Знайдіть правильну відповідь

Сковорода (ніколи, ні коли) (немав, не мав) свого дому(,-) свого майна.

Він прагнув свободи і прагнув (нікого, ні кого) у світі (не обтяжувати, необтяжувати) собою, (незавдавати, не завдавати) клопотів своєю особою. В оста(н,нн)ій де(н,нь) п(ере,ири)бува(н,нн)я (С,с)ковороди на цьому світі він був в(е,и)сел(и,е)м і балакучим, обідав з друзями(-,) ч(и,е)тав їм свої твори. А (пообіді, по обіді) вийшов з хати й став копати собі могилу. Скі(н,нь)чивши ту роботу(:,) зайшов до кімнати(;,) п(ере,ири)одягся в чисту біл(е,и)зну(-,) пі(д,т)клав під голову торбинку зі своїми (немудрими, не мудрими) пожитками й рукоп(е,и)сами та й ліг на лав(е,и)ці, (що б, щоб) (у,в)же (ні коли, ніколи) (не встати, невстати). Ко(н,нь)чина, справді достойна ім(и,е)ні в(и,е)ликого (хв,ф)ілософа і його (и,е)тичних (самонастанов, само настанов).

Так, Сковорода у своєму щоде(н,нн)ому жи(т,тт)і втікав од світу(,;) від людей(,-) ревно б(е,и)рі(г,х) свою внутрішню свободу від (будь-яких, будь яких) зазіхань на неї. У такий спосіб він утв(и,е)р(ж,дж)ував с(и,е)бе як людину(,;) що ж(и,е)ве за вимогами й прав(и,е)лами своєї (хв,ф)ілософії. Але все його складне для розуміння існува(н,нн)я має головний знаме(н,нн)ик — (навчительство, на вчительство) людей, (навчительство, на вчительство) свого народу.

Його не стало двадцять де(вя,в’я)того жовтня тисяча сімсот де(вя,в’я)носто ч(е,и)твертого року. Крім (хв,ф)ілософії, літературних творів і муз(е,и)ки, (с,С)коворода, лишив нам (і,й) урок ц(ьо,йо)го справді рідкісного життя. Урок того(,;) як можна бути вільним с(и,е)ред (неволі, не волі) і (сь,с)(вя,в’я)тим (посеред, по серед) пекла.

Варіант № 8

Знайдіть правильну відповідь

Найбі(ль,л)ше вразила (С,с)тепана згадка про його с(и,е)рі(ц,тст)во. І справді(,-) мати його померла(,:) коли йому ті(ль,ь)ки два роки було(;,) і жодних спом(и,е)нів про неї його па(м'я,мя)ть (незб(ере,ири)гла, не зб(ере,ири)гла). Тому м(и,е)та його д(е,и)тячої туги під час кривд та болів відход(е,и)ла в мрію(-,) ш(и, е)р(и,е)лася по ст(е,и)пах і гаях(,;) сягала в (незбагне(н,нн)у, не збагне(н,нн)у) дал(и,е)ч. Потім йому наві(т,ть) здаватися п(ири,ере)стало(,-) що мати його колись існувала так(;,) як існують інші жінки(-,) що родя(ть,т). І та дивна ніжніс(т,ть)(,;) що бр(е,и)ніла в с(и,е)нівському голосі (М,м)аксима(-,) збудила тепер у хлопц(е,и)ві гнітюч(ю,у) тугу за тією(:,) що (булаб, була б) йому найбли(жьч,жч)а й найдоро(жьч,жч)а. Ох(-,) коли б він маму мав(:,) (не був, небув) би такий само(ть,т)ній(!?) Він із жахом думав про долю мат(и,е)рів на с(е,и)лі(:,) що туля(ть,т)ся в с(е,и)нів по закутках на становищі зайвого рота(-,) зн(и,е)важ(и,е)ні від н(и,е)вісток та онуків(,:) і тим яскравіше мар(е,и)в(:,) як шанував і (кохав би, кохавби) свою. Але він утратив її навіки без найменшого сліду(,-) і раптова свідоміс(ть,т) цієї втрати пі(д,т)кр(и,е)сл(е,и)ла йому т(е,и)пер його відчуже(н,нн)іс(ть,т) у світі. Лігши спати(,-) він якось змал(е,и)вся(:,) (з,с)д(е,и)тин(е,и)вся під впливом своїх згадок(;-) н(и,е)стримні жалі за нен(и,е)ю продовжували йому відчу(т,тт)я коли(ш,шь)ніх пестощів її та співів над колискою(,;) і він палко ві(д,т)творював свою уявну матір(,-) пр(и,е)красні риси якої за ми(т,ть) пов(е,и)ртали(с,сь) у провал(ене, ине) обли(ч,чч)я смерті.

Варіант № 9

Знайдіть правильну відповідь

Пензлі були рівн(есе,исе)(нь,н)кі(,;) тонкі(,:) однакової довж(и,е)ни(,;) мов щойно заструга(нн,н)і олівці(,;) їх було багато(:,) для кожної фарби окремий п(е,и)нз(е,и)(ль,л). Кат(е,и)р(и,е)на їх робила сама з волосинок пухнастого (ф,хв)оста домашн(ьо,йо)го кота. (То й, Той) справді важливо(-,) яким буде п(е, и)нзл(и,е)к.

Усе(нь,н)ке літо малювала Кат(е,и)р(е,и)на картину "Рі(д,т)не поле". (Не маюч(и,е), Немаюч(и,е) сама надто міцного здоро(вя,в'я)(:,) Кат(е,и)р(и,е)на (Б,б)ілокур особливо ревно любила усе здорове(-,) пр(и,е)красне(;,) досконале. З (діда прадіда, діда-прадіда) с(е,и)лянка(-,) вона (не переставала, непереставала) д(и,е)вуватися (незбагне(н,нн)ій, не збагне(н,нн)ій) силі з(и,е)млі(,:) скропл(и,е)ної дощем і зігрітої сонцем(:,) з мал(е,и)се(н,нь)кого з(е,и)рнятка(,-) вкинутого у пухку рі(л,лл)ю(-,) виростає отака краса(!?) Десь б(е,и)ру(ть,т)ся з води(;,) з(е,и)млі і світла найтонші п(ере,ири)ливи ч(е,и)рвоного(,:) жовтого(-,) в(и,е)шн(е,и)вого(,;) рожевого(,:) блакитного(! ?)

Де знаходи(ть,т) пр(е,и)рода такі розмаїті барви(:,) що їх (неві(т,д)творити, не ві(т,д)творити) точно жодною фарбою(;,) жодним п(и,е)нзл(е,и)м(?!) Ой(,-) як хотілося жінці бодай хоч трохи п(ере,ире)- дати цю красу на папір(!?)

На її малюнках квіти вражали своїми д(и,е)вовижними формами(,-) бага(тст,цт)вом барв.

Художн(и,е)ця знайшла барв(и,е)(:,) (щоб, що б) (с,з)малювати поетичний образ землі(-,) яка ще оповита сизим ранковим туманом(:,) але вже виграє кольорами в(е,и)селки. Вона п(ере,ире)дала поле як (неозорий, не озорий) простір з(е,и)мної кулі(:-) ш(и, е)рокий(:,) як море(,;) що сягає у (незмір(е,я)ну, не змір(е,я)ну) дал(е,и)ну.

"Рідне поле"(:-) одна з (найвідоміших, най відоміших) картин художниці. Розглядаюч(и,і) полотна (К,к)ат(и,е)р(и,е)ни (Б,б)ілокур, п(ере,ери)конуєшся(-,) що вона(:-) справжній самородок у морі народних талантів.

Варіант № 10

Знайдіть правильну відповідь

На краю спустош(е,и)ного с(е,и)ла(,-) сплюндрованого й б(е,и)(с,з)людного (-,) стоїть мініатюрна ц(е,и)рковиця б(еи)(з,с) хр(е,и)ста і (дз,з)вонів.

Стоїть (,;) як б(е,и)(с,з)порадна хазяйка на руйновищі свого господарства. На цвинтарі цвітуть старі тінясті липи. Тихо(,-) без вітру пала(є,йе) липнева спека(,-) горить ясною пожеж(е,о)ю. Душно й ясно(-,) як у золотій кузні. З(е,и)лений лист на дер(е, и)ві(,-) як викуваний з м(е,и)талу, яскри(т,ть)ся золотим пилом. Здає(т,ть)ся ро(с,з)пал(е,и)ний(;,) гарячий. З(е,и)лений низ рясно встел(е, и)ний чорними тінями(,;) ніби п(ири,ере)горілим на попіл листям і вітами(,-) що (не помітно, непомітно) опадають з в(е,и)рхів. Густо й багато їх нападало (,-) мабуть (,-) давно горить золота пожежа.

    Під липами й кленами(,-) коло потр(у,ю)хлого й мальованого штахету(-,) на свіжому сіні злаго(дж,ж)(е,и)ні із ш(е,и)нелей та бурок постелі. Стомл(е,и)ні офіцери з блаже(нн,н)ими усмішками муч(е,и)ників (на швидку, нашвидку) ро(з,с)шнурувались од амуніції(;,) радісно гомоніли й (;,) падаюч(і,и) на постіль(,-) (від разу, відразу) замовкали(;,) ніби поринувши у гл(е,и)бінь.

    Один чорний(,;) як засмаж(и,е)ний п(и,е)ньок(,;) з найчорнішими в(и,е)ликими очима(,;) з яких виз(е,и)рав іще (невивіяний, не вивіяний) волохатий острах(,-) лагодився довше вс(і,и)х, стурбовано оз(и,е)рався (нав круги, навкруги)(,;) ніби (не маючи, немаючи) віри(;,) що пр(е,и)йшов давно мріяний(;,) жаданий спочинок.

    Усе (навкруги, нав круги) було спокійне і ясне(:-) ні гуркотняви гармат(,;) ні тріскоті(н,нн)я рушниць (небуло, не було) ч(у,ю)ти(,;) і смуглявий офіцер(,;) ще раз крадькома оз(и,е)рнувшись на со(н,нн)их товаришів(,;) уклався в постіль і, (с,з)кинувши з обли(ч,чч)я полохливу маску(,;) у в(е,и)ликих оч(а,я)х засіяла тиха мрія.

Заняття № 6

Повторити за українським правописом §80-85, 30

за Ющуком І.П. «Практикум з української мови» §67-83. Зробити аналіз допущених помилок. Індивідуальні завдання.

Варіант № 1