Надлишкова потреба Прояви у поведінці

1. У любові і схваленні Невгамовне прагнення бути улюбленим і бути об’єктом захоплення з боку інших; підвищена чутливість і сприйнятливість до критики, знехтування або недружелюбності.

2. У керівному партнері       Надмірна залежність від інших і страх одержати відмову або залишитися на самоті; переоцінка любові – переконаність у тому, що любов може вирішити усе.

3. У чітких обмеженнях       Превага такого життєвого стилю, при якому першорядне значення мають обмеження і встановлений порядок; невимогливість, задоволення малим і підпорядкування іншим.

4. У владі Домінування і контроль над іншими як самоціль; презирливе ставлення до слабкості.

5. В експлуатуванні інших  Побоювання бути використаним іншими або страх виглядати «тупим» у їхніх очах, але небажання почати що-небудь, щоб перехитрити їх.

6. У суспільному визнанні   Бажання бути об’єктом захоплення з боку інших; уявлення про себе формується залежно від суспільного статусу.

7. У захопленні собою Прагнення створити свій прикрашений образ, позбавлений вад і обмежень; потреба в компліментах і лестощах з боку оточуючих.

8. У честолюбстві      Сильне прагнення бути найкращим, незважаючи на наслідки; страх невдачі.

9. У самодостатності і незалежності Уникнення будь-яких відносин, що припускають взяття на себе будь-яких зобов’язань; дистанцюнування від усіх і всього.

10. У бездоганності і незаперечності Спроби бути морально непогрішним і бездоганним у всіх відношеннях; підтримка враження досконалості і чесноти.

Мета психотерапії в концепції К. Хорні – допомога у розв'язанні пригнічених внутрішніх конфліктів для вивільнення внутрішніх же конструктивних сил зростання й розвитку. Психотерапія побудована як процес навчання. Клієнт дізнається, що невротичне розв'я­зання конфлікту підвищує фрустрацію та самозвину­вачення; що невротик, який рухається до людей, при­ховує ворожнечість та себелюбство під бажанням задовольняти інших; що невротик, який рухається проти людей, насправді не усвідомлює своєї безпомічності та ін. Сам .процес психотерапії будується з викорис­танням психоаналітичних технік, зокрема інтерпре­тації сновидінь та перенесень.

Таким чином, у концепції К. Хорні можна легко впізнати поняття та ідеї ранніх етапів психоаналітич­ного підходу (напр. «ідеалізований образ» – «ком­плекс переваги»; «агресивність» та «безпомічність» – «реакція формації» тощо). До того ж поняття самореалізації запозичене у К. Юнга (індивідуація). Тим не менш, важливо інше, а саме: К. Хорні остаточно пере­несла проблематику психологічної допомоги до соціуму, тобто її поняття «невротик» має не медич­ний, а соціально-психологічний характер.

Із найновіших уявлень представників психодинамічного підходу заслуговують згадки Х. Слогніц та Б. Марголіс, чиї дослідження та практика роботи у 70-і та 80-і роки стали цінним внеском до проблематики психологічної допомоги клієнтам, які традиційно ра­ніше не приймалися до роботи зокрема нарцисичних, з не досить високим культурним рівнем, а також – у розв'язанні проблем у соціальній галузі та в галузі емоційної освіти.

Таким чином, психодинамічна парадигма в кон­сультативній психології знайшла й знаходить широке застосування практично в усіх напрямках, пов'язаних з психологічною допомогою. Постійно розвиваючись та збагачуючись, даний напрямок знаменний двома особливостями: своєю роллю у виникненні практичної психології та явною тенденцією від клінічно-особистісної до соціальної психотерапії.

6.Одна з найпопулярніших психотерапевтичних концепцій, транзактний аналіз, тобто аналіз взаємодій Е. Берна, став широко відомим ще в 60-і роки, коли одна за одною вийшли книги Е. Берна, які завоювали статус бестсе­лерів практично в усьому світі.

Еклектична за своєю, так би мовити, композицією, концепція Е. Берна увібрала в себе ідеї й поняття психодинамічного та біхевіорального підходів, зробивши акцент на визначенні та виявленні когнітивних схем поведінки, яку програмують, реалізують «сценарій» взаємодії особи з собою та з іншими.

Концепція Е. Берна виходить із здатності індивіда усвідомити свою поведінку й відокремити неадекватні її структури («патерни») від себе. Оскільки в людини є право вибору, вона може стати незалежною від свого минулого, від нав'язаних їй стереотипів поведінки і тим самим змінити долю («життєвий сценарій»). За­галом відмінність концепції Е. Берна від інших полягає – і це слід підкреслити особливо – в тому, що він не фіксує уваги й зусиль на окремих поведінкових струк­турах, а апелює до більш значащих та триваліших форм та результатів поведінки. Йдеться, кінець кін­цем, про долю людини, й навіть не лише її власну долю, а про долю цілого її роду, оскільки сценарій життя – на те й сценарій, що він підкоряє собі, своїй програмі життя кількох поколінь у сім'ї. Інакше ка­жучи, до концепції           Е. Берна введені також взаємини з часом. Є навіть спеціальна транзакція: «структурування часу». Розглянемо ключові поняття концепції.

В центрі концепції – поняття «его-стан». Таких «его-станів» Е. Берн вирізняє три: батько, дитина й дорослий. «Батько» – це «его-стан» з Стероризова­ними раціоналізованими нормами повинностей, вимог та заборон.

«Дитина» – его-стан імпульсивного емоційного реагування із спонтанною (хоча він може при цьому варіюватися – від безпомічних до протестуючих) поведінкою.

«Дорослий» – его-стан, який втілює в себе неначе об'єктивну, розсудливу й разом із тим емпатичну, доброзичливу частину особистості.

Згідно з Е. Берном, усвідомлення клієнтом свого актуального его-стану – перший крок до змінення поведінки в бік його оптималізації.

Детально розроблена концепція Е. Берна зі своєю мовою, своєю базисною термінологією пропонує ще цілу низку понять, істотних для розуміння того, що, за Е.Берном, відбувається між людьми у спілкуванні. Ось короткий опис цієї термінології.

«Гра» – фіксований та неусвідомлений стереотип поведінки, коли особа прагне уникнути близькості, тобто повноцінного контакту шляхом маніпулятивної поведінки. Приклади ігор: «Так, але...», «Ой, якби не ти...», «Який я нещасний...», «Подивись, що ти зробив зі мною...» тощо.

«Погладжування» – транзакції, спрямовані на індуціювання позитивних або негативних почуттів. Розрізняють погладжування позитивні («Ви мені сим­патичні»), негативні («Ти мені неприємний»), умовні («Ти б мені більше подобався, якби...») та безумовні («Я приймаю тебе таким, як ти є»).

«Вимагання» – спосіб поведінки, за допомогою якого люди реалізують звичні установки, викликаючи у себе негативні почуття й неначе вимагаючи своєю поведінкою, аби їх заспокоювали. «Вимагання» – це зви­чайно те, що одержує ініціатор гри у її кінці.

«Заборони та ранні рішення» – одне з ключових понять транзактного аналізу, що означає послання, яке передається в дитинстві від батьків до дітей, із его-стану «дитина» в зв'язку з тривогами, турботами та переживаннями батьків. Ці заборони можна порів­няти зі стійкими зразками поведінки та ін. У відповідь на ці послання дитина приймає те, що називається «раннє рішення», тобто формули поведінки, що вип­ливають із «заборон».

Приклади заборон та ранніх рішень:

«Не висуватися»– «Треба бути непомітним, інакше буде погано» або «А я висуватимуся!». Або «Я роби­тиму все, що схочу, і завжди!».

«Життєвий сценарій»– явна аналогія зі «стилем життя» А. Адлера, містить у собі: батьківські послання (заборони), ранні рішення (у відповідь на них), ігри, які реалізують ранні рішення й до того ж очікування та припущення про те, чим завершиться п'єса життя.

    Транзактний аналіз Е. Берна. Вимірювані компоненти особистості:

Сприяє розвиткові Батько - адаптивний компонент Батько, що включає характеристики, що сприяють індивідуальному розвитку, самоповазі людини. Для нього характерна: гуманістична філософія життя. Гуманізм у вихованні дітей, що виявляється в таких рисах як повага, правдивість, розуміння, близькість.

Консервативний Батько - пригнічує, Батько, який знецінює себе, високо критичний, караючий, консервативний, неадаптивних.

У нього авторитарна філософія, ригідність, заснована на силі і свавілля; особливо яскраво виявляється у вихованні.

Дізнатися, чи володіє особистість Батьком, можна, якщо з'ясувати, чи присутні в ній почуття сорому, ніяковості і провини - це значить, що Батько присікає Дитя.

Раціональний Дорослий - адаптивний, з добре розвиненим почуттям реальності, повно і швидко отримує інформацію і обробний її. Яскраво виявляє спрямованість до мети, гнучке поведінка, орієнтована на вирішення проблем.

Ірраціональний Дорослий - зі спотвореним відчуттям реальності та здатністю отримувати та обробляти інформацію. Що, в поєднанні з неповноцінним мисленням знижує можливості адаптованого поведінки.

   Позитивне Дитя - переважає інтерес до життя, радість, інтуїція, пошук задоволень. Розуміючий, легко ховуваний, адаптується дитина.

Важке Дитя - переважають імпульсивні, егоцентричні, опозиційні, бунтівні прояви у поведінці. Характерна залежність, полохливість і боязкість, дезадаптація. Так як діти народжуються, не маючи внутрішнього цензора, їх перші хворобливі докори совісті є результатом трансакцій Батько Дитина.

Кожен стан по-своєму відноситься до часу. Дитяче стан час не цінує. Батьківські стан живе в минулому. Доросле стан вміє цінувати час.

Виділяються два варіанти структурування часу: годинне і цільове.

При годинному структуруванні людина живе за розкладом, виходячи з витрат часу. Найбільш дисципліновані люди щодня по годинах розписують свій день.

При цільовому структуруванні часу люди діють відповідно до поставлених цілей, не звертаючи уваги на тимчасові витрати. Такі люди досягають основних своїх цілей. Часто вони визнають себе важливими персонами і ламають тимчасові графіки інших людей.

Життєва енергія, рушійна прогрес всередині особистості і між поколіннями людей, отримала назву Фасіс.

Катексис - прийняте поняття, що означає перехід психічної енергії, Фасіс, з однієї частини особистості в іншу. Тільки Фасіс в результаті негативних емоцій швидко витрачається і вимагає нового наповнення. А значить, і нових негативних емоцій. Такі люди шукають можливості розгніватися або образитися.

Патологія его-стану Дорослий може бути результатом браку адекватної інформації. Зазвичай вся проблема в контамінації. Цей термін використовується, щоб пояснити проникнення одного его-стану в інше. Людина приймає Батька або Дитину за Дорослого.

Аналіз дій: 

Будь-яке взаємодія має соціальний та психологічний рівні. У явному взаємодії ці рівні збігаються, в прихованому - не співпадають.

Всі взаємодії з самим собою, між двома, а також великою кількістю людей можна описати шістьма варіантами або типами взаємодій.

- Відхід у себе

- Процедура (серія простих, додаткових Дорослих взаємодій, спрямованих на отримання передбачуваного або передбачуваного результату)

- Операція (серія простих, додаткових комунікацій із заздалегідь відомими цілями, де задіяні не тільки Дорослі стану)

- Ритуали (стереотипна серія простих, додаткових, заданих зовнішніми обставинами і контрольованих Батьківськими станами взаємодій, знак взаємного визнання)

- Розвага, або проведення часу (серія простих додаткових взаємодій, згрупованих навколо однієї теми з метою структурування певного інтервалу часу. Людина, початківець те чи іншу розвагу, розраховує на підтримку цікавих для нього співрозмовників. Коли ж хтось один в групі починає суперечити влаштовує інших розваги, то його обов'язково не візьмуть в інші форми взаємодії)

- Близькість (це вільний від ігор, щирий обмін почуттями, без експлуатації, що виключає отримання вигоди)

Аналіз неусвідомлюваних планів життя, або життєвих сценаріїв:

Неусвідомлюваний план життя отримав назву життєвого сценарію.

Формула закладки сценарію:

Сценарій дорівнює сценарним заборонам плюс сценарним приписами і рішень, які приймає по їх приводу дитина. Приписи повідомляють дитині, що він повинен робити, заборони - від чого він повинен утриматися. Виконання приписів винагороджується, порушення заборон карається. Ця «сімейна програма модифікації поведінки» допомагає батькам контролювати дії своїх дітей.

Заборони + Приписи > Рішення = Сценарій

(Що не робити) (що робити) (дитина приймає одну (один з 6-ти по Берну)

з 4-х позицій «+» «-»)

Відповідно, виходячи зі сценарію, людина вибирає ігри, в які буде грати.

Самореалізуемие пророцтва - це один з варіантів конструювання майбутнього. Їх закріпленням і контролем реалізації може служити щоденник майбутнього, коли клієнт записує в щоденнику ті події, які повинні відбутися.

Автономні рішення являють собою самостійні рішення, прийняття Дорослим станом за результатами аналізу інформації, наявної в усіх трьох станах особистості людини. Чим більше автономних рішень, тим більше людина вільна від свого сценарію.

Звичайне поведінка в буденному житті може визначатися здоровим глуздом або автономним рішенням. А прийняття відповідальних рішень або поведінку в стресовій ситуації визначається сценаріями. І багато людей проживають життя, обманюючи світ і самих себе.

Сценарії грунтуються на заборонах і приписах.                                   

Типи сценаріїв: Переможці, Непобедітелі, Невдахи. (Е. Берн)

Різновиди сценаріїв:

- Сценарій «Ніколи» (міф про танталі)

- Сценарій «Завжди» (міф про Арахне)

- Сценарій «До тих пір поки» і «Перед тим як» (міф про Язон)

- Сценарій «Після» (міф про Дамоклів)

- Сценарій «Знову і знову» (міф про Сізіфа)

- Сценарій «Рай в небесах» (історія Филемона і Бавкіда)

Клод Штайнер у своїй книзі «Сценарії життя людей. Школа Еріка Берна », виділяє три основних життєвих сценарію і звільнення від них:

- «Без любові» (депресія) - потрібно вміти приймати і віддавати погладжування

- «Без розуму» (божевілля) - потрібно пізнавати світ уникати ігнорування та неправдивої інформації.

- «Без радості» (пристрасть до наркотичних речовин) - потрібно знайти втрачений контакт з власним тілом, навчитися отримувати природне задоволення.

Феномен ігнорування представляє собою спотворення реальності: знецінення або перебільшення інформації / ситуації, пасивну поведінку.

Аналіз психологічних ігор:

Йохан Хейзінга у своїй книзі "Homo Ludens" пише: "одна стара думка говорить, що якщо проаналізувати будь-яку людську діяльність до самих меж нашого пізнання, вона покажеться не більш ніж грою".

У ТА грою називається послідовність дій, часто завчених, на перший погляд очевидних, але з прихованою мотивацією. Два найважливіших ознаки гри:

- Приховані мотиви

- Наявність виграшу

Головне, що відрізняє гри від інших видів людської діяльності, - це не брехливість емоцій, а те, що їх прояв підкоряється правилам.

Хейзінга пише, що у кожної гри свої правила, варто порушити правила, і вся будівля гри одразу ж руйнується. Свисток спортивного судді.

У світі високої серйозності шулерам, шахраям і лицемірів завжди діставалося менше, ніж тим, хто порушував гру: вероотступникам, єретикам, неофітам, в'язням сумління.

Антитези - зовнішнє звільнення від гри. Цим звільненням є уникнення брехні.

У Т. Харріса - всі ігри ведуть походження від простої дитячої гри "Моє краще, ніж твоє", "У мене краще", яку легко спостерігати в будь-якій групі чотирирічних дітей.

Тоді, як і тепер, ця гра заводилася заради скороминущого миті вивільнення з-під гніту неблагополуччя.

Формула гри:

Схема 1

Слабкість > Пастка > Відповідь > Удар > Розплата > Винагорода

Схема 2

Переслідувач («я-ок, ви-не ок»)

Жертва- Спаситель («я-ок, ви-не ок») («Я-не ок, ви-ок»; «Я-не ок, ви-не ок»)

Або: Гачок + Клювання ... = Реакція - Переключення + Зніяковілість + Розплата

К. Штайнер розглядає гру в «Спасіння» - в цей гру грають майже всі («Ігри на все життя). Це трикутник: Спаситель, Переслідувач і Жертва. Дитині з дитинства нав'язують роль Жертви, а ролі Спасителя і Переслідувача він засвоює на прикладі батьків. Ці ролі неминуче змінюються, пересуваються.

Більшість сімей програмують хлопчиків і дівчаток по-різному: хлопчиків вчать не знати себе і не вміти висловити почуття любові, а дівчаток - не вміти логічно мислити.

Відмовившись від трьох ролей, люди виявляють у себе нові здібності, про існування яких вони навіть не підозрювали.

Особливий інтерес представляють гри людини з самим собою. Людина заявляє оточуючим або собі, ніби він у будь-який момент припинить або почне ... на місце трикрапки можна поставити те, від чого людина, хай несвідомо, не збирається відмовлятися або навпаки те, що він не збирається робити (кинути курити, пити, сісти на дієту або почати вчити іноземну мову, займатися спортом).

Антитеза у цих ситуаціях: - важливо почати без зволікання і відкладання. Потрібно стимулювати людину в спробі здійснення задуманого. І якщо така спроба навіть виявиться невдалою, то людина все ж усвідомлює свою проблему. А це означає, що гра з самим собою буде усвідомлена і зруйнована.  

На думку Берна, коли в грі громадська корисність переважує складність її мотивів, коли гра йде на благо всім гравцям - таку гру можна назвати хорошою.

Автономія - вихід зі сценарію, досягається при розкритті та відновленні трьох здібностей: до усвідомлення, спонтанності та близькості. Автономним вважаються поведінку, мислення, чи почуття, які є реакцією на реальність «тут і тепер». Відхід від гри:

- Вирівнювання тіла

- Зворотній зв'язок

- Відмова від зневаги