Заходи щодо запобігання банкрутства боржника

Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємницької діяльності в Господарському кодексі України та в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том» називаються досудовою санацією «це cистема заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрут­ству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, пра­вових заходів відповідно до законодавства до початку порушення про­вадження у справі про банкрутство»

Положеннями ст. З Закону України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом», що регламентують заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процеду­ри, встановлено:

«... 1. Засновники (учасники) боржника — юридичної особи, влас­ник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого са­моврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчас­них заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.

2. Власником майна боржника державного чи приватного підпри­ємства, засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи,кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо за­ побігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кре­диторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника(досудова санація).

3. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти насебе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом...»

Підставою застосування заходів досудової санації має бути спеціальна угода, яка укладається для надання боржнику фінансової допомоги і регламентації його взаємовідносин з інвестором у ході до­судової санації та після її завершення.

Зробіть порівняльний аналіз договору оренди і договору лізингу.

НАЙМ (ОРЕНДА) За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Лізинг За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом

Білет№28

Правові засади управління та використання радіочастотного ресурсу

радіочастотний ресурс - частина радіочастотного спектра, придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях;(регулюється ЗУ про радіочастотний ресурс). Державне управління у сфері користування радіочастотним ресурсом України здійснюють:- Кабінет Міністрів України(затверджує Національну таблицю розподілу смуг радіочастот і План використання радіочастотного ресурсу України; координує діяльність центральних органів виконавчої влади щодо управління і користування радіочастотним ресурсом України; встановлює розміри плати за видачу, переоформлення, продовження терміну, видачу дубліката ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України.);- центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку(координує реалізацію державної політики у сфері користування радіочастотним ресурсом України бере участь у створенні державних стандартів щодо користування радіочастотним ресурсом України; розробляє проекти законів, інших нормативно-правових актів щодо користування радіочастотним ресурсом України; організовує проведення досліджень та розробку рекомендацій щодо ефективного користування радіочастотним ресурсом України;та інші) (далі - ЦОВЗ).Основними засадами управління радіочастотним ресурсом України є: визначення необхідного та достатнього для потреб України радіочастотного ресурсу, його реєстрація та міжнародний захист; забезпечення максимального та ефективного використання радіочастотного ресурсу України; забезпечення і захист інтересів держави; чітке розмежування радіочастотного ресурсу України для потреб спеціальних та загальних користувачів. Радіочастотний ресурс України використовується відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України. План використання радіочастотного ресурсу України визначає: перелік радіотехнологій, що використовуються в Україні, з визначенням смуг радіочастот та радіослужб, яким вони відповідають, а також терміни припинення їх розвитку та використання; План використання радіочастотного ресурсу України є постійно діючим нормативно-правовим актом, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ.

Правове регулювання господарської діяльності з надання послуг поштового зв’язку

Господарська діяльність з надання послуг поштового зв’язку регулюється постановою КМУ «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.