ЇЇ ЗВ'ЯЗОК З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ

Р.М. Тригуб

(Київський національний університет будівництва і архітектури)

Даний навчально-методичний посібник розроблений у рамках проекту Tempus-Tacis IEP 10750-1999 «INDUSTMENT» для центрів дистанційної освіти Київського національного університету будівництва
і архітектури (КНУБА) і Харківського державного технічного університету будівництва і архітектури (ХДТУБА).

У посібнику викладені основні положення щодо організації діяльності служби охорони праці на підприємстві, проведення атестації робочих місць, оцінки рівня безпеки виробничих систем і визначення величини страхових тарифів при страхуванні працюючих від нещасних випадків і профзахворювань. Окрема глава присвячена питанням створення і функціонування системи управління охороною праці, що дозволяє перевести профілактику травматизму на якісно новий, більш високий дотравматичний рівень.

Робота захищена правом інтелектуальної власності. Зберігаються всі права, що звідси випливають, зокрема, право на копіювання і поширення, а також право на переклад і друк, у тому числі і при вибірковому використанні. Жодна частина даної роботи ні в якій формі (друк, фотокопія, мікрофільмування або інші процеси) чи за допомогою електронної системи не може відтворюватися, оброблятися, копіюватися або поширюватися без письмового дозволу центрів дистанційної освіти КНУБА і ХДТУБА.

© Вільсон О.Г., Тригуб Р.М., 2002

© Центр дистанційної освіти КНУБА, 2002

© Центр дистанційної освіти ХДТУБА, 2002

© Макет обкладинки, Смірнова О.В., 2002

ПЕРЕДМОВА

В умовах сучасного виробництва, як правило – складної імовірнісної системи – забезпечення охорони праці є сферою людської діяльності, цілісною системою знань про людину, суспільство, виробничі відносини, методи і засоби захисту людини від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що має свою логіку.

Охорона праці вивчається з метою формування в майбутніх фахівців необхідного в їхній професійній діяльності рівня знань в галузі правових, технічних, технологічних і організаційних питань охорони праці, виробничої гігієни і санітарії, пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також з метою реалізації на практиці принципу пріоритету життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємств.

У процесі трудової діяльності на людину впливає комплекс несприятливих факторів виробничого середовища, психофізіологічних і соціальних навантажень, у результаті впливу яких на організм працюючих, можливі травми і професійні захворювання.

За рівнем травматизму будівельний комплекс займає друге місце після паливно-енергетичного і приблизно в двічі перевищує середній рівень травматизму по Україні. Тому при розгляді окремих положень посібника використані приклади з практики профілактики травматизму в будівництві, як однієї з найбільше травмонебезпечних галузей економіки.

Доведено, що абсолютної безпеки немає і бути не може, тому що завжди існує деякий рівень неусуненої небезпеки, а наявність людини в системі “людина-машина-виробниче середовище” підкреслює необхідність турботи про її безпеку, що розглядається як деякий рівень прийнятного ризику при досягнутому рівні розвитку виробництва.

Комплексний характер впливу факторів виробничого середовища визначає необхідність комплексного системного підходу в рішенні питань профілактики травматизму і профзахворювань. Реалізація такого підходу в виробничих умовах бачиться у створенні і функціонуванні системи управління охороною праці.

В умовах діяльності виробничих систем кожному рівневі ризику варто протиставити матеріальний (технічний, фізичний, хімічний тощо) або нематеріальний (регламентація, профвідбір, навчання тощо) бар'єр, перешкоду.

Завдання, що стоїть перед дослідниками і практиками, – знайти оптимальне співвідношення між рівнем небезпеки конкретного виробництва і реально існуючими технічними й екологічними можливостями цього виробництва по забезпеченню безпеки праці.

Мета даного посібника – створення інформаційної бази з питань охорони праці в майбутніх керівників виробництва, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень щодо профілактики травматизму і профзахворювань.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Учебно-методическая литература

1. Законодательство Украины об охране труда: Сб. нормативных документов. – Т.1. – К.: Основа, 1995. – 558 с.

2. Научно-практический комментарий к Закону Украины "Об охране труда". – К.: Основа, 1996. – 528 с.

3. Кодекс законов о труде Украины. – Ужгород: Карпаты, 1993. – 120 с.

4. Закон Украины "Об общеобязательном государственном социальном страховании от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, которые привели к потере трудоспособности". – К.: Основа, 2001.

5. Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. – К.: Основа, 2001. – 156 с.

6. Пчелинцев В.А., Котлов Д.В., Орлов Г.Г. Охрана труда в строительстве. – М.: Высшая школа, 1991. – 271 с.

7. Інженерні рішення з охорони праці при розробці дипломних проектів інженерно-будівельних спеціальностей: Навчальний посібник / Під ред. Сафонова В.В. – К.: Основа, 2000. – 336 с.

8. Методичні рекомендації по визначенню напрямків ефективного вкладання коштів в охорону праці на підприємстві/ С.П. Ткачук,
Г.Г. Лисенко, К.Н. Ткачук та ін. – К.: Основа, 1999. – 80 с.

9. Рыбальский В.И. Автоматизированные системы управления строительством.: Учеб. пособие для вузов, 2-е изд. – К: Высшая школа, Гл.изд-во, 1979. – 480 с.

10. Метрологическое обеспечение безопасности труда / Под ред. И.Х.Сологяна. – Т.1. Измерение параметров физических опасных и вредных производственных факторов. – М.: Изд-во Стандартов, 1981. – 240 с.

11. Метрологическое обеспечение безопасностии труда/ Под ред.
И.Х. Сологяна. – Т.2. Измерение параметров химических, биологических и биофизических опасных и вредных производственных факторов. – М.: Изд-во Стандартов, 1989. – 256 с.

12. Охорона праці при реконструкції і капітальному ремонті виробничих споруд / Л.М.Діденко, В.В.Садюнов, В.Г.Коханівський та ін. – К.: Будівельник, 1994. – 192 с.

13. Кондратьев А.И., Местечкина А.М. Охрана труда в строительстве: учебник для экономических специальностей вузов. – М.: Высшая школа, 1990. – 352 с.

14. Вільсон О.Г., Ольховик В.М., Горбаненеко О.П. До питання визначення рівня виробничого ризику: Зб. наукових праць "Програми охорони праці в Україні. – Вип.2. – К.: ННДІОП, 1999 – С.54-62.

15. Вильсон А.Г., Онищук В.Г., Сасимова А.А. Комплексная система управления охраной труда Украгропромстроя. – К.: КСТУСА, 1996. – 92 с.

16. Вильсон А.Г., Шевченко А.Е. Методические рекомендации по системе управления безопасностью труда в строительных управлениях. – К.: ЛФОП Минтяжстроя УССР, 1986. – 69 с.

17. Вильсон А.Г., Шевченко А.Е. Методические рекомендации по системе управления охраной труда в строительно-монтажном тресте. – К.: ЛФОП Минтяжстроя УССР, 1997. – 58 с.

18. Швалев Л.Н., Зверев А.Г. Комплексная система управления охраной труда в строительстве / Под ред. И.А.Колесникова. – М.: Стройиздат, 1990. – 240 с.

19. Трахтенберг Н.М., Коршун М.М., Чебанова О.В. Гигиена труда и производственная санитария. – К.: Основа, 1997. – 462 с.

20. Рожков А.П. Пожежна безпека: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. – К.: Пожінформтехніка, 1999. – 256 с.

21. Методические рекомендации по проведению аттестации рабочих мест по условиям труда: Сб. материалов. – К.: Изд-во Минтруда, 1992. – 26 с.

Нормативно-техническая литература

22. СНиП ІІІ-4-80*. Техника безопасности в строительстве. – Введ. 01.01.81.

23. СНиП 2.09.021-85^*. Производственные здания. – Введ. 01.01.87.

24. СНиП 2.09.04-87. Административные и бытовые здания и сооружения.

25. СНиП 2.01.02-85. Противопожарные нормы. – Введ. 01.01.92.

26. ДБН А.3.1-5-96. Организація будівельного виробництва. – Введ. 01.01.97.

27. ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних питань. – Чинний 26.03.99.

28. ДСТУ 2272-93 ССБП. Пожежна безпека. Терміни та визначення. – Чинний 26.03.95.

29. ДСТУ 2273-93 ССБП. Пожежна техніка. Терміни та визначення. – Чинний 26.03.95.

30. ДНАОП 0.000-4-12-99. Типовое положение об обучении по вопросам охраны труда. – 21.04.99.

31. ДНАОП 0.00-4.21-93. Типовое положение о службе охраны труда. – 03.08.93.

32. ДНАОП 0.00-4.09.-93. Типовое положение о комиссии по вопросам охраны труда предприятия. – 03.08.93.

33. НАПБ^’ А.01.001.-95. "Правила пожарной безопасности в Украине". – 14.07.95.

34. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Воздух в рабочей зоне. Общие требования. – Введ. 01.01.89.

35. Межгосударственные стандарты системы стандартов безопасности труда (ССБТ).

ТАБЛИЦІ

ІЛЮСТРАЦІЇ

ВСТУП

       Державна політика України в галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на ряді принципів, основними з яких є пріорітет життя і здоров”я працівників, повної відповідальності работодавця за створення безпечних та належних умов праці, підвищення рівня промислової безпеки, комплексного розв”язання завдань з охорони праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Впровадження в практику виробництва ринкових відносин передбачає значне підвищення інтенсифікації та продуктивності праці.

Одним з резервів підвищення ефективності виробництва є вдосконалення методів забезпечення безпеки праці, тому що травматизм визначає істотну частину непродуктивних втрат робочого часу, а боротьба з травматизмом, крім гуманістичного спрямування, має чітко виражений економічний аспект. Безпека праці виступає і як один з факторів, які забезпечують високу продуктивність праці. Доведено, що висока продуктивність праці може бути досягнута тільки в умовах, коли забезпечена безпека праці.

Міжнародний досвід засвідчує, що організація праці, яка ігнорує вимоги гігієни і безпеки праці підриває економічну ефективність підприємств і не може бути основою для сталої стратегії їх розвитку. В концепції ООН про “сталий людський розвиток” безпека розглядається як одна із основних (базисних)потреб людини.

Достойна праця – це, в першу чергу, безпечна праця. Однак щорічно в світі реєструється приблизно 270 млн. нещасних випадків виробничого характеру та 160 млн. професійних захворювань. При цьому близько 2,0 млн. чоловіків і жінок гинуть, а економічні збитки досягають 4 % від світового валового внутрішнього продукту (ВВП), які, до речі, в 2001 році дорівнювали 1,251 тріліона доларів США.

Слід відзначити, що згідно останнім оцінкам Всесвітньої організації охорони здоров”я (ВООЗ) та Міжнародної організації праці (МОП) чотирьма головними вбивцями, виникнення яких пов”язане з умовами виробничої діяльності, слід рахувати ракові (32 %), серцево-судинні (23 %), інфекційні захворювання (17 %), а також нещасні випадки на виробництві (19%), тобто смертність від травматизму займає третє місце в цьому “чорному списку”.

       В доповіді МОП визначається також, що ні одна галузь виробництва не може рахуватися повністю безпечною, але серед них є особливо небезпечні галузі та виробництва, третє місце серед яких належить будівництву, у якому щорічно гине до 60 тис. робітників, а кілька сотень тисяч одержують тяжкі 4каліцтва та розлади здоров”я. Не слід забувати і значну кількість трудящих у неформальному секторі економіки, що практично не мають відносно прийнятних умов праці і втрачені необхідного соціального захисту.

В Україні щорічно травмується близько 120 тис. людей, з яких приблизно 2,5 тис. – гине, 17 тис. – стають інвалідами, а більш 10 тис. людей одержують профзахворювання.

Величезні втрати робочого часу через непрацездатність потерпілих, що обумовлена умовами праці і обчислюється мільйонами "людино-днів".

Такий стан безпеки праці багато в чому пояснюється тим , що більша частина основних виробничих фондів фізично зношена, морально застаріла, а нові машини вітчизняного виробництва в абсолютній більшості (близько 90%) – не відповідають вимогам безпеки.

І це відбувається в умовах, коли робітник стає найважливішим виробничим капіталом, здоров'я якого, як вважають у розвинутих капіталістичних країнах, вигідно всілякими методами оберігати.

За рівнем виробничого травматизму будівельний комплекс займає в Україні друге місце після паливно-енергетичного комплексу і майже в двічі перевищує середній рівень у народному господарстві.

Причин цьому багато. Це і велика питома вага важких фізичних робіт, що виконуються вручну; велика плинність кадрів, що обумовлено умовами праці і побуту на будівельних майданчиках; ряд специфічних особливостей будівництва, що відрізняють його від інших виробництв: висока динаміка змін умов праці, постійне переміщення робочого місця в плані і по вертикалі, багатоваріантність технології й організації проведення робіт; велика кількість субпідрядників, які одночасно виконують роботи на одному будівельному майданчику, тощо.

В останні роки простежується чітка тенденція росту питомої ваги травмованих на виробництві через порушення трудової і виробничої дисципліни, правил експлуатації машин, механізмів, устаткування.

Без машин неможливе сучасне виробництво, але саме вони вносять у виробниче середовище найбільше число небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

В усьому цивілізованому світі проводиться сертифікація машин за такими критеріями: безпека, екологічність, взаємосполученість, взаємозаміняємість.

Такий підхід дозволяє контролювати ринок і проводити відбір найбільш якісних, тобто безпечних та нешкідливих, а тому і дорожчих машин.

Не слід забувати і про людину, що, на думку психологів праці, вносить найбільший "інформаційний шум" у систему "людина-машина-виробниче середовище" ("л-м-с").

Установлено, що так званий "людський фактор" присутній у формуванні причин майже 90% нещасних випадків. Уроджене почуття небезпеки в людини розвинене зовсім недостатньо й у ряді мотивацій його діяльності "безпека" стоїть на другому місці після "вигоди". Тому нещасні випадки частіше пов'язані зі ставленням до питань охорони праці, ніж із кваліфікацією працюючих або конструкцією машин.

Результати аналізу матеріалів про виробничий травматизм із важким і летальним кінцем свідчать, що частіше травмуються кваліфіковані робітники, що мають, як правило, солідний виробничий стаж.

Психологи праці стверджують, що психічно нормальна людина не прагне до самознищення, травмуванню себе й оточуючих її людей. Тому причини порушення правил і норм охорони праці варто шукати не тільки в психічних властивостях особистості, характеристиках і особливостях самої людини, але й у впливах зовнішніх подразників, одним із яких є стрес.

Відомо шість основних груп виробничих стресів:

- інтенсивність роботи;

- тиск фактора часу (акордна робота, штурмовщина тощо);

- ізольованість робочих місць, недостатні міжособистісні контакти між робітниками;

- одноманітна і монотонна робота (на конвеєрах, біля приладових пультів);

- недостатня рухова активність з високим ступенем готовності до дії;

- вплив різних факторів виробничого середовища (шум, вібрація, запиленість, загазованість, термічні й інші випромінювання тощо).

Доведеним є той факт, що з удосконалюванням техніки недоліки “людського фактора" стають все більш помітними. Дослідники-психологи і "технарі" вважають, що виробнича небезпека росте швидше, ніж людське протистояння їй; відзначається істотне відставання фізичних і психічних можливостей людини від рівня зовнішньої небезпеки.

Відомі 7 основних причин психологічного характеру небезпечної поведінки людей:

· еволюція людини проходила у сфері психіки та інтелекту (удосконалення знаряддя праці);

· об”єктивне зростання ціни помилки;

· адаптація людини до небезпеки;

· ілюзія безпокараності;

· зниження інтенсивності самоосвічення;

· навмисне завищення вимог безпеки праці;

· конфлікт безпеки та продуктивності праці.

Поведінка людини визначається і її індивідуальним характристиками:

· типом нервової сисетми;

· характером і темппераментом;

· особливостями мозгової діяльності та мислення;

· вихованням та освітою;

· станом здоров”я;

· досвідом роботи.

Механізм, що спонукає людину до помилок, базується на його природжених (уроджених) та придбаних особливостях, на тимчасових станах, що визначають сприяняття людиною виробничої ситуації.

Доведено, що більшість помилок людини викликані незадовільним станом системи, в якій вона працює.

Оптимальною для психіки людини є виробнича ситуація, коли робота, що виконується, є не дуже легкою ябо не дуже тяжкою і не таїть у собі потенційної небезпеки.

Академік Легасов В.А. стверджував, що забезпечення безпеки праці – це сфера людської діяльності, цілісна система знань зі своєю логікою.

Травматизм як явище формується безпосередньо на робочих місцях під впливом комплексу несприятливих факторів виробничого середовища, психо-фізіологічних та соціальних навантажень, великої кількості суб”єктивних факторів, а також існуючого відношення, яке склалося у робочих та керівників виробництва до питань з охорони праці.

Доведно, що абсолютної безпеки немає і бути не може, тому що завжди існує деякий рівень неусуненої небезпеки, а наявність людини в системі “людини-машина-виробниче середовище” підкреслює необхідність турботи про її безпеку, що роозглядається як деякий рівень прийнятного ризику при досягнутому рівні розвитку виробництва.

Комплексний характер впливу факторів виробничого середовища визначає необхідність комплексного системного підходу в рішення питань профілактики травматизму і профзахворювань. Реалізація такого підходу в виробничих умовах бачиться у створенні і функціонуванні системи управління охороною праці.

Дійсний стан безпеки праці у виробничих системах визначається частотою виникнення небезпечних ситуацій, їх повторюваністю і тяжкістю, тривалістю існування, кількістю небезпечних фаакторів та людей, що знаходяться під їх впливом, а також надійністю захисних засобів.

Сутність охорони праці полягає у визначенні можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що можуть проявитися при проведенні запланованих для виконання робіт; прогнозуванні моментів прояву зазначених факторів; проведенні необхідних профілактичних заходів.

Забезпечення безпеки праці на практиці здійснюється послідовною реалізацією таких етапів:

1) визначення (виявлення) небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів;

2) локалізація або усунення виявлених факторів;

3) визначення методів і засобів захисту працюючих (засобів колективного або індивідуального захисту);

4) визначення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

В умовах сучасного будівельного виробництва – складної високодинамічної імовірнісної системи – рішення проблеми забезпечення безпеки праці вирішується шляхом створення системи управління охороною праці – підсистеми системи управління будівельним виробництвом, цільовою функцією якої є створення безпечних і нешкідливих умов праці, максимальне зниження рівня виробничого травматизму при досягнутому рівні техніки, технології й організації будівельного виробництва. При цьому рівень травматизму або безпеки праці може служити критерієм оптимальності в системі управління виробництвом, тому що безпека може розглядатися як категорія економіки, технології, організації й охорони праці.

Мета будь-яких технологічних, організаційних і інших перетворень виробництва – підвищення продуктивності праці, збільшення її ефективності. Однак високої продуктивності праці можна досягти лише при забезпеченні її безпеки. Тому створення комфортних і безпечних умов праці для працюючих є мотивацією охорони праці.

Пріоритет життя і здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємств – один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці. У зв'язку з цим актуальною стає думка про необхідність формування культури забезпечення безпеки праці на етапах проектування, виготовлення й експлуатації продукції, про створення технологій із внутрішньо властивою безпекою.

В умовах діяльності виробничих систем необхідно забезпечити перехід від профілактики травматизму до профілактики небезпечних ситуацій, що забезпечується створенням ефективної системи управління охороною праці, котра дозволяє кожному рівневі ризику протиставити матеріальний (технічний, фізичний, хімічний тощо) або нематеріальний (регламентація, профвідбір, навчання тощо) бар”єр, перешкоду.

Завдання, що стоїть перед дослідниками і практиками, - знайти оптимальне співвідношення між рівнем небезпеки конкретного виробництва і реально існуючими технічними і економічними можливостями цього виробництва по забезпеченню безпеки праці.

ПРЕДМЕТ І ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

"ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ".

ЇЇ ЗВ'ЯЗОК З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ

“Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці” – говорить ст.1 Закону України “Про охорону праці” [1].

З цього визначення випливає, що охорона праці – поняття інтегральне, яке включає в себе знання різних напрямів науки і техніки, а саме:

- інженерних наук;

- наук про суспільство;

- гуманітарних наук;

- наук про людину;

- природничих наук.

Структура наук про безпеку праці зображена на рис.1.

Рис. 1. Структура наук про безпеку праці

У Концепції ООН про "постійний людський розвиток" безпека праці розглядається як одна з основних (базисних) потреб людини, тому метою Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування нинішнього і майбутнього поколінь.

"Охорона праці в галузі" – нормативна дисципліна, яку вивчають у вищих навчальних закладах з метою формування в майбутніх фахівців знань про стан і проблеми охорони праці в галузі, що відповідає напряму їхньої підготовки, вивчення складових і умов функціонування СУОП, шляхів, методів і способів забезпечення здорових умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з діючими законодавчими й іншими нормативно-правовими актами.

В Україні підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший фахівець" і "бакалавр" здійснюється на I – IV курсах ВНЗ. При цьому на першому або другому курсах вивчається загальноосвітня дисципліна "Безпека життєдіяльності". На третьому або четвертому курсах вивчається дисципліна "Основи охорони праці".

Дисципліна "Охорона праці в галузі" вивчається на V курсі (для вузів II і IV рівнів акредитації) при підготовці фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", "магістр".

Відповідно до освітньо-професійних програм підготовки спеціалістів при реалізації робочих навчальних планів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" у курсах нормативних навчальних дисциплін "Безпека життєдіяльності" і "Основи охорони праці" вивчаються загальні питання безпеки людини в умовах її життя і діяльності в побуті, громадських місцях, на виробництві. Окремі питання охорони праці вивчаються також у курсах загальнотехнічних і професійних дисциплін з обраної професії (спеціальності).

Дисципліна "Охорона праці в галузі" вивчається з метою формування в майбутніх фахівців необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань і умінь в галузі правових і організаційних питань охорони праці, виробничої санітарії і гігієни праці, безпеки виробництва і пожежної безпеки, а також з метою реалізації пріоритетності охорони життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності.

У процесі трудової діяльності на людину впливає, як правило, комплекс несприятливих факторів виробничого середовища, в результаті впливу якого на організм працюючих можливі виробничі травми і професійні захворювання.

Велика розмаїтість зазначених факторів, зміна динаміки їхньої кількості і рівня впливу, з одного боку, і обмеженість можливостей систем захисту людини, багатогранність прояву його психічних особливостей (наприклад, багатоваріантність поведінкових реакцій, неадекватність дій до виниклих зовнішніх умов тощо) дозволяє стверджувати, що досягнення абсолютної безпеки нереальне.

Комплексний характер впливу факторів виробничого середовища на працюючих визначає необхідність комплексного системного підходу при вирішенні питань профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань.

Запобігання виробничого травматизму, як явища, не може бути забезпечене реалізацією якогось одного – навіть дуже ефективного заходу. Для цього необхідно використовувати можливості комплексного підходу, а саме:

· застосовуваних техніки і технології виробництва (безпека виробництва);

· використовуваної системи організації і управління виробництвом (організація безпеки);

· медицини праці (виробнича санітарія);

· ергономіки і психології праці (психологія безпеки);

· економіки виробництва (економіка охорони праці);

· чинної законодавчої бази охорони праці.

Функціональна структура охорони праці з позицій наукової організації праці наведена на рис. 2.

В умовах сучасного виробництва комплексний системний підхід і його реалізація на практиці забезпечує створення і функціонування багаторівневої системи управління охороною праці.

Слід зазначити, що профілактиці травматизму в попередні роки розвитку будівельного виробництва приділялася певна увага, але належних результатів отримано не було. Недостатня ефективність використовуваних методів профілактики травматизму пояснюється тим, що їх спрямованість визначалася, в основному, результатами ретроспективного аналізу, який виконувався традиційними методами. Аналізувалися причини виникнення й обставини нещасливих випадків, які були в минулому, тобто небезпечних ситуацій, що діяли в минулому. Отримані результати і виявлені закономірності автоматично переносилися на сьогодення і майбутнє. На практиці, як показує досвід, в нещасні випадки реалізується лише незначна (орієнтовно 10 – 15%) їхня частина. Отже, ефективність профілактики травматизму значно зросте, якщо буде здійснений перехід від профілактики травматизму до профілактики небезпечних ситуацій, тобто буде реалізований перехід на якісно вищий – дотравматичний рівень. Для цілей профілактики травматизму інтерес мають не наслідки реалізації небезпечних ситуацій, а причини й обставини, які спричинили їх виникнення – прояви небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів.

Рис. 2. Функціональна структура охорони праці

з позицій наукової організації праці

Справжній стан безпеки праці у виробничих системах визначається частотою, повторюваністю і вагою небезпечних ситуацій, що виникають у процесі праці, а також часом їхнього існування і кількістю людей, що підпадають під їх влив. Тому керівник виробництва повинен уміти вчасно виявити або розпізнати небезпечний і/або шкідливий виробничий фактор і прийняти обґрунтоване рішення для його профілактики, спираючись на досвід і знання, отримані на попередньому етапі виробничої діяльності, а також з огляду на ефективність рішень, що раніше приймалися.

Мета дисципліни “Охорона праці в галузі” – створення інформаційної бази з охорони праці для майбутніх керівників виробництва, що необхідна для прийняття обґрунтованих рішень. Вивчення даної дисципліни дає можливість зрозуміти і визначити місце охорони праці в організації і розвитку виробничого підприємства, формуванні трудового колективу, а також її вплив на економічну діяльність підприємства в цілому.

Дисципліна “Охорона праці в галузі”, крім зазначених вище нормативних навчальних дисциплін з охорони праці, пов'язана з дисциплінами "Вступ у психологію праці і психологію організацій", "Розвиток організації", "Управління персоналом: відбір і розвиток", "Управління і комунікації", "Управління і контроль при розвитку виробництва", "Основи трудового права".

В умовах сучасного виробництва рішення проблеми забезпечення безпеки праці бачиться в реалізації принципу управління безпекою праці, як одне зі складових понять “якість життя людини”, а також у визначенні рівня допустимого ризику, як інтегрального критерію досягнутого рівня техніки, технології, організації і управління виробництвом.

ЗАКОНОДАВЧІ І ПІДЗАКОННІ

АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про охорону праці" "законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів" [1].

З моменту прийняття в 1992 році Закону законодавча база охорони праці значно розширилася. Прийнято основний закон держави – Конституцію України, а також Закони України:

· "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що забезпечило практичне застосування ст.8 Закону;

· "Про пожежну безпеку";

· "Про використання ядерної енергії і радіаційний захист";

· "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення".

Крім того, на території України діють державні міжгалузеві і галузеві нормативні акти про охорону праці – правила, стандарти, норми, положення, інструкції й інші документи, яким надано силу правових норм, обов'язкових для виконання. Норми охорони праці в обов'язковому порядку присутні й у правилах внутрішнього розпорядку організацій і підприємств.

Норми охорони праці визначаються також у правилах внутрішнього розпорядку організацій і підприємств.

Види державних нормативних актів про охорону праці поділяються таким чином;

1. Правила.

2. Державні стандарти.

3. Норми.

4. Положення, Статути.

5. Інструкції.

6. Керівництва, вказівки, рекомендації, вимоги.

7. Технічні умови безпеки.

8. Переліки та ін.

Діючі сьогодні в Україні нормативно-правові акти з охорони праці наведені в "Державному реєстрі міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці" (Реєстр ДНАОП).

Питання безпеки праці в будівництві регламентовані наступними основними документами:

СНиП ІІІ-4-80* "Техника безопасности в строительстве";

ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва";

ДНАОП 0.00-1.03-02 "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів";

ДНАОП 0.00-1.07-94 "Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском";

ДНАОП 0.00-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів";

ДНАОП 0.01-1.01-95 "Правила пожежної безпеки в Україні";

"Правила влаштування електроустановок" та ін.

Питання з виробничої санітарії регламентовані документами:

СН 245-71 "Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий";

ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".

ГОСТ 12.1.003-86 "Шум. Общие требования безопасности".

ГОСТ 12.1.012-90 "Вибрация. Общие требования безопасности" та ін.

До чинних нормативних актів відносяться і міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ССБТ*), у яких наведено вимоги, норми і правила, що спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Основні проектні документи, що містять рішення з питань охорони праці – проект організації будівництва (ПОБ) і проект виконання робіт (ПВР).

При створенні національного законодавства про охорону праці широко використовуються Конвенції і Рекомендації МОП, Директиви Європейської Співдружності, досвід нормотворчої діяльності в галузі охорони праці Росії, Німеччини, Великобританії і ряду інших країн.

В останні роки представники нашої країни беруть участь у різних міжнародних проектах, тому Законом передбачено, що "у разі, коли міжнародними договорами або угодами ... встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди" (ст.3 Закону).

Законом (ст. 4) чітко визначені пріоритетні напрями реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, серед яких основними є:

− пріоритет життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства;

− повна відповідальність роботодавця за створення безпечних, нешкідливих умов праці;

− соціальний захист працівників, повна компенсація збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань;

− використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

З прийняттям Закону державні функції нагляду за охороною праці, які за часів СРСР виконувалися профспілками (громадськими організаціями) передані безпосередньо органам державного нагляду за охороною праці.

Профспілкам, їхнім об'єднанням в особі своїх виборних органів і представників належить громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

· Кабінет Міністрів України;

· Державний комітет по нагляду за охороною праці;

· міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

· місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Державний нагляд за виконанням законодавчих і інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

− Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронапраці);

− Державний комітет ядерного регулювання;

− органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій;

− органи та доклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за виконанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

Трудові відносини між працівниками в Україні регулюються Кодексом законів про працю (КЗпП) України, що містить розділи "Охорона праці" (розділ ХІ, статті 153 – 173), "Нагляд і контроль за виконанням законодавства про працю" (розділ XVIII, статті 259 – 265).

Зміни і доповнення до Реєстру ДНАОП періодично публікуються в офіційному розділі науково-виробничого журналу "Охорона праці" і в Інформаційних бюлетенях з охорони праці Національного науково-дослідного інституту охорони праці (ННДІОП).

ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ