Поняття цивільних правовідносин. Структура цивільних правовідносин.

Лекція2 (2 години)

Тема 1.2. Цивільні правовідносини (2 години)

План

1. Поняття цивільних правовідносин. Структура (елементи) цивільних правовідносин.

2. Загальна характеристика суб’єктів і об’єктів цивільних правовідносин.

3. Зміст цивільних правовідносин. Цивільне суб’єктивне право і суб’єктивний обов’язок.

4. Підстави виникнення, зміни та припинення  правовідносин.

Самостійна робота:

Завдання. Використовуючи рекомендовану літературу складіть класифікацію цивільних правовідносин за різними критеріями (з наведенням прикладів).

Контрольні питання:

1. Як визначити поняття «цивільні правовідносини»?

2. Які особливості цивільних правовідносин?

3. Які критерії класифікації цивільних правовідносин ви знаєте?

4. У чому полягає значення класифікації цивільних правовідносин.

5. Охарактеризуйте майнові та немайнові правовідносини. Наведіть приклади.

Поняття цивільних правовідносин. Структура цивільних правовідносин.

Пригадайте з теорії держави та права елементи механізму правового регулювання(правова норма, правові відносини, акт правореалізації).

Правовівідносини є другим елементомправовогорегулювання (першим є правова норма, а третімактиправореалізації). Вбільшостівипадківвиданняправовоїнормирозраховане на встановленняправовихвідносинміжконкретними особами. Звиникненнямправовідношенняпочинається реальна дія права.

    Будь-яківідносини – цезавждипевний вид взаємозв’язкуміж людьми, об’єктами, сторонами, елементами і т. ін. Цетакийзв'язок, при якомузміниоднієїсторонивикликаютьзміни у іншої.

Ознаки правовідносин:

1) цевідносини, щорегламентовані нормами права;

2) суб'єктиправовідносинвзаємнопов'язаніміж собою юридичними (суб'єктивними) правами та обов'язками, тобто існує двосторонній звязок

(норма права має характер надання права та покладеннязобов'язання, вона завждикогосьуповноважує, а когосьзобов'язує);

3) правовідносинимаютьвольовий характер:1) через норми права у них відображуєтьсядержавна воля або воляіншихсуб'єктівнормотворчості; 2) в силу того, щонавіть за наявностіправовоїнормиправовевідношення не з'являється автоматично,необхідним є вольовий акт;

4)правовідносиниохороняються державою.

Цивільнеправовідношення - цеправовийзв'язок, щогрунтується на нормах цивільного права, міжюридичнорівнимиучасникамицивільнихвідносин. (Євген Олегович Харитонов).

Цивільно-правовівідносини - врегульовані нормами цивільного права майнові та особистінемайновівідносини, учасникиякихвиступаютьюридичнорівниминосіями прав та обов'язків (В.В. Копєйчиков).

Є.О. Харитоноввиділяє наступні ознаки цивільного правовідношення:

1) суб'єктний склад - учасники цивільних правовідносин є юридично рівними суб'єктами, шо в організаційно-правовому і майновому сенсі відокремлені один від одного (майнова самостійність);

2) об'єкт - цивільні правовідносини є правовим зв'язком, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, які являють інтерес для окремої (приватної) особи;

3) можливість вибору варіанту поведінки його учасниками. Такі відносини сторін складаються на засадах ініціативи учасників, їх вільного розсуду, що ґрунтується на уповноважувальному характері норм цивільного законодавства. Головною підставою виникнення правового зв'язку між суб'єктами цивільних відносин є договір –домовленість 2 або більше субєктів цивільного права, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків;

4) характер прав і обов'язків його учасників, котрі виступають як носії цивільних прав і обов'язків;

5) способи захисту суб'єктивних прав і спонукання до виконання суб'єктивних обов'язків. Захист здійснюється за допомогою специфічних заходів впливу і у спеціальному (як правило, позовному) порядку;

6) підстави виникнення, припинення і трансформацій цивільних правовідносин, які ґрунтовно відрізняються від юридичних фактів в інших галузях права за видами, змістом і характером правових наслідків. Зокрема, цивільні права і обов'язки виникають (припиняються, змінюються тощо) не лише з підстав, передбачених актами цивільного законодавства, але також внаслідок дій суб'єктів цивільних відносин, котрі на загальних засадах цивільного права (законодавства) наділяються і беруть на себе відповідно цивільні права і обов'язки.

В.В. Копєйчиковвиділяє наступні ознаки цивільних правовідносин:

- цивільно-правовівідносини - цемайнові та особистінемайновівідносини;
- учасникицихвідносинхарактеризуютьсямайновоювідокремленістю та юридичноюрівністю;

- юридичні права та обов'язкисуб'єктівцивільно-правовихвідносинвиникають, змінюютьсяабоприпиняються на підставіюридичнихфактів.

Цивільне правове відношення являє собою складну правову категорію, що складається з 3 обов'язкових елементів: 1) суб'єктів, 2) об'єкта, 3) змісту.

2. Загальна характеристика суб’єктів і об’єктів цивільних правовідносин.

Суб'єктами цивільного правовідношення є його учасники. Згідно зі ст. 2 ЦК ними можуть бути фізичні особи, організації (юридичні особи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (соціально-публічні утворення). Фізичні та юридичні особи іменуються також "особами".

Отже, ЦК розрізняє два види суб'єктів цивільних відносин: особи приватного права і особи публічного права. На відміну від фізичних та юридичних осіб, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави тощо у ЦК не іменуються "особами", хоча і визнаються учасниками цивільних відносин, тому що вони є суб'єктами публічного права. Участь у цивільних відносинах для них не є головним призначенням, а лише зумовлена певною ситуацією.

У кожному правовідношенні беруть участь не менше 2 суб'єктів.

Учасники правовідношення можуть мати права, і тоді вони називаються "уповноваженими" суб'єктами (у зобов'язаннях – «кредитор"). Учасники правовідношення, на яких покладено обов'язки, називаються "зобов'язаними суб'єктами" (у зобов'язаннях - "боржник" або "дебітор"). Наприклад той, що заподіяв шкоду, завжди є зобов'язаною особою.

У більшості випадків учасники цивільних правовідносин одночасно мають і права, і обов'язки, тобто виступають одночасно і як зобов'язані, і як уповноважені суб'єкти. Наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати продану річ, але має право на отримання її вартості. Покупець, у свою чергу, має право вимагати передачі йому купленої речі, але зобов'язаний сплатити її ціну.

Як уповноваженою, так і зобов'язаною стороною може бути один або декілька суб'єктів.

Необхідною умовою участі особи у цивільних правовідносинах є наявність у неї цивільної правосуб'єктності, тобто соціально-правової можливості (здатності) бути учасником цивільних відносин.

Елементами правосуб'єктності є правоздатність та дієздатність.

Цивільна правоздатність - це здатність суб'єкта мати цивільні права і обов'язки.

У ЦК загальне визначення правоздатності відсутнє, однак містяться окремі визначення правоздатності фізичних (ст. 25) і юридичних (ст. 91) осіб які фактично тотожні.

Цивільна дієздатність - це здатність суб'єкта своїми діями набувати для себе цивільні права і створювати цивільні обов'язки.

До складу дієздатності фізичної особи належать (за Харитоновим Є.О.):

1) правочиноздатність - здатність здійснювати правомірні дії, спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків;

2) деліктоздатність - здатність нести відповідальність за вчинене цивільне правопорушення;

3) трансдієздатність- здатність бути представником та тим, кого представляють, тобто здатність своїми діями створювати для інших суб'єктів права і обов'язки та здатність приймати на себе права і обов'язки, що виникають внаслідок дій інших осіб;

4) бізнесдієздатність - здатність займатися підприємницькою діяльністю;

5) тестаментоздатність - здатність особи складати заповіт і бути спадкоємцем;

6) сімейна дієздатність - здатність виступати самостійним учасником сімейних відносин та вчиняти у цій сфері дії з правовими наслідками.

Що стосується юридичної особи, то оскільки її правосуб'єктність охоплює і правоздатність, і дієздатність, стосовно неї можна вести мову про різні види правосуб'єктності (диференціацію правосуб'єктності). Відповідно, можна розрізняти такі види правосуб'єктності юридичної особи: 1) правочиноздатність; 2) деліктоздатність; 3) трансдієздатність; 4) бізнесдієздатність.

Стосовно суб'єктів публічного права також недоцільно розрізняти їхню правоздатність чи дієздатність, оскільки ці поняття тут виступають як єдине ціле, а отже, йдеться про цивільну правосуб'єктність зазначених суб'єктів.

Суб'єктправовідносин — цеволоділець конкретного права, щознаходитьсяуправовомузв'язку з іншимучасником (учасниками) суспільнихвідносин, на якихпокладаютьсяобов'язки, щовідповідають праву уповноваженоїособи. (ХаритоновЄ.О.)