Механізм управління кризовою ситуацією

Тема 8

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ

У ТОРГОВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

8.1 Поняття, види криз та ознаки кризових явищ на підприємстві

8.2 Механізм управління кризовою ситуацією

8.3 Розробка стратегії ліквідації неплатоспроможності підприємства

Поняття, види криз та ознаки кризових явищ на підприємстві

Криза в системі менеджменту підприємства характеризується раптовістю і несподіваністю подій, високим рівнем загрози життєвим інтересом підприємства, недостатністю часу для прийняття відповідних заходів.

Криза може виникати виходячи з особливостей наступних джерел кризи:

1. Політичні фактори – зміна курсу внутрішньої політики держави може призвести до протиріччя між інтересами держави, підприємства та його власників і викликати кризові явища.

2. Природні фактори – ступінь впливу природніх факторів на створення критичної ситуації різний у підприємствах різних галузей. Найчастіше кризи через природні явища виникають у таких галузях: сільське господарство, транспорт, туризм.

3. Екологічні фактори.

4. Виробничо-технічні фактори кризи – аварії у системі виробництва, опалювання, електропостачання, через недодержання правил пожежної безпеки.

5. Соціально-психологічні джерела – джерелами кризи можуть бути випадкові помилки і прорахунки працівників, навмисна зміна дійсних фактів, наявність конфліктної ситуації у колективі, недостатня кваліфікація працівників, порушення ними своїх повноважень та інше.

Виділяють наступні причини виникнення криз:

1. Недостатній рівень знань про можливості передбачення кризи.

2. Недостатній рівень знань про взаємодію між підрозділами в системі управління.

3. випадкові відхилення, помилки, прорахунки.

 Види криз:

1. Стратегічні кризи (криза занепаду) – радикальне порушення нормальної виробничої і збутової діяльності на основі існуючого технологічного потенціалу.

2. Криза зростання – це криза як зрив у досягненні окремих конкретних цілей функціонування підприємства.

3. Криза ліквідації або банкрутства – повна втрата здібностей до виживання.

Існують два види реакцій підприємства на кризовий стан:

1) захисна тактика – передбачає різке скорочення всіх видів витрат, закриття або розпродаж окремих підрозділів, розпродаж товарів і різке зменшення товарних залишків, продаж частини устаткування та інші заходи, спрямовані на обмеження витрат і тимчасове згортання діяльності.

2) наступальна тактика – передбачає активні дії, а саме: впровадження нових технологій, пошук нових ринків збуту, удосконалення цінової політики, модернізація устаткування та інше. Наступальна тактика потребує активних дій з боку керівництва підприємства щодо подолання наслідків кризи. Розробка і реалізація наступальної тактики потребує вкладання додаткових коштів. Тому інколи підприємство само невзмозі застосувати таку тактику і потребує додаткового інвестування.

Для того, щобоцінитиглибинукризовогоявища, необхідноретельноаналізуватифінансовий стан підприємства.

Ознакамикризового стану можуть бути:

- різке падіння обсягу продажу;

- зменшення грошових коштів на рахунках підприємства;

- підвищення відносної частки дебіторської заборгованості в активах підприємства, тобто зростання боргів покупців і збільшення строків заборгованості. Така ситуація може виникати через неплатоспроможність покупців, тому для підприємства дуже важливо проводити правильну кредитну політику і цікавитися фінансовим станом своїх покупців.

- збільшення кредиторської заборгованості, заборгованості по зарплатні, фінансовим органам і акціонерам;

- різке збільшення запасів (затоварення);

- різке зменшення запасів (збій, неритмічність виробництва, внаслідок невиконання зобов’язань по взаємним поставкам);

- зниження показників ліквідності підприємства;

- збільшення накладних витрат і зменшення прибутку у порівнянні зі змінами обсягу продажу.

Механізм управління кризовою ситуацією

Механізм управління кризовою ситуацією створюється у межах антикризового управління.

Антикризове управління – це управління, яке націлене на запобігання можливих серйозних ускладнень в ринковій діяльності підприємства, забезпечення його стабільного господарювання.

Метою антикризового управління є розробка і реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних чинників, що можуть привести до кризової ситуації. Головною задачею антикризового управління є забезпечення такого положення підприємства на ринку, яке б повністю виключало банкрутство.

Особливості антикризового управління:

- тривке положення підприємства на ринку при будь-яких економічних, соціальних, політичних змінах в країні;

- в його рамках застосовуються ті інструменти управління, що найбільш ефективні в усуненні тимчасових фінансових труднощів;

- головне – швидка реакція на зміни у зовнішньому середовищі, застосування різноманітних альтернативних варіантів;

- використання інновацій;

- введення в дію управлінських і фінансових механізмів, що дозволили б подолати кризу з мінімальними втратами.

Відповідно до двох типів реакції підприємства на кризу, заходи антикризового управління також поділяються на 2 групи:

1) стратегічні;

2) тактичні.

Стратегічні заходи повинні бути прийняті і реалізовані на ранніх стадіях управління, коли криза ще не має незворотнього характеру. Тактичні заходи розробляються і реалізуються вже в межах кризової ситуації.

В кризовій ситуації можна виділити наступні стадії:

1. Стадія шоку – стадія, коли відбувається подія, що викликає кризу і порушується нормальна діяльність підприємства.

2. Стадія відкату назад – через порушення нормальної діяльності погіршуються всі результати діяльності підприємства.

3. Стадія поступового виходу із кризового становища.

Задача менеджера полягає в тому, щоб зменшити у часі протікання перших двох стадій і швидше перейти до третьої. Враховуючи це, в системі менеджменту повинен бути створений механізм розпізнавання кризової ситуації і механізм подолання кризової ситуації.

В розробці антикризового механізму можна виділити три основних підходи:

1. Реактивне управління, тобто реакція на кризу, яка вже сталася.

2. Активне управління, тобто швидка реакція на кризу і здібність скоротити втрати для підприємства.

3. Планове управління, яке передбачає розробку прогнозів у розвитку підприємства, спрямованих на вияв можливих відхилень від стратегічних цілей підприємства.

Кризова ситуація вимагає застосування надзвичайних і нестандартних заходів, які можна поділити на дві категорії:

1) заходи з приведення діяльності підприємства у відповідність до змін макросередовища, факторів безпосереднього оточення та внутрішнього середовища. Це проникнення в нові сфери бізнесу, відмова від існуючої спеціалізації, її істотна реорганізація і впровадження систем стратегічного планування, тобто стратегічні заходи;

2) заходи, які не наводять до зміни звичних відношень. Це проведення кампанії по стимулюванню збуту, зниження цін, приведення товарних запасів до нормативів, зупинення програм підвищення кваліфікації кадрів, скорочення витрат на НДДКР, тобто надзвичайні оперативні заходи.

П.Друкер пропонує свій варіант антикризового управління. Основа – це управління, націлене на результати. Він виділяє три економічні задачі антикризового управління: існуючій бізнес повинен бути ефективним; його потенціал повинен бути визначений і реалізований; його слід перетворити в інший бізнес, який відповідає задачам майбутнього, що змінюються.