Передавальний та роздільний баланси.

Необхідним елементом злиття чи приєднання є складання пе­редатного балансу.Передатний баланс — це баланс підприємс­тва, що реорганізується, на день припинення його діяльності. Цей баланс складається за правилами, передбаченими стандарта­ми бухгалтерського обліку. Оскільки передатний баланс має силу акта приймання-передачі, він підписується директорами та голо­вними бухгалтерами підприємства, що реорганізується, та під­приємства-правонаступника.

Згідно з П(С)БО, якщо підприємство внаслідок придбання йо­го чистих активів іншим підприємством (покупцем) ліквідується, то покупець, починаючи з дати придбання, повинен:

а) включити до звіту про фінансові результати доходи та ви­трати придбаного підприємства;

б) відобразити в балансі активи та зобов'язання придбаного під­приємства та будь-який гудвіл, що виникає в результаті придбання.

Витрати, пов'язані із злиттям та приєднанням підприємств (ре­єстраційні, інформаційні, консультаційні тощо), визнаються ви­тратами того періоду, протягом якого вони були здійснені. Під­приємство-правонаступник відображає активи, зобов'язання та власний капітал об'єднаного підприємства за їх балансовою варті­стю. Важливим є те, що внутрішня заборгованість та результати операцій між об'єднаними підприємствами виключаються при складанні фінансової звітності підприємства-правонаступника.

Розподільний баланс — це баланс підприємства, що реорга­нізується, ца день припинення його діяльності, в якому окремими стовпцями відбиваються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками, тобто та частка майна, вимог і зобов 'язань, яка передається підприємствам, що утво­рюються в результаті поділу чи виокремлення. Цей баланс має відбити баланси новостворених підприємств на момент початку їх господарської діяльності. Перш ніж складати розподільний баланс, здійснюється інвентариза­ція всіх майнових прав і зобов'язань підприємства, що реоргані­зується. Головна мета цієї роботи — виявити й списати майно, не придатне до використання, а також безнадійну дебіторську за­боргованість. Згідно із загальним правилом складання розподільних балан­сів усі активи та пасиви реорганізованого підприємства розподі­ляються пропорційно до встановленої бази для нарахування. Як правило, такою базою є сума основних фондів, якими наділяють­ся підприємства, утворювані в результаті поділу. 

Види фінансових вкладень підприємств.

Під фінансовими інвестиціями розуміються активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Фінансові вкладення можуть бути довго- і короткострокові. Розрізняють також вкладення у корпоративні права інших під­приємств і вкладення в боргові фінансові інструменти тощо.

Під довгостроковими фінансовими інвестиціями розуміються фі­нансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інші інвес­тиції, котрі не молсуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

До складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліко­вуються за методом участі в капіталі, належать:

– інвестиції васоційовані підприємства — підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25 %) пакет ак­цій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора;

– вкладення удочірні підприємства — підприємства, що пе­ребувають під контролем материнського (холдингового) підпри­ємства (контроль — вирішальний вплив на фінансову, господар­ську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності).

– вкладення вспільну діяльність — господарська діяль­ність зі створенням юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової уго­ди між ними.

До інших довгострокових фінансових інвестицій належать усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об'єктами інвестуван­ня: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до вище перелічених, тощо.

Під поточними фінансовими інвестиціями розуміються фі­нансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які мо­жуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвести­цій, котрі є еквівалентами грошових коштів).

До цього виду інвестицій належать вкладення підприєм­ством тимчасово вільних коштів у - банківські депозити, - коротко­строкові цінні папери та - інші дохідні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів. По­точне фінансове інвестування може здійснюватися також у рамках політики рефінансування дебіторської заборгованості.Поточними фінансовими інвестиціями, крім того, вважаються векселі, якщо вони використовуються як цінний папір.

Довгострокові фінансові інвестиції

Під довгостроковими фінансовими інвестиціями розуміються фі­нансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інші інвес­тиції, котрі не молсуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

У довгострокові фінансові інвестиції можуть здійснюватися вкладення підприємства з метою одержання прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу на пе­вний сегмент ринку, створення інтегрованих корпоративних стру­ктур, диверсифікації діяльності тощо.

Об'єктами довгострокового фінансового інвестування мо­жуть бути:

• цінні папери, які засвідчують право власності (акції");

• цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі);

• облігації державних та місцевих позик;

• вкладення в статутний капітал інших підприємств, створе­них на території країни та за кордоном.

Довгострокові фінансові інвестиції в балансі підприємства-інвестора відображаються за такими позиціями:

• довгострокові фінансові інвестиції, котрі обліковуються за методом участі в капіталі,

• інші фінансові інвестиції.

До складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліко­вуються за методом участі в капіталі, належать:

– інвестиції васоційовані підприємства — підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25 %) пакет ак­цій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора;

– вкладення удочірні підприємства — підприємства, що пе­ребувають під контролем материнського (холдингового) підпри­ємства (контроль — вирішальний вплив на фінансову, господар­ську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності).

– вкладення вспільну діяльність — господарська діяль­ність зі створенням юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової уго­ди між ними.

До інших довгострокових фінансових інвестицій належать усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об'єктами інвестуван­ня: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до вище перелічених, тощо.