Відповідальність суб’єктів соц.страх.

У відповідності до чинного законодавства, виплата та надання соціальних послуг можуть бути припинені у разі:

- якщо виплата призначена на підставі документів, що мають неправдивий характер;

- якщо страховий випадок стався внаслідок дій осіб, за які настає кримінальна відповідальність;

- якщо страховий випадок стався внаслідок умисних дій особи;

- якщо особа, яка має право на отримання виплат та соціальних послуг, порушує обов’язки соціального страхування.

Заклади охорони здоров’я та лікувально-профілактичні заклади, які надають послуги з соціального страхування, несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду заподіяну застрахованій особі , а також страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги та якість наданих послуг.

Страхувальники несуть відповідальність за шкоду заподіяну застрахованим особам, а також внаслідок невиконання обов’язків щодо сплати страхових внесків.

   Відповідальність фондів за шкоду яка нанесена застрахованій особі, пов’язана з несвоєчасним або неповним наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг.

   Якщо застрахованими особами були здійснені викривлення при наданні інформації яка стосується при здійсненні страхової угоди, чи страховий випадок здійснений ними навмисно, то коли станеться страховий випадок виплати здійснюються частково або взагалі не здійснюються.

Права та обов’язки суб’єктів загальнообов’язкового соц. страх.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страховики і страхувальники, заклади охорони здоров’я та лікувально-профілактичні заклади.

Застрахованою є фізична особа , на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Застраховані особи зобов’язані:

своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески;

своєчасно повідомляти страховиків про настання страхових випадків;

своєчасно повідомляти страховиків про обставини, що сприяють зміни розміру матеріального забезпечення.

Страховиками є цільові страхові фонди з окремих видів страхування. Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.

Обов'язок страховика полягає в тому, що він:

1) укладає договори щодо надання гарантованого обсягу допомоги застрахованому;

2) контролює якість допомоги, що надана застра­хованій особі згідно з договором страхування;

3) не має права відмовити страхувальнику в укладанні дого­вору, якщо його умови відповідають діючим правилам страху­вання;

4) контролює доцільність використання страхових коштів ви­робниками медичних послуг;

5) несе економічну відповідальність перед застрахованим за своєчасне і якісне надання необхідного обсягу послуг;

6) для забезпечення стабільності страхової діяльності зобо­в'язаний створити резервні фонди та фонди профілактичних за­ходів.

Страхувальниками за загальнообов’язковим соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи. Страхувальник – це роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах або у фізичних осіб., а також можуть бути особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та інші особи відповідно до чинного законодавства.

Страхувальник зобов'язаний:

1) вносити в установленому порядку згідно з договором стра­хування страхові внески (платежі);

2) вживати залежні від нього заходи для захисту здоров'я за­страхованих від впливу несприятливих факторів;

3) надавати страховикам інформацію про здоров'я певних контингентів населення, яке підлягає страхуванню, про умови їхньої праці та побуту;

4) укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб.

Медичні заклади вони укладають угоди з медичними страховими організаціями і працюють у відповідності з ними. Медичні заклади, що надають послуги у системі медичного страхування, повинні отримувати ліцензію на їх здійснення. Вони мають право на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність застрахованих, а також право отримувати від страховика оплату вартості медичних послуг, що надані застрахованому згідно з медико-економічними стандартами. Заклади охорони здоров’я і лікувально-профілактичні заклади, які надають послуги зі соціального страхування, несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду , заподіяну застрахованим особам, а також страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги та якість наданих послуг.

Необхідність і сутність страхування тимчасової втрати працездатності.

Держава гарантує кожному громадянину право на працю, задовольняє потреби в здобутті освіти, охороні здоров я, підготовці кадрів, забезпечує мінімальний рівень з/п, пенсії, соціальних виплат. У Конституції закріплено право громадян на соціальний захист, що включає також “право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в ін випадках, передбачених законом”. Реалізація такого права на практиці – це забезпечення достатнього рівня добробуту громадян держави, що відповідає міжнародним умовам – Загальній декларації прав людини, з якої випливає, що держави визнають право кожної людини на соціальний захист, включаючи і соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.  Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.