Проведення державного нагляду за охороною праці

Державний нагляд за охороною праці – метод забезпечення дотримання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці. Відповідно до ст.37 Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюютьКабінет Міністрів України, Комітет з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів, асоціації, концерни, корпорації та інші об’єднання підприємств. Закон містить норми прямої дії, що визначають обов’язки, права та повноваження кожного з цих органів.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці; визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці; визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Основні завдання, які покладаються на комітеті нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), Міністерства праці та соціальної політики України:

- комплексне управління охороною праці;

- державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов’язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

- координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

- проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засоби) виробництва;

- координація науково-дослідних робіт і питань охорони праці та підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджень з цих питань;.

- встановлення та розвиток міжнародних зв’язків і питань нагляду за охороною праці.

Рішення Держнаглядохоронпраці прийняті а межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці:

- проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;

- розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці й виробничого середовища в галузі;

- здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

- укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;

- фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про охорону праці;

- організація у встановленому порядку навчання і перевірки знань та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

- створення за необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці.

Нагляд за дотриманням і належним застосуванням законодавства про охорону праці здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій, Рад народних депутатів і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Основні наглядові заходи

Перш за все спеціалісту з охорони праці необхідно переконатися у наявності та правильності ведення необхідної документації:

- дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію таких об’єктів;

- статистичних звітів з охорони праці за формою 7-ТНВ, 1-ПВ, 1-УБ (других екземплярів чи копій);

- Положення про систему управління охороною праці;

- Інструкцій з охорони праці та журналу їх обліку;

- актів за формою Н-1 і журналу реєстрації потерпілих від нещасних випадків;

- планів робіт;

- актів перевірки стану охорони проці як внутрішнього, так і зовнішнього контролю;

- приписів з відмітками про виконання заходів, наказів з питань з охорони праці, у тому числі за матеріалами перевірки органів державного нагляду та контролю;

- матеріалів аналізу, оцінки стану та умов праці, щодо стимулювання дотримання норм охорони праці тощо.

Крім того повинні бути у наявності графіки планово-попереджувальних ремонтів (ППР) виробничого обладнання, затверджені головним Інженером, графіки періодичних випробувань та оглядів об’єктів підвищеної небезпеки, паспорти на них, акти приймання обладнання з ремонту, а в службі енергетика - плани ППР, випробувань, оглядів енергетичного устаткування; графіки обслуговування та ремонту вентиляційних систем і кондиціонерів, освітлювальних пристроїв; протоколи перевірки ізоляції електроустаткування, електропроводки, кабелів; протоколи вимірювання опору розтікання струму на основних заземлювачах і заземленнях магістралей та устаткування, перевірки повного опору петлі фаза-нуль, випробуваньта перевірки електрозахисних засобів, акти огляду стану безпеки електроустановок споживачів; паспорти на електроустановки.

Необхідно також перевірити дотримання вимог Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, звернувши особливу увагу на журнал реєстрації працівників, які звернулися до травматологічного пункту, наявність у керівників структурних підрозділів актів за формою Н-1 та наявність в актах оцінок про виконання намічених заходів.

Необхідно звернути увагу і на своєчасність проведення усіх видів навчання та інструктажів з охорони праці, і наявність затвердженого списку працівників певних професій, звільнених від проведення повторних інструктажів з охорони праці та на дотримання періодичності медоглядів працюючих. У структурних виробничих підрозділах рекомендується перевірити наявність:

- схем розміщення технологічного устаткування і відповідність фактичного розміщення устаткування цим схемам;

- на робочих місцях технологічної документації, інструкцій з охорони праці та інструкцій з експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

- журналу реєстрації інструктажтїв з питань охорони праці;

- документації, що підтверджує проведення контролю стану охорони праці;

- журналу чищення повітропроводів вентиляційних систем;

- списків осіб, що підлягають періодичним медоглядам;

- протоколів санітарно-гігієнічних випробувань виробничого середовища;

- журналів обліку та огляду вантажопідйомних механізмів, пристосувань і тари;

- журналів обліку видачі нарядів-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки;

- стендів з охорони праці, плакатів, знаків безпеки, планів евакуації, засобів пожежогасіння;
- сигнальних кольорів на обладнанні та трубопроводах.

Усі вимоги безпеки до устаткування і технологічних процесів перерахувати неможливо. Необхідно пам’ятати, що обладнання повинне відповідати вимогам ССБТ, тобто бути забезпечене засобами колективного захисту, які перекривають доступ у небезпечну зону, захищають від пилу, газів, теплових випромінювань, електромагнітних полів, іонізуючих випромінювань, шуму, вібрації, ультразвуку; робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту; повинні дотримуватися терміни періодичних оглядів, опосвїдчень, випробувань; повинні бути вжиті заходи щодо захисту персоналу від ураження електричним струмом, а також від виникнення статичної електрики під час використання легкозаймистих рідин; перепади висот вище 1,3 м повинні бути огороджені; під час виконання важких, травмонебезпечних робіт потрібно застосовувати засоби механізації; для забезпечення безпеки під час обслуговування обладнання повинні дотримуватися розриви безпеки та габаритні розміри при його розміщенні.

Відразу ж після одержання повідомлення про майбутню комплексну перевірку стану умов та охорони праці необхідно провести ретельну внутрішню перевірку дотримання усіх вимог, приділивши особливу увагу безпечній експлуатації вантажопідйомних машин і механізмів, посудин, що працюють під тиском (чи дотримуються терміни проведення їхнього технічного опосвідчення, оглядів, чи є на них відмітки про їхнє проведення), пам’ятаючи, що:

- повне технічне опосвідчення вантажопідйомних механізмів проводиться не рідше одного разу на 3 роки;

- періодичні огляди ВПМ відповідно до системи планово-попереджувального ремонту (зазвичай один раз у 10 днів);

- опосвідчення лебідок – не рідше одного разу на рік;

- повне опосвідчення кран-штабелерів – не рідше одного разу на 3 роки;

- динамічні випробування вантажопідйомної частини електронаван­тажувачів і автонавантажувачів – не рідше одного разу на рік;

- періодичні огляди елеваторних стелажів – не рідше одного разу на 6 місяців;

- внутрішній огляд посудин, що працюють підтиском, – не рідше одного разу на 2 роки технічним персоналом підприємства;

- огляди переносних ацетиленових генераторів – не рідше одного разу на рік. Якщо під час внутрішньої перевірки виявлено порушення, необхідно, за можливості, максимально усунути виявлені порушення до початку комплексної перевірки.

Розділ 7. «СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ»

Зміст розділу:

Ключові слова: соціальне страхування, страховий випадок, суб´єкт, об´єкт, страховий ризик, страховий випадок, фонд соціального страхування, профілактика травматизму, страхові експерти, тарифи і виплати.

Цілі та завдання вивчення розділу – вивчення студентами принципів соціального страхування, його задач і методів. Визначення категорій населення, що підлягають обов´язковому соціальному страхуванню, вивчення нормативно-правової бази соціального страхування, прав і обов´язків об´єктів і суб´єктів страхування.