезпеки:

· зовнішні – стан виробничого середовища, помилкові дії персоналу тощо;

· внутрішні – особистісні особливості працюючих (суб'єктивний аспект небезпеки).

Тому ризик для людини визначається, з одного боку, системним ризиком, а з іншого боку – його особистісними характеристиками, тобто індивідуальним ризиком.

Таблиця 3

Частота подій (статистика за 100 років)

                                                                                                  Таблиця 4

Імовірність ризику людини в США

При значенні ризику нижче рівня 10^-6 у суспільстві не виникає заклопотаності безпекою, тому рідко застосовують спеціальні заходи для зниження рівня ризику (наприклад, ми не проводимо своє життя під страхом загинути від удару блискавки, імовірність ризику якого дорівнює
5×10^-7), тому величину ризику, що дорівнює 10^-6 прийнято вважати рівнем, до якого слід прямувати.

Величину ризику прийнято виражати числовими значеннями в розрахунку за одиницю часу (наприклад, рік). Так, якщо величина смертельного ризику при експлуатації баштового крана в середньому складає 10^-4, то це значить, що протягом року при контакті з БК гине кожна десятитисячна людина.

Розглянемо цей показник у рамках деякої математичної моделі:

Якщо Z – число виникнення подій за час Т, то математичне очікування випадкової величини Z ® М_z – очікуване число виникнення події Z за рік, тобто частота виникнення подій.

Таблиця 5

Розрахунок імовірнісних величин