Прокурор у господарському процесі

У відповідності зі ст. 121 Конституції України саме на прокуратуру покладає представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом. Підставою для представництва прокуратурою інтересів громадян й організацій у господарському суді можуть бути: звернення громадян, юридичних, посадових осіб, відомості в засобах масової інформації, а також виявлення безпосередньо прокурором порушень інтересів, які охороняються законом, а також випадки, коли таке представництво визнає необхідним суд. Прокурор включений до складу осіб, що беруть участь у справі . Незалежно від форм участі в процесі прокурор завжди займає самостійне положення, і це визначається в наступному: 1) представництво прокурора ґрунтується безпосередньо на Конституції України, тоді як представництво інших видів виникає по інших обставинах: доручення, адміністративні акти, закон; 2) представництво прокурора встановлене законодавцем з метою посилення гарантій захисту конституційних інтересів громадян або держави в порядку господарського судочинства; 3) інтерес до процесу в прокурора завжди має не особистий, а службовий, державний характер, інший, чим у сторін і третіх осіб. Отже, представництво прокурора - самостійна форма державної діяльності; 4) наявність у прокурора інтересу до розгляду справи. Даний інтерес визначається інтересами тих осіб, що беруть участь у справі, від імені й у захист яких прокурор здійснює свою діяльність; 5) як представник інтересів держави або громадянина прокурор реалізує надані права й покладені на нього обов'язку в рамках процесуального законодавства й одночасно допомагає реалізовувати їх іншим суб'єктам правовідносин; 6) у процесі порушення справи або участі в ньому прокурор не може бути відсторонений або замінений сторонами, він залишається виразником інтересів держави. Таким чином, крім прав, які надані прокуророві як особі, що бере участь у справі, він наділений рядом повноважень, якими інші особи не володіють.  За ст. 29 ГПК Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Правове положення інших учасників господарського процесу

 Участь у процесі посадових осіб. За ст. 30 ГПК в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

  Участь судового експерта. Експерт - це особа, що володіє спеціальними знаннями в який або галузі науки, техніки, мистецтва й т.п. Права, обов'язки й відповідальність судового експерта визначаються Господарським процесуальним кодексом і ЗУ «Про судову експертизу». Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.  Судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів.  Судовий експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право заявити відвід судовому експерту, якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, а також з мотивів його некомпетентності. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.  Питання про відвід вирішується суддею, який виносить з цього приводу ухвалу.

Процесуальні строки

Процесуальні строки – це період часу, протягом якого має бути вчинена певна процесуальна дія господарським судом, сторонами, іншими учасниками господарського процесу. Встановлення процесуальних строків є гарантією забезпечення якнайшвидшого відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин. Ці строки забезпечують стабільність і визначеність господарських процесуальних правовідносин, реальність судового захисту прав суб'єктів, які беруть участь у справі, можливість підготуватися й виконати певні процесуальні дії.

За ст. 50 ГПК процесуальні дії учиняються в строки, встановлені ГПК. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлені, вони призначаються господарським судом. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. За ст. 51 ГПК строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним. За ст. 52 ГПК перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

 За ст. 53 ГПК за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Види строків:

• строки господарського судочинства. До них відносяться строки, які звернені до суду і які встановлюють періоди часу, протягом якого здійснюються певні частини провадження у справі в господарському суді;

•   строки окремих процесуальних дій. Вони розрізняються за суб'єктами, які здійснюють певні дії. Так, строки, протягом яких повинні бути здійснені окремі процесуальні дії, встановлюються законом і мають на меті надання провадженню в господарському суду оперативності.

ГПК встановлено такі строки:

Строк не пізніше наступного дня: для реєстрації ухвали про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами у Верховному Суді України в день її надходження та передання судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду (ст. 111-22 ГПК);

Трьохденний строк встановлений: для винесення й надсилання ухвали про відмову в прийнятті позовної заяви (ч. 2 ст. 62 ГПК); для винесення й надсилання ухвали про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду (ч. 2 ст. 63 ГПК); для винесення й надсилання ухвали про порушення провадження в справі (ч. 1 ст. 64 ГПК); для розсилання рішень та ухвал господарського суду (ст. 87 ГПК); для надсилання місцевим господарським судомодержаної апеляційної скарги разом зі справою відповідному апеляційному суду (ст. 91 ГПК). для прийняття апеляційної скарги до провадження або відмови у прийнятті до провадження апеляційним господарським судом з дня надходження апеляційної скарги (ст 98 ГПК); для надсилання постанови апеляційної та касаційної інстанції сторонам у справі з дня її прийняття (ст. 105, 111-8 ГПК).   

П'ятиденний строк встановлений: для повідомлення особам, які беруть участь у справі про ухвалення та виготовлення Постанови Верховного Суду України з дня закінчення розгляду справи (ст. 111-27 ЦПК); для винесення ухвали про розглядання господарським судом заяви стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем (ст. 117 ГПК); для надсилання матеріалів справи за встановленою підсудністю (ч. 1 ст. 17 ГПК); для складання повного рішення господарським судом з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення (ст 85 ГПК). для подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду - з дня її оголошення місцевим господарським судом (ст. 93 ГПК); для надсилання сторонам постанови апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) із дня її прийняття (ч. 4 ст. 105 ГПК); для надсилання скарги (подання) разом із справою місцевим господарським судом або апеляційним господарським судом, який прийняв оскаржуване рішення або постанову до ВГСУ (ч. 2 ст. 109 ГПК);

Десятиденний строк встановлений: для розглядання господарським судом заяви стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем (ст. 117 ГПК); для подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду з дня його оголошення (ст. 93 ГПК);

П'ятнадцяти денний строк встановлений: для розгляду заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду (ст. 122-9 ГПК); для підготовки суддею-доповідачем справи до розгляду Верховним Судом України (ст. 111-22 ГПК); для продовження строку розгляду спору у місцевому господарському суді у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору (ч. 3 ст. 69 ГПК); для розгляду касаційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 ГПК, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду(ст. 111-8 ГПК);. для апеляційного розгляду скарги на ухвалу місцевого господарського суду з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (ст. 102 ГПК).

Строк протягом двадцяти днів встановлений: для подання касаційної скарги з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили (ст. 110 ГПК);

Місячний строк встановлений: для переглядання судових рішень за нововиявленими обставинами (ст. 113 ГПК); для оскарження рішення третейського суду (ст. 122-4 ГПК) ; для розгляду справи Верховним Судом України з дня відкриття провадження у справі (ст. 111-23 ГПК); для вирішення спору про стягнення заборгованості за опротестованим векселем (ч. 2 ст. 69 ГПК); для розгляду касаційної скарги на  рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду (ст. 111-8 ГПК); для подання (внесення) касаційної скарги (подання) із дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили (ст. 110 ГПК);

Двомісячний строк встановлений: для вирішення спору у суді І інстанції (ч. 1 ст. 69 ГПК); для апеляційного розгляду скарги на рішення місцевого господарського суду з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (ст. 102 ГПК); для розгляду апеляційної скарги (подання) на рішення місцевого господарського суду з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію (ст. 102 ГПК);

Трьохмісячний строк встановлений: для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень господарських судів з дня ухвалення судового рішення господарського суду (ст. 111-17 ГПК);  для відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги із дня прийняття рішення місцевим судом (ч. 2 ст. 93 ГПК).

У деяких випадках процесуальний строк визначається шляхом зазначення певної події, до настання якої можливе вчинення тієї чи іншої процесуальної дії. Так, згідно з ч. 4 ст. 20 ГПК відвід судді може заявлятися до початку вирішення спору. Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК позивач вправі  до початку вирішення спору змінити підставу або предмет позову. Згідно з ч. 1 ст. 24 ГПК господарський суд має право за наявності достатніх підстав до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі в справі іншого відповідача. Процесуальні дії, строк вчинення яких законодавством не встановлений, здійснюються в строки, призначені господарським судом, що встановлено ч. 1 ст. 50 ГПК. Встановлюючи процесуальні строки в таких випадках, господарський суд має виходити з конкретних обставин справи, з реальності встановлених строків для вчинення процесуальних дій.

Закінчення процесуальних строків визначено ст. 51 ГПК. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що немає відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Згідно зі ст. 52 ГПК перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі, відповідно до ст. 79 ГПК. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується. Таким чином перебіг процесуальних строків зупиняється на весь час зупинення провадження у справі. В цьому випадку процесуальний строк обчислюється шляхом підсумування часу, що пройшов до моменту зупинення провадження, і часу, що пройшов після поновлення провадження в справі.

Стаття 53 ГПК України передбачає можливість поновлення процесуальних строків. За заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, про що зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала. Стосовно процесуальних строків, призначених господарським судом, діє правило ч. 4 ст. 53 ГПК: ці строки не відновлюються, а за заявою сторони, прокурора чи з ініціативи суду можуть бути продовжені.

Судові витрати

Судові витрати - це пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, що складаються з судового збору і витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розрізняють компенсаційну й превентивну мети сплати судових витрат. Компенсаційна мета укладається у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя по господарських справах, а також коштів, витрачених особами, що звертаються в суд або роблять певні процесуальні дії. Превентивна мета складається в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими наприкінці справи особами своїх процесуальних обов'язків.

Стаття 44 ГПК встановлює склад судових витрат, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом «Про судовий збір». За ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом. Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Розподіл господарських витрат.                За ст. 49 ГПК судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.  Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

 08 липня 2011 року Президентом України було підписано Закон України "Про судовий збір".   За подання позовних заяв майнового характеру до господарських судів судовий збір передбачається у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто не менше 1477 грн. 50 коп. і не більше 59100 грн. 00 коп. Також Законом вводиться плата у вигляді судового збору за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання (15 грн. 00 коп.) та за роздрукування технічного запису судового засідання (5 гривень за кожний аркуш тексту на папері формату А4). Примітка: Дані розрахунки проведені відповідно до розміру мінімальної заробітної плати на момент набрання чинності Законом України "Про судовий збір". А, отже, після зміни розміру мінімальної заробітної плати суми судового збору, прив’язані до її розміру, мають перераховуватись. І, відповідно, у разі збільшення мінімальної заробітної плати будуть змінюватись у бік збільшення. Закон набрав чинності з 01.11.2011р.