Порядок оформлення відносин приватизації.

 З юридичної точки зору п - це майнова уго­да між суб'єктами п, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження держ. майна. Закон регулює даний вид угод як особливі угоди (звідси спеціальні закони про п). Сплатні і частко во сплатні угоди згідно з зако­нод. про приватиза- цію є особливими договорами купівлі-продажу держ. майна. Тому зміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються голов­ним чином законодавчими актами про приватизацію, а та­кож (додатково) - ЦК. У залежності від того, який саме об'єкт є предметом купівлі-продажу, законодавець визначає зміст відповідного договору. Так, відповідно до ЗУ «Про п держ. майна» при п майна держ. п-ства як цілісного майнового комплексу до догово­ру купівлі-прода- жу повинні включатися передбачені біз­нес-пла- ном чи планом приватизації зобов'язання або зо­бов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу щодо: • здійснення програм технічного переозброєння вироб­ництва, впровадження прогресивних технологій;• здій -снення комплексу заходів щодо збереження тех -но­логічної єдності виробництва та технологічних циклів; • збереження та раціонального викорис- тання робочих місць; • виконання вимог антимо- нопольного законод.; •збереження номенклатури та обсягу виробництва відповідно до бізнес-пла- ну; • завершення будівництва жилих будинків; • утримання об'єктів соц.-побутового призначен- ня; • виконання заходів щодо створення безпеч- них і нешкід­ливих умов праці та охорони навко- лишнього середовища; • внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та стро- ків; • виконання встановлених мобілізаційних зав дань. До договору купівлі-продажу об'єкта п включаються санкції за порушення його умов. Включення до договору інших зобов'язань покупця до­пускається за згодою сторін.

Правове регулювання відносин, пов’язаних з банкрутством.

Банкрутство як одна з юрид. підстав ліквідації п-ств регулюється ЗУ «Про підприємства в Україні». Порядок і умови виз- нання будь-яких юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів ре­гулює спец. ЗУ «Про банкрутство». Провадження у справах про банкрутство та ліквідацій­ний процес регулю- ється також законодавством У.про організацію та діяльність господарського суду, а прова­дження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог ЗУ «Про банки і бан­ківську діяльність». Такими є основні законод акти про банкрутство, поняття якого містить ст. 1 ЗУ «Про банкрутство». Це пов'язана з недоста -тністю активів у ліквідній формі не­спроможність юрид. особи - суб'єкта підприємниць­кої діяльнос ті задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і вико- нати зобов'язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має еконо- мічний і правовий ха­рактер. Внаслідок порушен- ня справи про банкрутство виникає комплекс про цесуальних правовідносин: провадження у спра- ві, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій креди- торів, припинен­ня справи про банкрутство тощо. Сукупність таких проце­суальних правовідносин може розглядатися як ліквідацій­ний правовий процес

97.Поняття банкрутства та підстави застосування процедури банкрутства.

Насьогодні поняття банкрутства і неплат-сті регулює ЗУ”про відновлення плат-сті боржника або визнання його банкрутом”.Банкрутство  - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Аспекти б-ва: неспроможність боржника задовольнити грошові вимоги кредорів; документальне підтвердження неплатоспроможності. Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по з\п, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Заява про порушення справи про банкрутство має містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання

Суб’єкти банкрутства.

Суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Боржник, який виступає суб'єктом б-ва обов’язково має бути або ЮО, або ФО-підприємцем.  Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, предст-ва, відділення тощо). Боржник - суб'єкт підпр-кої діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом 3 місяців після настання встановленого строку їх сплати. Грошове зобов'язання - зоб-ння боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цив-прав дог-ру та на ін підставах, передбачених цив-м зак-вом У. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено законом