Методи реєстрації шкідливих речовин

Таблиця 11.1

Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в атмосфері населених пунктів

У навколишнє середовище шкідливі речовини можуть потрап­ляти внаслідок аварій на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, а також при транс­портуванні сильнодійних отруйних речовин.

Сильнодійними отруйними речовинами (СДОР)називаються хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня. Аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти та інші речовини, які належать до СДОР, можуть використовуватися у промисловості й на виробництві, а оксиди азоту і сірки, хлористий водень, чадний газ утворюються при пожежах.

Для аналізу небезпек, які можуть з’явитися внаслідок витоку шкідливих речовин, використовують навчальні алгоритми й структурно-логічні схеми вивчення небезпек. Нижче наводиться приклад створення навчального алгоритму небезпеки розливу сильнодіючих отруйних речовин.

Навчальний алгоритм небезпеки розливу СДОР

1. Джерела небезпеки: вибухи на підприємствах, використання хімічної зброї, дорожньо-транспортні пригоди.

2. Небезпечний фактор: сильнодіючі отруйні речовини.

3. Наслідки:отруєння, опіки, виразки на шкірі, втрата свідомості, захворювання, летальні випадки,

4. Ризики: ризик загинути від шкідливих і вражальних факторів сильнодіючих отруйних речовин.

5. Способи і засоби захисту: покинути зону розливу СДОР, вико­ристати індивідуальні засоби захисту.

6. Долікарська допомога:

· СДОР як летка речовина: винести потерпілого на свіже повітря, не дати потрапити речовині в легені (промити очі, рот і ніс 2 % розчином соди, напоїти теплим молоком із содою), активізувати вентиляцію легенів (штучне дихання), оберігати хворого від зайвих рухів;

· виведення отрути з поверхні тіла: промити шкіру лужним розчином, прикласти примочку з 5 %-го розчину оцтової кислоти;

· виведення отрути із травного каналу:прийняти активоване вугілля – 1 столова ложка на 100 г води, промити шлу­нок за допомогою зонду;

· при хімічних опіках: змити хімічну речовину під проточною водою протягом 15-20 хвилин, дати знеболювальні препарати, провести реакцію нейтралізації (якщо СДОР – кислота – змити слабким розчином соди, якщо луги – рани закрити асептичними пов’язками охолодити обпечене місце);

· для всіх випадків:при відсутності ознак життя – провести реанімацію.

7. Організаційно-технічні рішення: виконання вимог ТБ і правил дорожнього руху, зберігання СДОР лише в потрібних кількостях, дотримання технологічного процесу на виробництві

Методи реєстрації шкідливих речовин

Виявлення шкідливих речовин і контроль їхньої концентрації у повітрі здійснюють декількома способами, серед яких найбільш поширеними є експрес-метод, лабораторний метод і метод неперервної реєстраціїшкідливих речовин.

Експрес-метод (колориметричний),який ґрунтується на явищі зміни кольору індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини. Цей метод дає змогу швидко та з достатньою вірогідністю визначити концентрацію речовини безпосередньо на робочому місці.

Лабораторний метод,який передбачає відбір проб повітря й проведення фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фото-колориметричного) в лабораторних умовах. Цей метод дає змогу з великою точністю визначити концентрацію шкідливих речовин у повітрі, але вимагає наявності спеціально обладнаної лабораторії і значно більше часу для проведення аналізу.

Метод неперервної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих речовинздійснюється за допомогою газоаналізаторів і газосигналізаторів.

Рівень запиленості повітря перевіряється ваговим, електричним і фотоелектричним способами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після проходження через нього визначеного обсягу запиленого повітря, а потім обчислюють вагу пилу в міліграмах на кубічний метр.

Періодичність контролю стану повітряного середовища визначається класом небезпеки шкідливих речовин, їхньою кількістю, ступенем небезпеки враження людей. Контроль (вимірювання) може проводитися безперервно, періодично протягом зміни, щоденно, щомісячно. Безперервний контроль із сигналізацією (перевищення ГДК) повинен бути забезпечений тільки в приміщеннях, коли в повітря можуть потрапити шкідливі речовини гостроспрямованої дії.

До загальних заходів та засобів попередження забруднення повітряного середовища в приміщеннях і захисту працівників належать:

· вилучення шкідливих речовин та їхня заміна на менш шкідливі, наприклад, останнім часом свинцеві білила замінені на цинкові, метиловий спирт – іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання – мийними розчинами на основі води;

· локалізація шкідливих речовин за рахунок місцевої та загально-обмінної вентиляції, а також різні методи очищення газових ви­кидів (хімічне перетворення, адсорбція, абсорбція);

·  контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі (гігієнічне нормування);

· використання засобів індивідуального захисту;

· попередні та періодичні огляди працівників, які перебувають у шкідливих умовах, дотримання правил особистої гігієни.

Забруднення повітря шкідливими речовинами в закладах освіти часто спостерігається у фізичних і хімічних лабораторіях та кабінетах, а перевищення допустимої концентрації вуглекислого газу – в усіх навчальних приміщеннях. Основними причинами такого стану є незадовільна вентиляція та несправність систем опалення через матеріальні труднощі, які є у більшості навчальних закладів. Це призводить до створення несприятливих умов для навчання й виховання, які виникають внаслідок зменшення вмісту кисню та збільшення концентрації вуглекислого газу в повітрі.

При тиску 760 мм рт.ст. до складу атмосфери біля поверхні Землі входять: азот –78 %, кисень – 21 %, інертні гази – 1 % (вуглекислий газ – 0,03 %). Зменшення вмісту кисню внаслідок неякісно облаштованої або відсутньої природної чи штучної вентиляції приміщень до 17 % навіть без збільшення концентрації вуглекислого газу призводить до посилення дихання, зниження гостроти зору, порушення координації рухів, появи помилок в оцінці ситуації, виникнення почуття слабкості, сонливості, запаморочення тощо.

Збільшення вмісту вуглекислого газу до 1 % має невеликий вплив на самопочуття дорослої людини, але призводить до частішого дихання та зниження працездатності при збільшеному навантаженні на всі органи.

При подальшому збільшенні вмісту вуглекислого газу в повітрі, що вдихається, самопочуття різко погіршується, дихання стає важким і частішим, працездатність значно знижується, людина може втратити свідомість. Тривале дихання повітрям, що містить значну кількість вуглекислого газу, небезпечне для життя. При вмісті вуглекислого газу близько 10 % розвивається важке отруєння і наступає смерть.

Перевірити наявність шкідливих речовин, зокрема концентрації вуглекислого газу в приміщеннях, можна за допомогою газосигналізаторів і газоаналізаторів різного типу.

Інтерферометр «ШИ-11»

4.1Опис інтерферометра.Інтерферометр призначений для визначення вмісту вуглекислого газу й метану в повітрі. Зовнішній вигляд газоаналізатора подано на рис. 11.1.

Межі вимірювань: від 0 до 6 % (за об’ємом). Дія приладу ґрунтується на вимірюванні зміщення інтерференційної картини, що відбувається внаслідок зміни складу досліджуваного повітря, яке знаходиться на шляху одного з пучків світла, здатних інтерферувати. Величина зміщення пропорційна різниці між показниками заломлення світла досліджуваної газової суміші й атмосферного повітря.

Рис. 11.1

Інтерферометр ШИ-11:

1 — штуцер для всмоктування повітря; 2 — розподільний кран; З — окуляр; 4 — штуцер із фільтром; 5 — гвинт для зміщення інтерференційної картини; 6 — кнопка контролю, 7 — кнопка вимірювання; 9 — кришка відсіку з поглинальним патроном