Порядок зміни та розірвання господарського договору.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

76. Поняття та підстави господарсько-правової відповідальності.Відповідальність у господар. праві - це комплек­сний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання–госпо- дар. правопорушення. Господар. правопоруш.- це протиправна дія або бездіяльність суб'єкта господар. відносин, яка не відповідає вимогам норм госп. права, не узго­джується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'є- ктивні права іншого учасника відносин або тре- тіх осіб. Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній під­ставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушни- ка, і загалом базується на презумпції його вини. У функціональному відношенні господар-право- ва відповідал. покликана стимулювати належне вико­нання господар. та інших зобов'язань. Отже, її голов­ною метою є забезпечення правопорядку в сфері економіки (в господарських відносинах). Підставами г.п.в є- по-перше,нормативні підста- ви, тобто сукупність норм права про відповідаль. суб'єктів господар. відносин. Другою правовою підставою є господар. правосуб'єктність правопо рушника (боржни­ка) і потерпілого (кредитора). Третя підстава називається юридико-фактичною. Це протиправні дії або бездіяльність особи – господар. правопоруш­ника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи заважають їх реалізації.

77. Функції господарсько-правової відповідальності. Функції г.п.в. визна­чаються як сукупність дій щодо застосування до правопо­рушника у сфері господарювання передбачених законом чи дого- вором санкцій, а також правових наслідків тако- го за­стосування. Узагальнено є підстави виділити п'ять ос­новних функцій. Стимулююча функція. Господарсько-правова відпові­дальність, яка полягає в застосуванні до правопорушника економічних (майнових) санкцій, передбачає спонукання (негативне стимулювання) його і до припинення правопо­рушення, і до реального виконання зобов'язання. Штрафна функція по- кладена на такі види гос­подарсько-правових сан- кцій, як неустойка, штраф, пеня(так звані штраф- ні санкції). Функція попередження правопору- шень полягає в тому, що завдяки застосуванню відпові­дальності не тільки усувається факт господар. право­порушення, а й застосовуються правові заходи, спрямовані на усунення його причин та умов.Компенсаційна функція. Сутність компенсаційної (відновної) функції господар.-правової відповідальн. полягає у поновленні по- рушеного правопорушенням майново стану

78. Класифікація господарсько-правової відповідальності. Г.п.в. розріз­няється залежно від видів господар. правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії права розрізняють: 1) відшкодування збитків; 2)штраф- ні санкції; 3) оперативно-господар. санкції. Від- шкодування збитків застосов. як майнова сан­кція, виходячи з «аналізу відповідних статей ЦК та інших н.а.• у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб'єктами. • у відносинах поставки постачальник відшкодовує по­купцеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості або некомплектної;• згідно з договором підряду на кап. будівництво відповідальна за не- виконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустой­кою • у перевезеннях вантажів вантажо- відправник і вантажо­одержувач зобов'язані від -шкодувати перевізникові збитки, завдані з їх ви- ни внаслідок перевантаження транспортних засо- бів та ін., • у випадках господарських деліктів. Штрафна господарсько-правова від­повідаль відрі зняється від відшкодування збитків на­самперед тим, що вона виконує каральну або дисципліную чу функцію. Закон розрізняє три види штрафних економічних санк­цій: штраф у власному розумін ні, пеню, неустойку. Всі во­ни покликані викону- вати штрафну, каральну функцію, хоча мають і певні відмінності. Оперативно-господарські санкції це передбачені за­конод. або договором засоби оперативного впливу на правопорушника, спрямовані на попередження госпо­дар. правопо- руш. чи зменшення його шкідливих наслідків.

79. Види господарсько-правових санкцій. Г.п.в. розріз­няється залежно від видів господар. правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії права розрізняють: 1) відшкодування збитків; 2)штраф- ні санкції; 3) оперативно-господар. санкції. Від- шкодування збитків застосов. як майнова сан­кція, виходячи з «аналізу відповідних статей ЦК та інших н.а.• у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб'єктами. • у відносинах поставки постачальник відшкодовує по­купцеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості або некомплектної;• згідно з договором підряду на кап. будівництво відповідальна за не- виконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустой­кою • у перевезеннях вантажів вантажо- відправник і вантажо­одержувач зобов'язані від -шкодувати перевізникові збитки, завдані з їх ви- ни внаслідок перевантаження транспортних засо- бів та ін., • у випадках господарських деліктів. Штрафна господарсько-правова від­повідаль відрі зняється від відшкодування збитків на­самперед тим, що вона виконує каральну або дисципліную чу функцію. Закон розрізняє три види штрафних економічних санк­цій: штраф у власному розумін ні, пеню, неустойку. Всі во­ни покликані викону- вати штрафну, каральну функцію, хоча мають і певні відмінності. Оперативно-господарські санкції це передбачені за­конод. або договором засоби оперативного впливу на правопорушника, спрямовані на попередження госпо­дар. правопо- руш. чи зменшення його шкідливих наслідків.

80. Поняття оренди.Питання оренди врегульовані цив-м Кодексом та ГК. 2 тотожні поняття: оренда і найм. Згідно з чинним зак-вом, оренда – засноване на дог-рі строкове, платне кор-ння майном, яке необхідне орендареві для здійснення підпр-ї та ін. Госп-ї діяльності. Ознаки: користування – платне, стпрокове; користування має певний цільовий хар-р. Майно береться в оренду для здійсненя певного виду діяльності. Об'єктом оренди можуть бути за ГК:1) державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси;2) нерухоме майно;3)все інше окреме індивідуально визначене майно виробн-технічного призначення, що належить суб'єктам госп-ння. Оренда – це основне зобов’язання, на якому може грундуватися додаткове зоб-ння(акцеси) суборенди.

81. Об'єкт оренди.Об’єктом оренди може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути за ГК:1) державні та комунальні підприємства або їх структурні

підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;2) нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);3)все інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.

82. Поняття договору оренди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Право передання майна у найм має власник речі або особа,

якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на

невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

83. Сторони в договорі оренди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Таким чином, торонами є орендодавець та орендар, якщо це договір суборенди – орендар, суборендар. Суб’єкти:ФО(суб’єкти підпр-ї діяльності), ЮО(резиденти, нерезиденти), міжнародні організаціїї. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Орендодавцями дер-го та ком-го майна є:Фонд держмайна У, його регіональні підрозділи(ціл майн компл підпр-в, їх стр-х підрозділів, яке перебуває в дер-й власності); органи, яких ВР АРК або місцеві ради уповн-ла управляти своїм майном(стосовно об’єктів, які перебувають у власності АРК та ком-ї власності); дер-ні чи комунальні під-ва(самостійно можуть сдавати в оренду окреме інд-но визначене майно). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. Орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду. Орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря. Орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди. Передача в суборенду цілісних майнових комплексів не допускається.

84. Істотні умови договору оренди.

ІУ договору оренди є: 1)об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); 2)строк, на який укладається договір оренди; 3) орендна плата (фіксований платіж, який орендар має сплачувати незалежно від результатів своєї госп-ї діяльності у грошовій, натуральній та змішаній формах,, що може змінюватися за згодою сторін або за безпосереднім волевиявленням, або на підставах, визначених в законі) з урахуванням її індексації; 4) порядок використання амортизаційних відрахувань;5)відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення зак-вом встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

85. Порядок укладення, зміни та припинення договору оренди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України. Фізичні та юрид особи, які бажають укласти дого­вір оренди майна п-ств, надсилають заяву, проект договору оренди, а та- кож інші док. згідно з перелі­ком, що визначаєть- ся Фондом держ. майна У, відповідному орендо- давцеві. У разі надходження до орен­додавця зая- ви про оренду цілісного майнового комплексу  п-ства, його структурного підрозділу та нерухо- мо­го майна, що перебувають у держ. власн., або п-ства, заснованого на майні, що належить АРК або перебуває у комунальній власно­сті, орендо- давець у п'ятиденний термін після дати реєстра- ції заяви надсилає копії проекту договору та ін- ших матеріалів органу, уповноваженому управ- ляти відповід­ним майном. Орендодавець протя- гом п'яти днів після закінчення терміну погод- ження умов договору оренди з органом, упо­вно- важеним управляти відповідним майном, і орга- ном Ан­тимонопольного комітету У, а у випад- ках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження, протягом п'ятнадцяти днів після да- ти її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладен ні договору оренди майна і повідомляє про це заявника. Підставами припинення договору о закон визнає: • закінчення строку, на який було укладено договір о; • приватизацію об'єкта орен- ди орендарем (за участю орендаря). В разі пере- ходу права власності на орендоване майно до інших осіб договір о зберігає чинність для нового власника; • банкрутство орендаря; • загибель об'є кта оренди. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї зі сто- рін договір оренди може бу­ти достроково розір- вано за рішенням суду, арбітражного суду в разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з ін- ших підстав, передбачених законодавчими акта- ми У. Так, відповідно до ЦК достро­кове розірва- ння договору на вимогу наймодавця шляхом пред'явлення позову в суді, можливе у випадках, якщо наймач: • користується майном не відпові -дно до договору або призначення майна;•навми- сне або з необережності погіршує стан майна;

• не вніс плати протягом трьох місяців із дня закінчення строку платежу; • не зробить кап. ре монту у випадках, коли за законом або за дого- вором кап. ремонт лежить на його обов'язку.

86. Поняття лізингу.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Майно, яке  є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів. Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом. Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником). Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.

87. Види і форми лізингу.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. Фінансовий – господарська операція ФО чи ЮО, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря ОФ з подальшою їх передачою у користування орендарю на строк, oj не перевищуэ строку повноъ аморт-ції таких ОФ з обов’язковою перпедачею права власності на такі ОФ орендарю. Види: прямий(3 суб’єкти:виробник(продавець) уст-ння:орендовець(лізингова компанія-ЛК); орендар), непрямий(до кола S, що беруть участь в операції залучається банк, що фінансує угоду. Банк надає ЛК кредит під заставу уст-ння, а ЛК сплачує банку кредит і %. Або ж банк купує уст-ння за допомогою ЛК і здає його в оренду, отримуючи орендні платежі). Оперативний – госп-ка операція ФО чи ЮО(орендодавця), що передб-є передачу орендарю права кор-ння ОФ на строк, що не перевищує строку їх повної аморт-ції, з обов’язковим поверненням таких ОФ їх власнику після закінчення строку лізингової угоди. За формою здійснення лізинг може бути зворотним(ліз-ць купує майно продавця і в подальшому передає його й лізинг цьому ж продавцеві) , пайовим(беруть участь кілька осіб(кредиторів): кредитори інвестують кошти в об’кт лізингу(частка не може перевищувати 80%ОЛ)), міжнародним(у лізингові відносини вступають суб’єкти, які належать 2 різним державам або майно перетинає митний кордон, або платежі перетинають митний кордон) тощо

88. Перспективи розвитку орендних і лізингових відносин в Україні

Однією з причин повільного запровадження лізингу в нашій державі певний час була відсутність правових норм, покликаних регулювати ці суспільні відносини. Щоправда ЗУ «Про банки і банківську діяльність» зазначається, що банки можуть ви­конувати, зокрема, таку банківську операцію, як придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг). Прогалини в правовому регулюванні лізингових опера­цій деякою мірою заповнив ЗУ «Про оподатку­вання прибутку п-ств», в якому вміщено визначення понять «лізингова (орендна) операція», «оперативний лі­зинг (оренда)», «фінансо- вий лізинг (оренда)», «зворотний лізинг (оренда)». Проте проблема правового регулювання лізингу з ура­хуванням його особливостей, розглянутих вище, навряд чи зможе бути вирішена шляхом застосування лише норм ЦК. Реалізація запропонованих змін до зако­нодавства є лише першим кроком до створення належної правової бази лізингу, який не можна зводити до звичайно­го договору майнового найму (його різновиду). У літературі часто пропонувалося здійсню­вати таке регулювання шляхом прийняття Закону «Про лізинг», який визнав би загальні економічні, організаційні та правові засади здійснення лізингових операцій громадя­нами та юридичними особами на території У. Такий Закон було прийнято1997 р. У ньому лізинг ви­значається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є влас­ністю лізингодавця або набувається ним у власність за до­рученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповід­ного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

89. Поняття приватизації, її основні цілі.

Приватизація державного майна (приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства або  його окремих підрозділів, що єдиними (цілісними) майновими комплексами і виділяються в самостійні підприємства, а також об'єкти незавершеного буд-ва та акції (частини, паї), що належать державі у майні інших суб'єктів госп-ння, можуть бути відчужені на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і приватизовані цими особами відповідно до закону. Приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом. Приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється шляхом: 1)купівлі-продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців; 2) викупу цілісного майнового комплексу державного(комунального) підприємства, зданого в оренду, у випадках та порядку, передбачених законом;3)викупу майна державного (комунального) підприємства в інших випадках, передбачених законом. Кожний громадянин України має право на придбання державного майна в процесі приватизації в порядку, встановленому законом. Загальні умови та порядок здійснення приватизації державних (комунальних) підприємств або їх майна визначаються законом. В окремих галузях народного господарства законом можуть бути визначені особливості приватизації майна державних підприємств. У процесі приватизації державного (комунального) підприємства права працівників підприємства, що приватизується, гарантуються законом.

90. Об'єкти приватизації.

До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать:1) майно підпр-в, цехів, вироб-в, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підпр-ва не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підпр-ва, з структури якого вони виділяються; 2) об'єкти незав-го буд-ва та законсервовані об'єкти;3) акції (частки, паї), що належать державі у майні госп-ких тов-в та інших об'єднань. Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підпр-в, їх стр-них підрозділів, основним видом діяльності яких є вир-во товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають: а) об'єкти, які забез-ть вик-ння державою своїх ф-цій, забезпечують обороноздатність держави, її ек-ну нез-сть, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України; б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей; в) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, вик-ння або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництвг) об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому. Об'єкти паливно-енергетичного комплексу, за винятком тих, які не підлягають приватизації, приват-ся у порядку, встановленому окремим законом про особливості приватизації майна підприємств паливно-енерг-го комплексу. За погодженням з КМУ приват-ся майнові комплекси: підприємств-монополістів на ринку відповідних товарів України, визнаних такими у встановленому порядку; підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою; підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України; інших об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г. Перелік об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г, приватизація яких здійс-ся із залученням іноз-х інвестицій, затвер-ся ВРУ за поданням КМУ. Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується ВРУ за поданням КМУ. Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приват-ся разом з об'єктами прив-ції, що в них розташовані, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду держмайна У, ВР АРК. За наявності такої заборони зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням в оренду на строк не менш як 10 років. Якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є дер-ю власністю, розміщується 2 чи більше державних або заснованих на оренді держмайна підпр-в, то в разі прийняття рішення про прив-цію одного чи кількох з них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном під-ва після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного госп-го відання, оперативного управління або на договірних засадах.

91. Суб'єкти приватизації.

Суб'єктами приватизації є: 1) державні органи приватизації; 2) покупці (їх представники);3) посередники. Державну політику в сфері прив-ції здійснюють Фонд держмайна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в АРК, що становлять єдину систему дер-х органів прив-ції в Україні. Фонд держмайна України підпорядкований, підзвітний і підконтрольний ВРУ. Голова Фонду держмайна України призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за згодою ВРУ. Посадові особи державних органів приватизації несуть крим-ну, адмін-ну, мат-ьну та дисц-ну відпов-сть за неправомірні дії щодо майна, яке приват-ься, у порядку, встановленому законодавством. Державні органи приватизації не мають права втручатися в діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених зак-вом України та установчими документами цих підприємств. Органи приватизації в АРК діють у межах повноважень, визначених Фондом держмайна України, і повноважень, делегованих ВР АРК щодо розпорядження майном, що належить АРК. Органи прив-ції в АРК у питаннях прив-ції майна, що належить АРК, є підзвітними та підконтрольними ВР АРК. Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними. Діяльність та рішення органів з питань приватизації, акціонування, конкурсів, не поширюються на державні органи приватизації та не беруться ними до виконання. Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: гром-ни України, іноземні гром-ни, особи без гром-ва; ЮО, зареєстровані на території України(є виключення); ЮО інших держав. Для спільної участі в приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, в тому числі із членів трудового колективу, в порядку, встановленому зак-вом України. Господарське товариство членів трудового колективу підпр-ва, що прив-ся, засновується на підставі рішення загальних зборів, у яких брало участь більше 50% працівників підприємства або їх уповноважених представників. Не можуть бути покупцями:ЮО, у майні яких частка державної власності перевищує 25%; органи державної влади; працівники державних органів приватизації. Покупці - ЮО зобов'язані подати до державного органу приватизації документ про розподіл статутного фонду серед учасників. З метою розвитку ринку цінних паперів та подальшого його обслуг-ння, зниження ризику покупців при розміщенні вкладів

92. Інфраструктура приватизації.

Інфраструк­тура- це, насамперед, спеціалізовані організації, які об­слуговують продавців і покупців з метою зменшення їх ризиків при розміщенні вкладів покупців в об'єкти п., при укладанні і виконанні угод п.. Ор­ганізації інфраструктури обслугову- ють також ринок при­ватизаційних паперів, обіг приватизаційних майнових сертифікатів тощо. Зазначена діяльність здійснюється ор­ганізаціями інфраструктури на договірних засадах. Це озна- чає, що звернення покупців до послуг посеред- ниць­ких організацій при придбанні державного майна не є обов'язковим. Закон «Про приватиза- цію державного майна» передба­чає, що основни- ми інфраструктурними організаціями при­ватиза- ції є:• довірчі товариства; • інвестиційні фонди та інвестиційні компанії; • інші фінансові посеред- ники.Довірче товариство— це господар. тов. з додатков. відповідальністю, яке здійснює пред- ставниць­ку діяльність відповідно до договору, укладеного з довіри­телями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном — об'єктом договору між довірчим тов. і довірителем є кошти, цінні папери, док., які засвідчують право власності довірителя. Інвестиційний фонд- це юрид. осо- ба, заснована у формі закритого АТ, що здій- снює ви­ключну діяльність у галузі спільного інве стування. Інвестеційна кампанія-це торгівець цін ними паперами, який крім провадження інших ви дів діяльності може залучати кошти для здійснен ня спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

93. Процес приватизації.

Порядок приватизації державного майна передбачає:1) опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;2) прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;3) опублікування інформації про прийняття рішення  про прив-цію об'єкта;4) проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підпр-ва, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);4) затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі прив-ції та корпоратизації, та їх реалізацію. Ініціатива щодо приватизації може виходити від державних органів приватизації, а також покупців. Покупці цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов'язані разом із заявою подати бізнес-план або техніко-економічне обгрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятості працівників підп-ва, пропозицію інвестора з зазначенням максимального розміру інвестиції, строків та порядку її внесення, а також декларацію про доходи для покупців - фізичних осіб. Заяви про приватизацію подаються до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у письмовій формі та в порядку, що встановлюється Фондом держамайна України. Державні органи приватизації протягом місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо прив-ції об'єкта і в 5-денний строк письмово повідомляють про це заявника, адміністрацію та трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управляти цим майном. У разі відмови в приватизації відповідний орган прив-ції повідомляє заявників про причину відмови. Державний орган приватизації протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта затверджує склад комісії з приватизації об'єкта і встановлює строк подання проекту плану приватизації. Цей строк не повинен перевищувати 2 місяців з дня затвердження складу комісії. Комісія з приватизації складає проект плану приватизації об'єкта. Проект плану приватизації повинен передбачати строки та способи приватизації, початкову ціну об'єкта приватизації (розмір статутного фонду господарського товариства), рекомендовані форми платежу, розміри пакетів акцій за напрямами їх реалізації, а також забезпечення технологічної єдності виробництва, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів, циклів, технологій, порядок використання майна, що не підлягає приватизації. Рішення про затвердження плану може бути оскаржено у 10-денний строк у Фонд держмайна України, ВР АРК.

94. Способи приватизації.

Приватизація державного майна здійснюється шляхом:1) продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом;2) продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;3) продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів; 4)викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом прив-ції. Неконкурентні способи продажу майна державних підпр-в застос-ся щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом. Створення колективних підприємств, господ-х товариств, крім відкритих акціонерних товариств, у процесі приват-ції майна державних підприємств (за винятком об'єктів малої приватизації) не допускається. Прив-ція законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: 1) продажу на аукціоні, за конкурсом;2) викупу. Приватизація зазначених об'єктів здійснюється у порядку, передбаченому ЗУ "Про прив-цію невеликих державних підпр-в (малу приватизацію)" та Державною програмою приватизації. За рішенням органів прив-ції законсервовані об'єкти та об'єкти незавершеного будівництва можуть передаватися на умовах відповідного договору особам, які можуть бути покупцями, для завершення буд-ва або вноситися до статутного фонду господарського товариства як державна частка з наступною її приватизацією в порядку, встановленому законодавством України. Прив-ція майна невеликих державних підпр-в (об'єктів малої прив-ції) здійсн-ся відповідно до ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

95. Порядок оформлення відносин приватизації. З юридичної точки зору п - це майнова уго­да між суб'єктами п, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження держ. майна. Закон регулює даний вид угод як особливі угоди (звідси спеціальні закони про п). Сплатні і частко во сплатні угоди згідно з зако­нод. про приватиза- цію є особливими договорами купівлі-продажу держ. майна. Тому зміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються голов­ним чином законодавчими актами про приватизацію, а та­кож (додатково) - ЦК. У залежності від того, який саме об'єкт є предметом купівлі-продажу, законодавець визначає зміст відповідного договору. Так, відповідно до ЗУ «Про п держ. майна» при п майна держ. п-ства як цілісного майнового комплексу до догово­ру купівлі-прода- жу повинні включатися передбачені біз­нес-пла- ном чи планом приватизації зобов'язання або зо­бов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу щодо: • здійснення програм технічного переозброєння вироб­ництва, впровадження прогресивних технологій;• здій -снення комплексу заходів щодо збереження тех -но­логічної єдності виробництва та технологічних циклів; • збереження та раціонального викорис- тання робочих місць; • виконання вимог антимо- нопольного законод.; •збереження номенклатури та обсягу виробництва відповідно до бізнес-пла- ну; • завершення будівництва жилих будинків; • утримання об'єктів соц.-побутового призначен- ня; • виконання заходів щодо створення безпеч- них і нешкід­ливих умов праці та охорони навко- лишнього середовища; • внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та стро- ків; • виконання встановлених мобілізаційних зав дань. До договору купівлі-продажу об'єкта п включаються санкції за порушення його умов. Включення до договору інших зобов'язань покупця до­пускається за згодою сторін.

96. Правове регулювання відносин, пов’язаних з банкрутством.

Насьогодні поняття банкрутства і неплат-сті регулює ЗУ”про відновлення плат-сті боржника або визнання його банкрутом”.Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Аспекти б-ва: неспроможність боржника задовольнити грошові вимоги кредорів; документальне підтвердження неплатоспроможності. Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по з\п, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Заява про порушення справи про банкрутство має містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання

97. Поняття банкрутства та підстави застосування процедури банкрутства.

Насьогодні поняття банкрутства і неплат-сті регулює ЗУ”про відновлення плат-сті боржника або визнання його банкрутом”.Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Аспекти б-ва: неспроможність боржника задовольнити грошові вимоги кредорів; документальне підтвердження неплатоспроможності. Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по з\п, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Заява про порушення справи про банкрутство має містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання

98. Суб’єкти банкрутства.

Суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Боржник, який виступає суб'єктом б-ва обов’язково має бути або ЮО, або ФО-підприємцем. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, предст-ва, відділення тощо). Боржник - суб'єкт підпр-кої діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом 3 місяців після настання встановленого строку їх сплати. Грошове зобов'язання - зоб-ння боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно  до цив-прав дог-ру та на ін підставах, передбачених цив-м зак-вом У. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено законом

99. Учасники провадження у справі про банкрутство

Учасники провадження у справі про банкрутство: сторони(кредитор, боржник(банкрут); арбітражний керуючий; власник майна боржника; ін(розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор тощо). Передбачені законом особи. Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду. Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника. Розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство. Керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника. Ліквідатор - ФО, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку

100. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника.

Засновники (учасники) боржника – ЮО, власник майна, ЦОВВ, органи місцевого сам-ння в межах своїх повнов-нь зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання бан-ву підприємства-боржника. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - ЮО, кредиторами боржника,  іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація). Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом. Досудова  санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому КМУ. Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.

101. Позасудові процедури.

Засновники (учасники) боржника – ЮО, власник майна, ЦОВВ, органи місцевого сам-ння в межах своїх повнов-нь зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання бан-ву підприємства-боржника. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - ЮО, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація). Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом. Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому КМУ. Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства. Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України. Умови проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, у порядку, встановленому КМУ. Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.

102. Підстава порушення справи про банкрутство.

Підставою для застосуван ня банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 За­кону «Про банкрутство» - неспроможність суб'єкта як юрид. особи задо- вольнити своєчасно пред'явлені до нього майнові вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед бюджетом. Фактичною підставою для порушен- ня справи про банкрутство може бути лише пись мова заява до господар. суду, яка називається «заява про порушення справи про банкрутство юрид. особи». З такою заявою до суду може звернутися будь-хто з кредито­рів - громадянин чи юрид. особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, або кілька кредиторів. Такого права не ма­ють ті кре- дитори, майнові вимоги яких забезпечені заста- вою. Кредитор може звернутися із заяою про порушення справи про банкрутство юрид. особи лише у тому разі, якщо остання неспроможна за- довольнити визнані нею пре­тензійні вимоги (або сплатити борги за виконавчими доку­ментами) протягом одного місяця. Заявники можуть відкли кати свої заяви на будь-якій стадії провадження, але до прийняття господар. судом постанови про визнання боржника банкрутом. Якщо заяв­ником є боржник, він має право відкликати свою заяву ли­ше за згодою кредиторів.

103. Провадження у справах про банкрутство.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на 5 день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань б-ва ухвалу про порушення провадження у справі про б-во, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на 30день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про б-во призначити розпорядника майна неможливо, розп-к майна призначається на підготовчому засіданні. До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в госп-кий суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про б-во. Якщо боржником є державне під-во, щодо якого прийнято рішення про прив-цію, суддя виносить ухвалу про зупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Ухвала направляється органу, що здійснює управління майном боржника, державному органу з питань б-ва та відповідному дер-му органу приватизації. Для визначення фін-го становища боржника в підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про б-во суддя може призначити експертизу. За дорученням суду експертиза проводиться державним органом з питань б-ва із залученням для її проведення спеціалістів у встановленому порядку. Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про б-во, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника.Кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги. Гос-кий суд в ухвалі про порушення справи про б-во може зобов'язати боржника подати ауд-кий висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про б-во та не є підставою для припинення провадження у справі. Відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі. Якщо заявник не виконує вимоги ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про б-тво у визначений строк, гос-кий суд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку. Після опублікування оголошення про порушення справи про б-во в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника Після залишення заяви первісного заявника без розгляду гос-кий суд вирішує питання про порушення провадження у справі про б-тво за заявою іншого кредитора відповідно до

календарної черговості її надходження до господарського суду.

104. Санація.

Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.Санація вводиться на строк не більше 12 місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до 6 місяців або скорочено. Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника. Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів. Одночасно з винесенням ухвали про санацію ГС своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених законом. Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку. З дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади, управління боржником переходить до керуючого санацією(є виключення); припиняються повноваження органів управління боржника - ЮО, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній ухвалі суду. У разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів керуючий санацією продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення  в установленому порядку керівника (органів управління) боржника. Керуючий санацією може бути звільнений ГС від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена. Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Керуючий санацією в 3-місячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про б-во, не виконаних повністю або частково.

105. Особливості визнання банкрутом окремих видів суб’єктів господарювання.

До окремих видів суб’єктів госп-ння відносяться: містоутворюючі, особливо небезпечних, с\г підприємства, страховики, ін. категорій суб'єктів під-кої діяльності. Містоутворюючими підприємствами(МП) визнаються ЮО, кількість працівників яких з урах-ням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адмі-терит одиниці, у якій розташована така ЮО. При розгляді справи про б-во МП учасником провадження у справі про б-во визнається орган МС відповідної Терит-ної громади адмін-терит одиниці, а також ЦОВВ, Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих підприємств, господарському суду надає боржник. Особливо небезпечними Підприємствами(ОНП) визнаються під-ва вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, ін. галузей, визначених відповідними рішеннями КМУ, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу. При розгляді справи про б-во ОНП учасниками провадження у справі про б-во визнаються відповідний ОМС, а також центральний ОВВ, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор-кої катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр, а також ін. ОЦВВ. Докази, що підтверджують належність боржника до ОНП, ГС надає боржник. С\г підприємствами(СГП) розуміються ЮО, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) с\г продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше 50% загальної суми виручки.У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються для цілей с\г виробництва та є у власності СГП, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить і селянським (фермерським) господарствам, розташованим у даній місцевості. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до ЗКУ. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником провадження у справі про б-во визнається державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це державним органом. У разі визнання ГС страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються(є винятки). При розгляді справ про б-во організації або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, що є професійними учасниками ринку цінних паперів, учасником провадження у справі про б-во визнається державний орган з питань регулювання РЦП.Обмеження на здійснення угод професійним учасником РЦП, щодо якого порушено справу про б-во, не поширюються на угоди з цінними паперами його клієнтів, що здійснюються за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після порушення провадження у справі про б-во. Підставою для визнання селянського (фермерського) госп-ва(ФГ) банкрутом є його неспр-сть задовольнити протягом 6 місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). . У разі визнання ГС селянського (фермерського) господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси селянського ФГ включаються нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів ФГ, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, с\г та ін. техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для ФГ на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать ФГ і мають грошову оцінку.

106. Процедура ліквідації.

У випадках, передбачених законом, ГС приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури(ЛП) не може перевищувати 12 місяців. ГС може продовжити цей строк на 6місяців, якщо інше не передбачено законом. З дня прийняття ГС постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ЛП: 1) підпр-ка діяльність банкрута завершується закінченням техн-го циклу з виг-ння продукції у разі можливості її продажу;2) строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;3) припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), % та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;4) відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;5)укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна 3 особам, допускається в порядку, передбаченому законом;6) скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпор-ня майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;7) вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур б-ва, можуть пред'являтися тільки в межах ЛП;8) виконання зобов'язань боржника. З дня прийняття ГС постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ЛП припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з б-вом під-ва, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також прип-ся повн-ння власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у 5-денний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чином відомостей про визнання боржника банкрутом до дня прийняття ГС постанови про визнання боржника банкрутом. Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ЛП повинні містити: найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом; найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство; дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ЛП; відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

107. Наслідки визнання боржника банкрутом.