Ліцензування і патентування господарської діяльності.

Ліцензування певних видів господарської (підприємницькою) діяльності є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Одержання суб`єктом господарювання свідоцтва про державну реєстрацію ще не означає, що він одночасно наділяється правом на зайняття всіма видами господарської (підприємницькою) діяльності. Деякі види господарської діяльності вимагають отримання ліцензії.

Відповідно до ч.2 ст.14 ГК України – правові основи ліцензування певних видів діяльності визначаються, виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 Господарського кодексу України.

Слід розрізняти два вида ліцензування господарської діяльності. Перший – у межах господарського обороту України згідно з Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності ”. Другий – в зовнішньоекономічній діяльності згідно з законо- давством про зовнішньоекономічну діяльність.

Відповідно до ст.1 Закону України України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензування - це видача, переоформлення і анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами (суб’єктами господарювання, що отримали ліцензію) ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Основні напрями державної політики у сфері ліцензування і її законодавчі основи визначає Верховна Рада України. Реалізацію державної політики в цій сфері здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України, виконавчі органи місцевих рад, спеціально уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Таким чином, ліцензування– це діяльність повноважних органів державної влади чи місцевого самоврядування з видачі, обліку, переоформлення і анулювання ліцензій (визнання їх недійсними), а також з контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов і законодавства про ліцензування.

Ліцензія – це документ державного зразка, що засвідчує право суб’єкта господарювання – ліцензіата на здійснення вказаного в ньому виду господарської діяльності протягом певного терміну за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензія видається на строк не менше 5 років, якщо інше не передбачено законом.

Ліцензійні умови – це встановлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, які є обов’язковими для виконання при проведенні (здійсненні) видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, наведений у ч.2 ст.2 і ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Для одержання ліцензії суб’єкт господарювання повинен звернутися до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка і додати документи, які підтверджують свою державну реєстрацію і наявність організаційно – майнової бази для виконання ліцензійних умов.

Орган ліцензування повинен ухвалити рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі в строк не більше 10-ти робочих днів. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене в суді. За видачу ліцензії стягується плата, розмір і порядок зарахування якої до Державного бюджету України визначається Кабінетом Міністрів України.