Правовий статус фондової біржі.

Фондова біржаявляє собою організаційно офо- рмле­ний, постійно діючий ринок, на якому здій -снюється тор­гівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Саме фондова біржа зосереджує попит і про­позицію цінних па- перів, сприяє формуванню їх біржового курсу та виконує інші функції, пов'язані з обігом цінних паперів. Правову основу діяльності фондової біржі становить ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу», інші акти законод. У., статут та правила фондової біржі. Фондова біржа створюється у формі АТ (закритого або відкритого) не менш як 20 засновни­ками — торговцями цінними папера- ми (банками, АТ,статутний фонд яких сформова- но за рахунок виключно іменних акцій, та інши- ми тов., для яких операції з цінними паперами є виключним видом їхньої діяльності). Засновники повинні мати дозвіл на здій­снення комерційної і комісійної діяльності з цінними папе­рами. Час -тка статутного фонду, що належить одному акці­онеру — торговцю цінними паперами, не може перевищува­ти 5 відсотків. Реєструються фондові біржі відповідно до Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформа­ційних систем і регулювання їх діяльності, затвердже- ного наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.Фондова біржа набуває прав юрид. особи з момен­ту її реєстрації. Підставою здійснення діяльності фондовою біржею є Свідо- цтво про реєстрацію фондової біржі, яке видаєть- ся терміном на 2 роки і діє на всій території Укра ї­ни. Продовження терміну дії Свідоцтва здійсню- ється в по­рядку, встановленому для його одер- жання.Оскільки фондова біржа є АТ, її діяльність припиняється відповідно до законод. У. про господарські товариства.

Види біржових угод.

 Залежно від місця укладання закон розрізняе біржові і позабіржові угоди, що мають однакову юридичну природу. Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення ци- вільних прав або обов*язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів. Укладаються ці угоди через посередників — брокерські контори і брокерів, а не самими продавцям і покупцями ре­ального товару. Виконуються біржові угоди поза біржею (то­вару як такого на біржі немає). Бі ржова угода має юридичні ознаки звичайної уго- ди щодо змісту, структури тексту, форми тощо. Особливості укладення біржових угод врегульо- вано ЗУ “Про товарну біржу". Детально біржові угоди регулюються Правиламибіржовоїторгівлі,затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначаеться Типовими контрактами, які також за-тверджують біржові комітети.Бірж -ові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критеріем поділу є час виконання уго­ди. Згщно з цим критерієм є уго- ди: — з негайним виконанням (“угоди на реаль- ний товар" або “касові угоди"). За такою угодою товар має знаходитися на одному з вказаних бі -ржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначаеться Правилами біржової торгівлі; — термінові угоди (угоди на строк). По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються на­перед, на майбутнє( форвард).Строк зазначаеться у договорі (біржовому кон­тракті). Особливістю угоди на строк є те, шо договори такого роду можна багаторазово перепродовати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару (ф'ючер- си). Комерційна ідея ф’ючерса полягає у страху- ванні як продавця,так і покупця від несприя ли -вого коливання цін на даний товар.Ця купівля-продаж ф'ючерсів називається хеджуванням. 3 огляду на юридичний спосіб забезпечення вико- наннявирізняються біржові угоди з заставою ( крім основних предметів угод, до їх змісту вхо- дить і зміст іншго договору — договору застави). Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди: угода з заставою на купів- лю (заставодавцем є покупець) і угода з заставою на продаж (заставодавцем є Продавець).

Поняття захисту прав та законних інтересів.

Захист прав та законних інтересів – це комплекс заходів, які спрямовуться на суб’єктів господарювання та споживачів з метою забезпечення прав та законних інтересів. Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов'язку в натурі; 6) відшкодування збитків; 7) застосування штрафних санкцій; 8) застосування оперативно-господарських санкцій; 9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11) іншими способами, передбаченими законом.

Форми та способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов'язку в натурі; 6) відшкодування збитків; 7) застосування штрафних санкцій; 8) застосування оперативно-господарських санкцій; 9) застосування адміністративно-господарських санкцій; 10) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 11) іншими способами, передбаченими законом.