Організаційний старшина, 2012 р.

Зміст

Про Вождя

Андрій Білецький: коротка біографія                               3

Вождь                                                                               6

Як пізнати Вождя?                                                                   10

Головний командир «Патріоту України»

(статті А.Білецького 2005-2007 років)

Патріотизм проти Націоналізму?                                         13

Мігранти                                                                                   15

Що є Україна?                                                             17

Нова Доба                                                                                 20

Штраф за нелюбов!                                                                22

Головний Провідник СNА

(статті А.Білецького 2008-2011 років)

Чому Соціальний Націоналізм?                                            24

Світова криза і етнічний хаос                                            27

Мова і Раса: первинність питання                                        28

Демократія: очевидні вади                                                    31

Лідер ув’язнених патріотів

(статті А.Білецького 2012-2013 років)

Дух – основа нашої Боротьби                                            33

ПРО ВОЖДЯ

АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ: КОРОТКА БІОГРАФІЯ

Андрій Білецький народився 5 серпня 1979 р. у місті Харків в українській родині. Батько походить з роду козаків-запорожців, а мати - з української шляхетської родини, до якої належав Василь Лукашевич, засновник «Малоросійського товариства» (1821–1822). У 2003 р. Андрій одружився, заснувавши власну сім’ю, яка у 2007 р. поповнилася сином Олександром.

Історичний факультет Харківського Національного Університету ім. В. Н. Каразіна Білецький закінчив з червоним дипломом. Його дипломне дослідження було присвячене діяльності Української Повстанської Армії і визнане однією з найкращих студентських робіт України за 2001 р. Неформальне керівництво його науковою діяльністю здійснював відомий український історик Ярослав Дашкевич. По закінченню Університету працював викладачем харківських ВУЗів, продовжував вивчати військову історію України (досліджував дружинне військо Київської Русі). Але згодом перевагу віддано було творенню, а не вивченню історії.

З юнацьких років активно займався спортом, мав І-й юнацький розряд з боксу. Тренувався у спортивному клубі «клан Мінамото» під керівництвом Геннадія Мінки. Згодом займався ножовим боєм, практичною стрільбою та іншими видами спорту, в чому досяг значних успіхів. Ці навички допомогли поставити на високий рівень систему вишколів у очолюваних ним організаціях. Але згодом перевагу віддано було боротьбі на вулицях, а не на рингах.

Андрій Білецький приймав активну участь у націоналістичному русі ще зі студентських часів. У 1999 р. разом з групою харківських спортсменів-націоналістів здійснив спробу виїхати на війну в Косово для боротьби з ісламською експансією на Балканах. У 2001 р. взяв участь у березневих заворушеннях у Києві в рамках кампанії «Україна без Кучми», під час яких був затриманий міліцією та потрапив під адміністративний арешт. За це СБУ намагалося змусити керівництво Університету виключити Білецького з ВУЗу.

Від 2002 р. очолював Харківський загін Організації «Тризуб» ім. С.Бандери. Згодом співпрацював з Українською Консервативною Партією. У 2003 р. розпочав активну співпрацю з Харківським осередком СНПУ та дієво підтримував спротив лібералізації СНПУ і перетворенню її у ВО «Свобода».

Після розпуску по Україні Товариства сприяння ЗС та ВМФУ «Патріот України» при СНПУ, Андрій Білецький створив нову, незалежну від будь-яких партійних структур, Організацію «Патріот України», від початку існування якої є її беззмінним командиром. Першими членами Організації стали молоді бійці з Харківських осередків СНПУ, УНА-УНСО і «Тризубу», що ясно бачили занепад націоналістичних структур ХХ-го століття і потребу утворення нової, дійсно дієвої націоналістичної сили віку ХХІ-го.

Від початку діяльності Організації Андрій Білецький планує, координує та бере безпосередню участь в усіх її заходах, в тому числі й акціях прямої дії. Він особисто очолював практично всі групи бійців, що здійснювали операції з виявлення та розгрому точок наркоторгівлі, затримання нелегальних мігрантів тощо. Керував усіма масовими акціями Організації (від маршів та мітингів до актів громадської непокори та масових силових акцій). Під час подій 18 жовтня 2008 р. перебував на чолі атакуючої колони та був заарештований разом з усіма бійцями Організації.

Набутий громадсько-політичний досвід та вроджені якості Провідника дозволили Андрію Білецькому виступити ініціатором утворення та очолити об'єднаний організований націоналістичний фронт — Соціал-Національну Асамблею (СНА), навколо якої об'єдналися дієві націоналістичні організації та групи.

У середовищі соціал-націоналістів з того часу його називають Вождем. Так українські націоналісти титулували до цього тільки Євгена Коновальця, начального команданта УВО, засновника і Провідника ОУН.

За кілька років СНА було перетворено на вагому політичну силу, яка стала однією з найбільших загроз для нинішнього правлячого режиму, що спровокувало масові політичні репресії проти організованого Соціал-Націоналістичного руху. Після арешту керівників столичного осередку СНА (справа «Васильківських Терористів») Вождем були організовані й очолені пікетування управлінь СБУ по всій Україні, в деяких містах представництва держбезпеки були закидані димовими шашками і блоковані. Антиукраїнський режим також не забарився з відповіддю – на Харківський офіс СНА було здійснено збройний напад, який втім було успішно відбито (справа «Оборонців Римарської»). Організаційних старшин, які відбили напад було заарештовано, а на Білецького вчинено замах. Але на зважаючи ні на що, Організація на чолі зі своїм незмінним Вождем вперто не бажала капітулювати перед режимом. Тож, у грудні 2011 року Андрія Білецького було заарештовано. З того часу вже майже два роки він керує Соціал-Націоналістичним рухом з-за грат Холодногірської тюрми. Втім навіть в ув’язненні він не здається – налагоджує систему взаємозв’язку-взаємодопомоги між ув’язненими націоналістами, надихає і координує побратимів на волі на продовження розпочатої ним справи.    

В О Ж Д Ь

Майже два роки собаки окупаційного режиму тримають в полоні нашого Вождя. Говорити про підстави до його арешту недоречно. Бо тримають за гратами його не за тими звинуваченнями, які йому висунуто офіційно. З такою доказовою базою, яка є проти нього, тримати у СІЗО підстав немає. Те, що він до сих пір позбавлений волі свідчить лише про одне – його бояться. Свора шолудивих дворових собак, які не мають ані честі, ані совісті, а живуть виключно за об’їдки з бюджету як вогню бояться ватажка зграї вільних вовків, що зневажає їх псяче підлабузництво. Вождь ув’язнений, бо він символ нашого руху; єдиний, хто здатний повалити цей прогнилий асоціальний режим антинаціональної окупації. Брехливі собаки у синіх мундирах знають, що він являє для нас, то ж ми пропонуємо всім нам пригадати, ким для нас є Вождь.

організаційний старшина, 2012 р.

ЯК ПІЗНАТИ ВОЖДЯ?

Від пересічних громадян часто можна почути скиглення з приводу того, що вони в черговий раз обрали не того кандидата. Абсолютна більшість нашого оточення твердо знає, що вивести їх з сьогоднішнього злиденного животіння може тільки хтось єдиний, сильний і вольовий. Той, кого прийнято називати коротким, але змістовним словом «Вождь». Простим людям це підказує банальний життєвий досвід, а тим хто має трохи більший рівень знань – ще й історичні приклади. Але водночас вся ця більшість чомусь щиро вірить в те, що Обранець Божий, Природний Лідер і Рушій Історії може бути обраний ними. Широкі ряди безвільних, безвідповідальних і ні на що не спроможних сіромах вважають себе частиною Провидіння тільки на тій підставі, що так написано на аркуші паперу, гучно названому «Основний Закон». Заурядами може бути обраний лише найзаурядніший з них. Саме тому сьогодні для всіх націй і класів країни гарантом виступає декласований елемент непевної національності.

Але справжнього Вождя не обирають і не призначають, він приходить сам. Найвища світова сила (Бог, Природа, Провидіння, Історія – як її не назви) просто надсилає свого представника у наш світ з певною місією. Задля виконання цієї місії Вождь наділяє себе самого максимальними повноваженнями й бере на себе весь тягар відповідальності. Не посадові обов’язки, мандат від якогось виборчого округу чи урочиста присяга гаранта роблять людину Вождем, а сміливість взяти на себе абсолютну відповідальність і спроможність виконати вищу місію.

Але карати мільйони простих громадян за те, що вони постійно когось обирають, намагаючись віднайти того, хто поведе їх у майбуття, також не варто. Таким чином вони просто перекладають на себе відповідальність, яка їм не під силу, за що й постійно розплачуються своїм злиденним життям і повною відсутністю просвітління. Але питання «як все ж таки пізнати Вождя?» від цього не стає менш актуальним.

Вождь завжди формує бойову колону для походу на завоювання прийдешнього і пізнати його можна тільки йдучи за ним, на його марші на майбутнє. Відповідно, й шукати Вождя варто там, де гуртуються найкращі з найкращих, у колоні завойовників світлого завтра. Але пізнати тих кращих так само важко як і пізнати самого Вождя, адже дехто долучається до тієї колони ще звичайною людиною і стає кращим з кращим лише протягом шляху. А серед найбагатших і здавалося б найуспішніших дійсно найкращих найменше.

Тож пізнати Вождя на початку його маршу дано далеко не всім. Лише одиниці знали, що розп’ятий серед злочинців на 33-му році життя в дійсності був Спасителем. Так і зараз лише одиниці знають, що ув’язнений серед злочинців так само на 33-му році життя є Вождем. Всього дев’ять людей у Великому Степу від початку вірили, що найневдаліший зі степових розбійників, який свою молодість проходив в колодках раба, є тим самим Чінгізханом, що майже дійде до останнього моря. У те, що політв’язень на псевдо «Білий» поведе всіх на завоювання майбуття, наразі реально вірить не набагато більше людей. Коли колишнього безпритульного художника посадили до в’язниці, думку про те, що через десять років він почне кардинально змінювати історію, мало б хто розділив. Так само й сьогодні обмаль впевнених у тому, що саме лідер ув’язнених патріотів скоро мінятиме історію.

Кажуть, що лише час покаже хто ким є насправді. Та коли Вождь почне змінювати історію, пізнавати його буде вже запізно. Тоді його треба буде тільки визнавати. Але сьогодні кожен має час долучитися до його колони і в поході на завоювання прийдешнього переконатися, хто її веде. Не дарма своїх лідерів українські націоналісти називали ще й провідниками. Вождь наш дійсно провідник. Наш провідник у майбутнє…