Країни-лідери за обсягами зовнішньої торгівлі

    У цілому в торгівлі товарами виділяються три регіони: Західна Європа, Південно-східна Азія та Північна Америка.

Найбільшу вартість в експорті мають машини; істотно поступається ним сировина.

Обсяг експорту та імпорту України на порядок менший, ніж у провідних країнах світу. Так, у 2011 р. експорт становив 68, імпорт – 82 млрд дол. У 2012 р. ситуація не стала кращою.

Основним партнером України традиційно є Росія. У 2011 р. експорт становив 19 млрд, імпорт – 29 млрд. Значно поступаються Німеччина (1,8 і 6,9) і Китай (2,2 і 6,3). Як видно, торговельний баланс з цими країнами негативний. Натомість з Туреччиною, Італією та більшістю країн, що не належать до розвинених, баланс позитивний.

Окрім торгівлі товарів, існує торгівля послугами. До неї належать  транспортні, туристичні та інші. Іншими є інженерно-технічні, консалтингові, будівельні, банківські та ін.

Так, Греція відома як країна, що надає послуги у сфері морських перевезень, Туреччина – будівництва.

За даними Всесвітньої туристичної організації, у 2012 р. кількість іноземних туристів уперше перевищила 1 млрд осіб, а в 2011 р. надходження від іноземного туризму упершее перевищили 1 трлн дол.

Лідерами за кількістю іноземних туристів у 2011 р. були Франція, США та Китай.

У багатьох країнах він відіграє важливу (інколи навіть найважливішу роль) в економіці. Надходження від іноземного туризму у США перевищує 100 млрд. дол., а в Іспанії та Франції – 50 млрд дол. 

    Послуги насамперед надають провідні високорозвинені країни світу.

Певну частину послуг виконують фрілансери. Ними є працівники, які часто працюють на іноземну компанію, навіть не виходячи з дому.

Глобальні проблеми людства

Глобальні проблеми людства – сукупність природних і соціальних проблем, від вирішення яких залежить прогрес людства і збереження цивілізації. У більшості випадків ці проблеми не можуть бути вирішені навіть найпотужішою країною. Ці проблеми у тій чи іншій мірі стосуються усіх. Додамо, що часто проблеми пов’язані.

До глобальних проблем можна віднести:

1. збереження миру, уникнення нової світової війни,

2. зростання полярності між окремими частинами людства,

3. продовольчу,

4. енергетичну,

5. демографічну,

6. змін клімату,

7. СНІД,

8. наркоманію.

Існування цих та інших проблем зумовило виникнення такої сфери знань і навіть науки, як глобалістика.

Проблема збереження миру та уникнення нової світової війни надзвичайно важлива тому, що стосується самого існування людства. Існують розрахунки того, що в разі виникнення ядерної війни відбудеться не лише різке зростання радіоактивного забруднення, а й  значне затемнення Землі внаслідок зменшення прозорості атмосфери. Наслідком цього стануть “ядерна ніч” та “ядерна зима”. Значна загроза тут тому, що результатом иає стати припинення вегетації, що в свою чергу, призведе до припинення відтворення продовольства.

Зменшенню загрози війни сприяє розуміння її небезпеки та страшних наслідків. Для зменшення загрози війни провідними країнами світу здійснюється ядерне розброєння та боротьба за нерозповсюдження ядерної зброї. Так, у 1963 р. трьома країнами: СРСР, США та Великою Британією було укладено договір про заборону випробовувань ядерної зброї у трьох сферах: наземні, у космосі та під водою. У 1968 р. п’ять ядерних країн підписали угоду про нерозповсюдження ядерної зброї. Наприкінці ХХ ст.. підписано договори між СРСР (Росією) та США про зменшення кількості бойових ядерних зарядів.

Незважаючи на це, кількість членів “ядерного клубу” поступово зростає. Засновниками цього “клубу” можна вважати США, які стали власниками зброї в 1945 р. У 1949 р. випробовування виконав СРСР, у 1952 р. – Велика Британія, у 1960 р. – Франція, у 1964 р. – Китай. Новими членами невдовзі стали Індія (1974 р.), Пакистан (1998 р.), КНДР (2006 р.). Неофіційним членом клубу вважається Ізраїль.

У цьому списку є й втрати. Після розпаду СРСР три країни: Україна, Білорусь та Казахстан відмовилися від ядерної зброї. Те саме стосується Південної Африки, яка є єдиною країною, яка створила ядерну зброю і згодом роззброїлася.

Нині існує загроза того, що ядерною зброєю заволодіє Іран.

Зростання полярності у світі відбувається за багатьма ознаками і зумовлено багатьма чинниками. Так, можна говорити про полярність економічного розвитку, етнічну полярність та ін.

Інколи економічні відмінності у світі називають проблемою “північ-південь”. Ще кілька десятиліть тому вважалося, що прірва має зменшуватися, але вона зростає. ВВП на душу населення найрозвиненіших і найвідсталіших країн світу сягає 100 разів. 500 найбагатших людей світу володіють приблизно таким самим багатством, як 500 млн найбідніших.

З різним розвитком світу пов’язано поняття “золотий мільярд” – такою є чисельність населення найбагатших країн світу: США, Євросоюзу та Японії.

Наслідками зростаючої нерівності є зростання трудової міграції, злочинності, соціальних конфліктів. Окремою проблемою, що переросла в глобальну, став тероризм.

Поки етнічні проблеми є регіональними, але їх значне поширення свідчить про набуття глобальних ознак.

Інколи конфлікти переростають у війни. Так, етнічний фактор є головною причиною військових дій між Ізраілем і Палестиною. Цей же фактор спричинив війни в Югославії, на Кавказі. Щодо етнічних конфліктів меншого масштабу, то вони виникають постійно. Наприклад відомим є етнічний конфлікт, який стався в 2006 р. у Казахстані на нафтовому родовищі Тенгіз між працюючими казахами і турками. У бійці взяли участь близько тисячі осіб. Великою виявилася й кількість жертв.

Постійними є етнічні конфлікти в Росії і, зокрема, в Москві. Хоча тут найбільше росіян, але вони складають меншість населення. Більшість складають азербайджанці, українці, татари, башкири та ін. У Москві азербайджанців стільки або навіть більше, ніж у Баку. У цьому разі існує велика відмінність між реаліями та офіційними даними. Про зміни демографічної ситуації говорять імена новонароджених. Наприклад  дівчатам часто дають імена Злата та Аміна. У Росії – понад 3000 мечетей. Очікується, що за 5–10 років більшість російських військовослужбовців будуть мусульманами.

Тероризм. Ним вважається політика застосування терору, іншими словами залякування і насильства.  

Прояви тероризму можна знайти ще у Стародавньому світі. Але особливо він посилився в останні десятиліття. Поштовхом для сучасного тероризму стали національно-визвольні рухи після Другої світової війни.

Навіть, якщо якийсь терористичний акт виглядає локальним, насправдні у ньому задіяні релігійно-культурні чи етнічно-національні чинники. Тут існують матеріально-фінансова підтримка та участь волонтерів.

Важливо зазначити, що тероризм здатен порушити баланс сил у світі, який грунтується на поняттях ВВП, сили армії та ін.

Ось короткий перелік найвідоміших терористичних подій:

· 1995 р., 20 березня – газова атака в токійському метро. Наслідки: 12 загиблих і 5 тис. постраждалих;

· 2001 р., 11 вересня – атака смертників на будівлі Всесвітнього торговельного центру та Пентагону;

· 2002 р., 23–26 жовтня – захоплення кіноконцертного залу на Дубровці, де йшов мюзикл “Норд-Ост”. Терористи захопили близько 800 заручників. 26 жовтня відбувся штурм із застосування газу. При штурмі загинуло 130 заручників і 36 терористів.

Цей перелік можна доповнити кількома вибухами в Московському і навіть Мінському метро, кількома випадками захоплення заручників на Північному Кавказі, численними вибухами в Ізраїлі, Іраку та ін.

Зрештою, в кількох країнах (США, Росії, Індії, Ізраїлі, Колумбії та Іраку) чисельність жертв тероризму давно перевалила за 1000.

СНІД. Синдром набутого імунодефіциту відбувається на тлі ВІЧ-інфекції. Хвороба супроводжується зменшенням лімфоцитів, що у свою чергу супроводжується численними інфекціями. Звичайно передається статевим шляхом і потраплянні вірусу в кров.

Встановлено, що СНІД виник в Екваторіальній Африці наприкінці XIX або початку XX ст. Набув відомості з 1981 р., коли його виявили у чотирьох громадян США. За цим поширення СНІД набуло ознак пандемії.

Точна цифра хворих на СНІД невідома, але це десятки мільйонів осіб. Найбільше хворих в Індії та Південній Африці. Понад 1 млн зареєстрованих у США та Росії. Варто сказати, що разючого зростання хворих не відбувається через їх велику смертність – половина тих, у кого виявлено хворобу, вже померла.

Дуже високою є частка інфікованих в Україні. Вірогідно це 1–2 млн, що становить приблизно 3 % населення. Серед молодих людей ця частка гарантовано вища. Вона вища в Києві та південно-східних областях, де сягає 5 %. Незрівнянно вищим є рівень захворюваності в Південній Африці, як країні, так і регіоні – 20–25%.

Не обов’язково, що ВІЧ-інфікована мама передасть хворобу своїй дитині.

Продовольча проблема існує тому, що ресурси Землі, зокрема площа оброблюваних земель, обмежені, а чисельність населення невпинно зростає. Наслідком є те, що значна частина населення недоїдає. Найбільше таких людей в Африці.

Енергетична проблема, так само, як і продовольча, пов’язана з обмеженістю ресурсів Землі. За останні піввіку ціна на нафту підскочила у 50 разів: з двох до 100 доларів за баррель.

Глобальне потепління. Його називають „глобальним”, оскільки воно справді спостерігається на всій земній кулі: у північній її частині і південній, на сушею і над океаном.

Підвищення середньорічної температури повітря на Землі за період після 1861 р. становить близько 1,0 ⁰С. Практично таким самим воно є і для періоду з 1881 р. Хоча таке зростання і здається порівняно невеликим, воно є найcтрімкішим в історії планети.

Найбільшим є підвищення температури над сушею у північній півкулі, дещо меншим – на сушею у південній півкулі. Найменше підвищилася температура повітря над океаном.

В Україні та прилеглих районах сусідніх держав підвищення температури є більшим, ніж у цілому у світі, і становить близько 1,5 ⁰С. Особливо стрімким стало підвищення температури в останні два десятиріччя. На півночі України воно більше, ніж на півдні.

Найбільше підвищення температури повітря спостерігається протягом холодної пори року (насамперед у грудні–березні). У ці місяці температура підвищилася майже на 2,0 ⁰С. Водночас улітку та восени температура змінилася неістотно.

Наслідки глобального потепління важко перерахувати. Зокрема, підвищення температури спричинило зростання випаровування з поверхні океану і суші і, як наслідок, посилення інтенсивності водообміну. Глобальне потепління вплинуло на стан льодовиків, насамперед гірських: їх площа та об’єм зменшуються. Окрім того, зменшується тривалість льодового періоду на річках і водоймах, а також товщина криги.

Підвищення зимових температур спричинює скорочення зони вічної мерзлоти, яка має значне поширення в Росії. Порівняно з початком XIX ст. вона відійшла на 100 км. У свою чергу, ґрунт, що розморожується, виділяє метан і вуглекислий газ, які посилюють процес потепління. При цьому відбуваються і зміни рослинного покриву.

Танення льодовиків супроводжується перерозподілом водних мас із високих широт у низькі. Це призводить до гальмування обертання Землі, посилення землетрусів та інших природних явищ.

Причиною зростання глобальної температури багато хто вважає посилення парникового ефекту внаслідок викиду в атмосферу парникових газів, а саме – діоксиду вуглецю і метану. Порівняно з доідустріальною епохою вміст СО₂ збільшився з 0,028% до 0,038%, тобто на третину. Вміст метану в атмосфері збільшився більш, як удвічі.

Аби зміни клімату не призвели до катастрофічних наслідків, у м. Кіото в 1997 р. було підписано так званий Кіотський протокол,  згідно з яким країни-підписанти взяли на себе зобов’язання скоротити викиди на 5–8%.

Зрозуміло, що подальший економічний розвиток і вимога щодо обмеженння викидів СО₂ знаходяться у певному протиріччі. Фактично такі вимоги зумовлюють необхідність структурних зрушень в економіці, на що потріні роки і великі кошти. США протокол не підписали.

    Нині усе більше вчених сходяться на думці, що глобальне потепління насамперед є природним процесом. Про це свідчить той факт, що в коливаннях вмісту вуглекислого газу і температури другі випереджають перші.

Проблема руйнування озонового шару є прикладом проблеми, яку людству вдалося вирішити. Сутність проблеми полягає у вибірковому поглинанні променів різної довжини при проходженні атмосфери. Сонячна енергія надходить до Землі не лише у вигляді видимого світла, а й теплового та ультрафіолетового випромінювання.

Ультрафіолетове випромінювання, хоч і потрібне, але в обмеженій кількості. Воно проможне руйнувати органічні молекули і клітини тіла. Найгіршими є такі наслідки, як рак шкіри і катаракта кришталика очей. 

Найбільше поглинання та ослаблення (у кілька тисяч разів)  ультрафіолетового випромінювання відбувається у так званому озоновому шарі, що розташований на висоті 20–30 км. Найбільшою є тут роль озону (О₃).

Уперше зменшення вмісту озону було зафіксовано над Антарктидою на початку 1970-х років. Результати спостережень, що одразу стали більш ретельними, показали, що зазначена діра поступово збільшується. З часом вона вдвічі перевищила площу Антарктиди. Згодом зменшення озонового шару було зафіксоване і в північній півкулі, в тому числі над Україною.

Відповідні дослідження показали, що важливим чинником розкладання озону є його взаємодія з атомами хлору, кожен атом якого може зруйнувати до 1 млн молекул озону.

Виявилося, що зростання концентрації хлору в атмосфері пов’язане з діяльності людини, а саме – виробництвом хлорфторуглеродів, або фреонів – газів, що містять хлор і фтор.

Зазначені речовини знайшли значне використання у техніці, зокрема у побутових холодильниках та аерозольних балончиках. Свого часу для підкреслення їх нетоксичності винахідники вдихали їх у себе і задували ними свічку. Тим самим демонструвалася і така важлива сторона хладагентів, як їх негорючість. Ще одна важлива особливість (яка сприяла розвитку виробництва фреонів ) – дуже велика стійкість.  

Але стійкі біля поверхні Землі, фреони легко руйнуються в стратосфері під впливом УФ-випромінювання. При цьому відбувається вивільнення атомів хлору, які і руйнують озон.

З’ясування причин руйнації озонового шару дало змогу перейти до практичного вирішення виниклої проблеми. Уже наприкінці 1970-х років у розвинутих країнах світу були введені обмеження на випуск озонруйнівних речовин. Згодом, а саме – в 1987 р., у м. Монреалі був підписаний так званий Монреальський протокол, згідно з яким країни–підписанти взяли на себе зобов’язання припинити виробництво озонруйнівних фреонів (їх перелік подано у додатку). Поступово вдалося налагодити випуск хладагентів, які на озон не впливають. Останнім часом, порівняно з 1988 р. (коли виробництво фреонів досягло свого максимуму), воно зменшилося на два порядки. Це сприяло тому, що озоновий шар почав відновлюватися.

Контроль знань

1. Юліанський та Григоріанський календарі: основні відмінності.

2. Обертання Землі навколо своєї осі. Годинникові пояси.

3. Сила Коріоліса та наслідки її дії.

4. Форма і розміри Землі.

5. Дослідження космосу.

6. Орієнтування у просторі.

7. План і карта: основні відмінності.

8. Градусна сітка Землі та географічні координати.

9. Літосфера і земна кора. Рухи земної кори.

10. Літосферні явища. Виверження вулканів, землетруси.

11. Гори, височини, низовини, западини.

12. Українські Карпати і Криські гори.

13. Мінерально-сировинні ресурси та вплив їх видобутку на рельєф.

14. Атмосфера та її будова.

15. Температура повітря та її розподіл на земній поверхні.

16. Фактории впливу на температуру повітря. 

17. Загальна циркуляція атмосфери Землі. Вітри.

18. Погода і клімат. Фактори, які вливають на клімат.

19. Прогноз погоди. Наукові методи і народні прикмети.

20. Клімат України.

21. Зміни клімату.

22. Гідросфера. Поширення води на Землі.

23. Кругообіг води.

24. Світовий океан. Моря та океани.

25. Найважливіші морські течії та причини їх виникнення. Вплив на клімат.

26. Річки. Основні фактори водного режиму.

27. Найбільші річки світу.

28. Набільші річки України.

29. Чорне та Азовське моря.

30. Озера. Найбільші озера світу та України.

31. Біосфера: сутність поняття.

32. Рослинний світ.

33. Тваринний світ.

34. Материки і частини світу: загальна характеристика.

35. Європа: характеристика природних умов.

36. Азія: характеристика природних умов.

37. Африка: характеристика природних умов.

38. Америка: характеристика природних умов.

39. Австралія: характеристика природних умов.

40. Антакртида: характеристика природних умов.

41. Сутність світової економіки.

42. Країни з найбільшим ВВП.

43. Промисловість світу.

44. Паливна промисловість світу.

45. Електроенергетика світу.

46. Сільське господарство світу.

47. Зернове господарство світу.

48. Тваринництво світу.

49. Транспорт світу.

50. Морські судноплавні канали.

51. Торгівля товарами і послугами.

52. Глобальні проблеми людства.