Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Національна культура як складова частина світової культури.Стр 1 из 43Следующая ⇒ Основні функції культури? Звичайно, що у реальному житті суспільства вище названі аспекти взаємодоповнюються, переплітаються. Аналіз цих взаємопов’язаних сторін культури дозволяє з'ясувати, у чому полягають її основні функції. Основні функції культури: 1. адаптаційна2. пізнавальна 3. аксіологічна (ціннісна)4. інформаційна 5. комунікативна (діалог культур)6. нормативна 7. гуманістична 8. людинотворча (соціалізація особистості)9. виховна 10. світоглядна Насамперед, слід відмітити адаптаційну функцію культури, яка дає можливість кожному індивідууму, який включається в процес функціонування і розвитку прилаштовуватися до існуючих в суспільстві оцінок і форм поведінки. Наступною за значимістю є пізнавальна функція культури, суть якої полягає в ознайомленні людини зі знаннями, необхідними для «володіння силами природи І пізнання соціальних явищ, для визначення у відповідності з цим ціннісного відношення до світу Аксіологічна функція дає можливість виробити ціннісні орієнтації людини, коригувати норми поведінки та ідентифікувати себе у суспільстві. Оцінка творів духовної й матеріальної культури розглядається у ній як артефакти у їх інформаційно-семіотичному значенні. Важливу роль відіграє інформаційна функція культури, яка дає людству й суспільству відповідну інформацію. Культура є засобом, що виробляє інформацію. Разом з цим вона є також пристроєм, що запам'ятовує цю інформацію. Якщо порівнювати людське суспільство з комп'ютером, то роль культури в суспільстві аналогічна ролі математичного забезпечення в комп'ютері: вона вміщує у собі мову, пам'ять, програми дій.  Комунікативна функція виконує передачу культурних цінностей, їх засвоєння та збагачення неможливі без спілкування людей, а саме спілкування здійснюється за допомогою мови, музики, зображення і. д., які входять в скарбницю культурних цінностей. В зміст нормативної функції культури входить відпрацьовування і поширення відповідних норм поведінки, які суспільство диктує людині, у відповідності з якими формується образ життя людей, їх установки й ціннісні орієнтації, способи поведінки. Слід відмітити гуманістичну функцію культури. Саме її мав на увазі М. Хотдеггер, розглядаючи культуру як реалізацію верховних цінностей шляхом культивування людської гідності. Основу людинотворчої функції культури складає виявлення і культивування сутнісних сил людини, їх соціальне і духовне возвеличення і ушляхетнення. Особливе місце належить виховній функції: культура не лише пристосовує людину до певного природного та соціального середовища. Вона ще й виступає універсальним фактором саморозвитку людства, людини. Кожного конкретного індивіда або людську спільність правомірно розглядати як продукт власної культурної творчості. Остання полягає у невпинному процесі розвитку і задоволенні матеріальних і духовних потреб, різноманітних людських здібностей, продукуванні та здійсненні мрій та бажань, постановкою перед собою і досягненні певних життєвих цілей, програм. Тому кожний новий етап у культурному поступі можна справедливо вважати новим кроком в напрямку розширення горизонтів людської свободи. Світоглядна функція культури виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу — пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінкових, вольових. Світогляд забезпечує органічну єдність елементів свідомості через сприйняття і розуміння світу не в координатах фізичного простору й часу, а в соціокультурному вимірі. Слід відзначити також, що світоглядне мислення і світоглядне уявлення в історичному плані черпають свій зміст у міфології, релігії, науковому пізнанні, тобто в таких формах суспільної свідомості, що включають зміст культури. Основним напрямком культурного впливу на людину є формування світогляду, через який вона включається в різні сфери соціокультурної регуляції. Особливості функціонування культури в суспільств? Формально до культури в широкому розумінні відноситься все, створене людиною. Але виникає необхідність чітко розмежувати справді культурні явища і такі, які відносяться до них тільки за формальним визначенням. По сутності культура глибоко гуманістична, спосіб самоствердження і самопіднесення людини. Вона стоїть на сторожі цінностей, що володіють не просто утилітарною, а гуманістичною доцільністю. В усіх вимірах своєї сутності культура може бути зрозуміла тільки в зв'язку з цінностями. Вихідним у розумінні природи культурних цінностей виступає визнання за людською діяльністю чуттєво-предметного і цілемислячого характеру. Представлення про цінності і саме ціннісне відношення мають своєю підставою суспільне буття людини і ним же визначаються. І тут присутні два моменти, що сприяють розумінню культурних цінностей. Варто враховувати, яким буттям і як визначаються вони, і в якій залежності знаходиться саме буття від цінностей культури. І як відноситься первинно визначальне і ціннісне. Немає іншого способу соціалізації індивіду, крім шляху прилучення його до різноманітних формоутворень культури. Для цього виробляється цільова настанова на освоєння різних сфер культури і відповідно до різних видів людської діяльності, на формування відповідних потреб. Узятий у загальнокультурному вимірі, індивід складає вишу цінність і головне багатство суспільства. Дві головні функції культури: нормативно-санкціонуюча і творчо-спонукальна. Функції діють в одному напрямку: справжнє оволодіння культурними цінностями вимагає творчого процесу, а всяка справжня культуро-творчість закріплюється в культурі у вигляді еталонів і стереотипів майбутньої діяльності. Виробництво загальнолюдських культурних цінностей не може вважатися привілеєм неабияких особистостей. Усі люди беруть участь у творенні культурних цінностей, але ця участь залежить від двох факторів. 1) Від культурного тла, що складається в житті індивіда. 2) Від природної чи соціальної схильності індивіда до творчості. Звичайно ж, створення культурних цінностей — це повсякденне явище, але такий процес завжди припускає володіння матеріалом (необхідними знаннями і навичками), унаслідок чого постійна творчість доступна фахівцям — ученому, поету. Культурні цінності стають такими як тільки одержують поширення серед більш-менш великої аудиторії.
Типи та рівні культури Культура як характеристика суспільств функціонує на різних рівнях в певних конкретних формах. Для віддзеркалення цих форм в соціології використовується поняття субкультури. Субкультура - це набір символів, переконань, норм, зразків поведінки, що відрізняють ту або іншу соціальну спільність (молодь, спортсмени, люди похилого віку і тому подібне) і інститут (сім'я, школа, політична партія і тому подібне). Існує безліч світових культур : буддистська, християнська, ісламська та ін. Вони характеризуються різним розумінням суб'єкта культури і його здібностей, характером культурної діяльності, її цінностями. Наприклад, буддистська культура відрізняється індивідуалізмом, споглядальністю, космизмом, православна культура - соборністю суб'єкта, його всечеловечностью, орієнтацією на нематеріальні цінності і тому подібне. Культура має власні рівні і закони розвитку та функціонування, які зумовлені її соціальним характером. Створюючи нові культурні витвори в процесі практичної чи теоретичної діяльності, матеріального або духовного виробництва, люди засвоюють знання й досвід, набуті попередніми поколіннями, а потім передають його своїм нащадкам. Законом розвитку культури є її спадковість, а законом функціонування - засвоєння і збереження соціокультурного досвіду та передавання його наступним поколінням. Градація рівнів культури також умовна, оскільки зумовлені внутрішні зв´язки між ними. Так, сучасна культурологія виділяє традиційний і новаторський рівні будь-якої культури, підкреслюючи, що саме завдяки єдності перервного і неперервного можна виділяти в культурі певні етапи й періоди її розвитку, навіть цілі епохи і цивілізації. Суспільство виробляє різноманітні форми і способи передачі культурних цінностей - вихованням, навчанням, освітою, мовою, традиціями і звичаями, найкращі зразки яких наслідуються або копіюються. Такі способи називаються традиційними формами ретрансляції культури. У ході історії відбувається не лише оволодіння набутим досвідом, а й подальший розвиток і вдосконалення культури, коли створюються нові цінності, змінюються традиційні форми передачі і засвоєння культури. Особливо це помітно в перехідні періоди історії людства, коли новаторські методи створення нових соціокультурних цінностей супроводяться не тільки нехтуванням, а й запереченням культурних надбань минулих періодів. Найбільш узагальнено в науці виділяють рівні культури за спеціалізованими аспектами її функціонування: професійним (висока, або елітарна, культура), утилітарним (масова, або низька, культура) і непрофесійним (народна, або побутова, культура). Якщо елітарна й особливо побутова культури мають пряму спрямованність щодо збереження духовності і оперують для цього традиційними засобами, то масова культура спирається переважно на новаторські можливості сучасної цивілізації. Можливий поділ культури за організаційними формами її існування та функціонування, до яких, насамперед, належать держава, церква, школа, сім´я тощо. Культуротвірний зміст їх зводиться до виховання людини, формування всебічно розвиненої особистості та громадянина, поступу суспільства по шляху свободи, демократії, соціального прогресу, хоч в історії відомі приклади, коли ці інститути були знаряддям поневолення, пригнічення свободи, гальмували суспільний розвиток. Залежно від того, що береться за основу при визначенні специфіки прояву цінностей і норм - окрема особа, група людей чи суспільство взагалі,-у структурі культури виділяють її особистіший, колективний та суспільний рівні. До особистісного рівня належать знання, переконання, світогляд і т.п.
Національна культура як складова частина світової культури.
Не випадково Отто Бісмарк, рейхсканцлер німецької імперії в 1871– 1890 рр., говорив: «Дайте мені дві_три тисячі гарних вчителів і я побудую нову державу». Приклади XX століття показують, що економічне процвітання в основному зв’язане з культурою. Між сферою економіки і сферою культури існує тісний взаємозв’язок. Історія доводить: життєвий рівень будь_якої країни є прямим наслідком рівня освіченості суспіль_ ства. Інтелектуально розвинена нація здатна забезпечити себе всім необхідним попри те, яка територія на Землі їй припала. Багата Північ і бідний Південь різняться не земельними просторами і над_ рами, а культурними запасами. З іншого боку, приклад Японії, Ізраї_ лю, Південної Кореї, Сінгапуру, Тайваню та деяких інших країн свідчить, що бідність землі, майже повна відсутність природних ре_ сурсів і малість капіталу – не перешкода до економічного процвітан_ ня, але лише за тієї умови, що народи цих країн мають більшу куль_ туру і вміють нею розпорядитись, використати знання. Отже, доки не підніметься духовна культура на національному ґрунті, про ефективну економіку годі вести мову. Дефіцит культури творить матеріальні дефіцити. Для успішного розв’язання еко_ номічних і соціальних проблем потрібна, насамперед, духовна рево_ люція. У статті «Кінець історії?» американський вчений японського походження Френсіс Фукуяма акцентує увагу ось на чому: «Той, хто хоче збагнути джерело успіхів Японії і західних суспільств, мусить шукати вирішальний чинник цього в духовній сфері, у культурі». Японці, наприклад, на основі соціологічних досліджень дійшли висновку, що у працівників з низькою загальною культурою низька відповідальність за доручену справу. Тому власники багатьох підприємств для своїх працівників запровадили обов’язкові заняття з історії світової літератури, музики, живопису. Вони витрачають на це великі кошти, наймаючи для викладання високооплачуваних мис_ тецтвознавців, співаків, музикантів. Вони роблять один висновок: без знання мистецтва не може бути повноцінної людини, а отже, і спе_ ціаліста. Коли японець, власник фірми, дізнається, що його працівник у вільний від роботи час відвідує аматорський театр, танцювальний колектив тощо, він одразу перераховує туди досить солідну суму грошей, бо розуміє: людина, котра доторкнулася до таїнства створення прекрасного, не допустить браку на виробництві, у неї буде все га_ разд у сім’ї, взагалі в житті. 11 Лекція 1. Предмет курсу Дозволимо собі нагадати ще раз всесвітньо відомий історичний факт: імперія Чингізхана зникла не через те, що її державно_політич_ ний устрій був недосконалий, а через те, що вона не мала власної культури, власних художньо_естетичних ідеалів. Нинішній прогрес у суспільстві неможливий без прогресу люди_ ни. На стику віків мова йде про гуманістичний тип особистості, яка не лише споживає культурні цінності, а й примножує їх, особистості як самоцінності та мети суспільного виробництва, а не засобу суспільного розвитку. Якщо раніше вважалося, що витоки підвищення продуктивності праці зумовлюються фізичними можливостями робітника, то у су_ часному виробництві переваг набув інтелектуальний аспект трудового процесу. Особиста культура робітника стає основоположним фак_ тором зростання продуктивності праці, її ефективності та якості. У постіндустріальну епоху матеріальне виробництво перестає бу_ ти головним і тим більше єдиною мірою суспільного прогресу, а лю_ дина – лише придатком матеріального виробництва. На перший план висуваються її соціокультурні потреби. Цим спростовується одна з найзгубніших концепцій в історії про розмежування продуктивної та непродуктивної праці А.Сміта. Отже, без культури, поза культурою ні про яке оновлення суспіль_ ства не може бути й мови. Лише культура збагачує народ загально_ людськими надбаннями, залучає людину до творчості, виховує в ній і духовно_моральні, і господарсько_ділові якості. Саме тому розви_ ток культури має розглядатися у статусі найвищих пріоритетів. Істо_ ричний досвід людства свідчить, що «некультурна істота» не може користуватися надбаннями цивілізації, не може створювати щось таке, що оцінювалось би як загальнолюдське надбання. Спроби побу_ дувати справедливе суспільство поза загальноцивілізаційними над_ баннями людства також приречені на невдачу. Факти культури показують, що багатство як таке – не головне в суспільних прагненнях. Ідеали людства більш широкі. Це і істина, і благородство, і чесність, і моральність, і прекрасне, і просто здоров’я людей (яке не купиш за гроші). Одними з ідеалів людства є також і творча праця, і вільний час. Основне в змісті культури – не речі, а людина, суспільство. Нині зростає невідповідність між рівнем моральної культури і рівнем технологічного розвитку суспільства. Останній, як відомо, 12 Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура» змінюється більш швидкими темпами, ніж рівень культури та психо_ логія людства. Як стверджують вчені, основи психологічної конст_ рукції людства сформувалися ще на його світанку, зазнавши мало змін протягом тривалої історії. В культуру енергійно проникає техніка. Це знаходить своє відоб_ раження у мові. З’явились терміни «автоматизація проектування», «комп’ютеризація освіти», «штучний інтелект». Тут є не тільки ото_ тожнення культури і техніки, але й тенденція заміни індивідуальних форм культури технікою. Як гімн культурі звучать слова російського живописця, археоло_ га, мандрівника, громадського діяча Миколи Реріха (1874–1947). Він писав: «Культура є шанування Світла. Культура є любов до людини. Культура є пахощі, поєднання життя й краси. Культура є синтез ви_ соких і витончених досягнень. Культура є зброя Світла. Культура є спасіння». Тлумачення М.Реріхом культури як культу світла ґрунтується на поєднанні двох слів – «культ» і «ур». Вони, за твердженням М.Рер_ іха, прамовою індоєвропейців означають: перше – шанування, слу_ жіння благому началу, друге – світло. Культура, на його думку, – це якісність у всьому, це накопичення найвищої якісності в усіх людсь_ ких діяннях, піднесення та освітлення духовності. Культура є уні_ версальним засобом самоудосконалення та самоствердження люди_ ни, людяності. Культура – не пасинок, а душа народу, його генетичний код. Культура – паспорт нації. Культура завжди була цементом, який укріплював націю. «Нація без культури, – писав Расул Гамзатов, – централізована заготконтора». Прилучаючись до культури, людина стає людиною. Некультур_ них людей не буває. Але в мові за виразом «культурна людина» зак_ ріпився інший зміст: поняття «культурний» зв’язане не з культурою, а з культурністю. Під культурністю розуміють дотримання людиною зводу правил, норм, соціальних установок, які визначають її поведі_ нку в суспільстві. Це добровільне визнання тих меж, які встановлені суспільством для своїх членів і самою людиною для себе як члена соціуму. Сюди рівноправно входить поняття «етикет». Людство існує у вигляді окремих національно_культурних спільнот, тому світова культура – це мозаїка національних культур. Кожна з них є незамінною частиною людської культурної спадщини. Кожен народ створює свою особливу, неповторну, унікальну куль_ туру. Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку сучас_ ної цивілізації. Складовою світової культури є українська культура. В ній тісно переплелись елементи як західної, так і східної культур. У зв’язку з цими впливами виростала глибоко оригінальна народна культура. Поняття «українська культура» та «культура України» не тотожні. Українська культура – це творіння українського народу. До ук_ раїнської культури слід віднести і творчість українців, які працюва_ ли за межами батьківщини. Нині українці проживають і творять ма_ теріальну й духовну культуру в 64 країнах планети. Разом з тим не можна вважати за українські навіть видатні творіння, що прикраша_ ли землю України, коли вони не пов’язані з національною традицією. Нічого «українського не має, наприклад, збудована великим турець_ ким зодчим Хаджи Станом мечеть у Євпаторії. Нинішнє відродження України як суспільства, як держави немож_ ливе без духовного оновлення її народу. Потрібне формування нових духовно_ціннісних орієнтирів, культурне відтворення нації, перехід до культури злагоди. Місія культури в нових історичних умовах відпо_ відальна. Культура формує стиль життя, спосіб поведінки, творить де_ мократичні, гуманістичні ідеали незалежної держави. Без культурної людини держава не може бути ні незалежною, ні демократичною. Ду_ ховно бідні люди ніколи не зроблять Україну багатою та щасливою. Економіка, політика та культура – це три основні галузі, без одночас_ ного просування яких суспільство не має змоги успішно розвиватися. Важлива роль культури як стабілізуючого фактора в суспільстві. Процес консолідації суспільства може проходити лише на основі розвитку української культури, відродження духовності. Культура людей об’єднує. Вона – посол миру. В театрі чужих не буває. Та_ нець, пісню, гарне слово люблять усі: ліві, праві, центристи. В ста_ більності зацікавлена, насамперед, людина середнього класу, дрібний власник. Вона повинна стати опорою держави. Завдяки успіхам в розвитку культури, спорту Україна може швид_ ше всього підняти свій позитивний імідж, заявити про себе на міжна_ родній арені. Це важливо, адже на культурній карті світу вона і досі переважно залишається загадковою незнайомкою. У суспільстві повинні бути ідеали. Вони не можуть знаходити своє вираження тільки у матеріальному задоволенні, у вигоді. Дуже важливо розв’язувати питання духовного життя людей, утверджува_ ти вікові цінності – совісливість, співчутливість, працьовитість, по_ шану до батьків. Українська духовність ґрунтується на хліборобській культурі. Прив’язаність до землі – споконвічна українська національна риса. Землеробство – найблагородніше із людських занять. Його ідея ви_ лилась в ємку і всезагальну заповідь наших предків: «Хто сіє хліб – той сіє правду». З цього приводу німецький філософ і теолог, батько всієї європейської землеробської науки Альберт Великий писав: «Землеробство – перше, найважливіше з мистецтв, ... справжнє ба_ гатство доставляється тільки землею, хто покращує свої землі – тор_ жествує перемогу». Дійсно, багатовікові надбання українського народу зв’язані з куль_ том землі, з повагою та любов’ю до вільної праці. Стародавні українці так і називалися: орії – орачі – хлібороби – сонце_славці. Село – традиційний носій українського, національного. Із села вийшла вся українська культура. Там її джерела. Але одна сільська традиційна культура не зробить Україну ліде_ ром у сфері духовності та цивілізації. Сьогодні необхідне якісне онов_ лення на рівні кращих світових зразків усіх сфер духовного життя українців. У духовному оновленні важливо повернення ідеалів, вироблених попередньою історією, продукування нових традицій. Звичаї та тра_ диції – це народні знання, народна мудрість, народне мистецтво. Во_ ни, перш за все. виховують добро, правду, красу, справедливість. Лю_ ди їх нагромаджували протягом віків, передавали від покоління до покоління Без них немає народу, духовності, культури. Зберегти, відтворити і примножити мистецькі традиції – благородна і пер_ спективна справа. Це одна з доріг до Храму духовності та мистецтва. Основа культури – народне, фольклорне мистецтво. Народні джерела, народна культура – це те, що тримало українську культуру в умовах бездержавності, надавало їй силу, не давало зруйнуватися. Разом з тим недоформованість української нації як результат бездер_ жавності українського народу відповідним чином відбилася й на ук_ раїнській культурі, яка має непомірно великий «простолюдний» пласт, що, звичайно, не можна вважати позитивним явищем. У багатьох народів світу, зокрема і в українського, існує свята істина: щоб жити у достатку, в усвідомленні щастя та радості свого буття, нічого не відкидай від досягнутого, а лише додавай. Культура є там, де є спадковість, пам’ять про минулі покоління. Без знання минулого – немає майбутнього. Знання минулого – ключ до ро_ зуміння і сучасного, і майбутнього. Людина, яка не знає і не любить минулого, не має і майбутнього. Потрібно оглядатись назад, щоб кра_ ще бачити попереду. Для кожного народу знання історичної традиції – це щось більше, ніж просто знання. Людина, яка знає історію країни, рідного краю, власної родини, є патріотом. Атрофія історичної пам’яті перетворює націю у населення. Народ, який не цікавиться власним минулим, стає об’єктом, а не суб’єктом історичного процесу. Найголовніше і найвирішальніше для долі культури нації – це не просто відтворення національної мови, традицій минулого, а вста_ новлення їх зв’язків із сучасною культурою, засвоєння її кращих до_ сягнень, піднесення її до світового рівня. Пошуки «виключно ук_ раїнського шляху», образ так званої шароварної України, небажання враховувати світовий досвід є небезпечними. Не можна двічі увійти в одну і ту ж річку. Відродження етнічної культури – це, перш за все, якісне оновлення та розвиток основних її компонентів. Здатність змінюватися – необхідна умова виживання та самозабезпечення будь_ якої етнічної культури. Один із шляхів до культури – це формування національної свідо_ мості. В ній – один із могутніх коренів любові до Батьківщини, а отже, і патріотизму, самовідданих діянь та звершень в ім’я своєї країни й свого народу. Національна свідомість великою мірою залежить від існування держави. Незалежна Українська держава – найвища фор_ ма утвердження національної свідомості. Про пробудження національної свідомості свідчить підвищення інтересу людей до історичного минулого України. Відновлюється історична пам’ять українського народу, повертаються його багатюща культурна спадщина, вилучені раніше сторінки історії, імена украї_ нських культурних діячів. Повертається те, що зв’язане з Україною, козацтвом, Запорізькою Січчю. Ці слова скасовувались та виганялись ще при царизмі. Ца_ ризм добре розумів, що народ без історичної пам’яті, без своїх ко_ ренів – то вже не народ, а просто населення. За радянських часів це повторювалось. Боялись того, що було зв’язане з волею України, сво_ бодою її народу, державністю. Треба боротись з «національним самоїдством», з національним нігілізмом. Про корені цього писав Олександр Довженко: «Єдина країна в світі, де не викладалась би в університетах історія цієї країни, де історія вважалась забороненою, ворожою і контрреволюційною – це Україна. Іншої такої країни на Земній кулі нема». Однією з прикметних ознак української національної самосвідо_ мості є любов українського народу до своєї пісні, його традиційна повага до книги, до письменства, його апробоване лихоліттями за_ хоплення своїм театром. Важливою частиною національної самосвідомості народу є пова_ га до його надбань у художній творчості, в літературі та мистецтвах. Для України це питання особливо гостре. Адже навряд чи є на світі література, розвиток якої зазнавав би стільки ускладнень, обмежень і прямих ударів, як українська література за останніх двоє століть. Це особливо стосується радянського періоду її існування. Олесь Гон_ чар зазначав: «Книгу свою («Прапороносці». – М.К.) я ніколи не пере_ пишу, як не можна переписати нашу історію». Скарбницею багатовікової духовності людства є релігія. Вона сформувалась як органічна частина культури. Релігійні уявлення були властиві вже культурі первісного ладу. Рушієм нового куль_ турного процесу стало християнство. Церква створила великі куль_ турні цінності. Християнство і культура – нерозривні. Християнсь_ кий храм концентрував найважливіші пошуки на ниві культури. Він став замовником творів мистецтва всіх видів і жанрів – архітектури, малярства, книжкової справи і гравюри, хорового співу, шкільної драми, вертепу. Релігійні свята стимулювали утворення цілого ряду різноманітних обрядів, спрямованих на зміцнення спілкування людини з людиною. Храм, релігія – джерело морального виховання (не укради, не убий і т.п.). Церква утверджує загальнолюдські ідеї добра, правди, краси, справедливості, благородства, толерантності, поваги. Це риси, за яки_ ми виразно проступають контури найбільшої християнської добро_ чинності – любові. Біблія говорить, що «Бог є любов». Згідно з Біблією Бог проявляє також такі якості, як милосердя та співчуття. Стан духовної атмосфери не вимірюється за допомогою якоїсь системи показників. Важливі не кількість збудованих клубів, церков, будинків культури чи куплених книжок, а той дух, що панує у цих закладах, ті почуття, які виникають у людини при читанні книжки. У СРСР з факту зростання кількості клубів. Будинків та Палаців культури, шкіл, парків, бібліотек, яке дійсно було вражаючим, ро_ бився висновок про підвищення загальної культури населення. Про продуктивність роботи цих та інших культурно_освітніх закладів судили за кількістю «охоплених» людей, виданих у бібліотеках кни_ жок, прослуханих лекцій та радіопередач. Справді, ці показники сто_ суються культури, але відображають не її сутність, а динаміку її ма_ теріальних основ. Справжню ж ефективність роботи культурних закладів можна визначити через розвиток людських інтересів, потреба цілей, тобто культура має бути звернена безпосередньо до людини, процесів культивування певних норм і цінностей.
|
||
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2018-05-31; просмотров: 380. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |