Порядок повідомлення про профзахворювання та розслідування причин, що призвели до їх виникнення

РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК ХРОНІЧНИХ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І ОТРУЄНЬ

Загальні положення

51. Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання і отруєння (далі - профзахворювання) підлягають розсліду­ванню.

52 Віднесення захворювання до професійного проводить­ся відповідно до списку професійних захворювань, затвер­дженого МОЗ та Мінпраці.

53. Зв'язок профзахворювання з умовами праці праців­ника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається сан-епідстанцією за участю спеціалістів (представників) підприєм­ства. Санітарно-гігієнічна характеристика видається за запи­том керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслу­говує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого відділення профпатології міської (об­ласної) лікарні.

Професійний характер захворювання визначається екс­пертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілак­тичних установ та закладів охорони здоров'я, яким надано таке право (додаток 11), і спеціалістів (представників) під­приємства.

Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці потерпілий не підпадав під дію чинників виробни­чого середовища, що могли викликати профзахворювання, враховується його попередня робота, пов'язана з дією не­сприятливих виробничих факторів.

54. У разі підозри на профзахворювання лікувально-профілактична установа направляє працівника з відповідними до­кументами, перелік яких додається (додаток 12), на консуль­тацію до спеціаліста з профпатології міста (області).

55. Для встановлення остаточного діагнозу і зв'язку зах­ворювання з впливом виробничих факторів і трудового про­цесу спеціаліст з профпатології Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя направляє хворого до спе­ціалізованих лікувально-профілактичних закладів згідно з переліком, що додається.

До цих закладів направляються для встановлення оста­точного діагнозу також хворі, які проходили обстеження в ікших науково-дослідних інститутах медичного профілю, що не ввійшли до зазначеного переліку.

Зазначені лікувально-профілактичні установи і заклади мають право приймати на амбулаторне та стаціонарне об­стеження працівників за направленням обласного (штатного або позаштатного) спеціаліста з профпатології відповідного профілю. Відповідальність за встановлення діагнозу хроніч­ного професійного захворювання покладається на керівників цих установ і закладів.

Забороняється направляти осіб, яким установлено діаг­ноз професійного захворювання, до інших аналогічних уста­нов для перегляду раніше встановленого діагнозу.

56. Перелік установ і закладів, які мають право встанов­лювати остаточний діагноз профзахворювань, переглядаєть­ся через кожні п'ять років та затверджується МОЗ.

57. У спірних випадках для остаточного вирішення пи­тання про наявність профзахворювання хворий направляється до інституту медицини праці Академії медичних наук Украї­ни (м. Київ), на який покладено функції Українського проф-патологічного центру.

У разі незгоди хворого або власника з висновком експер­тної комісії лікувально-профілактичної установи чи закладу щодо зв'язку захворювання з умовами праці питання розглядається в Центральній експертній комісії МОЗ України. Оскарження рішення цієї комісії здійснюється в судовому порядку.

Порядок повідомлення про профзахворювання та розслідування причин, що призвели до їх виникнення

58. На кожного потерпілого від профзахворювання клініка­ми науково-дослідних інститутів, відділеннями профзахворю­вань лікувально-профілактичних закладів складається повідом­лення за встановленою формою (додаток 13). Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу профзахворю­вання повідомлення надсилається підприємству, виробничі чинники якого сприяли виникненню профзахворювання, сан-епідстанції та лікувально-профілактичній установі (закладу), яка обслуговує це підприємство.

59. Власник організовує розслідування причин кожного випадку профзахворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення.

Розслідування профзахворювання проводиться комісією у складі представників: санепідстанції (голова комісії), лікувально-профілактичної установи (закладу), підприємства, проф­спілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваже­ного трудового колективу з питань охорони праці, якщо хво­рий не є членом профспілки.

До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники інших органів.

У розслідуванні причин професійних захворювань інфек­ційної та паразитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології санепідстанції.

Розслідування причин двох та більше випадків профзах-.ворювань у однієї особи проводиться у міру визначення цих захворювань за наявності повідомлення. В акті розслідуван­ня зазначається, що раніше у цієї особи було виявлено проф­захворювання (найменування діагнозу), та рік виявлення,

60. Власник зобов'язаний подати комісії з розслідуван­ня дані лабораторних досліджень шкідливих факторів вироб­ничого процесу, необхідну документацію на цей процес (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки праці тощо), забезпечити комісію приміщенням, транспор­том і засобами зв'язку, організувати друкування, розмно­ження і оформлення в необхідній кількості матеріалів роз­слідування.

61. Комісія з розслідування зобов'язана:

скласти програму розслідування причин профзахворю­вання; розподілити функції між членами комісії;

розглянути питання про необхідність залучення до її ро­боти експертів;

провести розслідування обставин та причин профзахво­рювання;

скласти акт розслідування за встановленою формою (до­даток 14), в якому намітити заходи щодо запобігання роз­виткові профзахворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також визначити осіб, які не виконали норми (пра­вила, гігієнічні регламенти).

62. Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцін­ку умов праці хворого за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і дослід­жень, вивчає приписи державного нагляду за охороною праці, одержує письмові пояснення посадових осіб і пра­цівників з питань, пов'язаних з розслідуванням профзах­ворювання.

63. Акт розслідування причин профзахворювання скла­дається комісією з розслідування у п'яти примірниках про­тягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилаєть­ся власником хворому, лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, і профспілковій організації, членом якої є хворий. Один примірник акта надсилається санепідемстанцією для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Перший примірник акта розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років.

64. Власник зобов'язаний у п'ятиденний термін після за­кінчення розслідування причин профзахворювання розгляну­ти його матеріали та видати наказ про заходи щодо запо­бігання профзахворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення са­нітарних норм і правил, що призвели до виникнення проф­захворювання.

Про здійснення запропонованих комісією з розслідування заходів щодо запобігання профзахворюванням власник пись­мово інформує санепідстанцію протягом терміну, зазначено­го в акті.

У разі втрати працівником працездатності внаслідок проф­захворювання власник направляє потерпілого на МСЕК для розгляду питання подальшої його працездатності.

65. Контроль за правильним та своєчасним розслідуван­ням профзахворювань, оформленням документації, а також здійсненням заходів щодо усунення причин, які призвели до профзахворювання, здійснюють органи та установи держав­ної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Трудові колективи через обраних ними уповноважених з питань охорони праці, а також професійні спілки в особі виборних органів та представників здійснюють громадський контроль за розслідуванням причин профзахворювань.