Класифікація господарських товариств

Господарські товариства можуть бути різних видів та форм. Поділ господарських товариств на види здійснюється за певними ознаками, а на форми - за сукупністю ознак. Класифікація госпо­дарських товариств має практичне значення: законодавство перед­бачає застосування різних принципів правового регулювання щодо певних видів господарських товариств, насамперед, щодо това­риств, які належать до об'єднань капіталів та персональних това­риств. Подібний поділ господарських товариств, широко відомий в комерційному праві (як зарубіжному, так і вітчизняному - дорево-

99

люційному, періоду непу, сучасному), здійснюється за ознакою домінування в них майнових чи персональних елементів.

Персональними товариствами або об'єднаннями осіб є такі гос­подарські товариства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них належать повне товариство і командитне товариство) притаманні специфічні риси:

• наявність одного установчого документа - засновницького
договору;

• обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в
товаристві для всіх (повне товариство) або для частини його учас­
ників (командитне товариство);

• створення товариства з метою спільного здійснення його
учасниками підприємницької діяльності, у зв'язку з чим традицій­
ною (зафіксованою в законодавстві країн ринкової та більшості
країн перехідної економіки) вимогою до учасників повного това­
риства та повних учасників (повних товаришів) командитного то­
вариства є наявність у них статусу зареєстрованого суб'єкта під­
приємництва (в Законі «Про господарські товариства» та новому
Цивільному кодексі така вимога відсутня, але передбачена ч. 7 ст. 80
Господарського кодексу України);

• наявність у всіх (повне товариство) або у частини учасників
(командитне товариство) повної субсидіарної відповідальності за
зобов'язаннями товариства;

• відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру ста­
тутного фонду товариства та порядку його формування (це має
визначатися засновницьким договором);

• управління справами здійснюється безпосередньо самими
учасниками товариства, що несуть повну субсидіарну відповідаль­
ність за його зобов'язаннями;

• порядок управління справами товариства визначають самі
учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;

• заборона для таких учасників конкурувати з товариством;

• складність виходу з товариства (заборона або обмеження
можливості відступлення учасником своєї частки третім особам,
необхідність повідомлення про вихід за певний термін і в передба­
чених випадках).

До об'єднань капіталів належать господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальні­стю). Попри наявність значних відмінностей між цими товарист­вами, вони мають спільні ознаки, що є характерними саме для цієї великої групи господарських товариств:

100

- обмеження ризику учасників товариства за результати діяль­
ності товариства розміром сплачених вкладів (акцій) та відсутність
у них (AT, TOB) чи обмеженість субсидіарної відповідальності за
зобов'язаннями товариства (ТДВ), що викликає застосування спе­
ціальних механізмів захисту інтересів кредиторів товариства;

- законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного фон­
ду (капіталу), резервного фонду, порядку їх формування та необ­
хідності підтримання не нижче певного розміру (подібні вимоги
встановлюються з метою захисту інтересів кредиторів товариства);

- основний установчий документ - статут;

- участь учасників в управлінні справами та розподілі прибут­
ку товариства залежить, як правило, від розміру їх часток у статут­
ному фонді товариства;

- управління товариством здійснюється за допомогою його
органів (вищий - загальні збори учасників; виконавчий орган, що
може формуватися не лише з учасників товариства, а й з найманих
працівників; контрольний орган чи органи), порядок формування
та вимоги до яких встановлюються законодавством;

- обов'язковість майнової та необов'язковість персональної
участі (за деякими винятками) в товаристві для його учасників;

- можливість виходу учасника з товариства в будь-який мо­
мент за його бажанням з дотриманням встановленої законом та
статутом товариства процедури;

- можливість створення таких товариств однією особою та
функціонування у складі однієї особи (ч. 2 ст. 114, ч. 1 ст. 140, ч. 1
ст. 151, ч. 4 ст. 153 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 79 Госпо­
дарського кодексу України; щодо створення ВАТ у процесі прива­
тизації шляхом перетворення державних унітарних підприємств -
ч. З ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»,
щодо державних акціонерних товариств -- Указ Президента Украї­
ни від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств»);

- можливість здійснення контролю над товариством з боку од­
ного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповід­
ною часткою в статутному фонді товариства).

3. Форми господарських товариств

Становлення інституту господарських товариств і поява їх різ­них модифікацій відбувалася протягом багатьох століть.

Історична першість належить персональним (повному та коман-дитному) товариствам, прообрази яких були відомі древнім асси­рійцям, фінікіянам, грекам і в Стародавньому Римі (societas). На ру-

101

бежі XVI-XVII ст. з ініціативи підприємців майже одночасно в Гол­ландії та Англії виникли перші акціонерні товариства з однаковою назвою - Ост-Індські компанії, які започаткували нову форму під­приємництва, що згодом набула широкої популярності.

Товариства з обмеженою відповідальністю своєю появою за­вдячують німецьким юристам, які за дорученням парламенту в кінці XIX ст. розробили три законопроекти про нову форму това­риства, яке мало би привабливі для малого бізнесу риси акціоне­рного товариства (насамперед, відсутність у акціонерів субсидіа-рної відповідальності за зобов'язаннями товариства) і повного товариства (забезпечення закритості товариства). Один з цих за­конопроектів був прийнятий німецьким парламентом і досі є чинним. Закон Німеччини від 20 квітня 1892 р. «Про товариства з обмеженою відповідальністю», завдяки ґрунтовності та оптима-льності регулювання відносин, що виникають при створенні, функціонуванні та припиненні таких товариств, є взірцем для законодавців інших країн.

Товариство з додатковою відповідальністю фактично є моди­фікацією товариства з обмеженою відповідальністю і відрязняється від останнього лише наявністю у його учасників додаткової обме­женою відповідальності за зобов'язаннями товариства.

За сукупністю ознак (порядком створення; розміром, поряд­ком формування та складом майнової бази; порядком управ­ління справами; особливістю правового статусу учасників това­риства та ін.) розрізняють такі форми (види) господарських това­риств:

повне товариство (ПТ);

командитне товариство (КТ);

акціонерне товариство (AT);

товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);

товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ). Повне товариство — це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підпри­ємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобо-в 'язаннями товариства усім своїм майном. Основні риси:

- різновид господарського товариства;

- спеціальне регулювання: ГК України (частини 6 і 8 ст. 80),
ЦК України (статті 119-132), Закон «Про господарські товариства»
(статті 66-74);

- установчий документ - засновницький договір;

102

- відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку
формування майна, що регулюється засновницьким договором;

- відсутність органів товариства, оскільки управління справа­
ми товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визна­
ченому засновницьким договором товариства;

- можливість використання таких схем управління: а) управ­
ління здійснюється спільно всіма учасниками; б) управління дору­
чається або одному, або частині учасників, які діють на підставі
підписаного рештою учасників доручення;

- повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями
(тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

- субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства
за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути
звернене стягнення;

- обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у
разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам
або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва у
зв'язку з реорганізацією учасника - юридичної особи або спадку­
ванням у разі смерті учасника - фізичної особи, якщо решта учас­
ників товариства дала згоду на вступ до товариства таких учасників;
в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь пові­
домити (за 3 місяці — якщо товариство було створене на невизначе-
ний строк, і лише за наявності поважних причин,— якщо товариство
було створене на визначений строк; г) виключення учасника з пов­
ного товариства, що може мати місце, якщо учасник: систематично
не виконує своїх обов'язків; перешкоджає своїми діями досягненню
цілей товариства; д) вибуття учасника з незалежних від нього при­
чин (смерті чи визнання померлим учасника - фізичної особи; реор­
ганізації та ліквідації учасника - юридичної особи; визнання учас­
ника недієздатним, обмежено дієздатним чи банкрутом; звернення
стягнення на частку учасника в майні товариства);

- вимога до учасників товариства — наявність статусу зареєст­
рованого суб'єкта господарювання (ч. 8 ст. 80 ГК України);

- законодавчо встановлена заборона для учасників конкурува­
ти з повним товариством;

- додаткові підстави ліквідації ПТ як юридичної особи: якщо в
товаристві залишається один учасник і протягом 6 місяців з цього
моменту ПТ не переборюється в інше господарське товариство, що
може функціонувати у складі однієї особи.

Командитне товариство - це таке господарське товари­ство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені то-

103

вариства підприємницьку діяльність і несуть щодо боргів додат­кову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства ли­ше своїми внесками (вкладники). Основні риси:

• різновид господарського товариства;

• спеціальне регулювання: ГК України (частини 7 і 8 ст. 80), ЦК
України (статті 133-139), Закон «Про господарські товариства»
(статті 75-83);

• наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному
учаснику кожної категорії: а) повних учасників і б) вкладників;

• установчим документом є засновницький договір, а у разі
наявності в товаристві лише одного повного учасника - установ­
чим документом відповідно до ЦК (ч. З ст. 134) є підписаний та­
кою особою меморандум;

• відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку йо­
го формування (ці питання регулюються засновницьким договором);

• обмеження сукупної частки вкладників 50% майна товариства;

• відсутність органів товариства, оскільки управління справа­
ми здійснюється повними учасниками;

• порядок управління справами товариства (зокрема, у тих ви­
падках, коли в товаристві двоє і більше повних учасників) визна­
чається засновницьким договором;

• правове становище повних учасників аналогічне правовому
становищу учасників повного товариства, включаючи й вимогу
ч. 8 ст. 80 ГК України щодо наявності статусу зареєстрованого
суб'єкта господарювання;

• можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибува­
ють усі вкладники.

Повні учасники (учасники, які несуть повну відповідальність) командитного товариства:

- зобов'язані брати майнову і персональну участь у коман-
дитному товаристві;

- управляють справами товариства;

- несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майно­
ву відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­
ном, на яке може бути звернене стягнення;

- мають права і обов'язки, аналогічні правам і обов'язкам учас­
ників повного товариства: заборона конкурувати з товариством;
вимога про попередження виходу з товариства за 3 місяці, а якщо

104

товариство створене на визначений строк - і за наявності поваж­них причин;

- якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійс­
нювати управління справами спільно або доручати це одному чи
декільком повним учасникам,- які діють на підставі доручення,
підписаного рештою учасників.

Вкладники командитного товариства:

• зобов'язані брати лише майнову участь у товаристві (спла­
чувати як основний, так і додаткові внески);

• на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внес­
ти не менше 25% свого внеску;

• мають право брати участь у розподілі прибутку товариства
відповідно до розміру своїх часток;

• вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед
повними учасниками) у разі ліквідації товариства;

• не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі
необхідності на підставі і відповідно до виданих доручень можуть
діяти від імені товариства;

• зобов'язані не перешкоджати здійсненню повними учасни­
ками управління справами товариства;

• не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями то­
вариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод
від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

• самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути
звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду
від імені та в інтересах товариства і останнє не схвалило цю угоду;

• набувають статусу повних учасників (і відповідно - несуть
субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім
своїм майном); якщо їх імена включені до найменування КТ (ч. 2
ст. 133 ЦК).

Акціонерне товариство (AT) - це таке господарське товари­ство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість час­ток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе від­повідальність за своїми зобов 'язаннями усім своїм майном; акціо­нери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Характерні риси:

- різновид господарського товариства;

- спеціальне регулювання: ГК України (ч. 2 ст. 80, ст. 81), ЦК
України (ст. 152-162), Закон від 19.09.1991 р. «Про господарські
товариства» (ст. 65), Закон від 18.06.1991 р. «Про цінні папери і

105

фондову біржу» (статті 4-9 та ін.), Закон від 30.10.1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливо­сті електронного обігу цінних паперів в Україні»);

- поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної
вартості, що іменуються акціями;

- відповідальність AT за своїми зобов'язаннями лише майном,
що належить йому на праві власності;

- відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідаль­
ності за зобов'язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повніс­
тю сплатили свої частки;

- засновники - фізичні та/або юридичні особи;

- можливість створення AT однією особою і функціонування у
складі однієї особи (акціонера); яскравим прикладом таких AT є дер­
жавні/національні акціонерні товариства та холдингові кампанії;

- законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного
фонду (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробіт­
ним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чин­
ної на момент створення AT);

- придатність форми AT для підприємств, інших господарсь­
ких організацій низової ланки економіки (банків, страхових орга­
нізацій, інвестиційних фондів фондових бірж тощо), господарських
об'єднань;

- органи управління і контролю AT: вищий орган - загальні
збори AT (вирішують питання стратегічного характеру); виконав­
чий орган - правління, дирекція чи директор (забезпечує виконан­
ня рішень загальних зборів та здійснює керівництво поточною дія­
льністю товариства); можуть (а в певних випадках - повинні)
створюватися спостережна рада (проміжний орган між загальни­
ми зборами і виконавчим органом) і ревізійна комісія (ревізор) як
суто контрольний орган;

- чисельність складу акціонерів (понад 50 осіб) обумовлює
необхідність наявності в системі органів управління спеціального
органу - спостережної/наглядової ради, яка виконує складні функ­
ції: організаційну (організація діяльності правління), контрольну
(за діяльністю правління), захисну (захист інтересів акціонерів у
період між проведенням загальних зборів), а також вирішення
деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів това­
риства (крім питань виключної компетенції таких зборів), за на­
явності відповідного делегування, що зазвичай фіксується в ста­
туті AT;

106

- участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій,
що належать їм на праві власності;

- можливість у засновників (акціонерів) вибору виду AT - за­
крите або відкрите;

- можливість залучення крупних інвесторів на правах власни­
ків привілейованих акцій;

- визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій
(прості чи привілейовані), що їм належать;

- вихід акціонера з AT здійснюється шляхом відчуження
акцій.

Акціонерні товариства бувають двох видів: відкрите акціонер­не товариство і закрите акціонерне товариство (ст. 81 ГК України, ст. 25 Закону «Про господарські товариства»).

Відмінності між відкритим акціонерним товариством і за­критим акціонерним товариством:

• порядком розміщення акцій (у ВАТ - шляхом підписки і ві­
льної купівлі-продажу на фондовому ринку без спеціальних обме­
жень, з ЗАТ - розміщенням серед засновників або серед заздале­
гідь визначеного кола осіб, а також шляхом купівлі-продажу з ви­
ключенням системи торгів);

• порядком відчуження акцій: акції ВАТ продаються і купу­
ються вільно (з дотриманням вимог закону); акції ЗАТ не можуть
продаватися на фондовій біржі, а продаж їх акціонером товариства
повинна здійснюватися з урахуванням переважного права інших
акціонерів товариства на придбання таких акцій);

• видами підписки на акції, що застосовується при їх емісії:
ВАТ - зазвичай відкрита підписка, ЗАТ - закрита (серед заздале­
гідь визначеного кола осіб);

• видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ
може випускати як іменні акції, так і акції на пред'явника, а ЗАТ -
лише іменні);

• порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов'я­
зано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола
осіб шляхом відкритої підписки, а, отже, і наявністю етапів, не
притаманних ЗАТ: реєстрації інформації про акції, оголошення
про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих збо­
рах питань, пов'язаних з результатами підписки);

• мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання
установчих зборів (він має бути не меншим: у ВАТ - ніж 30%, а в
ЗАТ - 50% номінальної вартості акцій);

• переліком обов'язкових для розгляду на установчих зборах

107

питань (у ВАТ він більш значний, що пов'язано з результатами підписки на акції ВАТ);

• обсягом обов'язків і відповідальністю засновників: у засно­
вників ВАТ вони більш значні, що пов'язано з підпискою на акції
(обов'язок повернути особам, що підписалися на акції, сплачені
ними суми у разі: а) якщо підписка не відбулася; б) якщо уста­
новчі збори вчасно не були скликані і передплатники акцій
зажадали повернення сплачених сум; в) якщо установчі збори з
необхідним кворумом не вдалося зібрати ні першого, ні другого
разу;

• обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш значна,
що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначено-
го кола осіб, і передбачає інформування усіх заінтересованих осіб
через органи масової інформації про підписку на акції, про резуль­
тати фінансово-господарської діяльності).

Правове становище акціонерного товариства як різновиду гос­подарського товариства визначається ГК (статті 79-92), ЦК (стат­ті 152-162), Законом «Про господарські товариства», проте низка положень цих актів законодавства є колізійними, зокрема: щодо порядку створення (ЦК - шляхом розподілу акцій між засновни­ками; ГК - при заснуванні ВАТ - шляхом проведення відкритої підписки на акції, ЗАТ - шляхом розподілу акцій між засновника­ми); щодо назви ради товариства (спостережна рада - відповідно до ГК, наглядова рада - згідно із ЦК) та ін.

У сучасній українській економіці функціонує чимало державних або національних акціонерних товариств (холдингових компаній), які були створені в процесі корпоратизації державних підприємств та об'єднань¹ відповідно до законодавства про корпоратизацію. Такі акціонерна товариства і виконують функції не лише підприємств та інших господарських організацій низової ланки економіки (підприємства, страхові компанії² та ін., а й діють як своєрідна фо­рма господарського об'єднання (державні холдингові компанії³) і навіть як некомерційні організації (Державне акціонерне това-

¹ Указ Президента України від 07.02.1996 р. «Про структурну перебу­дову вугільної промисловості» // Урядовий кур'єр.- 1996.- 19.02.- С. 2.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.11.1993 р. № 969 «Про створення Національної акціонерної компанії «Оранта» // КПС «Ліга -Закон».

³ Постанова Кабінету Міністрів України від 19.09.1996 р. № 981 «Про створення Української державної акціонерної холдингової компанії «Укр-папірпром» // КПС «Ліга - Закон».

108

риство «Національна мережа аукціонних центрів»¹, Національний депозитарій²).

Характерні риси державного акціонерного товариства (ДАТ):

- спеціальне правове регулювання: глава 18 ГК «Корпоративні
права»; укази Президента від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію
підприємств» і від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що
створюються в процесі корпоратизації та приватизації»; Поло­
ження про порядок корпоратизації підприємств (затверджене По­
становою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508),
Положення про спостережну раду (затверджене Постановою Ка­
бінету Міністрів України від 19.07.1993 р. № 556; Положенням
про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних то­
вариств, створених із державних підприємств у процесі привати­
зації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від
11.04.2000 р. №39); Типовий статут відкритого акціонерного
товариства, створеного шляхом корпоратизації. Затверджено на­
казом Фонду державного майна України від 25.06.2001 р. № 1129
та ін.;

- формально має статус відкритого акціонерного товариства,
хоча фактично зазвичай є товариством однієї особи (держави в
особі Уповноваженого органу;

- створюються, як правило, на базі державних підприємств,
закритих акціонерних товариств, більш як 75% статутного фонду
яких перебуває у державній власності, а також виробничих та нау­
ково-виробничих об'єднань, правовий статус яких не відповідає
чинному законодавству;

- мета перетворення зазначених господарських організацій у
відкриті акціонерні товариства - їх підготовка до майбутньої при­
ватизації (строк якої однак, заздалегідь не визначається);

- належать до державних суб'єктів господарювання, що забез­
печується через володіння державою усім або контрольним паке­
том акцій такого товариства і відповідно - здійснення державою в
особі уповноважених нею органів та осіб управління (контролю)
діяльністю цих товариств;

¹ Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2066
«Про утворення Державної акціонерної компанії «Національна мережа
аукціонних центрів» // Урядовий кур'єр.- 1999.- 28 січня.

² Ч. 2 ст. 2 Закону України від 10.12.1997 р. «Про Національну депо­
зитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в
Україні» // ВВР України.- 1998.- № 15.- Ст. 67.

109

- засновником виступає одна юридична особа - господарське
міністерство (відомство), у віданні якого перебуває державне під­
приємство, що корпоратизується;

- статут такого ВАТ розробляється згідно з Типовим статутом
відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпора-
тизації;

- державна реєстрація товариства здійснюється його заснов­
ником в загальному порядку, але без сплати реєстраційного збору;

- виконавчий орган товариства - правління - формується:

а) на стадії його створення шляхом перетворення у ВАТ із
державного унітарного підприємства - засновником із керівних
працівників державного підприємства, головою правління призна­
чається керівник державного підприємства, що корпоратизується;

б) у подальшому (в процесі функціонування, якщо виникає по­
треба змінити склад правління) - спостережною радою товариства;

- у обов'язковому порядку створюється спостережна рада то­
вариства, яка формується і діє відповідно до Положення про спо­
стережну раду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­
раїни від 19.07.1993 р. № 556; метою діяльності спостережної ради
є захист інтересів держави та інших акціонерів; до складу спосте­
режної ради в обов'язковому порядку включаються представники:
засновника; банківської установи, що обслуговує акціонерне това­
риство; трудового колективу товариства; органу приватизації; а
якщо корпоратизоване підприємство в установленому порядку ви­
знано монополістом - представник Антимонопольного комітету;
персональний склад спостережної ради затверджується спільною
постійно діючою комісією Міністерства економіки України, Дер­
жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду держав­
ного майна України за поданням засновника;

- порядок реєстрації та випуску акцій корпоратизованого під­
приємства регулюється Положенням про порядок реєстрації випус­
ку акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних
підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затвердже­
но рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39);

- нараховані дивіденди по акціях такого товариства, що нале­
жать державі, зараховуються до державного бюджету;

- наявність значних особливостей в правовому статусі ДАТ
зумовлюють уніфікацію правового регулювання у формі спеціаль­
ного закону, який, проте, ще не прийнятий.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це таке госпо­дарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки

ПО

визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідаль­ність за своїми зобов 'язаннями усім своїм майном; учасники, які пов­ністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов 'язаних із діяль­ністю товариства, у межах вартості своїх внесків. Основні риси:

- різновид господарського товариства;

- спеціальне регулювання: ГК України (ч. З ст. 80), ЦК України
(статті 140-150), Закон «Про господарські товариства» (статті 50-64);

- наявність статусу юридичної особи;

- мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна
100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент ство­
рення товариства;

- поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається
установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

- відповідальність товариства за власними зобов'язаннями
усім своїм майном;

- відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової
відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплати­
ли свої частки;

- наявність у учасників, які не повністю сплатили свої вклади,
додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості
несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом
товариства;

- наявність органів товариства, за допомогою яких здійсню­
ється управління справами товариства: вищий орган - збори учас­
ників, виконавчий орган - дирекція або одноособовий директор,
контрольний - ревізійна комісія (ревізор);

- незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності това­
риства його учасників, завдяки закріпленим у законі принципам:
1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голо­
сів, що належать кожному учасникові (пропорційно розміру частки
у статутному фонді); визначення кворуму зборів учасників за умо­
ви, якщо на них присутні учасники чи їх представники, які володі­
ють у сукупності більш як 60% голосів); прийняття рішень зазвичай
простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників, а з окре­
мих питань - визначення основних напрямів діяльності товариства і
затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін
до статуту товариства; при вирішенні питання про виключення уча­
сника з товариства,- якщо за рішення проголосували учасники, що
володіють у сукупності понад 50% загальної кількості голосів;
застосування принципу одностайності передбачається у випадках:

111

а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства; б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників, при­сутніх на зборах); 2) можливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;

- обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві:
сплатити основний і додаткові (якщо останні передбачені установ­
чими документами або рішенням зборів учасників) внески;

- можливість відступлення учасником своєї частки (її частини)
іншому учасникові (учасникам) або третім особам (якщо учасники
товариства протягом місяця з дня повідомлення про продаж частки
не реалізують своє переважне право на купівлю частки);

- обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбуваєть­
ся шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення
частки іншому учасникові (учасникам) або третій особі; в) спадку­
вання частки учасника - фізичної особи або правонаступництва
учасника - юридичної особи; г) виходу учасника з товариства;

- припинення участі в товаристві відбувається внаслідок:
а) смерті учасника - фізичної особи або реорганізації чи ліквідації
учасника - юридичної особи; б) відступлення частки іншому учасни­
ку (учасникам) або третій особі; в) виключення учасникові з товарис­
тва; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його
частки самим товариством; д) звернення стягнення на частку учасни­
ка, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.

- ТОВ нерідко ототожнюють з ЗАТ, хоча ці господарські това­
риства мають не лише спільні риси (яких чимало), а й відрізняються
одне від одного.

Відмінні риси:

• в ЗАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номіналь­
ної вартості, а в ТОВ - на частки, розмір яких визначається стату­
том ТОВ і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);

• різний мінімальний розмір статутного фонду;

• якщо майнова участь акціонера в ЗАТ обмежується повною
оплатою акцій, то статутом або рішенням зборів учасників ТОВ
може бути передбачена сплата додаткових внесків;

• більша складність управління в ЗАТ (може, а якщо в AT по­
над 50 акціонерів - повинна створюватися спостережна рада, ство­
рення якої в ТОВ законом не передбачається;

• вихід із ЗАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з ТОВ -
шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим това-

112

риством або звернення стягнення на частку учасника на вимогу його кредиторів;

• наявність акцій зумовлює накладення на ЗАТ певних обтяжень:
необхідність реєстрації випуску акцій, ведення реєстру акціонерів,
складнішу процедури зміни (особливо зменшення) статутного фонду;

• можливість випуску в ЗАТ привілейованих акцій, що дають
їх власникам певні привілеї (в ТОВ усі учасники мають однакові
права, в т. ч. і на отримання частини прибутку);

• вихід учасника з ТОВ без відступлення частки іншому учас­
никові або третій особі позначається на майновій базі товариства
(призводить до її зменшення); вихід акціонера з AT відбувається
шляхом відчуження ним своїх акцій, що не тягне за собою зміни
майнової бази AT (за винятком випадків, коли саме AT викуповує
у акціонера акції).

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідаль­ність за своїми зобов 'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності — також майном учасників у визначеному установ­чими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси:

- різновид господарського товариства;

- спеціальне регулювання: ГК України (ч. 4 ст. 80), ЦК України
(ст. 151), Закон «Про господарські товариства» (ст. 65), Декрет Кабі­
нету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»;

- мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна
100 мінімальним заробітним платам за ставкою, що діє на момент
створення товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру
майнової бази яких встановлюються вищеназваним Декретом);

- поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається
установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

- наявність системи органів управління: збори учасників - ви­
щий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) -
виконавчий орган, ревізійна комісія - контрольний орган;

- субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за
зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється
або законом (щодо довірчих товариств) та/або установчими доку­
ментами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі
до їх вкладів;

- характер субсидіарної відповідальності учасників - солі­
дарний;

113

- подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (у т. ч. змісту статуту).

Тема 9.

Правове становище

Індивідуальним підприємців