СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

Заняття 7.

1 Світове господарство. Міжнародний поділ праці та інтеграція.

2 НТР, її основні риси.

3 Промисловість. Географія основних галузей промисловості.

4 Поняття про глобальні проблеми людства.

Спеціалізація праці є одночасно показником розвитку суспільства і професіоналізму працівника. Ви знаєте, що давній поділ праці базу­вався на статевій приналежності: жінки займалися збиранням, чоло­віки — полюванням. Наступним етапом стало відділення ремісницт­ва від землеробства, потім в середньовічній Європі професійні ремісники почали об'єднуватися в цехи та общини. Зараз спеціалізація досягла такого рівня, що окремий регіон, наприклад, спеціалізується на розсаді томатів, які будуть висаджені у відкритий ґрунт на іншому краю континенту, а перероблені і продані — в іншій частині світу. Сьогодні жодна країна світу не може однаково ефективно проводити все, що необхідно для задоволення її внутрішніх потреб, і в цьому немає необхідності через наростання процесу інтеграції — єднання окремих частин і систем в одне ціле.Сьогодні мова піде про формування єдино­го світового господарства, до складу якого входять національні і регіо­нальні економіки.

Світове господарство — історично складена сукупність націо­нальних господарств, пов'язаних між собою економічними і полі­тичними відносинами, в основі яких лежить міжнародний поділ праці.

Як же складалося світове господарство? Розглянемо етапи цього процесу.

Першим етапом, який розглядається як посилення тенденції до інтеграції, вважається утворення імперій давнини. Другим етапом була епоха Великих географічних відкриттів, коли встановилися регулярні торгово-фінансові і виробничі зв'язки між країнами, ре­гіонами і континентами, які багато віків перебували в ізоляції, що гальмувало соціально-економічний прогрес. Центром процесу фор­мування світового господарства стала Європа, яка ще декілька ві­ків утримувала абсолютну першість — і на мануфактурній стадії розвитку капіталістичних відносин (XV—XVIII ст.), і на стадії витку машинної індустрії (XVIII — рубіж XIX—XX ст.). Третій етап формування світового господарства почався після закінчення Другої світової війни — у другій половині XX ст., коли колишні колонії отримали незалежність, почали розвивати власну економіку і тим самим включатися у світове господарство.

У наш час процес формування світового господарства знаходиться на четвертому етапі свого розвитку, що пов'язано з перебудовою економіки країн колишнього соціалістичного табору. Інтеграція на цьому етапі визначається в основному транснаціональними корпораціями, а також створенням великих ринкових зон, що об'єднують території кількох країн (ЄС, НАФТА — блок північноамериканських країн, АСЕАН, МЕРКОСУР — Аргентина, Бразилія, Уругвай, Параґвай та ін.).

Оскільки світове господарство складається з різних за структу­рою і рівнем соціально-економічного розвитку національних госпо­дарств, йому властиві неоднорідність і внутрішні протиріччя. У ході їх розв'язання змінюється сама структура світового господарства: розширюються економічні зв'язки, чому сприяють транспорт, який в епоху НТР збільшив швидкості і вантажопідйомність, а також основа світових економічних відносин — світовий ринок.

Організуючою основою світового господарства є міжнародний поділ праці (МПП) — вища форма поділу праці. МПП виражається в спе­ціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції, послуг і подальшому обміні ними. МПП представлений міжнарод­ною торгівлею матеріальними товарами, а також торгівлею послу­гами (міжнародний туризм, фінансова і посередницька діяльність, транспортне обслуговування, навчання). МПП визначається багать­ма чинниками, головними серед яких є економіко-географічне по­ложення країни, її природно-ресурсний потенціал і рівень соціаль­но-економічного розвитку.

Господарський вигляд країн сучасного світу визначається їх міжнародною спеціалізацією. Наприклад, Саудівська Аравія є постачаль­ником на світовий ринок нафти, Канада — зернових, Замбія — міді, Японія — машинобудівної продукції, робототехніки, радіо­електроніки, автомобілів, капіталу.

Серйозні зміни світового господарства, яких воно зазнало остан­нім часом, викликані такими причинами:

— науково-технічна революція;

— інтенсивні інтеграційні процеси;

— сировинна, енергетична і загальноекономічна кризи;

— загострення глобальних проблем людства.

Науково-технічна революція (НТР) — це корінне якісне пере­творення продуктивних сил на основі перетворення науки на провід­ний чинник розвитку суспільного виробництва, безпосередню про­дуктивну силу. НТР почалася в середині XX ст. під впливом найбільших науково-технічних відкриттів, зрослої взаємодії науки і техніки і різко прискорила науково-технічний прогрес, змінивши всі сфери життя суспільства. Так, до наслідків НТР відносять «ін­формаційний вибух», зрослі вимоги до рівня освіти, кваліфікації, культури, організованості і відповідальності працівників, появи нового ступеня МПП — міжнародної економічної інтеграції. Між­народна економічна інтеграція — це процес розвитку глибоких і стійких взаємозв'язків груп країн, заснований на проведенні загаль­ної узгодженої політики.

Міжнародні економічні зв'язки за формами розрізняються та­ким чином:

— зовнішня торгівля;

— вивіз капіталу;

— науково-технічна співпраця;

— компенсаційні операції;

— кредитно-фінансові відносини;

— надання послуг (обслуговування іноземного транспорту, між­народного туризму та ін.).

Сучасне покоління стало свідком грандіозних змін у всіх сферах життєдіяльності людства. Науково-технічна революція, що почала­ся в середині XX ст., змінила планету, додавши всьому, що відбува­ється, глобальності, всеосяжності. Зміна індексу Доу-Джонса на токійській фондовій біржі хвилює європейських бізнесменів, укра­їнські кондитери турбуються, чи не знищить ураган у Латинській Америці врожаю какао, домогосподарка готує голландські курячі окороки на чеській газовій плиті. Світ під впливом НТР стрімко змінюється, тому знання особливостей науково-технічної революції допоможе вам орієнтуватися в цих змінах.

Розпочавшись у середині XX ст., НТР змінила характер праці і виробництва, вплинула на всі сфери життя суспільства. НТР влас­тиві: швидкий розвиток кількох напрямів, комплексна автоматиза­ція виробництва, створення і впровадження ресурсозберігаючих і еко­логічних техніки і технології, поширення біотехнологій. Розглянемо ці особливості детальніше.