Забезпечення виконання господарських зобов’язань.

Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Госп. Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Зобов’язання суб’єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом. Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов’язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов’язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов’язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

66. Зміна та припинення господарських зобов’язань. 1. Зобовязання припиняється виконанням. Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бу- ти замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено інше. При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його по- вернення боржник вправі затримати виконання. В цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив. 2. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зара хування досить заяви однієї сторони. 3. Недопус- тимість зарахування Не допускається зарахуван ня вимог:1) по яких минув строк позовної давнос ті; 2) про відшкодування шкоди, викликаної уш- кодженням здоров'я або заподіянням смерті;3) про довічне утримання; 4)в інших випадках, передбачених законом.4.Зобов'яз. припин. збі- гом боржника і кредитора в одній особі. 5.Зобов'яз. прип. угодою сторін, зокрема уго- дою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами. 6.Зобов'яз. припин. Неможли- вістю виконання, якщо вона викликана обста- винами, за які боржник не відповідає.7.Зобов'яз. припин. смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі борж- ника. Зобов'яз. припин. смертю кредитора, як- що виконання провадиться особисто для креди- тора. Зобов'яз. припин. ліквідацією юрид. особи (боржника або кредитора).

Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов’язку боржника третьою особою.

Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

67. Поняття та особливості господарського договору.Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними

зобов'язаннями. КМУ, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Зміст ГД становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. ГД вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. ГД за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими

сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорівУкладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа. До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

68. Функції та значення господарського договору.Функції господар. договору — це передбачені або санк­ціоновані законом регу- лятивні властивості його як юридич­ного акта, завдяки яким врегульову ються відповідні госпо­дар. відносини. Господар. договору властиві зага льні договірні і спе­цифічні, тобто господарсько-договірні, функції.Загаль ними функціями догово ру є: — ініціативна (договір як акт прояву ініціа- тиви і узгодже­ної волі сторін врегулювати певні відносини); — програмно-координаційна (дого- вір як програма пове­дінки сторін щодо здійснен- ня господар. відносин і засіб узгодження, коорди нації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірів);—інформаційна (договір завдяки форма- льній визначеності його умов включає в себе ін- формацію про правове станови­ще сторін у дого- ворі, яка необхідна сторонам, у відповідних ви- падках — юрисдикційним органам, третім особам); — гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії вико- нання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо);— правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове ви­конання зобов'язань сторін шляхом використання майно­вих санкцій, засобів оперативного впливу). Спе- цифічними, властивими господар. договору є такі функції:— правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів, потреби яких централізовано враховуються державою і фінан- суються за рахунок державного бюджету; --- пра- вового засобу реалізації державних замовлень. — правового інструмента(засобу) децентралізо- ваного планування господар. діяльності. Таким чином, істотні умови господар. договорів є обо- в'язковою економіч. інформацією для складання планів – п-ств.

69. Класифікація господарських договорів.Теорія зобов'язального права класифікує госпо- дар. дог. за кількома критеріями. За суб 'єктним складом розрізняються дво- і багатосто­ронні договори. Прикладом першого є поставка продук ції (сторони - постачальник і покупець - ЦК). Прикладом другого договору є перевезення ван­тажів: у ньому беруть участь перевізник, ванта- жовідправ­ник і вантажоодержувач - особа, упов- новажена на одер­жання вантажу.Залежно від спо собу виникнення розрізняють формаль­ні, реальні і консенсуальні господар. д.. Для укладання фор- мального господар. д. необхідні два моменти: уз- годження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній формі. Для укладання реального господар. д необхідні не тільки узгод- ження волі сторін, а й ередача речі - об'єкта дого- вору. Консенсуальні д .- це такі господар. д, які виникають у момент реальних намірів сторін, не- двозначно виражених словами або конклюдентни ми діями. За способом оферти і визначення зміс- ту розрізняють: • д. приєднання. Це господар. д, у яких одна сторона наперед визначає істотні умо ви майбутнього договору. Іншій стороні залиша- ється або прийняти їх, або не вступати в д. • д. зміст яких сторони визначають при їх укла­данні.

За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господар. д. Прості д мають у своєму тек сті майнові елементи лише одного виду д: постав ки, міни, перевезення і т. ін.У складних господар. д. поєднуються майнові елементи двох і біль­ше д. Наприклад, у д. підряду на кап. будівництво - поставка, підряд, майновий найм. За предметною ознакою закон розрізняє господар. д на передачу майна у власність (повне господар. відання, опе- ративне управління), на передачу майна у строко ве сплатне користування, на виконання робіт, на пе­ревезення вантажів(транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.За регулятив ними функціями розрізня ють: • попередні і основ ні господар. д. Поперед- ній д. визначає умови, на яких сторони зобов'язу- ються у певний строк укла сти господар. д. • гене ральні і поточні господар. д.. Перший укладаєть- ся на весь період діяльності, яка регулюється. По точні (разові) д уклад. на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (корот- кі) проміжки часу.

70. Загальна характеристика концесійного договору.Концесійний договір – це письмоав угода між концесодавцем і концесіонером, яким визначено права і оюов’язки сторін. Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, КМУ або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування. Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим 50 років. КМУ може затверджувати типові концесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяльності. Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються законом про концесії. Припинення діяльності   державного або комунального підприємства, майно якого передається в концесію, здійснюється шляхом ліквідації даного підприємства, з припиненням права господарського відання на майно, закріплене за цим державним або комунальним підприємством. Умовами концесійного договору повинно передбачатися максимальне використання в концесійній діяльності праці громадян України, в тому числі звільнених у зв'язку з ліквідацією державного або комунального підприємства, майно якого передано в концесію.

71. Форма господарського договору.ГД – майновий правочин суб’єкта госп-ння з контрагентом, який змінює, встановлює та припинює права і обов’язки сторін у сфері гос-ння.Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

72. Зміст господарського договору.ГД – майновий правочин суб’єкта госп-ння з контрагентом, який змінює, встановлює та припинює права і обов’язки сторін у сфері гос-ння.При укладенні ГД сторони можуть визначати зміст договору на основі: 1)вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;2) примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;3) типового договору, затвердженого КМУ, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;4) договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.ГД вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні ГД сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.Умови про предмет у ГД повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у ГД визначається в порядку, встановленому Госп-м Кодексом, іншими законами, актами КМУ. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії ГД є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними ГД, не поширюються умови укладеного договору, якщо дог-м не передбачено інше. Закінчення строку дії ГД не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

73. Порядок укладення господарського договору.Укладання господарського д — це зустрічні дого­вірно-процедурні дії двох або більше госпо- дарюючих суб'єктів щодо вироблення умов дого- вору, які відповідають їх реалним намірам та еко номічним інтересам, а також юридичне оформ -лення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акту. 1-Особливістю госп. д є те, що при їх укла­данні застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок вис- ловлення пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту)значною мірою формалізо- ваний. 2-особливістю укладання господар д. є досудове врегулювання розбіжностей, що вини -кають при цьому. Такі розбіжності між п-ствами, організаціями розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств та орга- нізацій або за їх уповноваженням інши­ми особа- ми. При наявності заперечень щодо умов догово- ру п-ство чи організація, які одержали проект д., склада­ють протокол розбіжностей, про що роби -ться застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилають іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним до­говором. П-ство, організація, які одержали прото кол розбіжностей, зобов'язані протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжнос- ті, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення до суду. Він є загаль- ним і підлягає додержанню сто­ронами, якщо ін -ший (спеціальний) порядок не встановлено дію- чим на території У. Законод., яке регулює кон -кретний вид господар. відносин. 3-особливістю укладання господарських до­говорів є те, що законод. передбачає спеціальні по­рядки укла -дання господар. д окремих видів. Суть їх полягає в тому, що форми, строки укладання таких д та ін. регулюються нормами кодексів, статутів, правил та положень про конкретні види госп д.

74. Порядок виконання господарського договору.Загальні принципи і умови виконання д, у тому числі господар., урегульовані розділом 15 «Вико- нання зобов'язань» ЦК. Щодо гд діють і спец. умови виконання, передбачені н.а. про окремі ви- ди д. На г.д. поширюються такі інститути і кате- горії загального зобов'язального права, як за -гальні умови виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань, відповідаїьність за пору- шення зобон 'язань, умови про строк та місце ви- конання зобов'язань тощо. Особливість виконан- ня господарських договорів полягає лише в тому, що ці категорії та інститути значною мірою дета- лізуються ще й господар. законо­д. про окремі ви- ди д. Принципи виконання гд.Ці принципи є загальнодоговірними. Коротко їх­ню суть можна визначити формулою: «виконання гд має бути чітким і точним». Основним принципом є прин -цип належного виконання гд.З цього основного принципу випливає другий прин­цип - реального виконання гд. Це означає, що боржник має вчиня ти дії, які передбачені гд, а саме: передати май -но, виконати роботу, надати послугу тощо. Замі -нювати ці дії іншими можна ли­ше за згодою кре- дитора, але це вже буде інший договір. Також існуюють такі принципи як виконання гд в уста- нов­лений строк, відповідність виконання вказів- кам закону