Форми іноземного інвестування.

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах: 1) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;2)створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;3) придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;4) придбання самостійно чи за участю українських юридичних або ФО прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; 5) придбання інших майнових прав; 6) господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції; 7) в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення ЮО на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Правовий режим іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути

проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це КМУ. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови

компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку. 

Правовий режим вільних економічних зон.

Вільна економічна зона- це частина території У, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий поря док за­стосування чинного законод. України. Для ВЕЗ характерним є те, що на її території запро -ваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних і фізичних осіб. Правовий режим ВЕЗ в У. визначається, в першу чергу, ЗУ «Про загаль­ні засади створення і функціонування спеціальних (віль­них) економ. зон». Цей закон визначає порядок створення та лі­квідації і механізм функціонування спеціаль - них (вільних) економічних зон на території У., загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила ре­гулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон із місце- вими радами народних депутатів, органами дер - жавної виконавчої влади та ін. Можуть створюва тися такі ВЕЗ: • зовнішньоторговельні зони • комплексні виробничі зони • науково-технічні зони • туристично-рекреаційні зони •банківсько-страхові (офшорні) зони • зони прикордонної торгівлі. ВЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критерія­ми. Так, за ознакою відкритості розрізняють ВЕЗ інтегра­ційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місце- знахо­дження ВЕЗ поділяються на зовнішні (роз -міщені на кордоні з іншими державами) та внут- рішні (розміщені у внутріш­ніх районах країни).

Управління ВЕЗ має певну специфіку, яка поля- гає в то­му, що структура, функції та повноважен- ня органів управ­ління спеціальної (вільної) еко- номічної зони визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її території.

Поняття та ознаки кредиту.

ЗУ «Про опо- даткування прибутку підпри­ємств» дає загальне визначення поняття кредиту. За цим За­коном це кошти та матеріальні цінності, які надаються ре­зидентами або нерезидентами у користування юрид. або фізич. особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансо- вий кредит, товарний кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відно­сини позики. Більш повне визначення міститься в Положенні про кре­дитування, затвердженому постановою Прав- ління НБУ. Цим актом кредит визначається як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платнос- ті та цільово­го характеру використання. Кредит на операція- це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у ба­лансах кредитора та позичальника. Ознакам притаманними кредиту є його: --забезпеченість (вона полягає в гарантуванні позичальника в по- верненні крезиту до банку, а також в недопущен- ні збитків через неповернення позичальника кре- диту); поверненість (передбачає обов”язкове по- вернення кредиту (у передбач. кредитним дого- вором строк));платність (передбач.сплату % за користув. кредитом); та ін. Суб'єкти господар. діяльності можуть використо­вувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лі­зинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

Види кредиту.

Кредити, які надаються банками, поділяютьсяна тікі види:за строками користування на:а) короткострокові - до 1 ро- ку; можуть надаватися банками у разі тимчасо- вих фінан. труднощів;б) середньострокові - до 3 років; можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капі­тальних вкладень;в) довгострокові - понад 3 роки; мо -жуть надаватися для формування основних фон- дів. Об'єктами кредитування можуть бути капі- тальні витрати на реконструкцію, модер­нізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.; за за -безпеченням на: а) забезпечені заставою (май- ном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організа- ції); г) незабезпечені (бланкові); за ступенем ризику на: а) стандартні кредити; б) кредити з підвищеним ризиком; за методами надання на:

а) кредити, що надаються у разовому порядку; б) кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії.; в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою на­дання, за потребою, зі стягненням комі- сії за зобов'язання); за строками погашення на:

Форми кредиту.

Суб'єкти господар. діяльн можуть використо­вувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лі­зинговий, іпотеч- ний, бланковий, консорціумний.Банківський кре дитнадається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Комерцій- ний кредитє товарною формою кредиту, яка виз начає відносини з питань перерозподілу матері -альних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господар. діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть використову - вати платіжні засоби у вигляді векселів.Погашен- ня комерційного кредиту може здійснюватися шляхом: • оплати боржником за векселем;• пере- дачі векселя відповідно до чинного законод. ін- шій юрид. особі (крім банків та інших кредитних установ); • переоформлення комерційного креди- ту на банківсь­кий. Лізинговий кредит- це відно- сини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжу­ються укладен- ням лізингової угоди. Іпотечний кредит- це особливий вид відносин з при­воду надання кре- дитів під заставу нерухомого майна. Консор- ціумний кредит- це форма кредиту, що надає­ться банківським консорціумом шляхом: а) аку- мулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредиту позичаль- никам; б) гарантування загальної суми кредиту провідним бан­ком або групою банків; в) зміни гарантованих банками-учасниками квот кре­дит- них ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції. Головними ланками кредитної системи є банки та кре­дитні установи, що, маючи ліцензію НБУ, одночасно виступають у ролі продавців і покупців наявних вільних коштів. У сфері господарювання можуть використовуватися банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми

кредиту.

Кредитний договір.

Банки здійснюють кредитування п-ств та органі­зацій на договірних умовах шляхом укладення кредитних договорів. Відповідно до Положення про кредитування ці договори укладаються в письмовій формі як шляхом складання одного документа, підписано- го кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами. До умов кредитного договору можуть бути відне сені: об'єкти кредитування; розмір кредиту; умо- ви видачі та по­гашення позички; процентні став- ки за користування креди­том та порядок сплати процентів; умови здійснення банків­ського кон -тролю за використанням коштів; способи забез -пе­чення виконання зобов'язань за договором клі- єнтом; май­нова відповідальність за порушення умов договору тощо.Форма кредитного договору затверджена постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. як додаток до Поло­ження про кредитування.

Види рахунків.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний   (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається НБУ, та на підставі відповідного договору. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються н\п актами НБУ та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків. Установа - член платіжної системи може відкривати рахунки членам та учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з НБУ.