Економічна сутність інвестиційної діяльності

Тема 1. Поняття інвестицій та методологічні основи інвестування

В темі “Поняття інвестицій ” вивчаються:

– поняття, економічна сутність і форми інвестування;

– валові та чисті інвестиції;

– фактори, що впливають на обсяг інвестицій;

–  форми інвестицій за різними факторами.

– економічна сутність інвестиційної діяльності

– класифікація інвестицій

Термін “ інвестиція” походить від латинського слова invest, що означаєє “вкладати”.

Сучасні інвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу повинен бути таким, щоб компенсувати інвестору відмову від використання наявних коштів на споживання в поточний період, нагородити за ризик, компенсувати втрати від інфляції в наступній період.

Слід розкрити відмінність інвестицій від вкладень в споживчі товари довготермінового використання та довготермінові вкладення. Необхідно акцентувати увагу, що при визначенні терміну “інвестиції” в українському законодавстві сказано “...інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, наслідком яких є прибуток (дохід), або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери: рухоме і нерухоме майно (приміщення, споруди, обладнання та ін. матеріальні цінності: майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності, сукупність технологічних, технічних, комерційних та ін. знань, оформлених в вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих (“ноу–хау”): права користування землею, водою, ресурсами, приміщеннями, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.”

Існує багато визначень інвестиційної діяльності. Загалом можна вважати, що інвестиційна діяльність –це комплекс заходів і дій фізичних та юридичних осіб, які вкладають власні кошти ( у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі) з метою отримання прибутку.

Інвестор – це суб’єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення та вкладає власні, позичені й залучені кошти в об’єкт інвестування.

Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні органи влади, фізичні та юридичні особи України та інших держав.

Об’єктом інвестиційної діяльності є майно різних форм, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково–технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права.

Комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить інвестиційний комплекс країни. До нього належать:

– підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування;

– проектні організації та установи;

– фінансові посередники – інвестиційні банки, компанії, фонди;

– органи державного управління, що регулюють функціонування суб’єктів інвестиційної діяльності;

– інфраструктури фондового ринку.

Інвестиції відіграють важливу роль в розвитку і ефективному функціонуванні економіки. Для визначення цієї ролі розглядають два поняття: валові та чисті інвестиції.

Валові – загальний обсяг інвестованих коштів в певному періоді.

Чисті інвестиції – сума валових інвестицій зменшена на суму амортизаційних відрахувань в певному періоді.

Розглядаючи вплив інвестицій на розвиток економіки слід розкрити сутність “мультиплікації” – процес перевищення доходів над обсягом інвестицій.

На обсяг інвестицій впливає багато факторів.

Для прикладу слід розглянути такі як: питома вага витрат на споживання в загальних доходах суб’єктів, очікувана норма прибутку, ставка ссудного відсотка та очікуваний темп інфляції.

З метою обліку, аналізу і планування інвестицій їх класифікують за окремими признаками.

1. За об’єктами вкладень коштів виділяють реальні інвестиції

2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові

4. За формами власності – чисті, державні, іноземні та сумісні

5. За регіональною ознакою – внутрішні та закордонні.

Економічна сутність інвестиційної діяльності

Необхідною умовою розвитку економіки є висока інвестиційна активність. Вона досягається шляхом збільшення реалізованих інвестиційних ресурсів і найбільш ефективного їх використання у пріоритетних секторах матеріального виробництва і соціальної сфери [13, с. 5]. Ефективна діяльність підприємств у довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів їх розвитку при переході до ринкової економіки значною мірою визначаються рівнем їхньої інвестиційної активності та діапазоном інвестиційної діяльності [14, с. 538].

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [11].

Інвестиції – досить новий для нашої економіки термін. В економічній літературі радянського періоду поняття інвестицій, як просте, так і розширене, вживалось як синонім капітальних вкладень, під яким розуміли всі витрати матеріальних, трудових та грошових ресурсів, спрямованих на відтворення основних фондів [5, с. 5; 9, с. 45]. Лопатников Л.І. говорить, що “капітальні вкладення – це фінансові кошти, що витрачаються на будівництво нових і реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств (виробничі капітальні вкладення), на житлове, комунальне та культурно-побутове будівництво (невиробничі вкладення)” [4, с. 107-108]. Хачатуров до того ж зазначає, що у соціалістичних країнах джерелом фінансування капітальних вкладень є держава, натомість у капіталістичних країнах “важливим джерелом капітальних вкладень є іноземні інвестиції” (проте сам термін “інвестиції” Хачатуров не пояснює) [9, с. 48-49]. Визначення, яке дають капітальним вкладенням (інвестиціям) у плановій економіці, звужує галузь інвестування та стосується лише вкладень у збільшення та удосконалення основних фондів. В умовах адміністративної системи розподілу ресурсів факт існування фінансових та інших видів інвестицій не розглядався. На сьогодні в економіці нашої держави застосовуються обидва терміни. Термін “капіталовкладення” означає той вид інвестицій, який спрямований, в основному, на відтворення основних фондів. Проте в літературі часто зустрічається ототожнення понять “інвестиції” і “капітальні вкладення”. Інвестиції у цьому випадку розглядають як вкладення капіталу у відтворення основних засобів як виробничого, так і невиробничого характеру. Разом із тим, інвестиції можуть здійснюватись і у приріст обігових активів, і у різноманітні фінансові інструменти, і в окремі види нематеріальних активів. Тобто, як вже відзначалося, капітальні вкладення є більш вузьким поняттям і можуть бути розглянуті лише як одна з форм інвестицій, а не як їх аналог.

Інвестиції відіграють важливу роль як на макро-, так і на мікрорівні. По суті, вони визначають майбутнє окремого суб’єкта господарювання, країни в цілому і є локомотивом розвитку економіки.

Часто зустрічається помилка: ототожнення терміна «інвестиції» з терміном «капітальні вкладення».

Капітальні вкладення – це вкладення коштів у відтворення ОЗ, а інвестиції можуть здійснюватись і в обігові активи, і в фінансові інструменти (акції, облігації тощо), і в певні види нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, «ноу-хау», тощо). Тобто термін «капітальні вкладення» є більш вузьким поняттям і може розглядатись лише як одна з форм інвестування.

Інвестиції – одна з найбільш вживаних категорій. Проте не зважаючи на особливу увагу до цієї ключової категорії, наукова думка до теперішнього часу не створила універсального визначення цього терміну, яке відповідало б як запитам теорії, так і практики, а також було б адекватним з позиції конкретного суб’єкту їх інвестицій – держави, підприємства, домашнього господарства.

Західна економічна наука розглядає теорію інвестицій як центральну з мікро- та макроекономічних позицій. З мікроекономічних позицій у теорії інвестицій головним є процес прийняття інвестиційних рішень на рівні підприємств, надання у розпорядження підприємств конкретних науково обґрунтованих методів формування оптимальної інвестиційної політики. З макроекономічних позицій (засновник теорії Д.Кейнс) проблема інвестування розглядається з точки зору державної інвестиційної політики, політики прибутків та зайнятості.

У теорії Кейнса інвестиції визначаються як частина доходу, яка не була використана на споживання в поточному періоді. Інвестиції виступають тут як зворотний бік процесу заощадження. Як відомо, Кейнс у своїй макроекономічній теорії досліджував механізм інвестиційного процесу, звертаючи особливу увагу на взаємозв’язок між інвестиціями та заощадженнями.

Основні моменти механізму інвестиційного процесу кейнсіанської теорії полягають у наступному. У розвинутій економічній системі відбувається відокремлення функцій заощадження та інвестування. Певна частина заощаджень може інвестуватись. Це основна частина заощаджень дрібних, середніх, фермерських та інших підприємств. Інша частина коштів зберігається суб’єктами економічних відносин для майбутніх витрат (споживчих або інвестиційних). Окрім того, в очікуванні майбутніх заощаджень можуть починатись інвестиційні проекти.

Очікуваним обсягам інвестицій і заощаджень в економічній теорії Кейнса приділяли велику увагу. У той час, як фактичні обсяги інвестицій і заощаджень – завжди одна і та сама величина, очікувані значення (ті, що плануються учасниками інвестиційного процесу) цих величин можуть суттєво різнитися. Їх слід розглядати як два види припущень відносно майбутнього: з точки зору виробників і споживачів благ, збіг яких може виникнути випадково. При розходженні цих величин виникають дві ситуації. Якщо заплановані заощадження більші, то рівновага фактичних значень цих величин відновлюється примусово, шляхом вимушених інвестицій в запаси нереалізованих благ. Виникає криза перевиробництва. З цих умов державне регулювання здатне розширити “ефективний попит”, наприклад, власними витратами.

Для нашої країни тривалий час була характерна інша ситуація: господарство інвестувало більше, ніж зберігало. У цьому випадку примусове вирівнювання фактичних інвестицій і заощаджень призвело до виникнення у споживачів вимушених заощаджень, не підкріплених товарною масою, що в решті і послужило основним джерелом інфляційних процесів.

Маховикова Г.А., Кантор В.С. [5, с. 5], спираючись на Закон “Про інвестиційну діяльність Російської Федерації”, розшифровують термін інвестиції як “грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, технології, машини, обладнання, ліцензії, в тому числі на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності або в інші види діяльності з метою прибутку або будь-якого іншого ефекту”.

Як відзначають Шевчук В.Я. та Рогожин П.С., “інвестиції – це витрати на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також не пов’язані з цим зміни обігового капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах переважно залежать від руху витрат на основний капітал” [10, с. 6].

На наш погляд, Гітман Л.Дж. та Джонік М.Д. [3, с. 10] дають найбільш наближене до реалій ринкової економіки тлумачення. Вони зазначають, що термін “інвестиція” має декілька значень. Він означає придбання акцій або облігацій з розрахунком на певні фінансові результати; ним позначаються також активи, наприклад, машини, які необхідні для виробництва і продажу певного товару… Простіше кажучи, інвестиція – це будь-який інструмент, в який можна розмістити гроші, розраховуючи зберегти або примножити їх вартість і (або) забезпечити позитивну величину доходу”. Однак, усі вищезазначені автори не згадують про те, що інвестування може здійснюватися і для поліпшення свого місця на ринку (при цьому можуть бути і збитки). Наприклад, щоб розчавити конкурентів, фірма випускає аналогічний товар (або надає послугу) за економічно недоцільно низькою ціною і отримує завдяки цьому бажаний сектор ринку, вкладення коштів в соціальну сферу (це може бути політична акція чи певні заходи з боку держави) і т.ін. Тобто при цьому вкладення коштів ми маємо на меті не збереження або збільшення власного капіталу, а також інші цілі.

Водночас ми згодні з Бланк І.А. [2, с. 9], що найбільш типова неточність багатьох визначень полягає у тому, що під інвестиціями розуміють будь-яке вкладення фінансових коштів, яке часто не пов’язане із вирішенням інвестиційних цілей суб’єктів, їх здійсненням. До них іноді відносять так звані “споживчі інвестиції” (придбання комп’ютерів, автомобілів і т.п.), які за своїм економічним змістом до інвестицій не належать – кошти для їх придбання в даному випадку витрачаються на довгострокове споживання (якщо їх придбання не має на меті їх перепродаж для отримання прибутку).

Окрім того, часто не проводиться різниця між інвестиційними витратами фінансових коштів і поточними їх витратами, які обслуговують операційний процес підприємства.

У багатьох визначеннях інвестицій зазначається, що вони є вкладенням грошових коштів. З таким тлумаченням цієї категорії також не можна погодитись. Інвестування капіталу може здійснюватися не лише в грошовій формі, але й в інших формах – рухомого і нерухомого майна (капітальних товарів), різноманітних фінансових інструментів (перш за все, цінних паперів), нематеріальних активів і т.п.

І нарешті, у низці визначень наголошується, що інвестиції являють собою довгострокове вкладення коштів. Безумовно, окремі види інвестицій (в першу чергу, капітальні вкладення, інвестиції в акції тощо) носять довгостроковий характер, однак інвестиції можуть бути й короткостроковими (наприклад, короткострокові фінансові вкладення в облігації, депозитні сертифікати з періодом обігу до одного року).

Федоренко В.Г. [7, с. 7] зазначає, що на сьогодні інвестиції – це вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення, що практично співпадає з визначенням “інвестицій” як економічної категорії в Законі України “Про інвестиційну діяльність”: “інвестиції – це усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект” [11]. Приріст капіталу в результаті його інвестування підданий ризику від інфляції і неотримання відсотків від банківських вкладень капіталу.

Багатоманітність визначень терміну “інвестиції” в сучасній вітчизняній та закордонній літературі значною мірою обумовлено широтою сутнісних сторін цієї складної економічної категорії. Тому для уточнення змісту цієї категорії доцільно розглянути основні характеристики, що формують її сутність (рис. 1.1.)

Рис. 1.1– Характеристики терміну “інвестиції”

Інвестиції (лат. іnvestio – «одягаю») – вкладення капіталу в різні сфери та галузі народного господарства, у соціальну сферу в середині країни та за її межами з метою отримання прибутку або іншої вигоди.

Класифікація інвестицій

Більш докладно економічну природу інвестицій пояснює класифікація, в основу якої покладені різні ознаки. Ми згодні з думкою Савчука В.П., Прилипко С.І., Величко О.Г. [1, с. 10], які використовують такі ознаки:

1) види інвестицій;

2) об’єкти вкладення коштів;

3) характер участі в інвестуванні;

4) регіональна ознака;

5) період інвестування;

6) форми власності;

7) форми участі інвестора;

8) ступінь ризику;

9) форми відтворення.

Ми вважаємо, що цей перелік необхідно доповнити:

10) рівень інвестиційного ризику;

11) рівень ліквідності;

12) мета інвестування;

13) джерела інвестування;

14) рівень використання ресурсів;

15) відносно підприємства – інвестора;

16) цілі застосування;

17) відтворене спрямування;

18) сумісність здійснення;

19) рівень прибутковості;

20) регіональне спрямування капіталу, що інвестується;

21) галузеве спрямування (рис. 1.2.)

Класифікаційні ознаки

			Грошові кошти
			Рухоме і нерухоме майно
	Види інвестицій		Майнові права на інтелектуальну власність
			“Ноу-хау”
			Майнові права на ресурси і капітал
			Реальні (капітальні) інвестиції
	За об’єктами вкладення коштів		Фінансові інвестиції
			Інноваційні інвестиції
			Інтелектуальні інвестиції
	За характером участі в інвестиційному процесі		Прямі інвестиції
			Непрямі інвестиції
			Внутрішні інвестиції
	За регіональними джерелами залучення капіталу		Іноземні інвестиції
			Закордонні інвестиції
			Довгострокові інвестиції
	За періодом інвестування		Середньострокові інвестиції
			Короткострокові інвестиції
			Державні інвестиції
	За формою власності капіталу, що інвестується		Приватні інвестиції
			Спільні інвестиції
			Часткова участь
	За формою участі інвестора		Підприємство, що цілком належить інвесторові
			Придбання рухомого і нерухомого майна
			Придбання концесій
			Безризикові інвестиції
			Низькоризикові інвестиції
	За рівнем інвестиційного ризику		Средньоризикові інвестиції
			Високоризикові інвестиції
			Спекулятивні інвестиції
			Нове будівництво
	За формами відтворення		Розширення діючого підприємства
			Реконструкція діючого підприємства
			Технічне переозброєння

Продовження рис. 1.2.

			Високоліквідні інвестиції
	За рівнем ліквідності		Середньоліквідні інвестиції
			Низьколіквідні інвестиції
			Неліквідні інвестиції
	За ознакою мети інвестування		Стратегічні інвестиції
			Портфельні інвестиції
			Власні інвестиції
	За джерелами фінансування		Запозичені інвестиції
			Залучені інвестиції
	За рівнем використання ресурсів		Активні інвестиції
			Пасивні інвестиції
	У відношенні до підприємства-інвестора		Внутрішні інвестиції
			Зовнішні інвестиції
	За цілями застосування		Реінвестиції
			Нетто-інвестиції
			Валові інвестиції
	За відтворювальним спрямуванням		Реноваційні інвестиції
			Чисті інвестиції
			Незалежні інвестиції
	За сумісністю здійснення		Взаємозалежні інвестиції
			Взаємовиключні інвестиції
			Високоприбуткові інвестиції
	За рівнем прибутковості		Середньоприбуткові інвестиції
			Низькоприбуткові інвестиції
			Безприбуткові інвестиції
	За регіональним спрямуванням капіталу, що інвестується		Інвестиції на внутрішньому ринку
			Інвестиції на міжнародному ринку
	За галузевим спрямуванням		Інвестиції в розрізі галузей і сфер діяльності відповідно до їх класифікатора
			Інвестиції в людський капітал

Рис. 1.2 – Класифікація інвестицій

1. Види інвестицій прийнято поділяти на:

- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме і нерухоме майно;

-  майнові права, пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

-  сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого (“ноу-хау”);

-  права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

-  інші цінності.

2. За об’єктами вкладення капіталу виділяють:реальні, фінансові, інноваційні, інтелектуальні інвестиції підприємства.

Реальні (або капіталостворюючі) інвестиції характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інвестиційні нематеріальні активи (інноваційні інвестиції), у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об’єкти інвестування, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності або поліпшенням умов праці та побуту персоналу.

Фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти інвестування, головним чином, в цінні папери з метою отримання прибутку.

Інноваційні інвестиції– вкладення у нововведення, переважно у нематеріальні активи, що забезпечують НТП і вдалу протидію конкурентам на ринку.

Інноваційна стратегія підприємства визначається двома складовими: обсягом і характером ресурсів (виробничих, фінансових, інтелектуальних), а також конкурентоспроможністю і регіональною нішею (конкурентне становище, частка на ринку, доступ до сировини).

Особливе значення інвестиції мають для формування перспективної структури суспільного виробництва. Інноваційно-інвестиційна політика визначає найбільш пріоритетні напрямки капітальних вкладень [14, с. 540].

Інтелектуальні інвестиції – це вкладення у потенціал суспільства, об’єкти інтелектуальної власності, що витікають з авторського права, винахідницького і патентного права, на промислові зразки і корисні моделі.

3. За характером участі в інвестиційному процесі інвестиції поділяються на такі види:

прямі, які передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об’єкта інвестування та вкладення коштів. При цьому інвестор безпосередньо залучається в усі стадії інвестиційного циклу, у тому числі у передінвестиційні дослідження, проектування і будівництво об’єкта інвестування, а також виробництво кінцевої продукції;

непрямі, які здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), що акумулюють і розміщують на свій розсуд найбільш ефективним чином фінансові кошти. Такі посередники беруть участь в управлінні об’єктами інвестування, а отримані доходи розподіляються серед клієнтів [1, с. 11]. Вкладення коштів у цінні папери, що здійснюються як єдине ціле, прийнято також називати портфельними.

4.За регіональною ознакою розрізняють інвестиції:

- внутрішні інвестиції, характеризуються вкладенням національного капіталу (домогосподарств, підприємств, або державних органів) у різні об’єкти інвестування резидентами даної країни;

- іноземні інвестиції характеризуються вкладенням капіталу не резидентами (юридичними і фізичними особами) в об’єкти (інструменти) інвестування даної країни.

- закордонні – вкладення коштів в об’єкти інвестування за межами даної держави (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна і т. ін.).

5. За періодом інвестування прийнято розрізняти інвестиції:

- короткострокові (вкладення капіталу на період більше одного року. До них можна віднести інвестиції на поповнення обігових коштів, короткострокові депозитні вклади, купівлю короткострокових ощадних сертифікатів та ін.);

- середньострокові (вкладення капіталу на період від одного до трьох років);

- довгострокові (вкладення капіталу на період більше трьох років. Однак, довгострокові інвестиції прийнято також групувати таким чином: від трьох до п’яти років; понад п’яти років. Основою формою довгострокових інвестицій підприємства є капітальні вкладення у відтворення основних засобів).

6. Залежно від форм власності розрізняють:

- державні інвестиції (вкладення капіталу, яке здійснюється центральними та регіональними державними органами за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів та позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних або позичкових коштів);

- приватні інвестиції (вкладення капіталу підприємствами недержавних форм власності, неурядовими організаціями і громадянами);

- спільні (колективні) інвестиції (вкладення капіталу суб’єктами підприємницької діяльності однієї країни спільно з такими ж суб’єктами інших країн).

7. За формами участі інвестора:

- часткова участь у знову створюваних підприємствах або придбання частини в діючих підприємствах (часткова участь у товаристві з обмеженою відповідальністю);

- створення підприємств, які цілком належать інвесторові, або придбання у власність діючих підприємств цілком;

- придбання рухомого або нерухомого майна шляхом прямого отримання або в формі акцій, облігацій, інших цінних паперів;

- придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав.

8. За ступенем ризику:

Безризикові інвестиції. Вони характеризують вкладення коштів у такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу і практично гарантованим є отримання розрахованої реальної суми інвестиційного доходу.

Низькоризикові інвестиції. Вони характеризують вкладення капіталу в об’єкти інвестування, ризик за якими є значно нижчим за середньоринковий.

Середньоризикові інвестиції. Рівень ризику за об’єктами інвестування цієї групи приблизно відповідає середньоринковому.