Основні економічні категорії і закони

Категорія економічної теорії- це найбільш загальне логічне поняття, що відображає суть реально існуючого економічного явища, яке проявляється в певному вироб­ничому відношенні. Або інакше - це теоретичне відображення реально існуючих виробничих відносин людей. Наприклад: товар, гроші, вартість, капітал.

Категорія - це нижчий ступінь пізнання економічних явищ. Вищим, який дозволяє повною мірою розкрити суть явища, є економічний закон.

Економічні законивиражають внутрішні, типові, тривалі, необхідні (в тому числі причинно-наслідкові) зв'язки й залежності, які характеризують головний напрям розвитку тієї чи іншої сфери економіки.

Першу групу утворюють загальні економічні закони.Це закони, якідіють у всіх без винятку економічних системах. Вони відображають: а) за­гальну спрямованість поступального розвитку суспільного виробництва; б) об'єктивні основи зростання його ефективності; в) розвиток організаційно-економічних відносин; г) діалектику взаємодії продуктивних сил і виробни­чих відносин. Отже, загальні економічні закони відображають, як правило, внутрішні, сталі й суттєві зв'язки, властиві процесу взаємодії людини з при­родою і які є однаковими на всіх етапах розвитку людського суспільства. Серед них слід виділити закон зростання продуктивності праці або, як його ще називають, закон економії часу, закон відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил, закон усуспільнення вироб­ництва й праці, закон зростаючих потреб.

Другу групу утворюють специфічні економічні закони.Це закони, що діють лише в межах одного способу виробництва. Вони виражають сутність історично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва, характерних, для якогось кон­кретного суспільного ладу. Так, наприклад, феодалізм має свої специфічні економічні закони, капіталізм - свої, а соціалізм - інші.

До третьої групи економічних законів належать закони, які не можна від­нести ні до загальних, ні до специфічних. Вони виражають такі особливості виробничих відносин, які властиві декільком способам виробництва, і тому діють лише в їхніх межах. До них належать, наприклад, закони товарного ви­робництва: закон вартості, закон попиту й пропозиції, закон грошового обігу. Ці закони отримали назву особливих законів.

Специфічні економічні закони відрізняють один соціальний ступінь роз­витку суспільства від іншого. Загальні економічні закони, відображаючи по­ступовий процес розвитку суспільного виробництва, пов'язують економічну історію суспільства в єдине ціле. Особливі закони дають можливість з'ясува­ти специфіку функціонування ринкової економіки.