Нормативно-правове регулювання відносин резидентів України з нерезидентами із офшорних зон.

Правовий режим ВЕЗ в Україні визначається, в першу чергу, Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р.. Цей Закон визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ін.
Згідно з законом, органами управління ВЄЗ є Рада з питань територій пріоритетного розвитку, та відповідні органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації у межах своїх повноважень, до яких інвестори подають на розгляд бізнес-плани, та з якими вони узгоджують питання щодо своєї діяльності на території ВЄЗ. До цих органів інвестор також може звернутися з метою захисту своїх прав.
На територіях ВЄЗ можуть провадитися всі види підприємницької діяльності, за винятком, заборонених законами України. Порядок діяльності юридичних осіб у ВЄЗ не відрізняється від порядку діяльності на іншій території України.
Держава гарантує суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони право на вивезення прибутків і капіталу,
інвестованого в спеціальну (вільну) економічну зону, за межі спеціальної (вільної) економічної зони і України.
Оподаткування прибутків, отриманих під час діяльності у ВЄЗ здійснюється на пільгових умовах. Зазвичай інвестор на перші 3-4 роки звільнюється взагалі від оподаткуваня прибутків, а після закінчення цього терміну встановлюється ставка податку нижча за загальну.

Мета та шляхи державного регулювання інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність як різновид господарської діяльності є, як правило, суспільнокорисною. Однак інвестори, здійснючи таку діяльність з метою отримання прибутку, не завжди враховують суспільні (публічні) інтереси — суспільства в цілому, територіальної громади, окремих прошарків населення тощо стосовно безпечних і належних умов життя, праці, харчування. Прагнучи отримати максимальний прибуток, інвестори можуть порушувати при цьому вимоги щодо:

• якості продукції, робіт, послуг, які надаються іншим учасникам господарського життя та громадянам;

• збереження довкілля, раціонального використання природних ресурсів;

• дотримання умов містобудування;

 Див.: Закон України від 2 жовтня 1992 р. «Про Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 47.-

• дотримання умов праці найманих працівників які здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій;

• дотримання норм антимонопольного законодавства;

• підтримання конкурентного середовища на ринку інвестицій та утримання від недобросовісної конкуренції.

Забезпечити здійснення інвестиційної діяльності з урахуванням суспільних інтересів у масштабі країни спроможна лише держава як виразник таких інтересів. У зв'язку з цим українським законодавством передбачається державне регулювання інвестиційної діяльності.

Державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

• системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

• проведення кредитної та амортизаційної політики, в т. ч. шляхом прискорення амортизації основних фондів;

• подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

• державних норм, правил і стандартів;

• антимонопольних заходів;

• роздержавлення та приватизації державної власності;

• визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

• політики ціноутворення;

• експертизи інвестиційних проектів будівництва;

• ліцензування спеціальних видів робіт у процесі здійснення інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладенні інвестицій за межі України;

• аналізу стану містобудування, прогнозування його розвитку;

• контролю за дотриманням інвестиційного законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, інвестицій-

них програм і проектів будівництва, раціональни... використанням територіальних і матеріальних

 ресурсів;

• інших заходів.

Система органів виконавчої влади, до функцій яких відноситься управління інвестиційною діяльністю.

Державне регулювання у сфері інвестиційної діяльності здійснюється такими органами:

• Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України;

• Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів цієї Республіки;

• місцевими державними адміністраціями;

• органами місцевого самоврядування;

• спеціально уповноваженими на це державними органами: Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики (Держбудом України) — у сфері будівництва; Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку — у сфері інвестування в цінні папери; Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами — при інвестуванні в об'єкти приватизації; Міністерством економіки — щодо реєстрації промислово-фінансових груп (далі ПФГ) та іншими міністерствами й відомствами.

Зміст державного управління інвестиційною діяльністю.

Зміст державного регулювання інвестиційної діяльності досить значний. Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про інвестиційну діяльність» державне регулювання інвестиційної діяльності включає:

, управління державними інвестиціями;

• регулювання умов інвестиційної діяльності;

• контроль за здійсненням інвестування усіма інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності.                   

Управління державними інвестиціями здійснюється загальноукраїнськими, республіканськими (АР Крим) та місцевими органами державної виконавчої влади й управління та включає: планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних

коштів.

Державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

• системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

• проведення кредитної та амортизаційної політики, в т. ч. шляхом прискорення амортизації основних фондів;

• подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

• державних норм, правил і стандартів;

• антимонопольних заходів;

• роздержавлення та приватизації державної власності;

• визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

• політики ціноутворення;

• експертизи інвестиційних проектів будівництва;

• ліцензування спеціальних видів робіт у процесі здійснення інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладенні інвестицій за межі України;

• аналізу стану містобудування, прогнозування його розвитку;

• контролю за дотриманням інвестиційного законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, інвестицій-

них програм і проектів будівництва, раціональни... використанням територіальних і матеріальних

 ресурсів;

• інших заходів.