Закон України «Про інвестиційну діяльність» - основа інвестиційного законодавства України.

Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні
умови інвестиційної діяльності на території України.

Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав,
інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від
форм власності, а також на ефективне інвестування народного
господарства України, розвитку міжнародного економічного
співробітництва та інтеграції.

Це основний кодифікаційний акт, який визначає правові й економічні основи інвестиційної діяльності в Україні, а саме:

• розкриває поняття «інвестиції» (ст. 1), «інвестиційна діяльність» (ст. 2);                   :

• визначає види та форми інвестицій та інвестиційної діяльності (статті 1—3 );

• дає поняття капітальних вкладень (ст. 1), визначає їхні джерела (ст. 10);

• визначає об'єкти інвестування (ст. 4);

• дає визначення понятть «суб'єкти інвестиціної діяльності», «інвестор» (ст. 5), закріплює їхні основні права (ст. 7) та обов'язки (ст. 8);

• визначає договір як правову форму взаємовідносин між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9);

• визначає правові форми державного регулювання в сфері інвестування (ст. 12);

• закріплює порядок прийняття рішень щодо загальноукраїнських (республіканських) інвестицій (ст. 13);

• визначає принципи державного замовлення на капітальне будівництво (ст. 14);

• закріплює основні засади державної експертизи інвестиційних проектів будівництва'(ст. 15);

• визначає принципи ціноутворення в сфері інвестиційної діяльності (ст. 17);

• закріплює державні гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 18) та захисту інвестицій (ст. 19);

• визначає умови припинення інвестиційної діяльності (ст. 21) та основні засади відповідальності її суб'єктів.

Друга (спеціальна) частина включає нормативні акти, що регулюють особливості здійснення інвестиційної діяльності та функціонування її суб'єктів у певних галузях економіки (сільському господарстві, транспорті, промисловості тощо), сферах інвестиційної діяльності (проектуванні, будівництві, містобудуванні, приватизації державного майна, здійсненні лізингових операцій, іноваційній діяльності, кредитуванні, матеріально-технічному забезпеченні, страхуванні інвестиційних, у т. ч. будівельних ризиків), чи за участю окремих суб'єктів (іноземне інвестування).

Особлива частина інвестиційного законодавства складається з таких розділів:         

правове регулювання капітального будівництва'. до цього розділу відносяться нормативні акти, які регулюють особливості правового становища проектних і будівельних підприємств та органів управління будівельним комплексом (наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів» від 19 лютого 1993 р.і; Закон України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 р.2, який визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні та спрямований на формування повноцінного життєвого середовища; постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових положень про управління містобудування та архітектури обласної. Київської і Севастопольської міської ради народних депутатів, відділу містобудування та архітектури районної, районної й у містах Києві та Севастополі державної адміністрації» від 29 лютого 1996 р.3), а також особливості договірних відносин у сфері проектування та будівництва (глава 29 Цивільного кодексу України «Підряд на капітальне будівництво», постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення конкурсів (тендерів) у будівництві» від 1 вересня 1998 р. № 13694 Положення про договори на створення (передачу) науково-технічної продукції, затверджені постановою Державного комітету СРСР з науки та техники від 19 листопада 1987 р. № 4355 та інші);

Загальна характеристика Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Правовий режим іноземного інвестування: основним нормативним актом цього розділу є Закон-України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р.' (який визначає особливості правового режиму іноземного інвестування, в т. ч. дає визначення основним термінам — іноземні інвестиції, іноземні інвестори, підприємство з іноземними інвестиціями), а також видані на підставі цього Закону підзаконні нормативні акти;

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від березня 1996 р:

передбачає обов'язкову державну реєстрацію іноземних інвестицій (ст. 13) та підстави відмови у

такій реєстрації, гарантує іноземному інвестору у разі погіршення умов інвестування застосування до іноземних інвестицій норм законодавства, що було чинним на момент вкладення інвестицій; забороняє державним органам поза межами їхної компетенції втручатися в інвестиційну діяльність;

Міжнародні договори як джерело інвестиційного права України.

Міжнародний договір є основним джерелом міжнародного економічного права, зокрема такої його важливої частини, як міжнародне інвестиційне право. Прикладами перших договорів, де вирішується питання міжнародних інвестицій, є договори США, які були укладені в кінці 40-х років ХХ ст. із країнами, що зазнали поразки у Другій світовій війні. До них слід віднести договір, який був укладений між США і Німеччиною і став однією з правових основ реалізації Плану Маршалла. Відповідно до цього Договору значний обсяг американського капіталу був інвестований у німецьку економіку. Досить активним був процес укладення міжнародних торговельних договорів у 50-х роках, коли країни, що звільнилися від колоніальної залежності, почали будувати свої відносини з промислово розвинутими країнами на принципово новій основі. Розвиток міжнародного інвестиційного процесу зумовив укладення спеціальних угод про сприяння і взаємний захист інвестицій. Уже на початок 1988 р., за даними Центру ООН, було укладено 265 таких договорів.

Україна після проголошення своєї незалежності, ставши само-
стійним суб’єктом міжнародного права, активно укладає угоди щодо міжнародного інвестування. В основному в них ідеться про заохочення та взаємний захист інвестицій або про сприяння та взаємний захист інвестицій. Подібні угоди укладені Україною із Великою Британією, Грецією, Данією, Естонією, Канадою, Китаєм, Литвою, Монголією, Нідерландами, Польщею, США, Угорщиною, Фінляндією, Францією, ФРН, Чехією, Швейцарією та іншими державами.

Аналіз змісту укладених договорів (угод) про заохочення і взаємний захист інвестицій свідчить, що в них розглядається питання щодо визначення: термінів «інвестиція», «інвестор», «доходи», «територія» та ін.; сфери застосування договору; умов сприяння та захисту іноземних інвестицій; умов надання іноземним інвестиціям національного режиму та режиму найбільшого сприяння; порядку компенсації збитків іноземним інвесторам; порядку вирішення спорів тощо.

До міжнародних угод у сфері інвестиційної діяльності з участю України слід віднести такі, що регулюють питання уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленню від сплати податків. Вони укладені з Великою Британією, Іраном, Польщею, Білоруссю, Туреччиною, Угорщиною, Францією, Чехією та іншими державами.