Розвиток металургії під час Промислової революції

Збільшення чисельності машин зумовило підвищену потребу металу, що вс свою чергу потребувало розвитку металургії. Головним досягненням в металургії цієї епохи стала заміна деревного вугілля, яким користувалися середньовічні ковалі, на кам’яновугільний кокс. Його ввів в ужиток у ХVІІ ст. Клемент Клерк та його майстри ковальства і лиття.

З 1709 р. у містечку Коулбрукдейл Абрахам Дарбі, засновник цілої династії металургів та ковалів, використовував кокс задля отримання чавуна з руди в доменних печах. Спочатку з нього виготовляли лише кухонні прилади, які відрізнялись від роботи конкурентів тільки тим, що їхні стінки були тонкішими, а вага – меншою. У 1750-х рр.. син Дарбі побудував ще декілька домен, і на той час його вироби були ще й дешевшими за ті, що вироблялись на деревинному вугіллі. У 1778 р. онук Дарбі, Абрахам Дарбі ІІІ, зі свого лиття побудував у Шропширі (Великобританія) відомий Залізний міст – перший міст у Європі, цілком побудований з металевих конструкцій.

Для подальшого покращення чавуну у 1784 р. Генрі Корт розробив процес пудлінгування. Зростання виробництва та покращення якості англійського металу к кінцю ХVІІІ ст. дозволило Великобританії повністю відмовитись від імпорту шведського та російського заліза. Розгорнулося спорудження каналів, які дозволили перевозити вугілля та метали.

З 1830 по 1847 р. виробництво металу в Англії зросло більш ніж у 3 рази. Застосування гарячого дуття при плавці руди, яке почалося у 1828 р., втричі скоротило витрати пального і дозволило використовувати у виробництві найнижчий ґатунок кам’яного вугілля. З 1826 по 1846 р. експорт заліза та чавуна з Великобританії збільшився у 7,5 раз.