Розподіл функцій, повноважень і відповідальності в управлінської діяльності. Поняття норми керованості

Тема 9

ОРГАНІЗАЦІЯ І СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ У ТОРГОВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

9.1 Сутність управлінської праці, її особливості і види.

9.2 Розподіл функцій, повноважень і відповідальності в управлінській діяльності. Поняття норми керованості.

9.3 Організація робочого місця персоналу управління.

9.4 Основні види стимулів трудової діяльності та ознаки їх класифікації.

Сутність управлінської праці, її особливості і види

Управлінська праця має свою специфіку. Предметом управлінської праці фахівця є інформація. Засобами управлінської праці є організаційна і обчислювальна техніка.

Управлінська праця має ряд особливостей:

1. Надзвичайно насичена.

2. Часті втручання, тотальний контроль.

3. Широка мережа контактів, що виходить за межі колективу.

4. Домінування мовного (усного) спілкування з навколишніми;

Зміст праці менеджера визначається місцем, що він займає в управлінській ієрархії. В менеджменті прийнято розрізняти: власно управлінські функції і функції виконавського характеру; чим вище посада, тим більша питома вага управлінської роботи.

В діяльності менеджерів виділяють 3 види управлінської праці: евристична; адміністративна; операторна.

Евристична праця – це творча діяльність керівників і фахівців щодо формування мети, задач управління, вироблення і прийняття управлінських рішень. За функціональним призначенням евристична праця – це праця з дослідження і розробки різних питань. Результатом цієї праці є прийняття рішень, які спрямовані на розробку цілей і задач і на визначення методів їх здійснення. Для цього виду праці характерні аналітичні і конструктивні операції.

Адміністративна праця – характерна для тих робітників, що виконують функції керівництва. Адміністративна праця за своїм призначенням полягає у безпосередньому керівництві діями і поведінкою людей в процесі їх трудової діяльності. Результатом цього виду праці є цілеспрямована діяльність трудового колективу з виконання поставлених завдань. Процес адміністративної праці складається з наступних операцій: службово-комунікаційні (телефонні переговори, приймання працівників та відвідувачів з різних виробничих питань, контроль на робочих місцях); розпорядчі операції; координаційні; контрольно-оціночні.

Операторна праця – пов’язана з виконанням стереотипних операцій, необхідних для забезпечення процесу управління. Операторна праця складається з наступних видів операцій: документаційні; розрахункові і облікові операції; комунікаційно-технічні; обчислювальні і формально-логічні операції.

На ефективність управлінської праці впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники.

До внутрішніх (тих, що залежать від самого працівника) відносяться фактори, що формують його трудовий потенціал:

- освіта;

- досвід роботи;

- індивідуальні здібності;

- відношення до праці;

- стан здоров’я;

- сімейний стан.

До зовнішніх чинників, які впливають на продуктивність управлінської праці відносяться:

- економічні чинники (система економічної винагороди працівників апарату управління);

- виробничі чинники (організація робочих місць працівників апарату управління, яка включає необхідне матеріальне і інформаційне забезпечення, організація праці, яка передбачає визначення форми організації праці, регламентування прав і обов’язків, розподіл, координацію і кооперацію праці);

- технічні чинники (технічна оснащеність управлінської праці, рівень комп’ютерізації управлінських операцій, рівень технічних знань фахівців);

- фізіологічні чинники (санітарно-гігієнічні умови праці, раціональний режим роботи, вірне співвідношення часу праці і відпочинку, недопущення підвищеної стомленості та великих фізичних навантажень);

- соціально-психологічні чинники (рівень конфліктності у колективі, соціально-психологічний клімат, характер міжособових відносин, психологічні особливості працівників та психологічна сумісність працівників).

Організація управлінської діяльності враховує: форму власності; співвідношення прав і обов'язків керівника; особливості організаційної діяльності вищого рівня управління; морально-психологічний клімат колективу; формальне і неформальне лідерство; інформаційне забезпечення процесу управління.

Вимоги до організації управлінської діяльності в умовах ринку:

· формування типу мислення адекватного до ринкових умов;

· виховання в собі і підлеглих почуття відповідальності;

· реалізація творчого підходу до рішення задач, що стоять перед підприємством, досягнення максимальних результатів при мінімальних затратах.

Основні напрямки наукової організації праці: розподіл і кооперація праці; підвищення кваліфікації; раціоналізація праці; мотивація; покращення умов і гігієни праці; розвиток творчих основ праці; комп'ютеризація.

Розподіл функцій, повноважень і відповідальності в управлінської діяльності. Поняття норми керованості

Управлінська діяльність припускає розподіл функцій, повноважень, відповідальності.

Повноваження керівника - це організаційне право використовувати ресурси і спрямовувати зусилля робітників на рішення задач. Повноваження делегуються посаді, а не індивіду.

Делегування – передача задач і повноважень особі, що приймає відповідальність за їхнє виконання.

Відповідальність – зобов'язання виконувати наявні задачі і відповідати за їхнє задовільне рішення. Відповідальність не може бути делегована. Керівнику не можна розмивати відповідальність, передаючи її підлеглому.

Межі організаційних повноважень визначаються: політикою, процедурами, правилами, посадовими інструкціями. Звичайно делегуються наступні види повноважень:

· вирішувати часткові, вузькоспеціалізовані проблеми, в яких виконавці розбираються значно краще керівників;

· здійснювати підготовчу роботу (узагальнення матеріалів, формування первинних висновків, підготовка різноманітних проектів), що носить в більшості випадків рутинний характер, але дає можливість продемонструвати свою спроможність;

· бути присутнім на різноманітних заходах інформаційного характеру, виступати з повідомленнями, ділитися досвідом.

Ні при яких обставинах не делегується рішення проблем, пов'язаних з виробленням загальної політики підприємства або його підрозділів; особливо важливих і негайних (критична ситуація або ризик, загальне керівництво, розгляд конфіденційних задач, заохочення, покарання).

Значення процесу делегування повноважень для керівників:

Ø наближає прийняття рішень до місця їхньої реалізації. Отже, підвищується їхня якість і оперативність, скорочується час на очікування розпоряджень і вказівок, підвищується ефективність процесу управління;

Ø звільняє керівників від поточних справ, дозволяє займатися рішенням найбільш складних проблем, дає можливість більш раціонально розподіляти навантаження серед підлеглих.

Значення процесу делегування повноважень для підлеглих:

ü дозволяє максимально продуктивно використовувати свою спроможність, знання, придбати нові знання;

ü дозволяє виявляти ініціативу і самостійність;

ü дозволяє розвивати свою особистість;

ü дозволяє створити «стартовий майданчик» для подальшого просування по службовим сходам;

ü підвищує задоволеність роботою.

Чинники, що припиняють делегування повноважень:

Для керівників: більша завантаженість; відсутність віри в спроможності підлеглих, побоювання відповідальності за можливі невдачі; побоювання самих підлеглих і конфліктів із ними.

Для підлеглих: небажання самостійно працювати через нестачу знань, некомпетентність; відсутність віри в свої сили і страх відповідальності за помилки; перевантаження іншими обов'язками; нестача інформації; формальний підхід до справи з боку керівника; фіктивне делегування, тобто передача тих повноважень, що підлеглий давно має.

Норма керованості – середня кількість персоналу, що обмежується об'єктивними межами фізичних і розумових здібностей першого керівника ефективно управляти його роботою.

Визначити максимально можливе число зв'язків між керівниками і підлеглими можна по формулі: Змакс.=(2n-1+N-1), де N – число виконавців, безпосередньо підлеглих керівникові.