Поняття суб'єкта господарювання, його ознаки та види.

Суб'єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визна­ються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність.

Загальні положення щодо осіб, які можуть займатися підприєм­ницькою діяльністю, містяться у ГК та ЦК України.

Поняття «суб'єкт підприємницької діяльності» співвідноситься із поняттям «суб'єкт господарської діяльності» так само, як співвідносяться поняття «підприємницька діяльність» і «господарська діяльність», тобто як частка і ціле. Тому під час характеристики суб'єктів підприємницької діяльності ми будемо, звичайно, звертатися і до загальних ознак, прита­манних суб'єктам господарської діяльності.

Поняття суб'єкта підприємницької діяльності слід розглядати крізь призму визначення поняття «суб'єкт госпо­дарської діяльності» з урахуванням специфіки, обумовленої зайняттям саме підприємницькою діяльністю. За змістом ч. 1 ст. 55 ГК Укра­їни суб'єктами господарювання (підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємниць­ку) діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність госпо­дарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відпо- відальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадів, передбачених законодавством.

Ознаки суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності:

1.У господарських відносинах суб'єкти господарської (підприєм­ницької) діяльності реалізують їх господарську компетенцію, якою є сукупність господарських прав та обов'язків таких суб'єктів. Це означає, що в межах загального права фізичних та юридичних осіб на здій- нення господарської, в тому числі і підприємницької, діяльності (ст. 42 Конституції України, ст. 50, 84 ЦК України, ст. 55 ГК України) особа, ви­знана в установленому законом порядку суб'єктом господарської діяль­ності, безпосередньо здійснює права і несе обов'язки, обумовлені конкретними господарськими відносинами.

2.Суб'єкти господарювання мають відокремлене майно, крім фізичних осіб - підприємців. Стосовно юридичних осіб це, зокрема, означає, що на час реєстрації їх як суб'єктів господарської діяльності необхідна наявність майна, склад та порядок внесення якого визначаєть­ся їх засновниками. Для юридичних осіб визначених законодавством організаційно-правових форм вартість майна, що вноситься засновни­ками, не повинна бути меншою за величину, встановлену відповідним законом. ЦК України (ст. 80), визначаючи поняття юридичної особи, не зазначає наявність відокремленого майна як обов'язкову її ознаку. Про­те, зважаючи на те, що спеціальним актом (ГК України) його наявність для юридичних осіб - суб'єктів господарювання вимагається, слід ви­знати, що на момент реєстрації саме юридичної особи - суб'єкта госпо­дарювання наявність майна є обов'язковою.

Щодо фізичної особи-підприємця законодавство (ані Цивільний кодекс, ані Господарський кодекс України, а також інші нормативні акти) не передбачає положень, що безпосередньо регулюють відокремлення майна, яке використовуєть­ся нею для зайняття підприємницькою діяльністю, від її особистого май­на.

3. Відповідальність за своїми зобов'язаннями суб'єкти господарювання несуть в межах відокремленого майна, крім випадків, перед­бачених законодавством.

Щодо юридичних осіб це положення ГК України конкретизоване у її 96 ЦК України, відповідно до якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. При цьому учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими доку­ментами та законом. Щодо фізичної особи-підприємця ГК і ЦК України містять ідентичні положення про те, що вона відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з господарською (підприємницькою) діяльністю, усім сво­їм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Обсяг відповідальності фізичної особи - суб'єкта господарювання, порівняно з обсягом відповідальності юридичної особи, ще раз дово­дить положення щодо неможливості (і недоцільності) реального відо­кремлення майна, що використовується фізичною особою для здійснен­ня нею господарської діяльності, із загальної маси належного їй майна.

Класифікація суб'єктів господарської діяльності

Ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України містить загальний перелік суб'єктів господарю- вання. Ними вважаються:

1) фізичні особи - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяль­ність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Означені положення ГК України дозволяють займатися господарською діяльністю як громадянам України, так і іноземним громадянам ї особам без громадянства, зареєстрованим відповідно до закону як підприємці. Згідно зі ст. 129 ГК України іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються та­кими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і громадяни Украї­ни, якщо інше не передбачено законодавством.

2) господарські організації - юридичні особи, створені відповід­но до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створе­ні відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійсню­ють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством вважається організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Установою, у свою чергу, є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Цей поділ має загальний характер і має на меті лише відокремлен­ня юридичних осіб, які займатимуться діяльністю, метою якої є отриман­ня прибутку або досягнення соціального ефекту та засновники яких ма­тимуть право брати участь в їх управлінні (товариства), від юридичних осіб, які виконуватимуть визначені відповідними документами функції за рахунок виділеного їм майна, а засновники не матимуть права брати участь в управлінні ними (установи).

Ці поняття фактично не є організаційно-правовими формами, а збірними поняттями, що включають в себе конкретні організаційно - правові форми, передбачені як ЦК України (господарські товариства, ви­робничі кооперативи тощо), так і ГК України (підприємства різних видів, їх об'єднання тощо) та іншими законодавчими актами України (порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм юридичних осіб буде розглянуто далі).

Цивільний кодекс України поділяє усі товариства на підприємницькі та непідприємницькі, що відповідає зазначеним положенням Господарського кодексу України щодо існування суб'єктів підприємницької діяльності та суб'єктів господарської комерційної діяльності. Але вже ст. 84 ЦК України встановлює поло­ження, відповідно до якого товариства, які здійснюють підприємниць­ку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розпо­ділу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути ство­рені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальни­ми, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи..

Згідно зі ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих ви­дів непідприємницьких товариств встановлюються законом.

Господарський кодекс України передбачає право «інших юридич­них осіб», зареєстрованих в установленому законом порядку, бути і суб'єктами господарської діяльності.

3) Крім того, юридичними особами, що можуть здійснювати госпо­дарську діяльність, а відтак - бути суб'єктами господарської діяльнос­ті, є об'єднання підприємств. Правовий статус та організаційно-правові форми об'єднань підприємств передбачені Господарським кодексом України.