Єдність та взаємодія виробниц. сил і організ.-екон. відносин утворює технологічний спосіб вир-ва.

Суспільне виробництво, його фактори і результати

Сутність суспільного виробництва.

Виробництво є матеріальною основою в житті суспільства. Люди повинні мати для споживання їжу, житло та ін життєві блага. Природа, за небагатьма винятками, не надає людям готових до споживання життєвих благ - їх потрібно робити. У першому пріблеженіі виробництво виступає як видозміна та пристосування предметів та сил природи до задоволення людських потреб. Тобто виступає як матеріальне виробництво. Матеріальне виробництво - вічне природне умова життя людей і в цьому значенні воно є виробництво самої людського життя. Матеріальне виробництво виступає як процес праці з точки зору його здійснення, протікання. Праця - це свідома, доцільна діяльність людей з видозміні і пристосування предметів та сил природи до задоволення своїх потреб. У процесі праці людина регулює і контролює безперервно здійснюваний їм обмін речовин з природою. Наприкінці процесу праці, він отримує результат, який був свідомо передбачено до початку процесу. Людська праця являє собою також процес функціонування робочої сили, її доцільного продуктивного споживання. Робоча сила являє собою сукупність фізичних і розумових здібностей людини до праці. Працівник - головна продуктивна сила суспільства. Образно висловлюючись, робоча сила - це живий фермент, що приєднується до сировини, матеріалів, устаткування, інструментів і до мертвих елементів освіти продуктів.

Предметами праці є все те, на що спрямована праця людини і що становить матеріальну основу майбутнього продукту. Їх первинним арсеналом є земля, природа. Первинні предмети праці - ті, які беруться безпосередньо у природи і попередньо не піддавалися впливу людської праці. Ті, які вже піддавалися впливу людської праці, є сирим напівфабрикатом.

Засоби праці - це продукти минулого, раніше відбувся людської праці. Засоби праці - це провідники впливу людини на предмети праці.

Засоби праці: виробничі будівлі, споруди, верстати, машини, устаткування, інструменти. Вони приєднуються до органів праці людини і подовжують або збільшують їх розміри.

Предмети і засоби праці в їх сукупності утворюють засоби виробництва і являють собою речові фактори виробництва.

Виробництво життєвих благ завжди носить суспільний характер. Самотужки люди не в змозі забезпечити себе самі скромні умови життя, вони дуже слабкі перед силами природи.

Уже первісні люди жили і працювали не поодинці, а групами, суспільствами. Люди в усій своїй історії живуть більш - менш великими суспільствами, які утворюють в кінцевому рахунку світове співтовариство з світогосподарські економічними, а також наукових, культурних та ін цивілізованими зв'язками. Це тому, що складання сил у праці дає не тільки сумарну сукупну робочу силу, а народжує нову суспільно-кооперованих робочу силу. Ця зросла громадська продуктивна сила людей примножується ще поділом праці, спеціалазація пр-ва, його науково-техн. вдосконаленням. Наука, що забезпечує науково-техн. вдосконалення пр-ва, і гос-во, що створює організаційно-правові умови його функціонування, явл. соціальними факторами пр-ва. Такими явл. також екон. інтереси, системи оплати праці, потенційний прибуток та інші матеріальні і соціальні результати пр-ва, що стимулюють його розвиток та вдосконалення. Всі чинники заг. пр-ва, крім природно-що відтворює, незайманих почав природи, явл. одночасно і результатами заг. пр-ва.

Важливою невід'ємною рисою суспільної природи пр-ва явл. те, що його продуктом явл. не тільки життєві блага, але також і товариств. людина, член суспільства, безперервно що складається в найрізноманітніших взаєминах з іншими людьми.

Продуктивні сили суспільства.

Суспільне в-во виступає як функціонування його продуктивних сил.

Виробниц. силами суспільства явл. вся сукупність факторів заг. пр-ва, що забезпечують створення необхідних людям матеріальних і духовних благ і послуг, шляхом відповідного перетворення предметів і сил природи або ж безпосереднього впливу на людину.

Вироб. сили представляють собою цілісний, динамічний комплекс засобів пр-ва, його технології, організації, інфраструктури і людей, що приводять їх у рух. При цьому провідним елементом произв. сил і головною произв. силою явл. людина - трудівник з відомим досвідом і навичками до праці. Вироб. сили безперервно розвиваються. Їх розвиток виражається у зростанні продуктивності праці, збільшення заг. багатства. Рівень розвитку произв. сил - це Найважливішим критерій і найбільш загальний показник заг. прогресу.

Вироб. сили сістемноорганізовани. Їх конструктивними елементами системоутворюючими явл. праця людини, предмети і Ср-ва праці у всій їх сукупності і безперервному взаємодії. До структури произв. сил входять також технологія, організація і виробнича і соціальна інфраструктури.

Технологія - сукупність способів впливу людини на предмет праці з исп-ем соотв. засобів праці, а також різних режимів протікання произв. процесів.

Організація пр-ва - сукупність виробничих структур суспільства, різних галузей народного госп-ва, а також способів, прийомів, форм їх взаємодії, механізму їх проізв.-госп. зв'язків.

Інфраструктурою произв. сил є їх допоміжні складові частини, що забезпечують нормальне функціонування всієї системи продуктивних сил. Виробничу інфраструктуру утворюють транспорт, зв'язок, енергетика, особливе місце займає маркетингова діяльність, науково-технічна, ринково-коньюктурная та ін проізв.-госп. інформація. До соціальної отн.: Освіта, охорона здоров'я, житлово-комунальне госп-во, обслуговують функ-ие і розвиток особистого фактору пр-ва.

Виробничі відносини. Способи виробництва.

Суспільне в-во має комірчасту структуру. Сировинні, трудові ресурси і споживачі природно розосереджені по території країни. Відповідно до цього і в зв'язку з товариств. поділом праці все суспільне в-во розосереджено з багатьох спеціалізованим підприємствам і фірмам.

У зв'язку з комірчастої структурою в його функціонуванні розрізняється два рівні:

1) вир-во як техніко-технологічний процес праці, що протікає безпосередньо в первинних виробничих осередках;

Вир-во як суспільно-екон., проізв.-госп. процес даної країни, нації в цілому.

На другому або на макрорівні функціонування громадського пр-ва між людьми складаються проізв.-госп. або екон. відносини. Тут люди виступають як господарі і організатори пр-ва. (В самому першому наближенні ми з ними знайомі в першій темі.) На першому ж або на мікрорівні люди виступають як безпосередні працівники, як особистий фактор пр-ва, що функціонує в конкретних проізв.-техн. процесах поряд і під взаємодії з речовин. факторами пр-ва. На ньому між людьми складаються безпосередньо трудові виробничо-технологічні або власне виробничі відносини. Ці відносини явл. тією складовою частиною виробляє. сил, на якій безпосередньо складаються і розвиваються проізв.-госп. економічні відносини, які охоплюють собою і перетворюють собою весь народно-госп. організм нації в єдине макроекономічне простір.

У зв'язку з цим в екон. літературі часто терміном "произв. відносини" позначаються не тільки власне виробництв. відносини, а й базуються на їх основі проізв.-госп., екон. відносини. У таких випадках термін "произв. Відносини" наділяється широким змістом.

У вузькому сенсі слова произв. відносини - це відносини між людьми з приводу їх спільної трудової діяльності, з приводу кооперації праці, його професійного розділення в рамках первинних проізв.-госп. осередків суспільства, тобто на рівні мікроекономіки.

Ці відносини носять розрізнений характер, вони локальні. Вони функціонують безпосередньо на робочих місцях і тільки в самих трудових процесах. Об'єктами произв. відносин людей явл. НЕ вироблені продукти, а лише процеси їх створення, питання взаємодії працівників в технолог. процесах, питання психологічної сумісності працівників і т.д. Тісна єдність, взаємодію і спільне функціонування виробниц. сил і всієї системи економ. відносин утворює суспільний або соціальний спосіб пр-ва.

Екон. історія людства містить в собі перв.-заг., рабовлад., феод., капіта. способи пр-ва. Вони різняться рівнями розвитку произв. сил, продуктивності заг. праці, специфічними системами проізв.-госп. або екон. відносин.

Єдність та взаємодія виробниц. сил і організ.-екон. відносин утворює технологічний спосіб вир-ва.