Пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) – це активи, які належать інвесторам на правах спільної часткової власності, та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і враховуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд:

не є юридичною особою, створюється компанією з управління активами шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів;

при підписанні договорів купівлі або продажу активів фонду КУА діє від свого імені;

КУА веде облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарської діяльності та інших ІСІ;

мінімальний обсяг активів – 1 250 мінімальних заробітних плат, з 01.12.2006р. – 500 000 грн.

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) – це ІСІ, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства і проводять діяльність виключно зі спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд:

юридична особа у формі відкритого акціонерного товариства (ВАТ);

статутний капітал фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі або торговельно-інформаційній системі та об’єктів нерухомості, збільшення статутного капіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;

не менше 70% середньорічної вартості активів повинно інвестуватись у цінні папери;

управління фондом (відповідно, його активами) здійснює КУА на підставі договору, органи управління фонду такі, як у ВАТ – загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна) рада;

Поняття та мета створення спеціальної (вільної) економічної зони.

У спеціальних (вільних) економічних зонах регулювання іноземних інвестицій може мати свою специфіку, що встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Однак правовий режим іноземних інвестицій, що запроваджується у таких зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України «Про режим іноземного інвестування».

Спеціальна (вільна) економічна зона — це частина території України, на якій встановлюються та діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування та дії законодавства України. В спеціальних (вільних) економічних зонах створюються сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови банківсько-кредитної системи, система кредитування та страхування, умови окремих видів платежів і система державного інвестування. При цьому сприятливі умови господарської діяльності запроваджуються не лише для національних, а й іноземних юридичних і фізичних осіб.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізації спільної з іноземними інвесто-оами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній оинок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Повноваження державних органів при створенні спеціальних (вільних) економічних зон.

Місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації, на території яких розташована ВЕЗ, здійснюють свої повноваження на території зони у повному обсязі, якщо законодавчими актами про створення спеціальних (вільних) економічних зон не передбачено інше. Крім того, до сфери повноважень місцевих Рад народних депутатів і місцевої державної адміністрації належить:

• внесення пропозицій щодо змін у статусі ВЕЗ в порядку, встановленому чинним законодавством;

• вирішення разом з органами державної виконавчої влади, суб'єктами економічної діяльності та профспілковими організаціями спеціальної (вільної) економічної зони питань, пов'язаних зі специфікою правового та фінансового забезпечення, соціального захисту громадян України, які проживають на території зазначеної зони;

• укладання з органом господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони генеральної угоди про передачу в її користування земельних Ділянок, об'єктів інфраструктури, розташованих на ціей території, та природних ресурсів.

Місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації, на території яких розташована

ВЕЗ, можуть мати своїх представників у керівництві органу господарського розвитку і управління ВЕЗ.

Функції та повноваження органу господарського розвитку і управління ВЕЗ визначаються законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони.

До компетенції органу господарського розвитку і управління ВЕЗ належать:

• забезпечення загальних умов її функціонування;

• визначення її перспективних напрямів розвитку;

• експлуатація та будівництво мереж транспорту, зв'язку, енергопостачання та інших об'єктів виробничої інфраструктури, що використовуються для загальних потреб;

• розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партнерами за межами ВЕЗ;

• організація міжнародних торгів з метою розміщення на території ВЕЗ нових виробництв;

• упорядкування та надання суб'єктам господарської діяльності ВЕЗ у користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури та передача їм у користування природних ресурсів;

• видача дозволів (ліцензій) суб'єктам господарської діяльності ВЕЗ на будівництво нових господарських об'єктів, реєстрація суб'єктів економічної діяльності та інвестицій, здійснюваних у ВЕЗ.