Завдання до виконання контрольного дослідження

1.Встановити асортимент матеріалу.

2.Виявити вид волокнистого складу матеріалу.

3.Дослідити характер горіння волокон.

4.Встановити вид обробки матеріалу.

5.Дослідити зминання матеріалу

6.Виявити технологічні властивості матеріалу

7.Встановити ступінь драпірування матеріалу

8.Дослідити структуру та щільність матеріалу, структуру ниток.

9.Встановити вид ткацького переплетення

10.Дослідити усадку матеріалу

11.Дослідити стійкість пофарбування матеріалів

12.Результати спостереження записати у таблицю:

13. Записати висновки.

14. Відповісти на питання самоконтролю.

15. Відповісти на тестові питання.

Узагальнюючі відомості

Асортимент матеріалу. Асортимент тканин, трикотажних і нетканих полотен, що виробляє промисловість, надзвичайно різноманітний як за волокнистим складом, обробкою, так і за призначенням. Випускаються сотні артикулів тканин, трикотажних та нетканих полотен. Серед великого різноманіття текстильних матеріалів важливо вміти за зовнішніми ознаками визначати вид і тип тканини, трикотажного чи нетканого полотна і давати їм хоча б загальну характеристику. Щоб це зробити, потрібен немалий досвід. Якщо оглядати та аналізувати матеріал, виявляючи в певній послідовності його волокнистий склад, вид ниток, структурні особливості, вид обробки, можна підійти до встановлення виду матеріалу і звідси його призначення в швейному виробництві.

Нижче описані прийоми органоліптичного методу визначення перерахованих показників.

Вид волокнистого складу матеріалу. Вид волокнистого матеріалу при аналізі зразків може бути визначений за зовнішніми ознаками. Тканини досліджують на дотик, на розтягнення і зминання, розкручуючи і розриваючи її нитки, випробовуючи їх на горіння.

Бавовняну тканину можна відрізнити від лляної, розтягуючи її вздовж основної та уточної ниток. Бавовняна тканина розтягується більше вздовж уточної нитки, лляна майже не розтягується в обох напрямках, напівлляна з бавовняною основою сильніше тягнеться вздовж основи.

Шерстяні тканини легко розпізнавати за вовнистою шорсткою поверхнею, при зминанні вони майже не зминаються, а напіввовняні з додаванням бавовни чи вискозного волокна зминаються. Напіввовняним тканинам з додаванням бавовни властива деяка бляклість забарвлення, а додаванням віскозного волокна - яскраві соковиті фарби та блиск.

Тканини з додаванням лавсану (від 33 до 67%) жорсткі на дотик, не зминаються і мають незначний блиск. Тканини що містять нітронове волокно, мало відрізняються від вовняних, мають соковите забарвлення і не зминаються.

Тканини з натурального шовку тонкі, блискучі, майже не зминаються, а з капронових комплексних ниток значно жорсткіше на дотик, при відчутті на дотик нагадують парафін або віск. Якщо провести по тканині із синтетичних волокон нагрітим ножем, синтетичні нитки розм'якшуються і оплавляються і тканина ніби розрізається. Якщо тканина розрізається тільки в одному напрямку, то це говорить про те, що інша система ниток не з синтетичних волокон.

Розкрутивши нитку і роз'єднавши її на окремі волокна, можна визначити природу волокон за їх зовнішнім виглядом. Натуральні волокна нерівномірні по довжині, хімічні - рівномірні, шовковисті, прямі. Бавовняні волокна мають довжину 30-40мм, при обриві нитки на кінцях утворюється коротенька пухнаста щіточка. Лляні волокна дуже нерівномірні по довжині і товщині. Навіть у вибіленій тканині часто зустрічаються технічні волокна, не роз'єднані на елементарні, на кінці обірваної нитки утворюється щіточка із прямих волокон. Пряжа з тонкої вовни легко розривається, на кінцях обірваної нитки коротка щіточка із тонких звитих волокон, проте більш міцних, ніж бавовняні, у пряжі з грубої вовни волокна товщі, з пологою звитістю або майже не звиті. В апаратній пряжі зустрічаються грудочки коротких не повністю розчесаних волокон, що вказує на наявність регенерованої вовни.

Комплексні штучні нитки мають меншу міцність, ніж синтетичні, при змочуванні їх міцність зменшується, а здатність розтягуватися зростає.

Характер горіння волокон. Вводячи в полум'я кінець досліджуваної нитки, можна визначити волокнистий склад її за горінням; кольором і формою згару, за запахом при горінні. Нитки з целюлозних волокон горять швидко перебігаючим полум'ям, з утворенням згару сіруватого кольору із запахом паленого паперу. При спалюванні ниток із вовни чи натурального шовку чути характерне потріскування, з'являється запах паленого пера чи рогу, полум'я швидко гасне і на кінцях залишається крихкий залишок у вигляді кульки темного кольору, що легко розтирається на порох. Якщо у сполуці з/ вовною знаходяться синтетичні волокна, спек отримується щільним і не розтирається.

 При спалюванні напіввовняної пряжі з місткістю бавовни або віскозного полотна, ми спостерігаємо невелике полум'я, на кінці з'являється спечена кулька, яка після усунення пальника перетворюється на яскраву вуглинку. З нього утворюється попіл сірого кольору. Якщо при горінні полум'я швидко загасає, то це свідчить про вміст у пряжі невеликої кількості (до 10%) целюлозних волокон. Повільне горіння нитки з перебігаючим полум'ям вказує на значний вміст (20-30%) целюлозних волокон. При вмісті понад 30% целюлозних волокон у пряжі спостерігається безперервне повільне горіння нитки.

Ацетатні та триацетатні нитки згоряють швидко, але поза вогнем горіння припиняється; при горінні виділяється запах оцтової кислоти, на кінці нитки утворюється щільна спечена кулька.

Нитки із синтетичних волокон (капрону, ні трону, лавсану) у вогні розм'якшуються, потім розплавляються і при продовженні нагрівання повільно згоряють, утворюючи на кінці залишок із щільно сплавленої маси. Якщо розплавлені кінці цих ниток, доки ще не вихолонули, швидко притиснути до корпусу пальника, а потім швидко відтягнути в бік, то з розплаву можна витягнути тонкі довгі нитки.

Вид обробки матеріалу. Необхідно за зовнішнім видом встановити, які етапи попередньої, заключної та спеціальної обробки пройшов матеріал. які фарбники та способи фарбування були застосовані.  

Зминання матеріалу визначається неорієнтованим способом із зазначенням ступеню зминання..

Технологічні властивості матеріалу встановлюємо за такими показниками: ступінь прорубування голкою (органолептично), розсування та обсипання на зрізах.

Драпірування матеріалу доцільно провести за методом Новикова та розрахувати коефіцієнт драпірування.

Структура і щільність матеріалу. Структура ниток. Вид ниток можна розрізнювати неозброєним оком за такими ознаками: пряжа утворюється з волокон обмеженої довжини, тому, коли її розкрутити, зв'язок між волокнами порушується і нитки без зусиль розтягуються. Пряжа апаратного прядіння часто нерівномірна за довжиною, порівняно пухка; пряжа гребінного прядіння тонка, щільна, з гладкою поверхнею; кардна пряжа кардного прядіння звичайно товстіша ніж пряжа гребінного прядіння, має меншу рівномірність і компактність, її поверхня буває вкрита кінчиками волокон (виключення складає пряжа з хімічних волокон).

Комплексні нитки складаються з дуже довгих, гладких, прямих елементарних ниток, скручених в нитках з хімічних волокон і склеєних у шовку - сирці. Нитки пологого кручення в місцях розриву розпадаються на елементарні нитки, що складають їх. Нитки високого кручення (крепової, муслінової) – дуже щільні, матові, жорсткі, якщо їх скласти, вони легко скручуються, утворюючи сукрутини. Нитки фасонного кручення утворюють вузлики, петельки, спіралі. Текстуровані нитки пухкі, звиті, пухнасті, м'які, мають високу розтягуваність, вироби з них мають шорстку поверхню і малу об'ємну масу.

Вид ткацького переплетення можна визначити за наступними зовнішніми ознаками: для полотняного переплетення характерна рівна матова поверхня, однакова з лицевої та виворітної сторін. Поверхня тканин саржевого переплетення вкрита діагональними смугами. Поверхня тканин атласного та сатинового переплетення гладенька, блискуча; лицевий бік тканини сатинового переплетення складається з довгого уточного перекриття, атласного - з основного перекриття.

Дрібновізерунчаті переплетення створюють на тканині дрібні малюнки: крепове переплетення - дрібнозернисту поверхню, вафельне-дрібні квадратні чарунки, канвове-прозорі смужки і т. д.

Тканини дволицевих переплетень мають значну товщину, лицева та зворотна частіше за все утворюються з ниток різної якості або кольору. В тканинах пікейного переплетення лицева сторона полотняного переплетення немов би простьобана по певному малюнку більш товстими нитками притискної основи. Поверхня тканин ворсових переплетень вкрита стриженим або петельним ворсом. В тканинах ажурних переплетень нитки основи розташовані зигзагоподібними лініями, утворюючи прозорий малюнок, що нагадує мережку.

Крупновізерунчаті переплетення утворюють на тканині крупні візерунки, рапорт яких складається з десятків, а іноді із сотень основних та уточних ниток.

Усадка матеріалу визначається органолептично, як висновок із дослідження волокнистого складу та структури матеріалу.

Стійкість пофарбованих матеріалів визначається тільки до води.

 Здійснити оцінювання навчальних досягнень за такими критеріями:

1.Достовірність дослідження виду обробки матеріалу.

2.Достовірність дослідження зминання матеріалу

3.Достовірність дослідження технологічних властивостей матеріалу

4.Достовірність дослідження драпірування матеріалу

5.Достовірність дослідження структури і щільності матеріалу

6.Достовірність дослідження усадки матеріалу

7.Достовірність дослідження стійкості пофарбованих матеріалів

8.Достовірність дослідження асортименту матеріалу

9.Обґрунтованість зроблених висновків