Релігійний склад населення.

Рівень соціально – економічного розвитку.

До розпаду соціалістичного табору використовувалася типологія в основу якої було покладено приналежність країни до однієї з двох політико – економічних формацій :

- капіталістичної (ринкова економіка);

- соціалістичної (планова централізована економіка).

У цієї типології, як і в інших ,виділяти групу країн, що розвиваються, - в основному колишніх колоній і залежних держав.

Чи мають ці різноманітні типології практичну цінність? Виявляється, мають, оскільки дозволяють визначити не тільки ситуацію, що склалася на якийсь момент часу, але й відстежувати динаміку змін, що виникають на планеті, прогнозувати їх і навіть впливати на них. Наприклад: при розробці стратегії подальшого розвитку в ООН визначають групу найменш розвинених держав, яким буде надано фінансову, гуманітарну або іншу допомогу. Ці країни виділяють за сукупністю таких ознак:

1. Дуже низький прибуток на душу населення.

2. Частка обробної промисловості в структурі господарства країни складає менше 10%.

3. Частка безграмотних серед дорослого населення перевищує 80%.

Ще десять років тому до цієї групи входило 40 держав, наприклад, Афганістан, Гаїті, Гвінея, Бангладеш, Лаос, Непал, Бутан, Малі, Мозамбік, Сомалі, Бурунді, Чад, Ефіопія.

Країни, що розвиваються, можуть реформувати свою економіку досить високими темпами і з великою ефективністю перебудовувати її.

Такі країни відрізняються високими темпами індустріалізації, інтенсифікацією праці, залученням іноземного капіталу, високим прибутком від експорту промислової продукції, тому їх називають країнами нової індустріалізації. До групи нових індустріальних країн входить близько 20 держав, серед яких Сінгапур, Республіка Корея, Бразилія, Мексика, Аргентина, Уругвай, Венесуела, Чилі.

Досить поширеною зараз є типологія, що враховує рівень і характер соціально -економічного розвитку країни. У цій типології виділені три типи країн:

1. Розвинені ( країни “великої сімки”, більшість країн Західної Європи).

2. Країни, що розвиваються (Аргентина, Індія, Єгипет та ін.).

3. Постсоціалістичні і соціалістичні (Чехія, Україна, Китай, Куба та ін.).

Зручність цієї типології полягає в тому, що вона враховує специфіку постсоціалістичних країн, які поєднують у собі риси двох перших держав. Оскільки ця типологія використовується навіть в офіційних документах міжнародних організацій, деякі країни третього типу ( республіки колишньої Югославії, В’єтнам, середньоазіатські держави СНД) на основі низьких прибутків на душу населення заявили про бажання отримати статус країн, що розвиваються. Цей статус надає їм право отримати пільгових кредитів та інших видів допомоги від міжнародних банків і фондів.

Типологія країн          за Б. П. Яценком