Джерела господарського процесу

– це нормативні акти, в яких містяться норми, що регулюють порядок здійснення правосуддя в господарських відносинах. Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, ГПК, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. Господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель". У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Головне джерело – це Конституція України, ст. 6, в якої закріплений принцип здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Статтею 8 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Господарське судочинство регулюється міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Основне джерело - Господарський процесуальний кодекс України в редакції від 21.06. 2001 р. – це кодифікований акт, який докладно регламентують порядок, процесуальну форму судового розгляду і судових рішень щодо спорів між суб'єктами господарювання. 

Додаткові джерела: Закон України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», що встановив систему госп судів та їх повноваження. Закон України «Про господарський суд», ЗУ «Про відновлення платоспроможності та визнання боржника банкрутом», Цивільний процесуальний кодекс 2004 р. Цивільний кодекс 2004 р., 08 липня 2011 року Президентом України було підписано Закон України "Про судовий збір"№ 3674-VІ, який набрав чинності з 01 листопада 2011р. Важливе значення мають керівні рекомендаційні роз'яснення Вищого господарського суду України для спеціалізованих судів нижчого рівня з питань застосування зак-ва України щодо вирішення справ, це нормативне тлумачення норм права, що не є офіційним.

ГПК як основне джерело господарського судочинства. У ньому регламентуються:

· порядок провадження справ у господарському суді;

· досудове врегулювання господарських спорів (пред'явлення претензій і строки їх розгляду,

· особливості врегулювання окремих видів господарських спорів);

· питання підвідомчості справ  господарським судом і підсудності справ, тобто визначення категорій справ, що мають розглядатися окремими ланками господарських судів;

· коло учасників господарського процесу, положення в ньому судді, сторін, третіх осіб, прокурора, інших осіб;

· поняття, види і процедура надання та оцінки доказів;

· склад судових витрат, їх розподіл між сторонами;

· форма і зміст позовної заяви, визначення ціни позову, перелік документів, що додаються до позовної заяви, процедури об'єднання позовних вимог, відізвання позовної заяви, подання зустрічного позову;

· порядок прийняття позовної заяви та підстави для відмови в її прийнятті, дії судді з провадження у справі, готування до її розгляду;

· набрання рішенням, ухвалою, постановою законної сили; зміст і форма наказу господарського суду про виконання рішення, процедуру відстрочення або розстрочення виконання зазначених судових документів, повороту виконання рішення, постанови;

· інші питання господарського судочинства.

У Господарському процесуальному кодексі України відповідно до статті 111-28 передбачено, що «рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України». Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Верховному Суду України права надавати тлумачення закону обов’язкові для застосування за межами конкретної судової справи Конституція України не надає.